Вчитель на карантині. Щоб якісно провести урок, педагоги опановують професії оператора і режисера

Карантин змінив звичний розклад українських школярів – навчальний процес пішов в онлайн. Вчителі з різних куточків країни поділилися з УНІАН досвідом організації дистанційного навчання на карантині, розповіли про труднощі підготовки до уроків в нових умовах, критику від батьків учнів та свої сподівання на користь від отриманих дітьми навичок у майбутньому.

Відразу після запровадження карантину вчитель музичного мистецтва Людмила Буланенко (Вознесенський навчально-виховний комплекс Чернігівської області) організувала дистанційне навчання у формі відеоуроків. Уроки записує сама для кожного класу, відповідно до теми. Потім викладає на YouTube. А у Viber відправляє учням посилання в день і час, за розкладом уроку. Через Viber тримає й зворотний зв'язок зі школярами.

«Опитування роблю через тестування на сайті «На урок», а також через Google-форму. Така форма є найбільш оптимальною, бо в нашій місцевості нестабільний інтернет, не всі діти забезпечені гаджетами. А так, уроки можуть переглядати у зручний час», - пояснює вона.

Читайте такожЗібрали понад 10 тисяч учасників: перша леді подякувала вчителям за їхню роботу на карантині

Вчителька каже, що розібралася в багатьох комп'ютерних програмах та дізналася більше про індивідуальні особливості і потреби учнів. Ба більше, зрозуміла, що може і сама навчатися дистанційно.

«Я і моя родина дотримуємося умов карантину, щоб якомога швидше повернутися до звичних умов життя і навчання. Бо все це цікавий новий досвід, який, впевнена, знадобиться в майбутньому. Але... Дуже скучаю за дітьми, за колегами, за кабінетом…», - зізнається Буланенко.

Своїм колегам радить не соромитися користуватися в дистанційному навчанні розробками інших вчителів (із посиланням на автора). Щоб дійсно робити навчання цікавим, а не лише вказувати сторінки підручника та номери вправ.

«Крім того, не треба завантажувати учнів. Треба пам'ятати, що у них є предмети, окрім ваших. А карантин для дітей - це теж стрес. Ми маємо допомогти їм його подолати», - підкреслює Людмила Буланенко.

Раніше до кожного уроку вчителька готувалася десь годину, а зараз підготовка займає дві-три. Кожен етап уроку їй потрібно створити, записати, опрацювати, завантажити на додаток… Крім того, на карантині почала створювати більше інтерактивних вправ, додаткових завдань на опрацювання теми та індивідуальних завдань, виходячи з можливостей і зацікавленості учнів.

«Оскільки уроки музичного мистецтва мають творче спрямування і не все можна перевірити тестами, є труднощі з перевіркою домашньої чи класної роботи. Не всі діти, посилаючись на технічні можливості, надсилають завдання у відео та аудіо форматі. У багатьох випадках, особливо в старших класах, відчувається відсутність контролю [за виконанням завдань] зі сторони батьків», - розповідає Людмила Буланенко.

Додаткових труднощів в організації дистанційного навчання додає відсутність координації з боку адміністрації школи. Наприклад, наказу про дистанційний (гнучкий) графік роботи Людмила в очі не бачила: «На роботу не ходжу лише тому, що транспорт не їздить, на свій страх і ризик. Решта вчителів, які не потребують підвозу, ходять. А це є порушенням встановлених на карантинний час норм».

За її словами, адміністрація навчального закладу так і не створила єдиної інформаційної платформи для дистанційного навчання, сайт школи не працює. Були нормативні порушення, наприклад, самовільна зміна директором структури навчального року (перенесення канікул без попередження). Також взагалі не проводиться робота з батьками, ніхто не роз'яснює важливості онлайн-навчання. Як результат - пасивність багатьох батьків і учнів у цьому процесі.

Ілюстрація / REUTERS

Вчитель – сам собі режисер

Вчителька початкових класів Єлизавета Криворотько (Полтавська область) звертає увагу, що дітям в домашніх умовах важко знайти мотивацію до навчання. Звісно, це впливає на результат.

«Важко вчити предмет «Я досліджую світ» в квартирі. Плюс, зараз весна, ми живемо в селі, тож у сімей в пріоритеті садок і город, а не школа», - відмічає вона.

Також, чимало батьків її школярів не можуть контролювати навчання дітей, бо продовжують ходити на роботу.

«Сама ж семирічна-восьмирічна дитина ще не настільки самостійна, щоб увімкнути комп'ютер у потрібний час і на сто відсотків поринути в роботу», - каже Єлизавета.

Читайте такожМінцифри створив для вчителів освітній серіал про роботу в умовах карантину

На карантині вчителька підтримує зв'язок і з дітьми, і з батьками. Їй пишуть, дзвонять. Нині вона перевіряє не всі домашні завдання, а саме рівень знань у кінці теми. «Розумію, що не можна сподіватися на дотримання всіма учнями і батьками академічної доброчесності. Я приблизно знаю, які можливості кожної дитини, і дуже видно, коли завдання виконане з допомогою батьків, а вони намагаються це видати за самостійну роботу дитини», - пояснює Криворотько.

Єлизавета зізнається УНІАН, мовляв, складно навчати маленьких дітей, коли їх не бачиш: «Зворотний зв'язок – це не тільки перевірка домашнього завдання. Це також можливість побачити по їхніх очах, зрозуміли мене чи ні. Дистанційно це робити важко. Маленьким дітям потрібна посмішка та схвалення вчителя».

Онлайн-платформи типу Zoom для роботи не використовує. Знає з досвіду колег, теж вчителів початкової школи, що учні відволікаються один на одного та не можуть зосередитися. Крім того, не в усіх є можливість в один і той же час сісти за комп'ютер чи планшет.

«У класі три багатодітні сім'ї - інтернет не в усіх швидкісний, мій домашній ноутбук також слабкий для такої роботи. А у тому ж самому Skype чи Viber неможливо створити відеоконференцію на цілий клас», - пояснює вчителька.

Окрім безпосередньо уроків, майже щодня вона переробляє календарні плани та коригує кількість навчального матеріалу. Щодня пише у Viber-групу батькам учнів тему уроку, які завдання потрібно опрацювати, надсилає посилання на навчальні відео. Коли тема складна та пояснення у підручнику недостатньо зрозуміле, знімає відео самостійно. Щоб створити таке відео для одного уроку Євгенії потрібно чотири-п’ять годин.

«Створюю презентацію, продумую, як буду все коментувати, знімаю та монтую відео. Інколи виходить з четвертого-п’ятого разу, бо для озвучки потрібна ідеальна тиша вдома, ретельно слідкувати за кожним словом», - розповідає Криворотько.

Часом непросто перевірити виконану роботу по надісланому фото через низьку якість знімку / фото ua.depositphotos.com

Труднощі з технікою та мотивацією

Вчителька четвертого класу Наталія Роменська (Запорізький навчально-виховний комплекс № 109) також щодня розписує завдання з кожного предмету, викладає на Google-диск, завантажує додаткові відео та презентації. Зранку у Skype проводить уроки з математики, української та російської мови (зважаючи, з якого предмету тема є важчою для самостійного вивчення). Користується Skype для індивідуальної роботи з учнями, які потребують допомоги.

«Основне спілкування у Viber, де у мене є група окремо з дітками і окремо з батьками. З батьками більше обговорюємо організаційні питання. А діти ставлять просто чимало питань, запитують, що їх турбує. Наприклад, на початку навчання  не всі були знайомі зі скайпом чи Google-диском. Було важко налаштувати роботу, коли діти вимикали мікрофони чи відео. Урок займав вдвічі більше часу», - пригадує вона.

Підготовка уроку, як і у більшості вчителів, у Наталії почала займати більше часу. Підбирає матеріали та зрозумілі дітям приклади, шукає завдання для самостійної роботи: «Перевірка домашніх завдань також триває довше, ніж раніше. Бо іноді маю сумніви, що учень виконував роботу самостійно». Вчителька зізнається, що, буває, стикається з критикою від батьків учнів щодо навчального процесу. Зокрема, від тих, які виконують завдання замість своєї  дитини.

Щоб мотивувати дітлахів до навчання, Роменська робить «подарунки»: «Наприклад, якщо тема засвоєна, роблю з цього предмету вихідний. Або додаю бал першим, хто виконає завдання. Пишу в особисті повідомлення мотиваційні листи в кінці тижня для учнів, для батьків записую відео, де також підбадьорюю їх та дякую за допомогу».

Читайте такожУ МОН планують запустити дворівневу процедуру підготовки відеоуроків

«Я дуже сумую за дітками. Вони самостійно звертаються до мене за допомогою, надсилають роботи. Це є великим плюсом, адже навчання наближене до звичних умов «вчитель-дитина»», - додає вона.

Вчитель біології та хімії Максим Беркар (Бочманівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів Одеської області) також намагається мотивувати учнів відповідальніше ставитися до навчання. Зокрема, майбутнім випускникам нагадує про вступ до вищих навчальних закладів. Беркар розповідає, що у роботі бувають складнощі через нестабільне інтернет-з’єднання (у дітей чи у вчителя). Часом непросто перевірити виконану роботу по надісланому фото через низьку якість знімку.

«Буває, що діти трохи хитрують з домашнім завданням. Але моя порада колегам - будьте на боці своїх учнів, підтримуйте їх», - зауважує вчитель.

На початку карантину Максим працював з учнями через Viber. А потім перейшов на платформу Classroom. За його словами, підготовка до уроків не стала забирати більше часу.

«Навіть стало краще, що я можу в будь-яку хвилину зайти на платформу та працювати. Мені здається, всі стали більш вільними», - міркує він.

Ілюстрація / REUTERS

Батьківський контроль

Вчителька Вікторія Зінченко (ЗОШ № 4 місто Боярка Київської області) працює з другим класом за програмою Нової української школи та з третім класом - за звичайною програмою. Викладає всі премети та англійську мову. Спочатку вона також просто відсилала завдання в Viber. Але батькам було складно пояснити дітям новий матеріал, тому перейшли у Google Classroom. Навчання пішло краще, батьки отримували презентації до всіх уроків і відсилали на перевірку виконані дітьми роботи.

Втім, завдання виконували не всі. Та й сама вчителька прагнула бачити, як діти працюють: «Найбільше мене хвилювала англійська, бо не всі батьки можуть пояснити чи прочитати правильно речення або текст». Вирішили працювати в Zoom. Зінченко пригадує, що перші декілька уроків було складно, не всі могли приєднатись, були проблеми зі зв’язком.

«Тепер все владнали, зараз працюємо у Zoom, а виконані роботи - самостійні чи контрольні - мені висилають на перевірку в Google Classroom. Хоча не всі мають доступ до інтернету. І, на жаль, не всі батьки контролюють виконання завдань дітьми», - додає вона.

Вчителька української мови і літератури Ксенія Алєксандрова (Синельниківська ЗОШ І-ІІІ ст. №2  Дніпропетровської області) переконана: карантин змусив усіх цінувати те, що маємо. А нинішня робота над собою відкриває нові горизонти для вчителів: «Наприклад, я зацікавилася можливостями дистанційного навчання «в домашніх» умовах. Виявилося, що можна зробити багато цікавого, зокрема авторські відеоуроки на YouTube».

Підтримувати зв'язок з учнями вчительці також допомагають Viber-чати, які використовує для колективних обговорень, індивідуальних консультацій чи зворотного зв’язку щодо домашніх робіт. За її словами, велику допомогу в дистанційній роботі надають сервіси зі створення тестів, ігор, гугл-форми.

«Звісно, живого спілкування не вистачає. Але після карантину планую продовжувати поєднувати дистанційну форму роботи зі традиційним навчанням у школі. Це надасть можливість кожному учневі працювати в оптимальному для нього темпі», - говорить Ксенія Алєксандрова.

***

Концептуальна засада нової української школи – це плідна співпраця вчителів, батьків та дітей, партнерство на принципах взаємної довіри та поваги. На жаль, тривалий карантин та дистанційне навчання стали тестом на міцність цієї засади, а для когось навіть яблуком розбрату. У батьківських спільнотах можна побачити шквал критики в бік вчителів, мовляв, «нічого не роблять, повісили навчання дітей на наші шиї…». Насправді ж, реалії роботи шкільних вчителів в карантинних умовах демонструють: в умовах нових викликів батькам  важливо бути частиною навчального процесу своєї дитини. Треба не виконувати домашнє завдання замість школяра. А зацікавити та мотивувати дитину до навчання. З розумом побудована комунікація з вчителем точно в цьому допоможе.

Ірина Шевченко

УНІАН в Google News