Міцний тил: як український бізнес відновлює роботу під час війни

Українці поховали кремлівську ідею взяти Україну за кілька днів. Проте зруйновані міста, мільйони переселенців та біженців, зупинка виробництва та торгівлі в місцях бойових дій завдають тяжкого удару економіці. Наразі вся надія - на тил країни. А головна мета - зробити так, щоб економіка працювала.

Львівщина: приймає переселенців, годує армію, проводить релокацію бізнесу

Львівщина продовжує бути надійним тилом для України та гостинним домом для усіх, хто залишає рідні домівки через воєнні дії. Хоча в країні війна, економіка мусить працювати. Тож вже тиждень у Львові відчинені практично усі магазини, кафе та ресторани, заклади, які надають побутові послуги, школярі повернулися до дистанційного навчання (адже у всіх школах міста живуть переселенці). 

"Хочу звернутися до підприємців, до людей, які створюють робочі місця: просимо відкрити свої магазини, ресторани, кафе, просимо відновити роботу і дати можливість людям почуватися комфортно навіть під час війни. Дати можливість людям отримувати зарплати, а державі – податки. Це для нас зараз вкрай важливо, тут нам потрібно зробити все можливе, щоб економіка утрималась", - сказав очільник Львівської обласної військової адміністрації Максим Козицький.

Пан Сергій має власну майстерню з ремонту взуття на одному з найбільших ринків Львова. Він розповів УНІАН, що у перший день війни, як і всі підприємці, змушений був зачинитися. Однак вже два тижні знову працює: "Я не можу довго не працювати – у мене сім’я, троє дітей… Та й взуття потрібно комусь ремонтувати, правильно? Добре, хоч адміністрація ринку майже вдвічі зменшила орендну плату, залишили лише комунальні послуги. Це допомагає виживати. Але цін на свої послуги я не піднімаю, я ж розумію, що людям зараз непросто". 

Працюють у Львові кафе та ресторани (деякі не зачинялися взагалі). Щоправда, алкоголю там не продають – в місті діє заборона на продаж алкогольних напоїв.

"Ми працювали кожного дня, але всю денну виручку перераховуємо на допомогу ЗСУ, - каже адміністратор одного з ресторанів грузинської кухні відомої у Львові мережі. – Клієнтів зараз небагато, але щодня по 9-10 тисяч гривень вдається перерахувати". 

фото REUTERS

Дещо більше вдається вторгувати за день закладам, які працюють у центрі міста – тут є багато приїжджих, тож кожен заходить чи то перекусити, чи просто випити кави. 

"У перші дні ми не працювали, а потім довелося відчинитися – приїхало багато людей з інших міст, їх потрібно годувати. Окрім того, ми готуємо для військових та передаємо хлопцям на фронт. Звичайно, зараз прибутки не такі, як у мирний час, але все одно, краще, ніж взагалі не працювати", - розповіла УНІАН офіціантка одного з таких закладів.

Також Львівщина приймає підприємців та виробництва з регіонів, в яких тривають активні бойові дії. На сьогодні Львівська ОВА вже отримала понад 100 запитів про потребу релокації від представників харчової, легкої промисловості, машинобудування, фармацевтики тощо.

"Ми намагаємось допомогти перенести підприємства зі сходу України. Над цим працює департамент економічної політики. Бізнесмени, підприємці, які хочуть переїхати до Львова, будь ласка, звертайтесь, ми надамо інформацію щодо вільних виробничих площ, де ви зможете розміститись. Також надамо контакти "Укрзалізниці", яка перевезе виробничі потужності й дозволить розпочати виробництво на Львівщині", - розповів Максим Козицький.

Полтавщина: логістичний хаб і продовольча безпека держави

Начальник Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін зазначає, що в перші дні війни всі сили були спрямовані на допомогу війську та прийом переселенців. Регіон став надійним тилом для сусідніх областей і логістичним хабом для переселенців. Тепер одне з головних питань – відновлення роботи бізнесу.

"Полтавщина буде засівати поля! Повним ходом ми готуємося до початку посівної кампанії. Найголовніше завдання – засіяти всі поля Полтавщини. А це – 1 мільйон 400 тисяч гектарів. Насіння є, добрива теж. У квітні плануємо починати роботи. Нині наші аграрії – це ще одна армія, бо на їхні плечі лягає продовольча безпека держави. Влада зробить все, щоб посівна відбулася в максимальних масштабах", - заявив він.

Полтавщина поступово запускає промисловіть / Полтавська ОДА

Крім цього, на Полтавщині запускають роботу промпідприємства. Перед усім це ті виробництва, які мають забезпечити продовольчу безпеку в Україні.

Так, наприклад, у Кременчуці після налагодження логістичних зв’язків запрацювало підприємство "Кременчукм’ясо". Раніше Кременчуцький м’ясокомбінат отримував сировину з Сум та Київщини, проте зараз там йдуть бої. Тепер підприємство змінило постачальників сировини.

За словами начальника Кременчуцької районної військової адміністрації Олега Лєдніка, у Кременчуці почала працювати й кондитерська компанія "Лукас", яка випускатиме продукцію, поки буде сировина. А у Градизьку запускають цех з виробництва рибних консервів - днями рибаки вже вийшли у Кременчуцьке море.

"Одне з наших головних завдань - забезпечення продовольчої безпеки. Компанії працюватимуть, випускатимуть продукцію і люди отримають зарплату, а держава та місто – податки… Ми маємо забезпечити населення харчовими продуктами. Зараз шукаємо де, яке виробництво відновити, підтримати", - розповів Лєднік.

У мерії Кременчука УНІАН повідомили, що поки не всі промпідприємства, які тимчасово призупинили виробництво з початку бойових дій, запрацювали. Але потроху бізнес оживає. Зокрема, малий – все більше відкривається кав’ярень, магазинів та перукарень.

"Ми почали працювати. Люди цього чекали. У нас черга розписана на кілька днів наперед. Ціни на послуги ми не підвищували", - каже власниця кременчуцької перукарні "You" Юлія Зубенко.

Багато підприємців частину прибутку віддають на потреби армії та тероборони.

Керівниця полтавського кафе "Kaif" Тетяна Козир розповіла, що після відкриття заклад має неабияку кількість клієнтів, бо люди скучили за відвідуваннями кафе, а сам заклад вирішив не лише надавати продукти Збройним силам України, а й з кожного замовлення відправляти кошти армії.

Одеса: "Привоз" ракетами не залякати 

В Одесі, яка перебуває під постійним прицілом ворожих ракет з моря, працюють продуктові ринки: зокрема, знаменитий "Привоз" та деякі інші базари. Так, 19 березня відкрився й Старокінний ринок. У мирний час тут можна було придбати практично все – від вхідних дверей до тварин. В суботу-неділю в прилеглих кварталах до 14-00 працював і блошиний ринок. За схожим "скороченим графіком" почав працювати й Малиновський ринок, який славиться будматеріалами, сантехнічними товарами та іншими атрибутами для благоустрою житла. 

Як розповіла УНІАН підприємниця Марина,поки що відчинились небагато магазинів: "Це був тестовий режим роботи. Сказали, мовляв, що буде далі – наразі невідомо. Особисто я щодня навряд чи приїжджатиму. Попит на мій товар (водопровідні труби, змійовики, – УНІАН) зараз невеликий. Та й громадський транспорт, ясна річ, ходить рідко. Немає сенсу витрачати гроші на проїзд і час на порожнє простоювання в магазині".

Прифронтова Одеса виглядає так / REUTERS

Водночас, за її словами, якийсь чоловік купив… розкладний стіл. Потенційні покупці заходили й до сусідніх магазинів: питали облицювальну плитку для санвузла, розетки та електричні дроти.

"Можливо, люди вирішили зробити ремонт, який колись планували. У мирний час вони були зайняті повсякденною роботою, а зараз багато підприємств простоюють і вільного часу значно більше", - припускає пані Марина.

У великих торгових центрах деякі магазини теж працюють. В них можна придбати побутову техніку, телефони, одяг чи взуття.

Керівник Одеської обласної військової адміністрації Максим Марченко звернувся до всіх підприємців регіону із закликом відновлювати роботу. 

"Перукарні, магазинчики, кав'ярні, середні та великі підприємства мають працювати", - зазначив він. 

Закарпаття: новий дім для переселенців

Російська агресія в Україні внесла свої корективи і в життя найзахіднішого регіону держави – Закарпаття. Шок, страх, безсилля – ці відчуття охопили місцеве населення й спричинили певну паніку. Буквально в перший день війни частина жителів, зібравши речі, виїхала за кордон, ще частина наче заклякла в очікуванні: що буде далі? 

Певна частина бізнесу практично зупинила свою роботу. Приміром, значним виявився удар по будівельній промисловості. Адже, який сенс вкладати гроші в те, що завтра може бути зруйноване ворогом? Зачинилися окремі магазини, наприклад, ювелірні – порожні вітрини з явно зібраним наспіх товаром (всюди валяються етикетки, сміття) додавали страху всім, хто за цим спостерігав. Окремі підприємства почали відправляти людей у відпустки, побоюючись того, що за якийсь час виплачувати гроші буде нічим.

Переселенці в Ужгороді / фото УНІАН, Янош Немеш

Магазини з одягом та взуттям на кілька днів просто зачинили двері. У гіпермаркетах почали "змітати" все, що було на полицях – крупи, м’ясо, бакалію… Підгузки, гігієнічні прокладки викупили мало не всі, які були в продажу. Аптеки можна було помітити здалеку за величезними чергами. Проте слід віддати належне й тому факту, що вже з перших днів черги вишикувалися і до пунктів прийому допомоги: закарпатці по всіх громадах почали приносити найнеобхідніше для відправки на схід, для забезпечення війська й тероборони, для організації забезпечення переселенців.

Саме тимчасово переміщені особи й стали тим стимулом, який вплинув на відновлення роботи бізнесу на Закарпатті. 

"Спершу одна знайома, а потім інша спитали мене, чи маю дитячі речі на продаж, бо родини з дітьми, які приїхали, тікаючи від війни, цього потребують, – розказала УНІАН власниця магазину дитячого одягу пані Марія. – Тож я вирішила, що треба відчинити крамницю. Усім, хто приходив, робила знижку щонайменше 30%, особливо, коли чула, що люди не з Ужгорода". 

Так само після кількох днів відкрився й великий мережевий магазин одягу та взуття, він буквально з перших днів заповнився покупцями. 

"Спілкуємося з людьми – це, в основному, переселенці. Багато хто, тікаючи, зібрав хіба що документи й речі першої необхідності, а вже тут, коли переїхали, приходять і купують одяг на зміну, просять найдешевше. Маємо в цьому сенсі що запропонувати: до нас привозять товар з магазинів зі сходу України, які вимушено зачинилися через російську агресію", - розповіла продавчиня в одному з бюджетних магазинів одягу.  

Не припиняли роботу кав’ярні, піцерії, загалом всі заклади харчування. За добу чи дві оговталися й відчини двері манікюрні салони, перукарні тощо. Їхні власники та працівники кажуть, що люди всього цього потребують - треба їсти, стригтися і так далі. Для багатьох киян, до слова, закарпатські ціни на ці послуги – приємна несподіванка. 

Волонтери готують коктейлі Молотова в одному з місцевих парків в Ужгороді

На третій тиждень після початку війни почала "ворушитися" будівельна галузь, але в цьому сенсі виявилося, що відновлювати роботу бізнесу буде надзвичайно складно. 

"Якщо ще на початку війни власники, інвестори думали над тим, чи варто щось продовжувати, то зараз і раді б, але це практично нереально – просто нема будівельних матеріалів, - розповідає директор компанії, яка займається будівництвом по всій Закарпатській області пан Віктор. – Ми зіштовхнулися з тим, що повністю відсутній металопрокат, частина заводу зруйнована чи в зоні бойових дій, тож доставки припинені. Є ще відповідний завод у Кривому Розі, але він якщо й працює, то потребу всієї країни в металопрокаті не забезпечить. Загалом всі поставки, по всіх будматеріалах "збилися", просто нема, як братися за роботу. Через усе це підприємство простоює, ситуація непрогнозована, з чого платити людям будемо – невідомо…" 

А ось кому "пощастило" в час війни, так це туристичному бізнесу: садиби, приватні готелі орендовані гостями з центру та сходу України ще з 22-23 лютого, до початку війни. 

"Туризм – чи не вперше стовідсоткове заповнення. Краще б і далі переживала, що не повністю заповнений номерний фонд, ніж таким чином…", - каже власниця міні-готелю поблизу села Поляна Вероніка Ковач.   

Наразі для Закарпаття актуальним є питання не тільки відновлення та збереження діяльності чинних підприємств, а й пошук локацій та умов роботи для тих, хто має намір переїхати сюди для продовження роботи. 

Начальниця Управління регіонального розвитку Закарпатської ОВА Юлія Плиска каже, що наразі в Мінекономрозвитку вже зареєструвалися близько півтисячі підприємців, які хотіли б евакуювати свій бізнес, і понад 150 обрали для себе саме Закарпаття. Із них 20 заявок надійшло через спеціально розроблений з цією метою чат-бот.

"Тобто, це ті підприємці, які цілеспрямовано шукали для себе можливості тут", – зазначає Плиска. 

"Наразі ми вже долучили великих підприємців, широке коло професіоналів у цій сфері, щоб максимально використати всі ті потужності, які є в регіоні, для залучення бізнесу. Приєднуються до цієї роботи територіальні громади, насамперед великі міста – Ужгород, Мукачево, Хуст", – додає вона. 

Водночас інший виклик, який зараз постав перед бізнесом та місцевою адміністрацією – це технічний бік евакуації. 

"Найпростіше переїхати, наприклад, ІТ-компаніям, складніше тим підприємствам, які мають значні виробничі потужності, устаткування, і це зрозуміло, – розповідає Плиска. – Це складно і з матеріальної точки зору, і з технічної. Ми залучаємо волонтерів до цієї роботи, крім того, державним перевізником у сфері логістики визначено "Укрпошту". Наразі головне завдання – здійснити релокацію, і всі посилено працюємо в цьому напрямі, бо відновлена діяльність – це робочі місця, податки, збереження економіки".

За словами пані Юлії, загалом всьому процесу передує вибір місця евакуації, за ним – пошук необхідних площ, відтак слідують погодження та логістика і вже насамкінець – переїзд працівників (для них також потрібно підшукати житло). 

"Загалом до кожного підприємства потрібен індивідуальний підхід. Ми, як військова адміністрація, наразі більше зосереджуємо увагу на виробничих підприємствах, бо менші компанії легше переїдуть", – уточнює чиновниця. 

Каже, зараз практично переїхали компанії, серед яких підприємства з виробництва харчових добавок, охоронного устаткування та сфера ІТ.  

Якби не війна, то вже зараз, ймовірніше за все, починав би свою роботу на Закарпатті індустріальний парк "Солотвино" (площею понад 32 га). На його реєстрацію чекали численні підприємства. Надзвичайно перспективним у його рамках мав би стати меблевий кластер, який охоплює ті території області, в яких розвинена деревообробка.

Плиска сподівається, що в рамках податкової реформи, ініційованої президентом, наступним кроком після запровадження пільг для малого та середнього бізнесу мала би стати підтримка індустріальних парків та великих виробничих площ. У цьому сенсі Закарпаття має, що запропонувати. Економіка України має відходити від шоку й швидко одужувати. Армії потрібен міцний тил. 

Мирослава Бзікадзе, Олег Булашев, Лариса Козова, Наталія Петерварі 

УНІАН в Google News