Уляна Ходорівська: Карантин, криза і пандемія - не найгірший час, щоб рухатися в нову професію

Як будувати кар’єру в буремні часи та долати страх звільнення, коли варто наважитись на зміни, а коли – «пересидіти» період невизначеності, а також що робити тим, хто вже втратив роботу, УНІАН розповіла кар’єрний консультант Уляна Ходорівська.

В інтернеті можна знайти матеріали про те, що на тлі пандемії побачимо бум попиту на певні професії. Наприклад, антикризовий менеджер чи доглядальник для літніх людей. Що думаєте про такі прогнози щодо ринку праці?

Їх наявність абсолютно виправдана, бо на тлі невизначеності дуже хочеться робити прогнози. Люди бажають мати уявлення, що буде далі, інакше почуваються неспокійно, зростає тривожність. Відповідно, аналітичні центри намагаються виконувати свою задачу – прогнозувати. Так само журналісти, як можуть, інформують суспільство. Але наша, читачів цього всього, задача - пам'ятати, що це версії. Якісь з них можуть справдитися, а якісь - ні. Які конкретно, не знаємо. Зараз ми всі ніби потрапили в центр урагану. Звісно, колись він закінчиться. Але коли саме? - Починаються припущення.

Від початку епідемії я бачила з десяток математично розрахованих моделей того, як вона піде. Але все йшло не так. Бо насправді неможливо зрозуміти, чим закінчиться ураган, що саме знищить.

Читайте такожКарантин в Україні продовжили до 11 травня

Так само всіх цікавить, що з нами відбудеться далі в професійному плані. Але зараз не можемо цього знати напевно. Бо на чому, наприклад, базуються твердження про збільшення попиту на професію доглядальника? - Зараз ці спеціалісти також у дефіциті. Так само, наче знаємо, що у сфері туризму буде криза. Але чи можемо стверджувати про зникнення галузі? – Навряд. Також зміни відбуваються у готельно-ресторанній сфері, втім, частина ресторанів вже переорієнтувалася на доставку замовлень. Хоча спочатку думали закриватися.

На вашу думку, чи треба працівникам в умовах кризи демонструвати роботодавцю проактивність, брати на себе більше завдань тощо?

Тут є два варіанти. Перший: «Я роблю це від страху». Тобто, боюся звільнення та намагаюся довести свою підвищену корисність. В цьому випадку можливий наступний розвиток подій – карантин закінчиться, ви продовжите робити додаткові задачі, і всі сприйматимуть це, як належне. Другий варіант більш усвідомлений: «У мене з роботодавцем договір. Я надаю послуги, які він оплачує». Тоді ви говорите зі своїм роботодавцем про вашу готовність виконувати додаткові задачі якийсь час, бо розумієте потреби бізнесу. Однак домовляєтеся щодо нюансів подальшої співпраці, зокрема, бонусів для себе у випадку успіху. Роботодавець цінуватиме ініціативу, але я пропоную це робити не безкоштовно з переляку.

З переляку можна не побачити якісь можливості / фото Facebook: Уляна Ходорівська

Що порадите людям, які відчувають страх звільнення? Попри, наприклад, своє офіційно працевлаштування тощо.

Офіційне працевлаштування ніколи не рятувало від звільнення і не гарантувало того, що роботодавець поведеться з вами порядно. Важливо не панікувати та не робити різких рухів. Перше, чим рекомендувала б зайнятися - собою та своєю тривожністю. Бо з переляку можна не побачити якісь можливості або судомними діями пришвидшити небажані події. Турбота про тіло - перш за все. Розумію, що це не зовсім про кар'єру, але так воно є. Треба забезпечити собі тілесну безпеку. Дайте відповідь собі на питання, що вам дає відчуття безпеки. Гречка? - Окей, купіть гречки. Підпишіть договір з лікарем, якщо цього не зробили. Також рекомендую обмежити читання новин. Якщо у вас тремтять руки, бо читаєте про Чорнобиль, про скасування масових заходів у Європі до кінця літа, або статистику смертності, звичайно, не зможете нічого робити.

Потім запитайте себе: «Чи подобається мені взагалі моя робота?». Якщо подобається, то дістаньте та оновіть резюме. Перегляньте свої компетенції та подумайте, що можете запропонувати ринку зараз. Дивіться на вакансії з продажів, якщо вам цікаво продавати. Якщо цікава аналітика, шукайте пропозиції роботи (крім тої, яка вже є вашою), що містить аналітику.

Читайте такожВіталій Матусевич: Зустрічаю "цікаві" пропозиції: "Як не зійти з розуму в ізоляції". Некоректно використовувати такі формулювання. Схильні до тривоги люди будуть на них реагувати ще більше

Кілька тижнів тому друзі почали гуртом писати, мовляв, якщо звільнять, перекваліфікуюся на кур'єра Glovo. Але навіщо планувати для себе найгірше, сплануйте для себе покращення. Подумайте, куди вам цікаво рухатися, які у вас сильні сторони. Саме на них варто спиратися.

Як визначити свої сильні сторони?

Це те, що виходить у нас легко, із задоволенням. Як правило, ми це знецінюємо, бо звикли до своїх рис. Щоб визначити свої сильні сторони, раджу попитати колег, з якими маєте гарні стосунки. Поцікавтесь у п’яти-семи людей: «Як думаєш, які у мене сильні сторони». Моя клієнтка (проектний менеджер) після цієї вправи сказала: «Люди вважають мене організованою та послідовною, а я взагалі не розумію, що можна інакше».

Коли на вулиці слизько, я не починаю пересуватися на руках, а взуваю взуття, яке не ковзає. Придивіться краще до того, що у вас вже є. Відштовхуючись від цього, крок за кроком рухайтесь далі. Додайте сильній стороні те, чого їй бракує, щоб адаптуватися до нових реалій. Якщо маєте бажання та сили – додайте додаткову самоосвіту, яка базується на ваших сильних сторонах та яку почнете застосовувати в роботі.

Однак, якщо й до кризи не любили те, чим займаєтеся, давно хотіли змінити професію, зараз для цього не гірший час, ніж будь-який інший.

Шукаючи нову роботу, не кидайтеся в популярні, але не властиві вам професії / фото Facebook: Уляна Ходорівська

Тобто, не варто відкладати зміну роботи тільки через кризу та карантин, керуючись принципом - пересиджу непевні часи на звичній роботі?

Кожна людина обирає для себе самостійно. Все-таки в ситуації тривожності важко тримати високий рівень продуктивності. Хоча люди часто від себе цього вимагають. Але ми забуваємо, що справлятися з тривожністю та адаптуватися під зміни - це теж робота, яка забирає сили. Якщо людина відчуває, що сил на ривок в нову професію зараз не вистачає, можливо, для неї краще пересидіти.

Шукаючи нову роботу, не кидайтеся в популярні, але не властиві вам професії. Редактору дитячих книжок йти вчитися програмуванню на Python просто через підозри, що айтішники матимуть роботу (а його програмування, в принципі, не цікавить) - не дуже хороша ідея. Професію варто вибирати, керуючись інтересом до неї.

Також пам’ятайте, що практично будь-яка професія має безліч варіантів розвитку. Наприклад, дитячий психолог може працювати в школі, мати приватну практику, працювати в дитячому таборі, в якихось соціальних закладах. А це вже чотири різних варіанти роботи.

Багатьом не легко зважитися на професійні зміни через страх втратити стабільність. Що порадити?

Забезпечити собі м'який перехід. Дайте відповідь собі на питання: «Коли буду міняти професію, що забезпечить мою стабільність?» Це може бути «фінансова подушка», якісь контакти, можливість повернутися до попередньої роботи. Зауважу, що в питанні зміни професії я, зазвичай, дотримуюся принципу, що поступові рухи кращі. Тобто, не одним рухом перестрибувати в іншу професію, а поступово вводити її у своє життя. Спочатку дві години на день або один день на тиждень можна присвячувати новій професії. Або братися за «халтурки» в новій сфері. Рухаючись плавно, спостерігайте, що вам подобається, а чого бракує, де отримуєте задоволення або примушуєте себе.

Читайте такожЄгор Стадний: Вища освіта повинна бути доступною. Але отримувати її слід людині, яка усвідомила, що це її потреба, а не просто данина тенденції, тому що всі так роблять

Карантин, криза і пандемія - абсолютно не гірший час, щоб продовжити плавний рух. М'який перехід забезпечує стабільність та безпеку. Адже в будь-який момент, якщо втомилася від нової діяльності або вона не подобається, можна зупинитися та повернутися до старої. Поки на думку не спадуть нові ідеї.

А що робити тим, хто на карантині спіймав себе на думці: «Хочу змінити роботу, відчуваю себе не на своєму місці, але нічого більше робити не вмію»?

Для початку, раджу почитати Барбару Шер «Робота твоєї мрії». Книга побудована за принципом – перелік ідей для заробітку та натхненні історії. Наприклад, якщо любите готувати, то ось п'ятнадцять ідей, які допоможуть цим заробляти, та три історії. Якщо вмієте організувати процеси, так само - п'ятнадцять ідей, як це зробити, і три історії. Авторка пропонує керуватися принципом – почніть робити трошки вже зараз, а про все інше потурбуєтеся згодом. Тобто, спочатку отримайте практичний досвід в новій професії, яка б ідея не спала на думку.

До карантину в музеї Сальвадора Далі я дізналася, що він реалізовував будь-яку ідею. На етапі ідеї не питав себе: «Це дурниця, чи ні?» Він просто робив, а потім дивився. Я пропоную керуватися таким самим підходом, але в акуратному виконанні. Хочете спробувати нову професію - почитайте про неї, поговоріть з людьми цієї професії, подивіться на TED відео про професію. Спробуйте фріланс або волонтерство, щоб практично зрозуміти, йде у вас справа, чи ні.

На жаль, люди часто вимагають від себе незворотного рішення назавжди / фото Facebook: Уляна Ходорівська

Хочете свій бізнес? Поговоріть з багатьма людьми, які його мають. Запитайте, що треба знати, як вони починали, до кого зверталися по поради. Зміна роботи - це поїздка до території, де ви ще не були, тому маєте готуватися. Йдіть до людей, які вже побували в країні під назвою «свій бізнес», та розпитуйте, як там. Основна помилка, яку можна зробити - на чистому ентузіазмі вкинути грошей і потім думати, як розбиратися з проблемами. Друга можлива помилка – не розібравшись, вирішити, що у вас нічого не вийде.

На жаль, люди часто вимагають від себе незворотного рішення назавжди. Мовляв, якщо перестану бути менеджером з продажів, маю точно визначитися, ким буду. Але це не зовсім так працює.

Певною мірою, це пов'язано з вірою в професійне покликання. Мовляв, варто його знайти і точно станеш успішним та щасливим професіоналом.

Тут маю новину - покликання - це штука, яку ви шукаєте постійно. Покликання міняється протягом життя. І це окей, бо ви також змінюєтеся. Якщо попередня робота більше вам не підходить, не думайте, що колись прийняли неправильні рішення щодо неї. Бо це переконання гальмує вас в пошуку нової роботи. Адже, не довіряючи своїм попереднім рішенням, як довіряти майбутнім?

Пам’ятайте, що не буває неправильних рішень, окрім тих, які ведуть до втрати життя та здоров'я. Всі інші привели вас туди, де ви є сьогодні. Змінюючи роботу потрошку, крок за кроком, можна доволі довго, а може і завжди, бути задоволеним нею. Але ця конструкція не стабільна. На жаль чи на щастя, світ мінливий, і цієї мінливості вимагає від нас.

Читайте такожРинок праці України в умовах карантину: шукають вірусологів і кур'єрів (інфографіка)

Але нам тільки здається, що ситуація катастрофічна. Так, вона міняється, але у більшості людей достатньо ресурсів, щоб з нею справлятися. Треба просто знайти ці ресурси та спертися на них. Якщо вам складно самостійно, то зверніться до спеціаліста (коуча, психотерапевта, кар’єрного консультанта), який може вам допомогти знайти опору.

Що може бути такою опорою?

Здоров'я, родина, до якої можете звернутися, друзі, «фінансова подушка», ваші знання та навички. Взагалі, рекомендувала б детально перерахувати, що конкретно ви знаєте та можете - тоді стає спокійніше. Насправді у людини великий адаптивний ресурс. Крім того, є приховані ресурси, про які ми самі не знаємо. Але вони включаються, коли дуже треба.

Якщо людина вже втратила роботу, де наразі варто шукати вакансії? Чи не застаріли всім відомі канали пошуку роботи – сайти типу work.ua, rabota.ua?

Це не застарілі канали, просто і до кризи їх було недостатньо. Загалом, варто моніторити всі канали, які знайдете. В тому числі, фейсбук-спільноти, телеграм-канали. Розповідати знайомим, яку роботу шукаєте. Переглядати вакансії на сайтах компаній, які подобаються. Можна поговорити з рекрутинговими агенціями. На Prometheus є безкоштовний онлайн-курс про пошук роботи. Для тих, хто реально втратив роботу, кар’єрний портал Happy Monday запустив прекрасний проект Антикризової безоплатної кар'єрної допомоги. Там наразі понад шістдесят кар'єрних консультантів, я в тому числі. Подати заявку можна через їхній сайт.

Треба активно моніторити вакансії та відгукуватися на них / фото Facebook: Уляна Ходорівська

Треба активно моніторити вакансії та відгукуватися на них. Буває, що людина розмішує резюме і просто чекає відгуків. Це теж треба робити, але тільки цього може бути недостатньо. Оскільки бізнес теж не готовий до того, що буде далі, частина наймає працівників доволі акуратно. Тому можуть бути повільні реакції від роботодавців, затримки з відповідями на резюме.

Я кар’єрний консультант, працюю безпосередньо з клієнтами. Наразі спостерігаю знервованість, люди думають, що на ринку праці - апокаліпсис. Але менше з тим, частина моїх клієнтів ходить на співбесіди і знаходить роботу. Деякі навіть кажуть, що співбесід стало більше, ніж раніше (але це відбувається з деякими клієнтами, не можу говорити про це, як тенденцію).

Загалом, середня тривалість пошуку роботи в Україні - три місяці. Буває довше, буває швидше. Головне, якщо у вас не виходить швидко знайти роботу, просто пробуйте робити це інакше. Не нарікайте себе негідним спеціалістом, у якого нічого не вийде. Уникайте цього.

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News