Україна - країна з унікальною природою / Фото Марина Григоренко

Первозданна природа Чернігівщини: у пошуках диких коників і кришталево чистих блакитних озер

У літню пору нас особливо тягне подорожувати. Коли немає можливості поїхати у велику відпустку, ми щосили намагаємося вирватися зі звичного міста хоча б на вихідні. Якщо ви з тих, кого приваблює відпочинок серед дикої природи, радимо звернути увагу на сусідню Чернігівщину. Це і парк «Беремицьке», де вдалося відтворити природні умови, що існували на цих землях сотні століть тому, і знамениті Блакитні озера з кришталево чистою водою. А УНІАН.Туризм розповість, як туди краще всього добиратися з Києва.

Україна - країна з унікальною природою / Фото Марина Григоренко

Кожне літо я намагаюся вибиратися на екскурсію вихідного дня кудись в нове місце по Україні. Цей рік не став винятком. Цього разу я вирішила поїхати в Чернігівську область – до природного парку «Беремицьке» на зустріч з нащадками диких коней тарпанів, а також випробувати на собі прозорі води Блакитних озер. Поїздкою в цілому я залишилася задоволена, а тому поспішаю поділитися з вами своїм досвідом, поки ще літо в повному розпалі.

Що таке природний парк «Беремицьке»

Природний парк «Беремицьке» (Nature Park Beremytske) в Чернігівській області відкрився для відвідувачів у 2017 році, а його головна мета - відродження дикої флори і фауни українського лісостепу. Протягом кількох років до відкриття тут проводилися активні роботи з так званого ревайлдінгу – максимально можливого відновлення екосистем в тому вигляді, в якому вони існували на цій території до масового знищення флори і фауни в результаті діяльності людини.

Умовно парк поділяється на дві частини – дику й облагороджену. На вході є оглядова вежа, на яку неодмінно варто піднятись, щоб оглянути з висоти всю територію парку.

Читайте такожЗа пригодами на Дністровський каньйон

У першу частину туристів пускають у супроводі екскурсовода, все ж природа дика і потрібно стежити, щоб людина не втручалася в природні процеси в екосистемі. Ходити тут можна тільки спеціальним стежками. І саме тут можна зустріти польських коників, козуль, зайців, кабанів, муфлонів та інших диких тварин, властивих для українського лісостепу. Також на території парку гніздяться близько 80 видів птахів, у тому числі хижих.

Дика природа "Беремицького" / Фото Марина Григоренко

Під час прогулянки цією частиною парку також можна натрапити на безліч підвісних дерев'яних мостів, копії стародавніх скіфських курганів і давньослов'янських святилищ.

Парк "Беремицьке" ховає чимало цікавинок / Фото Марина Григоренко

Все це супроводжується інформаційними стендами, тому екскурсія в підсумку виходить ще й пізнавальною.

У парку "Беремицьке" чимало пізнавальної інформації / Фото Марина Григоренко

На облагородженій частині парку є стайня, музей диких котів і міні-зоопарк, де у всіх тварин теж достатньо відкритого простору. Тут можна зустріти українських сірих корів, лосів, віслюків, карликових свинок і багатьох інших свійських тварин.

Міні-зоопарк в "Беремицькому" / Фото Марина Григоренко

Читайте такожВід екстриму на гірських річках до етно-вечірок на полонинах: відпочиваємо на Яремчанщині насичено

Крім того, на цій території на великій галявині облаштовано місце для проведення різних тематичних фестивалів і свят, які особливо активно проводяться тут в літній час, плюс вересень. Тому якщо є бажання, можна «підігнати» свою поїздку до парку під конкретну подію.

Також тут розташовані кілька дерев'яних будиночків зі зручностями (в тому числі, телевізор і холодильник), де можна заночувати прямо на території парку. У цій же частині виділено місце під мангали і намети (однак споживання алкоголю тут не вітають). Є тут і пакетні пропозиції. Особливо це зручно для тих туристів, які хочуть вирушити з ранку раніше на тематичну екскурсію парком, наприклад, орнітологічну.

Гуляти в "Беремицькому" можна тільки спеціальним стежками / Фото Марина Григоренко

До речі, про екскурсії парком «Беремицьке». Тут їх кілька варіантів. Найпопулярніший, на який потрапили і ми – оглядовий на півтори години, довжиною приблизно 2 кілометри. Проводиться цілий рік. Вартість – від 80 гривень, варіюється в залежності від кількості осіб в групі. Можна замовити більш тривалі тематичні екскурсії – але тут вже будуть обумовлюватися індивідуальні умови.

На шляху постійно трапляються підвісні мости / Фото Марина Григоренко

Звичайний же вхідний квиток в парк коштує 30 гривень для дітей і 50 гривень для дорослих. На кожну додаткову локацію – міні-зоопарк, стайня, музей кота разом з інформаційним центром, де можна дізнатися багато цікавої інформації і випробувати віртуальний тур заповідником – квитки купуються додатково. Це варто зробити заздалегідь на вході до парку. Там же можна придбати різну сувенірну продукцію, напої і перекусити, а також орендувати велосипед. Перед поїздкою в парк краще зв'язатися з адміністрацією заздалегідь на офіційному сайті. Всю детальну інформацію про природний парк «Беремицьке» можна дізнатися за посиланням.

У парку навіть можна орендувати велосипед / Фото Марина Григоренко

І ще один момент щодо відвідування парку «Беремицьке», який обов'язково потрібно врахувати. Так як його мета – мінімальне втручання в екосистему, варто бути морально готовим, що по землі тут бігає безліч комах, у тому числі мурах найрізноманітніших видів, які так і намагатимуться на вас піднятися. До того ж потрібно уважно стежити, щоб не влізти в мурашник або осине гніздо. По парку, завдяки великій кількості рослинності, також літає чимало комах. Траву тут не косять і всюди багато піску-землі. На щастя, хоча б отруйних змій немає.

Природа тут дика, тому потрібне захищене взуття / Фото Марина Григоренко

Тому й одяг з взуттям у вас має бути відповідним. Найкраще підходять високі похідні черевики і заправлені в них довгі штани. Однак і звичайні кросівки з джинсами теж підійдуть. А ось від босоніжок варто точно відмовитися, як і від коротких шортів або спідниць. Якщо ж потрапите сюди в дощову або снігову погоду, краще брати те, що не шкода, адже тоді легко забруднитися. У спекотну погоду також краще мати при собі головний убір, щоб уникнути сонячного удару.

Знамениті тварини парку «Беремицьке»

А тепер розповімо трохи докладніше про деяких тутешніх мешканців. Парк природи «Беремицьке» в першу чергу пишається своїм напівдиким табуном польських коників - їх тут вже більше 20, і у них періодично з'являються малята. Вважається, що ця порода найбільш близька до вимерлих диких європейських коней тарпанів.

Польські коники в "Беремицькому" / Фото Марина Григоренко

У парку вони живуть майже в диких умовах. За тваринами тут наглядають, але втручаються лише в крайніх випадках. Туристи можуть ходити на екскурсію дозволеними стежками, дивитися на коніков, але чіпати їх не можна.

Контактувати з тваринами не можна / Фото Марина Григоренко

Втім, скільки не попереджала нас перед початком прогулянки екскурсовод, що контактувати з тваринами не можна, що вони дикі і побоюється людей, але варто було нам ступити за ворота, коники дружньо кинулися в бік групи туристів.

Польські коники вважаються нащадками вимерлих диких тарпанів / Фото Марина Григоренко

До речі, працівники парку відзначають, що роль польських коників у відновленні тутешньої природи надзвичайно велика. Адже здавна табуни диких тварин, що живляться рослинною їжею і здатні долати великі відстані, брали активну участь у засіванні території, якщо ви розумієте, про що я.

Мабуть, коники – це єдині жителі дикої частини парку, які легко зустрічаються на шляху туристам. Решта – більш полохливі, а тому для того, щоб їх роздивитися, потрібно мати при собі бінокль і запастися терпінням. Наприклад, ми кілька разів бачили десь вдалині козуль, але, здається, вони відчували нас метрів за 100 і відразу ж кидалися бігти геть вглиб лісу.

Ще одні знамениті жителі «Беремицького» - юні лосенята. Зараз тут мешкають двоє малюків - хлопчик Аслан, народжений приблизно в середині 2018 року, і дівчинка Єва, яка з'явилася на світ навесні 2019 року. На момент нашого візиту, в середині червня, вона була ще зовсім дитиною і її все ще вигодовували молоком з пляшечки.

Зовсім юна лосиця Єва з парку "Беремицьке" / Фото Марина Григоренко

Обидва лосенятка, на жаль, залишилися без батьків і були приречені, якщо б їх не знайшли. А все через браконьєрів, які все ще заради забави і самоствердження активно винищують лосів. Більш того, наше Мінекології вже стільки б'ється за те, щоб цих тварин внесли в Червону книгу України, але постійно наштовхується на потужний опір.

Читайте такожУнікальний безлюдний острів, дивовижна Асканія-Нова та яскраві гастротури: чим Херсонщина готова дивувати туристів

Але ж лосі – по натурі дуже довірливі тварини, вони легко йдуть на контакт з людьми і тому стають легкою здобиччю. Та ще й зір у них не найкращий, тому вони так часто потрапляють під машини.

До речі, імена обом малюкам обрали невипадково – вони так чи інакше пов'язані з рятівниками тварин. У першому випадку тварину назвали на честь лісника на ім'я Аслан, який його знайшов, у другому – на честь села Євминка, жителі якого підібрали ледве живу зовсім маленьку лосицю.

Лосеня Аслан живе в "Беремицькому" близько року / Фото Марина Григоренко

У природу лосенята з «Беремицького» вже не зможуть повернутися, так як вони вже надто звикли до людей і їх нікому навчити виживати в природі. Однак у парку для них створили хороші умови - з просторою площею практично для вільного випасу.

Читайте такожВідроджений острів Єрмаків: унікальна екологічна лабораторія та туристична надія дельти Дунаю

А ще тут сподіваються, що з часом звірятка зможуть подружитися і створити справжню лосину сім'ю. І, можливо, вже їхніх дітей зможуть виховати таким чином, щоб вони змогли повернутися в дику природу.

Ще однією цікавинкою парку «Беремицьке» є його стайня, куди можна піти на екскурсію. Коней можна погладити, а також домовитися про прогулянку або повноцінний урок верхової їзди. Всі коні дуже добрі та привчені до людей, тому боятися нічого.

Головною зіркою тут є кінь Моріц норикійської породи. Я, наприклад, вперше побачила коня масті далматинець. Норикійці - досить потужні, хоч і порівняно невисокі коні, в наші дні використовуються в першу чергу для верхової їзди.

Норикійський кінь Моріц / Фото Марина Григоренко

Ще в стайнях Беремицького привертають увагу дюльменські поні, дикі коні родом з Німеччини. Що мене вразило, візуально вони як великі коні, а ніяк не поні. Їх теж використовують для верхової їзди та для іпотерапії, але більше для дітей і підлітків, адже зріст цих коней до 140 сантиметрів.

Дюльменський поні зовсім не схожий на поні / Фото Марина Григоренко

Обидва види коней - досить рідкісні. В різний час вони перебували на межі вимирання, але їх вдалося зберегти і навіть збільшити популяцію. У «Беремицькому» вони теж лошат приводять.

У парку "Беремицьке" можна покататися на конях / Фото Марина Григоренко

Якщо говорити про ціни, то разове заняття з верхової їзди тут коштує 80 гривень для дітей і 120 гривень для дорослих. Є абонементи на 5 занять за 600 гривень і на 10 за 1000 гривень. Також можна замовити прогулянку лісом в супроводі інструктора за 150 гривень. Однак це доступно тільки для тих відвідувачів, що вже вміють хоч трохи триматися в сідлі. Крім того, в парку можна замовити прокат карети.

Як дістатися до парку «Беремицьке»

Парк «Беремицьке» розташований приблизно в 60 кілометрах від Києва, якщо їхати з Дарниці. Зрозуміло, найкраще їхати своїм авто – тоді на дорогу піде трохи більше години, потрібно буде їхати трасою Т1008. Ще один варіант – поїхати на машині трасою М01 через Семиполки та Козелець, однак тоді дорога буде трішки довшою – більше 80 кілометрів.

Добиратися з Києва до "Беремицького" трохи більше години / Фото Марина Григоренко

До речі, у випадку з поїздкою на власному авто, у вас буде можливість дорогою заїхати в Національний природний парк «Залісся» або ж зупинитися на відпочинок на річці Десна, яка проходить недалеко від траси вздовж усього маршруту.

Читайте такожУкраїною своїм ходом: як потрапити в різні куточки країни, якщо у вас немає машини

В принципі, туди реально дістатися з Києва своїм ходом - автобусом від станції Дарниця до міста Остер (вартість проїзду - близько 80 грн в один кінець, їхати півтори години) і ще 6 км пішки або попуткою до парку. Важливо ознайомитися з розкладом автобусів завчасно і придбати квитки онлайн. Також важливо приходити на зупинку приблизно за півгодини до відправлення, щоб напевно виїхати і бажано сидячи.

Ми ж їздили на розвідку з екскурсією з Києва, яка крім поїздки в парк «Беремицьке» також охоплювала поїздку на Блакитні озера на Чернігівщині практично біля кордону з Білоруссю, які туристичні компанії гордо охрестили «Українськими Мальдівами». Від парку до них їхати ще близько 150 кілометрів трасою E95/М01.

Загалом подібні екскурсії відмінно рятують тих туристів, у яких немає власного автотранспорту, а добиратися на автобусі своїм ходом вони не мають бажання. Проте є у них і один істотний мінус – так як вони найчастіше охоплюють одразу кілька пунктів на маршруті, відвідування кожного з них є скоріше ознайомчим. Але ж в деяких місцях хочеться затриматися довше. Нам, наприклад, катастрофічно не вистачило 2,5 годин у парку «Беремицьке» і 3 годин на Блакитних озерах.

Заїзд на Голубі озера

Якщо час дозволяє, можна організувати собі дводенний тур самостійно - із заїздом в заповідник «Залісся», парк «Беремицьке» і на Блакитні озера. Ночувати можна або в «Беремицькому», вартість оренди будиночка на двох-трьох людей влітку 2019 року становила 1200 гривень за один день. Також можна орендувати намет у самому парку – за 600 гривень можна взяти шестимісний намет, або ж заплатити 100 гривень за місце в шестимісній наметі.

Або ж можна заночувати «дикуном» прямо на Блакитних озерах. Місцевість там і справді дуже гарна, в сонячну погоду озера дійсно блакитні, а вода в них настільки прозора, що можна побачити свої ноги на глибині. Всього там три озера.

Перше – найбільш пристосоване, там навіть є щось схоже на базу відпочинку, щоправда, в «кращих» традиціях не надто цивілізованого відпочинку – рестораном-монополістом з усіма витікаючими наслідками (ціни, швидкість обслуговування, смак їжі), орендою плавзасобів, катаннями на «бананах» і навіть сценою для виступів музикантів. З іншого боку, там є хоча б мінімальні зручності – будиночки для ночівлі, санвузол, душ.

Перше Блакитне озеро - найпопулярніше і найбільше пристосоване для відпочинку / Фото Марина Григоренко

Однак, що нам дуже не сподобалося тут – посеред дня з цієї бази на весь ліс гриміла музика. І тут справа навіть не в тому, що ця музика була досить низької якості, а в тому, що в ліс люди, в першу чергу, їдуть за тишею і спокоєм. Я вже не кажу про те, що такі шуми погано впливають на життя тутешньої дикої природи.

Ліс навколо Блакитних озер / Фото Марина Григоренко

Трохи далі є друге озеро – воно оптимальне для тих, хто хоче хоч якихось зручностей, але щоб відпочинок був більш диким, не схожим на популярний пострадянський морський курорт. Тут є також кілька альтанок для пікніків, примітивні вбиральні без умивальника і один ларьок з чіпсами, печивом, безалкогольними та слабоалкогольними напоями. Також там є лоток з хот-догами, але ми все ж таки не ризикнули їх спробувати. Нас від голодної смерті врятувала місцева бабуся, яка регулярно носить до озер домашні печені пиріжки – з фруктово-ягідними або картопляними начинками, але без м'яса, все ж спека. Висновок: на озера краще їхати зі своїми запасами їжі і води.

На другому озері - теж відмінно можна відпочити / Фото Марина Григоренко

До третього озера ми не дійшли – не вистачило часу, однак кажуть, що воно найбільш дике і найменш людне. Проте є і мінус – якщо вірити відгукам в інтернеті, воно і найбрудніше.

Якщо їхати на Блакитні озера відразу з Києва власним транспортом - відстань складе близько 220 кілометрів, потрібно буде їхати трасою М01. Також можна спробувати доїхати на автобусі - найближчий населений пункт село Олешня, від якого до озер всього 4 кілометри. Однак варто врахувати, що на дорогу доведеться витратити чимало часу - так як з Києва прямих рейсових автобусів до Олешні немає, доведеться робити пересадку в Чернігові, а це завжди втрата часу і додаткові витрати. Також в Олешні є приміський залізничний вокзал, через який два рази на день проходить електричка до Чернігова.

***

Україна – країна з неймовірною природою, яка настільки відрізняється в різних регіонах, що здається, ніби ти перебуваєш в абсолютно різних природних зонах. І для того, щоб об'їхати її всю, знадобиться не один рік. Не лінуйтеся періодично вибиратися мандрувати Україною хоча б на день-два, адже нашій країні справді є чим дивувати! Вдалих вам відкриттів!

Марина Григоренко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter