Катерина Осадча розповіла, що ідея проєкту "Знайти своїх" з'явилась у перші дні війни / фото надано Катериною Осадчою

Катерина Осадча: Найбільше заявок на пошук людей приходить з тих місць, де втрачений зв'язок. Найскладніше у Маріуполі

13:30, 27.06.2022
13 хв. Інтерв'ю

Українська телеведуча, автор соціального проєкту пошуку зниклих внаслідок війни українців "Знайти своїх" Катерина Осадча розповіла УНІАН про історію створення проєкту, перші успіхи у пошуках, з яких регіонів надходить найбільше запитів на пошук зниклих осіб, та що вона особисто для себе вважає найскладнішим у цій роботі.

Розкажіть про ваш проєкт "Знайти своїх". Як народилась ідея його створення, та з чого ви починали?

Ідея народилася буквально у перші дні війни, тому що в мережі активно поширювалися повідомлення про загублених дітей, дорослих людей. Я почала отримувати дуже багато таких запитів. Напевно, усі лідери думок, у яких велика аудиторія, стикалися з такими історіями: "Можливо, хтось бачив людину", "Можливо, хтось знайде рідних дитини"… І кількість такої інформації постійно зростала. Ми ж пам’ятаємо, як усі ми почувалися у перший тиждень війни, яким шаленим був потік інформації. Ти щойно побачив якесь повідомлення, і вже через деякий час знайти його майже неможливо. І я зрозуміла, що кількість зниклих людей буде постійно зростати, і потрібно зробити так, щоб існував єдиний, повноцінний канал пошуку.

Від ідеї до створення такого каналу пройшла буквально година. Я зателефонувала своїй подрузі – волонтерці, з якою ми товаришуємо з 2014 року, і ми одразу його запустили, почали приймати заявки. Ми не вибудовували стратегію розвитку, не думали про те, хто чим буде займатися. Усе робили в процесі. Я обдзвонювала своїх друзів, знайомих, які знаходилися в певній безпеці та мали інтернет з проханням допомогти, долучилася редакція "Світського життя". І ми, таким чином, стартували із телеграм каналом "Пошук зниклих".

Відео дня

На сьогодні ми вже маємо більше ста волонтерів, які працюють по різним напрямам.

Як зараз у вас все працює?

На даний момент ми маємо телеграм, інстаграм. Днями запустили сайт.

Ми приймаємо заявки на пошук через телеграм-бот або на сайті. Ці заявки обробляються. У нас працює великий підрозділ людей, волонтерів, які шукають списки переміщених осіб, тих, хто знаходиться у лікарнях тощо. І ці бази людей, кого шукають, і тих, кого ми знайшли – об’єднуються, і штучний інтелект видає шукачу певний результат. Ми постійно доробляємо, удосконалюємо ці механізми, перевіряємо усі можливі місця знаходження людей. Окрім того, ми заручились підтримкою Національної поліції та Національного інформаційного бюро, що дозволяє нам бути ще більш ефективними.

Ведуча розповіла, за яким алгоритмом розшукують зниклих людей / фото надані Катериною Осадчою

Проєкт "Знайти своїх" масштабувався не тільки в онлайні, але і на телебаченні: щопонеділка о 21:00 у марафоні "Єдині новини" виходить телевізійний випуск проєкту, де ми розповідаємо історії тих, кого шукають і кого вже знайшли. Окрім того, щодня у "Сніданку з 1+1" виходить рубрика, де глядачі можуть дізнаватись актуальну інформацію та долучатись до пошуку.

Ви сказали, що результат видає штучний інтелект. Тобто ви не лише вручну перевіряєте списки, а у вас вже є готовий механічний алгоритм пошуку?

Це алгоритм, який шукає співпадіння прізвищ, року народження. А потім вже виявляємо, чи реальний це результат.

Виявляється, в Україні є дуже багато людей не лише з однаковими прізвищами, але й зі спільними іменами, по-батькові та навіть роком народження. Це трошки ускладнює нашу роботу.

Але значна частина пошуку здійснюється завдяки людям на місцях, і ми зараз активно розвиваємо волонтерську мережу по всій Україні. Ця робота ускладнена через активні бойові дії у певних регіонах, але навіть там ми знаходимо волонтерів, які живуть близько до лінії розмежування та можуть нам допомагати. Звичайно, ми не можемо перевіряти будинки там, де це нині неможливо, але робимо усе, що в наших силах.

До нас зараз долучаються волонтери, які займалися пошуками людей у мирний час та мають корисний досвід. Я дуже вдячна цим людям, вони відгукуються, хочуть і можуть допомагати. У нас на зв’язку вже є навіть кінологи. Тобто ми робимо усе, щоб наші пошуки були ефективнішими та масштабнішими.

З яких регіонів вам поступає найбільше заявок на пошук зниклих людей?

Найбільше заявок приходить з тих місць, де втрачений зв'язок.

Зараз найскладніше у Маріуполі. Ми поки що не можемо знайти волонтерів у Маріуполі, які б з нами співпрацювали. Це такий біль, знаєте, тому що там залишилося дуже багато людей.

Осадча поділилась, звідки найбільше надходить заявок про загублених рідних / фото надані Катериною Осадчою

Нам-от нещодавно написала донька літнього чоловіка, який не виїхав з Маріуполя, вона його шукає. У телеграмі вона побачила світлину, на якій місцевим жителям роздають гуманітарну допомогу, і вона каже, що чоловік на фото дуже схожий на її батька. Це значить, що він може бути живий, знаходитися у себе вдома, і ми навіть не можемо знайти людей, які б це перевірили. Нам не дають відповіді гуманітарні організації, які там все ще працюють.

Хоча між нами лише близько 800 кілометрів, ми наче знаходимося на різних планетах. У нас фактично окупували території, окупували людей, люди не мають зв’язку з зовнішнім світом, а цілодобово слухають лише ворожу пропаганду.

А що стосується решти окупованих територій? Наприклад, Херсонської області. Там така сама ситуація, чи ви маєте там волонтерів?

У Херсоні в людей більш-менш був зв'язок. Тому з півднем легше, і люди там менше губляться. Є люди, з якими втрачений зв'язок, але це здебільшого менш трагічні випадки. І волонтери там нам допомагають.

Ситуація у містах, де велися активні бойові дії, набагато складніша, ніж там, де, на щастя, колосальних руйнувань не було.

Скільки загалом заявок вам доводиться опрацьовувати щодня?

Коли одночасно відбувалося повномасштабне вторгнення з різних фронтів, ми отримували до тисячі заявок на день. З моменту, коли звільнили Київську, Чернігівську та Сумську області, і стало тихіше в Маріуполі, заявок поменшало. Зараз ми отримуємо до ста заявок.

За словами ведучої, на початку вторгнення вони отримували близько тисячі заявок щодня / фото надані Катериною Осадчою

Хочу додати, що ми не займаємося пошуком військових, тому що не маємо таких повноважень. Військові – це люди, які, по-перше, захищають нас, а по-друге, знаходяться у найбільшій зоні ризику. І ми не можемо висвітлювати та просимо родичів не розповсюджувати жодну інформацію про людей, які перебувають на фронті: імена, світлини, де вони знаходяться – все це небезпечно і шкодить їм. Тому пошуком військових мають займатися професіонали. А наша спеціалізація – це пошук цивільних осіб.

Скільки людей вам вже вдалося знайти на сьогодні?

Наш пошук завжди різний: іноді люди бачать, що їх шукають, і самі виходять на зв'язок, іноді – ми знаходимо людей по лікарням або в інших місцях. Ми дуже радіємо, коли пошук має позитивний результат.

Ми зараз підраховуємо, що завдяки проєкту "Знайти своїх" знайшлося близько двох тисяч людей по всій Україні.

На жаль, у нас було чимало сумних випадків знайдених людей посмертно. Це також наш великий напрям роботи – пошук в моргах, пошук в братських могилах. Дуже багато такої роботи було в Київській області: Гостомелі, Ірпені, Бучі, Бородянці. Там, на жаль, було багато упізнань тіл. Ми співпрацюємо з волонтерами, які працювали на цих територіях, і їх досвід настільки потужний, що ми його масштабуємо в межах усієї України.

Розкажіть про ваші перші успіхи у пошуках. Ким були перші знайдені особи?

Є такі випадки, які запам’ятовуються. Наприклад, коли евакуйовувався будинок літніх людей з Ірпеня. Одну з бабусь вдалося знайти на західній Україні, хоча весь будинок евакуювали неподалік, а вона якось опинилася в іншому автобусі. І вже здавалося, що надії немає, але, на щастя, жінку вдалося відшукати в одній з лікарень.

Інший яскравий випадок – коли нам вдалося об’єднати родину за допомогою телебачення. Вийшов сюжет у "Сніданку 1+1" про пошук зниклої родини, і жінка, яка його побачила, зателефонувала нам, і допомогла зв’язатися з цими людьми, які досі перебувають в окупації у Донецькій області.

Аби знайти людей, ми використовуємо величезну кількість різних засобів. Буквально днями з Сєверодонецька (Луганська область) привезли багато поранених до Павлограду (Дніпропетровська область), і ми просто взяли список прізвищ зниклих людей, про яких знаємо, і волонтери поїхали до лікарень та розшукували людей, яких шукаємо ми. І кожен випадок, коли вдається когось знайти – це щастя.

Осадча розповіла про найзворушливіші ситуації під час пошуку людей / фото надані Катериною Осадчою

Також днями ми дізналися, що людей з Лисичанська (Луганська область) перевезли в Дніпро. І наша волонтерка поїхала в лікарню імені Мечникова, щоб фізично перевірити, чи були серед них люди, яких розшукували. Такі волонтери для нас надзвичайно важливі. Люди, яких евакуюють до лікарень, можуть бути тяжко пораненими, без зв’язку, без телефонів, без свідомості, іноді – на межі життя і смерті. І коли є хоча б одне співпадіння, хоча б одна ниточка, яка може допомогти – це на вагу золота.

Що особисто для вас є найскладнішим у пошуку людей?

Найважче – це усвідомлення масштабу трагедії. Розуміння того, наскільки багато є випадків, які ми не знаємо, як розплутати.

Це усвідомлення приходить, коли ми шукаємо на місці. Один з таких випадків зараз: донька шукає свого батька. Він з Харкова, а вона перебуває у іншому місті. Вона написала, що він вийшов з будинку і не повернувся. І виявилося, що нібито схожого чоловіка бачили у Дніпрі. Ми поставили на вуха усе Дніпро, бо розуміємо, що якщо хтось його там побачив, значить, він ходить по вулицям, і ми його знайдемо. Він мав досить яскраву зовнішність, до пошуків долучилися волонтери-пошуковці, поліція. Але виявилося, що у Дніпрі просто живе дуже схожий чоловік, місцевий художник. Ви не уявляєте, яке це було розчарування. І ми знову повернулися на вихідну точку.

Тому найскладніше – це коли здається, що ми вже майже знайшли людину, от-от, і усе вдасться, але ні.

І навпаки, ми радіємо, коли випадково з’ясовується, що з людьми, яких ми розшукуємо, усе добре. Наприклад, у нас був один з запитів: ми розшукували літнього чоловіка, і, зрештою, нас повідомили, що він перетнув кордон з Польщею. Чому він нікому нічого не сказав, ми знаємо, але він перетнув кордон, він живий, усе гаразд – і ми щасливі.

Яким чином вам вдається знайти людей, які були депортовані у РФ?

Ми намагаємося шукати волонтерів у Росії. У нас є кілька волонтерів, які готові з нами співпрацювати. Дуже складно знаходити прізвища депортованих людей. У нас є випадки, коли люди виїжджали з Росії, але це можливо лише за наявності документів. Зараз усе ускладняється тим, що у наших депортованих громадян документів немає, їм там намагаються видавати якісь довідки, забирають українські паспорти, і у такому випадку шансів утекти мало.

Ми намагаємося налагодити допомогу таким людям у Росії, але нам дуже важко дізнаватися про них, тому що нам не надають інформації, хто і де знаходиться. Ми збираємо дані про так звані фільтраційні табори, намагаємось дізнатися, хто цю незаконну фільтрацію проходив.

Ведуча зізналась, що найважче шукати депортованих до Росії українців / фото надані Катериною Осадчою

Ми завжди шоковані історіями звідти. Одна з таких щемливих історій – про те, як родина вибиралася з Маріуполя, опинилися в кількох російських містах, і потім їм зрештою вдалося виїхати в Німеччину. Але для цього потрібні були гроші, потрібні були люди, які могли б їм допомогти. Якби в цей момент у них не було родичів в Україні, з якими вони вийшли на зв'язок, у них би шансів виїхати з Росії не було.

Там ніхто нічого ні для кого не робить безкоштовно. Там немає волонтерського руху – він надто маленький. Все це дуже складно і дуже дорого, як нам сказали.

Ви зазначали, що окрім телеграм-каналу, у вас є також телепроєкт в рамках телемарафону. Розкажіть, яким чином ви відбираєте історії для ефіру?

Ми вибираємо історії, коли розуміємо, що ці люди перебувають десь в Україні, і їх зможуть побачити та знайти за допомогою наших випусків на телебаченні.

І звичайно, важливий критерій відбору – коли рідні готові поділитися цими історіями на широкий загал. Не всі дають згоду на те, щоб їхня історія була показана.

Яким чином люди, які хотіли б вам допомогти, можуть долучитися до проекту?

По-перше, підписатися на наші сторінки у соцмережах. Якщо ви просто гортаєте стрічку, бачите світлини, і розумієте, що перебуваєте саме в тому місті, де шукають певну особу, ви вже можете долучитися до пошуку завдяки своїй уважності.

Осадча розповіла, як можна долучитися до проекту Знайти своїх / фото надані Катериною Осадчою

Для людей, які бажають серйозно долучитися до волонтерського руху, у нас є гугл-форма, закріплена на нашій сторінці в інстаграмі. Робота знаходиться абсолютно для всіх, її дуже багато. Ми продовжимо формувати волонтерські осередки в різних містах, зважаючи на те, де спокійніше, і цей пошук фізично можливий.

У нас є волонтери, які вже мають досвід у пошуках, є волонтери, які тільки починають. Робота є абсолютно різна: і така, яка полягає в, умовно кажучи: "піти і подивитися", і така, яка базується на обробці різноманітної інформації, перевірці списків, обробці запитів, пошуках через соцмережі тощо. Тому, якщо відчуваєте в собі сили та бажання, долучайтеся.

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся