"Росіяни використовують тему "примусової евакуації" дітей в Україні для залякування українців", - правозахисниця Катерина Рашевська

Юристка Регіонального центру прав людини (RCHR) Катерина Рашевська розповіла УНІАН, що означає "примусова евакуація" дітей, як вона відбувається з прифронтових територій та яким чином цю тему використовує російська пропаганда.

Росія продовжує підтверджувати свою терористичну сутність щодня. У звітах Генштабу про оперативну обстановку на фронті та лінії зіткнення, за цифрами з кількістю ракетних, авіаційних ударів, обстрілів з реактивних систем залпового вогню стоять руйнування, пошкодження, знищення як позицій Сил оборони України, так і житлових будинків, цивільної інфраструктури.

Попри жахливі умови, відсутність електрики, тепла, води, люди залишаються у найнебезпечніших місцях – населених пунктах "на нулі", постійно ризикуючи життям. Але якщо дорослі самі вільні приймати рішення – варто їм виїхати, чи ні, то діти – заручники ситуації життя на прифронтових територіях.

Щоб захистити маленьких українців, ще навесні 2023 року Кабінет міністрів України схвалив механізм "примусової евакуації" дітей з зон активних бойових дій. Зараз, з початком зими та морозів, Росія збільшує кількість та інтенсивність обстрілів, тож питання виїзду сімей з дітьми з прифронтових територій набувають ще більшої актуальності.

Про те, що означає "примусова евакуація", як вона відбувається і яким чином цю тему використовує російська пропаганда, УНІАН розпитав правозахисницю, юристку Регіонального центру прав людини (RCHR), що є учасником Коаліції "Україна. П’ята ранку", Катерину Рашевську.

Пані Катерино, сторонньому спостерігачу може здатися, що держава не надто комунікує суспільству, що "примусова евакуація" дітей не означає насильна. Люди банально бояться…

Недостатня просвітницька кампанія щодо того, як, куди, на який період часу буде евакуйовано дитину негативно впливає на процес порятунку дітей та подекуди обумовлює, по-перше, кризу довіри до компетентних органів влади і до осіб, які здійснюють таку евакуацію. По-друге, хаотичні дії батьків та законних представників, які або ж відмовляються прямо, або ж починають переховувати дітей від компетентних органів влади, які мають на меті виключно захистити дитину. По-третє, повернення евакуйованих дітей (тих, які були вивезені з батьками) назад до їхніх домівок у небезпечних регіонах.

Врешті,такі дії у комплексі становлять серйозну загрозу для дітей, які надалі можуть бути вбиті через з ескалацією бойових дій, або ж примусово переміщені росіянами, які захоплюють українську територію. Повернути таку дитину після переміщення або депортації буде вкрай складно.

На вашу думку, як можна донести до мешканців небезпечних територій важливість виїзду у спокійніші місця?

Існують спеціальні міжнародні стандарти, які стосуються евакуації дітей не лише в ході збройних конфліктів, але й інших надзвичайних ситуацій. Вони створені, як на рівні окремих держав (США, Post-Disaster Reunification of Children: A Nationwide Approach), так і на рівні ЮНІСЕФ, УВКБ ООН, Європейської Комісії.

Головна ідея - розробка індивідуальної траєкторії евакуації кожної дитини - своєрідного плану, де чітко вказано: хто евакуює дитину, куди, на який термін, хто є її родичами, та з ким дитину слід возз’єднати після завершення небезпечної ситуації. До такої індивідуальної траєкторії долучаються документи дитини. За необхідності, також карти місця евакуації, фото місця тимчасового проживання, інформація про тимчасових опікунів, якщо вони необхідні.

Це дозволяє створити середовище довіри й надати впевненість батькам, що про їхніх дітей будуть добре піклуватися. Згідно з нормами міжнародного гуманітарного права та за існуючими стандартами, розробленими в результаті діяльності неурядових профільних організацій, зокрема Норвезької ради у справах біженців, дитина повинна мати спеціальний медальйон або браслет з вказівкою на її персональні дані, які дозволять возз’єднати її з членами родини в майбутньому.

В ідеальному світі бажано, щоб дітей евакуйовували професіонали. У такій команді повинен бути дитячий психолог та правозахисник. Однак, в обставинах, коли слід діяти негайно, достатньо буде розробити індивідуальну траєкторію евакуації.

Як відбувається евакуація? Хто їде з дитиною, як і де розміщають людей, чи допомагають оформити ВПО і так далі? Тобто, чи розвʼязує хтось питання конкретної родини "від і до"? Де і на що жити, як адаптуватись, як оформити дитину в школу чи садок, як знайти роботу батькам, тощо?

Особам, які погоджуються на евакуацію дітей, зазвичай, пропонують виїхати разом з неповнолітнім. Їх розміщують неподалік від звичного місця проживання, однак ближче в глиб тилу. Подекуди їм надають вибір серед кількох областей, які можуть бути розташовані в центральній або західній частині України. Надалі дорослих консультують спеціалісти місцевих органів влади та волонтери. Після реєстрації таких осіб як ВПО, вони мають право на щомісячні виплати в сумі 3 тисяч гривень особам з інвалідністю й дітям і 2 тисяч гривень для всіх інших дорослих членів родини.

Що стосується дітей, механізм є менш зрозумілим. Однак, відповідно до законодавства, їм мають призначити законного представника, який тимчасово виконуватиме функції батьків та отримуватиме державну допомогу на внутрішньо переміщену дитину.

Якщо евакуацію здійснювали неурядові організації, то вони можуть організувати таким родинам спеціальні програми реабілітації та реінтеграції на новому місці. Наприклад, організація Save Ukraine пропонує відповідний супровід протягом трьох місяців.

Чи стикались ви з тим, що на темі евакуації дітей спекулює російська пропаганда? Маєте приклади?

Так, росіяни активно використовують тему "примусової евакуації" як задля залякування мешканців окупованих прифронтових територій, так і для створення нових пропагандистських наративів. Наприклад, 9 липня поточного року в Російській газеті було опубліковано статтю Володимира Ємельяненка "Украинские похитители сделали детей товаром для западных стран". Крім того, що в цій статті спотворено діяльність українських неурядових організацій, які займаються поверненням депортованих дітей, там також описано історію 11-річної Меланії Бородай та її мами Оксани, які, буцімто,  тікали з Попасної до Бахмута від української військової поліції та правозахисників київського фонду "Білі янголи". Останніх автор називає "чорними таксистами", які, мовляв, силою викрадають дітей у батьків. За свідченнями автора, Оксані та дівчинці вдалося втекти до родичів у Білгород.

У серпні подібна стаття також з’явилася у виданні "Аргументи та факти". Автор Євгеній Маслов стверджує, що в Куп’янську дітей ховають від "хижих янголів" так само, як і в Артемівську (Бахмуті). У статті вказано, що українських дітей після вивезення утримують в неналежних умовах, а їхніх тат - відправляють в окопи.

Російська пропаганда зумисно демонізує українських військових та волонтерів, які допомагають рятувати українських дітей, задля того, щоб створити атмосферу недовіри й продемонструвати, що Росія попіклується про цивільне населення краще. Насправді ж, це саме росіяни після "евакуації", яка є депортацією, утримують дітей та дорослих у скрутних умовах, примушують їх до вступу в російське громадянство, викорінюють їхню національну ідентичність.

Тетяна Урбанська

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News