Викрадені й безправні: чи можна повернути з Росії цивільних заручників

Україна безперестану веде переговори про повернення і військовополонених, і цивільних заручників. На жаль, щодо останніх не існує ніякого механізму обміну, а Росія відмовляється їх віддавати без жодних пояснень.

Матеріал підготовлено в рамках кампанії "Мости солідарності та відновлення: звільнені та прифронтові міста" за підтримки благодійної організації "Смарт Ангел".

"Я, Єрмохін Богдан, перебуваю на території Росії і прошу вас, Володимир Олександрович, допомогти мені повернутися додому". Певно, це звернення молодого хлопця, оприлюднене його адвокаткою, бачив чи не кожен українець.

Історія 17-тирічного хлопця справді вражає. Богдан - сирота, батьки померли, коли йому було вісім. До 24 лютого 2022 року він жив з рідною сестрою (його офіційним опікуном) в Маріуполі. Але Маріуполь прийшла "звільняти" російська армія.

Богдан разом з іншими дітьми та підлітками, фактично викраденими росіянами, спочатку опинився в окупованому РФ Донецьку, потім частину українців відправили в Підмосков’я, і вже там хлопця передали в прийомну сім’ю й видали російський паспорт… У квітні він зробив спробу самостійно повернутися до України – тікав через Білорусь. Однак російські спецслужби цьому завадили.

Ця історія – лише один з епізодів, через які Міжнародний кримінальний суд в Гаазі видав ордер на арешт російського диктатора Володимира Путіна та дитячого омбудсмена РФ Марії Львової-Бєлової. Їм обом інкримінують участь у "незаконній депортації населення та незаконному переміщенні населення з окупованих районів України до Російської Федерації, що завдало шкоди українським дітям". Адже це – воєнний злочин.

Богдан міг "загубитись" серед сотень і тисяч інших, але йому "пощастило" - до нього і раніше була прикута увага (через публічне небажання підлітка бути громадянином РФ, боротьбу за нього рідних та спробу самостійно дістатись України), а незадовго до повноліття (18 років хлопцю виповниться 19 листопада) "всиновлений" українець отримав в Росії… повістку. Завдяки розголосу, Богдана все ж вдасться повернути на Батьківщину (і, на щастя, відбудеться це не через український фронт, де він міг би опинитись у складі бійців "СВО").

"Богдан Єрмохін скоро буде в Україні. Офіційно повідомляємо, що маємо домовленості про його повернення до України та возз’єднання з сестрою", - повідомив 10 листопада уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець.

На жаль, іншим цивільним бранцям Кремля добитися звільнення значно важче, якщо не неможливо. Річ у тім, що Російська Федерація взагалі не визнає наявність у неї цивільних заручників. Навіть попри численні свідчення, розслідування міжнародних організацій та залучення Міжнародного комітету Червоного Хреста.

"Немає" людини – немає проблем

Серед тих, кого Росія незаконно утримує, кореспондент УНІАН Дмитро Хилюк. Росіяни викрали його на початку березня 2022 року з дому у Козаровичах, на Київщині. І, попри всі спроби його звільнити чи обміняти, не відпустили досі. Ба більше, офіційно не визнавали факт перебування Дмитра на території РФ понад рік.

Російській брехні про викрадення Дмитра Хилюка своє розслідування присвятила міжнародна недержавна організація захисту прав людини "Репортери без кордонів". В ньому, зокрема, йдеться, як вдалося простежити шлях бранця з Київської області до СІЗО №2 у Новозбиркові Брянської області РФ. І ця історія не унікальна: підтвердження тих чи інших фактів про конкретних осіб вдається отримати хіба від тих, кого вдалося визволити. Хтось когось бачив, десь з кимось був поруч на допиті, когось разом везли "по етапу" і так далі…

Багатьох цивільних українців можна знайти на російському неофіційному ресурсі "Немезіда", де поряд з їх особистими даними вказано: "військовополонений".

Однак навіть російські адвокати, які готові допомагати у верифікації українських цивільних заручників, не мають доступу до незаконно утримуваних громадян України. Звісно, вони можуть направляти запити у відповідні органи, на кшталт ФСБ РФ чи Федеральної служби виконання покарань РФ, однак, як свідчить історія Дмитра Хилюка, російські силовики, чиновники й правоохоронці уникають прямих відповідей щодо долі цивільних українців. Найчастіше – просто не визнають, що така людина утримується на території РФ (або окупованих РФ територіях).

Ба більше, як стало відомо після вищеназваного розслідування "Репортерів без кордонів", Дмитра Хилюка з СІЗО №2 в Новозбиркові перевели в одну з колоній у Володимирській області РФ. За інформацією російських журналістів, багато українців (і цивільних, і військових) утримуються у виправних колоніях №7 (ВК-7) неподалік Коврова та №6 (ВК-6) в Мелехово. Тобто, Росія робить усе, щоб навіть верифіковані цивільні заручники десь "загубилися".

"На жаль, офіційно інформацію, де він (Дмитро Хилюк) перебуває, у якому він стані, що з ним відбувається, російська сторона ні мені, ні, наскільки мені відомо, іншим посередникам, іншим організаціям, в тому числі міжнародним, не надає", - зазначає український омбудсмен Дмитро Лубінець і додає, що через це ситуація щодо цивільних заручників є вкрай жахливою.

Навіщо Росії цивільні заручники

Лише з 24 лютого 2022 року таких бранців, щонайменше, 20 тисяч осіб (приблизно таку кількість цивільних українців, за інформацією Офісу омбудсмена, налічує наразі Реєстр зниклих безвісти за особливих обставин). Але навіщо Росії затримувати й утримувати цивільних українців? Для цього у РФ є свої мотиви.

З одного боку, Росія чутливою темою зниклих "десь" українців час від часу розхитує емоційні гойдалки в українському суспільстві.

"І цивільним, яких утримують разом з військовополоненими, так само кажуть, що проблема – в Україні. Мовляв, Україна не хоче вас, цивільних, визнавати, як комбатантів, і не хоче вас міняти на російських військовополонених", - зауважує омбудсмен.

З іншого, цивільні заручники – багатотисячний "обмінний фонд", "козир", який РФ може дістати у разі потреби.

"В перші дні вторгнення Російська Федерація нахапала величезну кількість заручників, в тому числі цивільних… Близько 40% тих, кого утримують в заручниках – цивільні люди. Просто цивільні", - розповідав в інтерв’ю "Голосу Америки" очільник Головного управління розвідки Кирило Буданов.

За його словами, серед них – жінки, діти, старости, поштарі, двірники, мери, залізничники – хто завгодно: "Там всі є".

І ще одне: цивільні заручники – безпосередні (і цінні) свідки того, як росіяни вчиняли воєнні злочини та порушували міжнародні норми.

На жаль, розуміння цього в російських владних кабінетах призводить до того, що РФ просто не визнає факт незаконного утримання нею тисяч громадян України. Як розповіла УНІАН дружина мера Голої Пристані на Херсонщині Олександра Бабича, викраденого у березні 2022 року, пані Ольга, про те, що її чоловіка утримують у Сімферопольському СІЗО №2 вона дізналася від колишніх в’язнів цього закладу. Офіційно ні в Росії, ні в окупаційній владі Криму, його перебування там не визнають.

"Я знаю, що він живий і тримається, завдяки вірі, що йому допоможуть. Але мене бентежить відсутність обмінів. Навіть військових не обмінюють, що вже говорити про цивільних", - зазначає пані Ольга.

Механізму звільнення не існує

Головна проблема в тому, що механізму, за яким можна було б обміняти цивільних, просто не існує. Російські окупанти мають просто відпустити українців, які не брали до рук зброю, без будь-яких умов та обмінів. Натомість РФ продовжує порушувати міжнародне гуманітарне право.  

Як розповіла УНІАН виконавча директорка Медійної ініціативи за права людини (МІПЛ), яка є учасницею коаліції правозахисних організацій "Україна. П’ята ранку", Тетяна Катриченко, практика затримання Росією цивільного населення на окупованих територіях України триває з 2014 року. МІПЛ послідовно документує свавільні затримання та захоплення цивільних заручників, і може констатувати, що Росія погоджувалась обмінювати громадян України, яких Україна офіційно називала цивільними, вдавалося лише в перших обмінах у 2022 році.

"Фактично, РФ та Україна обмінювались військовими, а цивільних у списки додавали на вимогу/прохання України. Потім ця формула перестала працювати", - зазначила вона.

Загалом, навіть не можна прослідкувати, яким чином ті чи інші цивільні особи потрапляли на обміни чи були звільнені.

"Деяких цивільних просто відпускали, наприклад, як деяких старост на Чернігівщині: коли російські війська відступали, вони випускали раніше затриманих українців. Когось вдавалося у росіян викупити. Декого (в Донецькій та Луганській областях) могли випустити з СІЗО, умовно, під підписку про невиїзд, і їм вдавалося потрапити в треті країни через Росію. Декого РФ причисляла до військових…", - розповідає Тетяна Катриченко.

Наразі цивільні заручники, як Дмитро Хилюк та Олександр Бабич, перебувають у місцях утримання "без суду й слідства". Більшості з них не висувають ніяких звинувачень, вони не мають доступу до адвокатів тощо. А на деякі запити щодо конкретних осіб російська сторона або не відповідає, або зазначає, що людину перевіряють "на предмет скоєння злочину".

Проте, за словами виконавчої директорки МІПЛ, навіть якщо відбувається "суд" і цивільним українцям виносять "вироки", це не означає, що їх стовідсотково можна забрати з Росії.

"Єдине, що, ці процеси дозволяють виявити людину, побачити її. Росія таким чином підтверджує, що утримує цих людей… Адже, на загал, РФ може віддати людину і з вироком, і без нього. Якщо ухвалюється рішення для чогось людину тримати, її тримають. Якщо потім ухвалюється рішення відпустити, то це може відбутися навіть посеред "судового процесу". І все. Тобто, якщо є політична воля обміняти, то на це нічого не впливає", - зазначає вона.

Що робити в такій патовій ситуації? Не зупинятися. За словами українських правозахисників, представників державних органів, перемовини про те, щоб повернути цивільних громадян України додому, тривають постійно. Так само постійно Україна намагається будь-яким способом верифікувати цивільних заручників. Зокрема, як УНІАН повідомили в міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, в реєстрі Національного інформаційного бюро наявна інформація про 1657 підтверджених цивільних полонених.

"З них 861 особа підтверджена державою-агресором через Центральне агентство розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ)", - йдеться в повідомленні відомства.

Але, на жаль, це не прискорило їх звільнення.

***

Куди звертатися, якщо хтось з рідних та близьких був викрадений, потрапив у заручники на тимчасово окупованих територіях або у РФ? 

Найперше, члени родини цивільних осіб, які були викрадені та потрапили в заручники країни-агресора, мають звернутись із заявою про розшук до Національної поліції та зафіксувати реєстраційний номер заяви. Відповідно до цієї заяви, відомості про зниклу особу за добу мають бути внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ЄРДР). Там також зазначаються дані про слідчого, з яким родичам доцільно підтримувати постійний контакт. 

Також варто зареєструвати усі дані щодо зниклої особи в Національному інформаційному бюро, де концентрується вся інформація про громадян України, постраждалих внаслідок збройної агресії РФ. 

Не зайвим буде звернутися до Офісу омбудсмена, Об’єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб, внаслідок агресії проти України, при СБУ, Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, а також до Міжнародного комітету Червоного Хреста (лише МКЧХ наділена мандатом щодо перебування громадян України в заручниках, їх відвідування в місцях утримання тощо). Приклади таких заяв на своїй сторінці зібрала Правозахисна група "Січ".

Тетяна Урбанська

УНІАН в Google News