Гордій Старух: "Голос країни" - не шоу музикантів. На ньому я дуже прокачав вокал

Учасник «Голосу країни», майстер лір та батько трьох дітей Гордій Старух розповів УНІАН, чому на шоу у нього «трусилися коліна», як працюється з Надією Дорофєєвою, та яким чином використовує традицію кобзарів.

В коментарях під вашим виступом на сліпих прослуховуваннях пишуть, що ви були б гідним представником на «Євробаченні». Чи є такі амбіції?

Сильних амбіцій щодо «Євробачення» не маю, але в перспективі це інструмент, щоб артисту подати себе. Багато виконавців так робить. Не збираюся зупинятися в плані музичної кар'єри, тому десь через рік щось зробив би для «Євробачення». Але робити фольк відразу після Go-A стратегічно нерозумно.

Взагалі конкурс гіперболізований у нашому суспільстві через розпіареність. Але тішуся, що нас представляють Go-A. Частково з ними знайомий, виступали на одній сцені.

Участь у «Голосі країни» - це що для вас: інструмент, щоб побудувати сольну кар'єру, промоція народної музики, чи реклама для бізнесу?

Насамперед зачепила можливість нарешті реалізуватися як сольний артист. Адже я є учасником різних колективів близько п'ятнадцяти років. З одного боку, працювати в команді круто. З іншого, постійно перекладаєш відповідальність. А «Голос країни» дає можливість зрозуміти власні можливості та межі.

Мене цілком влаштовує тихе життя майстра, яке дає можливість займатися музикою та скульптурою, дітей ростити / Фото піар-служба 1+1

Щодо, як кажете, бізнесу… Якби мав фабрику і робив інструменти сотнями, можна було б про таке говорити. А я просто майстер. У мене як була черга на інструменти на півтора-два роки, так і лишилася. Це нішевий інструмент, яким  цікавиться маленький відсоток людей у світі. Але «Голос країни» є чудовим майданчиком, щоб зробити колісну ліру відомою широкому загалу.

Тобто не з'явилося навали клієнтів, які захотіли замовити ліру?

Боявся, щоб цього не сталося. Масштабування - не моє. Мене цілком влаштовує тихе життя майстра, яке дає можливість займатися музикою та скульптурою, дітей ростити. Все-таки троє дітей в сім'ї - татова увага має бути.

Ви колись розповідали про мету зробити триста лір. Як далеко від цього?

Далеко. Зробив десь одну третю.

Пояснюючи на сліпих прослуховуваннях свій вибір пісні «Дубе», казали, що вона на часі. Бо рекрутські пісні - про війну. Нещодавно ви переспівували кримськотатарську пісню та звертали увагу, що люди забувають про окупацію півострова. Чи часто в виборі пісень прагнете привернути слухачів до злободенних проблем?

Привертати увагу до важливих речей - це завдання артиста. Я себе не позиціоную як артист тільки розважального жанру. Потап недавно казав, мовляв, українці хочуть прийти додому після важкої роботи, смачно поїсти та гарно розважитися. Це не мій формат. Я більше за те, щоб використовувати традицію кобзарів та лірників. Ці люди були моральними стовпами та опорою в нашій історії. Вони співали героїчний епос про давні часи, про козацтво, тримали людську мораль (левова частка їх репертуару була релігійна).

Поєднати «Creep» та народну пісню задумував давно, ми іноді так ще з друзями співали / Фото Христини Василишин

Але я маю веселі пісні. Мій перший міні альбом називається «Хмільний», там суто пісні про вино, пиво та гульки. Просто я за осмисленість та усвідомленість речей. Гуляти, щоб земля гуділа. А якщо говорити про серйозні речі, мусимо чітко розставляти крапки над «і» та обирати сторону, за яку стоїмо.

Вам комфортно співпрацювати з Надією Дорофєєвою? Чи були у вас суперечливі моменти щодо виступу?

Чесно, дуже на це сподівався. Бо в конфлікті завжди постають цікаві рішення. Але з нею комфортно та органічно працювати. Всі мої пропозиції, звичайно, з тренерськими корекціями, на які я згоден, проходили.

Коли тільки сказали про двобої, у мене майнула думка: «Треба робити «Creep»». Розумів, що треба популярна пісня. Водночас хотів залишити своє лице та меседж. Поєднати «Creep» та народну пісню задумував давно, ми іноді так ще з друзями співали. Вирішив написати Наді. Але спочатку не казав про народну пісню, щоб пропхнути ідею самого «Creep» (сміється). Потім ми з нею спілкуємося у зумі, і вона каже: «Було б круто, щоб ти поєднав її з народною піснею». Вона ніби прочитала мій задум.

Як відреагували, дізнавшись, що будете співати з подругою Наді Катериною Субботовою? Було страшнувато?

Будете сміятися, але я про це дізнався перед виходом на сцену, коли її оголосили: «Подруга дитинства Дорофєєвої». Я такий: «Щооо?» (сміється).

Що тоді подумали?

У мене «коліна трусилися» співати з нею. Але не від того, що вона «подруга Дорофєєвої», а тому, що вона крута вокалістка. Так, у мене є певні плюси у вигляді інструментів. Але це ж «Голос країни», а не шоу музикантів. Де її вокал, а де мій? Ось це лякало, але водночас стимулювало працювати над собою. Педагоги на проекті мене теж круто натаскали. Протягом роботи над дуетом я дуже прокачав вокал. Це один із найбільших плюсів, які я вже виніс із проекту.

Готові виступати у «Голосі країни» без ліри?

Так, це було б цікаво. Але спочатку хотів би розкрити всі свої козирі. Тоді вже можна без ліри і навіть щось не народне. Все-таки це шоу, я за експерименти.

Ви згадували про свої родинні пісні, які передаються через покоління. Яку б заспівати в «Голосі країни»?

Є кілька лемківських пісень. Наприклад, «Куманиця», «Гаєм зелененьким».

Дідо дуже любив лемківський, тому в мене в «дідовій скрині» є кілька лемківських пісень / Фото піар-служба 1+1

Цікаво, що мій дід - бойко. А от його сусіди по майстерні, в якій тепер я працюю, теж скульптури, були лемки (бойки, лемки - групи українського етносу, - УНІАН). Дідо любив вечорами з ними тусуватися, вони співали свої пісні. Ще наша родина дружила з сестрами Байко - вокальне тріо, «зірки» 60-х. Дідо дуже любив лемківський, тому в мене в «дідовій скрині» є кілька лемківських пісень.

З авторських пісень яку б хотіли заспівати?

У мене є гарна присвята батькам.

Ви починали як вуличний музикант у Львові. Сьогодні вас ще можна десь побачити на вулицях Львова?

Ні, цей етап для себе пройшов. Хіба тільки в особливі дні можу вилізти в люди, на вулицю, наприклад, в рамках свята вуличної музики. Але зараз музикою займаюся в майстерні в частині, де в мене студія. Решту вільного часу працюю, як майстер.

Ірина Петренко

УНІАН в Google News