Ілюстрація REUTERS

Катастрофа на мільярд. Як Україна розплачується повенями за екоцид Карпат

В Україну прийшли повені. Захід країни захлинувся у шалених потоках. Земля гула та йшла з-під ніг. Катастрофи було не уникнути, але чи могли ми, принаймні, зменшити удар стихії?

Ілюстрація REUTERS

Початок тижня. Карпати. Але зливи - наче десь у тропіках. Місячна, а місцями і двомісячна норма опадів заливає регіон за два дні. Потічками із камінням опади стікають до підніжжя гір. У Верховинському районі річка Чорний Черемош, справді стала чорною - клекотить, а потім вихлюпується на сушу.

Дамбу рятувальники намагаються укріпити, але марно. Щогодини рівень води росте на десятки сантиметрів. Форт не витримує мільярди кубометрів води, які випали з неба. Зносить мости, дороги, а потім двори і хати.

Того дня стане відомо: бурхливі потоки забрали життя трьох людей. У річку  Білий Черемош зірвалась машина із двома пасажирами. Місцеві навіть чули їхні крики, але врятувати не змогли. Ще одна жінка також впала у розбурхану річку і зникла.  

Дамба у Рожнятові перетворюється на водоспад Шипіт. Цей потік і ще сотні таких лав із камінням і мулом несуться у Дністер. Наповнюють і переповнюють його. Вода підіймається на сім, а подекуди на десять метрів. Місто Галич тоне.

«Наплило в момент. І через дорогу все почало валити, забирати – сади, городи. Цибуля, морква, огірки, картопля – все забрало. Хто допоможе – не знаю», - плаче одна з місцевих мешканок, розповідаючи ТСН.Тиждень жахіття, які довелося пережити.

Грунт у Карпатах настільки перезволожений, що текти починає сама земля. Хвилями сповзає донизу. Кадри із Яремче, де мама із двома дітьми ледь не полетіли у прірву, просто шокують.

Урятуватися вже не можна. На Прикарпатті люди лізуть на дахи. І в човни.

Водночас Черемош і Прут на Буковині змушують людей похапцем збирати речі. А торговців із Калинівського ринку рятувати крам. Вода прийшла швидко. Чоловік прямо на ринку піймав голіруч півметрового коропа.

Село Банилів у низовині одним із перших йде під воду. З підтоплених сіл вивозять вагітних жінок та літніх людей. Дивовижні українські снігоболотоходи стають як ніколи вчасними. Тієї ночі лягати спати вже було небезпечно.

Наступного ранку тисячі людей у п’яти областях опиняться у пастці. Гелікоптерами їм доправлятимуть їжу. По шию у воді до хат пробиратимуться рятувальники. Виглядає все так, ніби тут було цунамі.

«Люди дивились телевізор і через вікна вода заходила. В раховані хвилини, а деколи і секунди, розривало паркани. Таке пекло було тут», - розповідає сільський голова с. Стрілецький Кут Василь Вудвуд.

Мокрі, голодні, без газу і води, у поруйнованих хатах, люди впадають у відчай.

«Все знесено. Сарай завалено, стайні завалено», - жаліються місцеві мешканці.

Хтось погоджується на евакуацію. А хтось, попри все, не готовий покинути хату. 

Гелікоптером на Прикарпаття прибувають урядовці. І оцінюють наслідки: на сотні мільйонів.  

За словами прем’єра Дениса Шмигаля, початкова допомога тільки Івано-Франківщині – 500 млн гривень. Ще 82 млн потрібні для відновлення дамб.

Але згодом, що більше відступатиме вода, то про більші суми йтиметься.

Місто Галич. Межі русла Дністра тут щезли. Але з гелікоптера добре видно, що будинки на кілька поверхів побудовані тут не так давно. Прямо на заплавах річки. Коли вона тиха, краєвиди приголомшливі. Проте раз на 10-15 років водойма розливається і відвойовує у людей своє, відведене природою, місце, - кажуть екологи.

«Люди, які живуть там, вони точно знають, що може бути велика вода. Але чомусь саме їхні будівлі затоплюються. Вони побудовані саме там, де це було настільки ризиковано», - зауважує еколог Петро Тєстов.

Одна з мешканок приїхала сюди після страхітливого паводка 2008 року. І побудувала хату поблизу Дністра. Причому, дозвіл на це дала місцева влада.

Натомість, приміром, у Європі, існує паводкова директива, яка визначає зони, заборонені для забудови.

«Відселити з якоїсь  території людей є доцільніше, ніж постійно там займатися  відновленням якоїсь певної інфраструктури. Є ті території, які затоплюються завжди. Навіть якщо закріпити все, то ми ж знаємо, що вода завжди знаходить вихід», - нагадує в. о. Голови Держводагентства України Михайло Хорєв.

«А ще вода завжди знаходить слабкі місця в укріпленнях. У нас такими виявилися дамби, які були зведені 15-20-30 років тому», - додає він.

За його словами, якщо паводків було більше, то грошей виділялось більше. Якщо рік був більш посушливим, то менше. Наразі, згідно з розрахунками, потреба складає 190 млн. Прем’єр-міністр цю пропозицію підтримав.

Тобто майже 200 мільйонів на відбудову берегоукріплень і дамб треба віддати зараз, в одну мить, замість поступово вкладати гроші.

Але справа не лише в дамбах. Науковці буквально сперечалися весь тиждень про причини катастрофи. Одні вважають – це зміна клімату, інші – засмічення річок і берегів. «Це і вибір гравію, який набрав промислових масштабів в країні», - нагадує провідна наукова співробітниця Інституту екології України Оксана Марискевич.

А місцеві мешканці додають – що ліс звідси теж вивозять тоннами. Звук пилки для них дійсно до болю знайомий. Журналіст Андрій Орляк неодноразово знімав і показував лісоцид - десятки машин із кругляком, самі пеньки замість столітніх буків та карпатської хвої.

Дерева утримують грунт, а той - усю вологу. Тож ліс міг би увібрати до 20% тих надмірних опадів, які спричинили потопи, - кажуть екологи. Але суцільні вирубки означають, що ліс уже не посадити.

«Чим більше рубок у Карпатах, тим більше, з більшою інтенсивністю, змивається ґрунт. І кожен наступний дощ вода все більше і більше змиває. Для відновлення ґрунту треба кілька століть», - каже Петро Тєстов.

Але Оксана Марискевич з цим не до кінця погоджується: «Вважати, що тільки ведення лісовогосподарства є основною причиною того, що ми маємо зараз, це було б наївно».

Утім, паводок став приводом для правоохоронців нарешті поглянути у бік лисих Карпат. Прокуратура і служба безпеки Франківщини вже розслідують екоцид. Цікаво лиш, де шукати винних за десятки років знущання з Карпат.

…Погнила городина, подохла худоба, поруйновані хати, потрощені машини, розмиті дороги, знищені мости. Рятувальники розгрібають там все й досі. Долучиться й міжнародний інженерний батальйон «Тиса», який, окрім українців, складається зі словаків та угорців. Багато роботи і в дорожників. Треба відбудувати майже 200 мостів та 500 кілометрів доріг – а це приблизно чверть мільярда гривень.

22 тисячі обійсть зруйновані. На відновлення тих районів уряд пообіцяв 700 мільйонів гривень...

Та скільки б мільйонів ми не витрачали на подолання наслідків стихії, гнів природи  буде лиш посилюватись, поки  ми займаємо заплави річок, вирубуємо ліси і нищимо ґрунти. І якщо не зупинитися вже зараз, бачити лють природи ми будемо набагато частіше, ніж раз на десять років.

Наталія Ярмола, Алла Пасс, Алла Хоцянівська, Марічка Кужик, Валерій Кузнєцов, Олег Тудан

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter