Мер Славутича Юрій Фомічев: Російські ЗМІ розповсюджують фейки, що ми співпрацюємо з окупантами. Насправді цього немає. Славутич – це Україна

Місто Славутич перебувало в облозі рашистів з перших днів війни. Проте донедавна окупанти не намагалися в нього зайти. Коли ж це сталося, бій прийняли бійці місцевої тероборони. Міський голова Славутича Юрій Фомічев розповів УНІАН про день, коли відбулося вторгнення, як місцеві чоловіки три дні боронили місто, втрати серед населення та полонених ворогом містян.

Увечері 25 березня ви розповідали УНІАН про три дні важких боїв на околицях міста. Попри те, що ворог оточував Славутич з перших днів вторгнення, російська армія захотіла зайти в місто наприкінці березня. Бій прийняла місцева територіальна оборона. Наскільки сили були нерівні?

Справді були дуже непрості бої. Декілька днів тому ми отримали ультиматум: "Здавайтеся, або ми будемо воювати".

Територія навколо Славутича окупована вже давно, майже з перших днів війни. Навколо нас стоять російські війська. У місті є виключно територіальна оборона. І ми не здали місто та прийняли бій. Звичайно, наші хлопці не могли прийняти іншого рішення. Тривали бої на блокпостах, на околицях міста. Але за два дні зрозуміли, що сили не рівні. 

Річ у тім, що у Збройних сил України немає змоги надати Славутичу військову допомогу. Єдина допомога — це артилерія ЗСУ, яка б'є з повітря по загарбниках. Саме це суттєво допомогло триматись. Але боронили місто лише місцеві чоловіки — тероборона Славутича. 

Як усе відбувалося?

Коли ми [тероборона] стояли за містом, артилерія ЗСУ могла накривати окупантів. Згодом ми підійшли до міста. Тут варто розуміти, що, якби тероборона зайшла в місто, почались би обстріли житлових будинків – окупанти почали бомбити Славутич, а наша артилерія вже нічого не змогла б зробити. Через це було прийнято важке рішення: передислокувати тероборону та Нацполіцію в інший регіон. Разом зі зброєю. 

Рішення відійти було узгоджено з Генеральним штабом ЗСУ? 

Так, звичайно. Це рішення було прийнято Збройними силами України. Керівник тероборони мені сказав, що отримав команду припинити супротив та передислокуватись в інше місто. Це - військове рішення.

Ми лише зібрали хлопців, а вони вже за 30 днів налагодили комунікацію з Генштабом. Тероборона керувалась звідти. Коли надійшла інформація, що ми просто можемо покласти життя мирних жителів, було прийнято рішення відійти.  

Місцевий керівник Нацполіції поінформував мене, що йому надана команда на евакуацію на відхід.

Повторюсь, вони всі пішли, щоб не наражати на небезпеку населення. Ми не можемо прикриватись мирними мешканцями. Бо фактично, окупанти могли б вдарити артилерією по самому місту. Це рішення важке. Воно відверто погане, але зрозуміле.

Окупанти провели «перевірку» Славутича на наявність зброї й оточили місто з трьох сторін / фото facebook.com/Fomichev.Slavutich

Тож наразі в Славутичі взагалі немає ані поліції, ані тероборони, ані військових?

Збройних сил в нас в місті немає. Тероборони немає. Щодо правоохоронців, то ми зорганізувались з ветеранами поліції. Тож даємо собі раду, щоб не було мародерства та порушень правопорядку.

Працює міська влада, працює самоврядування. І все це наші, українці. Окупанти не мають на місто жодного впливу.

Ми очікуємо, що  найближчим часом Нацполіція повернеться в місто. Але як це можна буде організувати, поки сказати важко.

Під час боїв за Славутич були втрати?

Троє загиблих. Наразі ми з’ясовуємо, чи це були цивільні, чи наші тероборонці. Адже вони були у цивільному одязі. Точно є загиблий на блокпосту в перший день військових дій, на другий день ще два хлопці. 

Розкажіть про те, як ви потрапили до полону?

Це був день, коли ми організували мітинг. Я в'їжджав в місто для того, щоб взяти участь — давати мирну відсіч окупанту. Вони мене зупинили, як і інших людей. Чи наводили  зброю? Так, звичайно. Проте, щодо мене не було жодних катувань з боку окупантів. Маю відверто про це сказати. 

Вони базуються у лісі. Руки мені зав’язали, голову мені опускали, тобто все відбувалось десь так, як і уявляєш, коли захоплюють у полон.

Всі хлопці, які  були поряд зі мною також були з зав’язаними руками. Це були також цивільні люди, які намагались в’їхати в місто в день його захоплення. 

Розпочались перемовини з керівництвом окупантів. Мова йшла про те, що у місті залишились лише мирні люди. Я їх переконав в тому, що вже немає сенсу вести військові дії. Росіяни зрозуміли, що в Славутичі немає озброєних людей — тільки цивільні. Тоді всіх відпустили.

Ми поїхали на мітинг, щоб продемонструвати, що ми - мирні і неозброєні люди. Ми захищаємо місто лише своїми серцями. Саме на цьому базувалась моя позиція.

Проте російські військові все одно зайшли в Славутич?

Це відбулось вже перед самим мітингом. 26 березня вони зайшли на в'їзд до міста. Але на ранок містяни вийшли на вулиці, щоб мирно висловити свою позицію до окупантів, перекрили дороги. Тож росіяни не доїхали до центру, на центральній площі їх не було.

Фактично мешканці не дали їм зайти, не пустили їх в місто. Ви бачили, що на мітинг вийшло не менше п’яти тисяч осіб?! Містяни висловили свою позицію, вийшовши всі разом, з українськими прапорами, зі 100-метровим стягом…

Фактично мешканці не дали їм зайти, не пустили їх в місто / фото REUTERS

Проте під час мітингу постраждали люди? 

Під час мирного мітингу проти людей були застосовані світло-шумові гранати. Поранені двоє осіб – хлопець та жінка. Хлопця посікло осколками, він перебуває у дуже важкому стані. Лікарі борються за його життя.

А скільки російських військових зайшло в місто? 

Вони оточили місто з трьох сторін. Те, що я бачу — їх там під три сотні осіб. Ну, і в техніці одиниць сорок - точно. Це БМП, декілька танків. Це те, що ми бачили. А що там ще у лісі сховано, ми не бачили. 

Що сьогодні роблять окупанти у місті? 

Наразі в самому місті їх безпосередньо немає. Вони базуються за Славутичем. Ті домовленості з нами про те, що вони у місто не заходять – виконуються.

До цього окупанти провели "перевірку" на наявність зброї на території міста. Вели "обшуки" на об’єктах інфраструктури. Тобто вони заходили в підвали та на горища. Наприклад, "перевіряли" пожежну станцію та школу мистецтв, Палац дітей та молоді, ліцей, виконком, будівлю Нацполіції, військкомат і так далі…

Мешканці Славутича в соцмережах повідомляють, що четверо містян досі перебувають в полоні, а останній раз виходили на зв'язок 25 березня. Чи вам щось про це відомо? 

Так, вони досі в полоні. Те, що ми знаємо про них - це чотири учасники територіальної оборони. Вони є військовополоненими. Їх будуть включати в список на обмін. Мова про той загальний обмін на рівні сторін, перемовини щодо якого йдуть на рівні президента України. Більше коментувати не можу.

Чи можна зараз евакуювати людей з окупованого міста?

Наразі ми працюємо над питанням евакуації дітей та жінок. Я думаю, що в місті залишилось 12-15 тисяч. Тисяч 10 вже, скоріше за все, покинули Славутич. 

Сьогодні збираємо заявки тих, хто готовий евакуюватись. Я думаю, що за день-два будемо розуміти, яка частина людей хоче виїхати. Але точну цифру наразі назвати не готовий.

Як швидко може відбутися евакуація? Маю на увазі, за день-два збираються заявки від охочих поїхати, а далі? Скільки це потребує часу?

Ця компетенція є набагато вищою за можливості міського голови. Ми в постійному діалозі з центральною владою. Подали офіційну заявку на відкриття українського гуманітарного коридору зі Славутича. Але наразі обговорення тривають. Можливо, це буде відбудеться за день, а можливо і пізніше. 

Яка загалом ситуація в місті? 

Більш-менш тихо – стрілянини немає.

Проте російські ЗМІ розповсюджують багато фейків. Мовляв, ми співпрацюємо з окупантами. Насправді ніякої співпраці з ними ми не маємо! Український Славутич перебуває в окупації, проте ми живемо під українським прапором, по українських законах, за українською Конституцією. 

Зрозуміло, що у нас залишається велика гуманітарна проблема, проблема з харчами. Над цим ми працюємо. Але жодної гуманітарної допомоги від росіян не просимо! Вона нам не треба. Попри всі складнощі, ми самі розв’язуємо всі свої питання. Славутич живе з українською владою! Ми продовжуємо працювати. 

Анастасія Світлевська

Анастасія Світлевська

УНІАН в Google News