Стамбул, напевно, найеклектичніше місто світу / Фото Олександр Куницький

Неосяжний Стамбул: швидке побачення з найеклектичнішим містом світу

Місто з тисячолітньою історією, яке було столицею Східної Римської, а потім Візантійської імперії. Місто, яке принесло християнство в Київську Русь та було свідком неймовірних історичних подій. Так, це все про Стамбул. Про те, чому ж варто відвідати це стародавнє місто, читайте в репортажі УНІАН.

Стамбул, напевно, найеклектичніше місто світу / Фото Олександр Куницький

Стамбул, напевно, найеклектичніше місто світу. Тут поєдналися християнська та мусульманська релігії, європейський та арабський світогляди, а також, сучасність та древність. А ще, Стамбул – безкрайній. Хоча, це зовсім не рятує його від заторів. Таке враження в мене склалося при нетривалому, проте захопливому знайомстві з цим стародавнім містом.

Знайомство з новим аеропортом Стамбула

Моя подорож почалася з нового аеропорту Стамбула (İstanbul Havalimanı), який ввели в експлуатацію минулого року. Хоча, повноцінно він запрацював лише весною цього року, коли туди переїхав найбільший перевізник Туреччини – Turkish Airlines. Одночасно турки закрили старий аеропорт Ататюрк, який не мав потенціалу для подальшого розширення, адже розташовувався він у густонаселеному районі міста.

Читайте такожТримай гроші при собі та навчися торгуватися: лайфхаки для туристів у Стамбулі

Тепер же місця більше, ніж достатньо. Загалом, новий стамбульський аеропорт займає 76 мільйонів квадратних метрів, і наразі може обслуговувати 90 мільйонів пасажирів. Проте будівництво ще триває. Остаточно все буде готово лише в 2023-2025 роках. Тоді аеропорт зможе обслуговувати близько двохсота мільйонів пасажирів на рік. Це зробить його найбільшим аеропортом у світі. Для порівняння, американський аеропорт Хартсфілд-Джексон в Атланті, який зараз має пальму першості у світі, обслуговує 107 мільйонів пасажирів на рік.

Щоб краще зрозуміти масштаб, зазначу, що лише термінал аеропорту Стамбул має площу 1,4 мільйонів квадратних метрів. А це в 14 разів більше, ніж термінал D українського аеропорту Бориспіль.         

Новий термінал стабульського аеропорту просто величезний / Фото Олександр Куницький

Величезний термінал стамбульського летовища розділений на зони прийому внутрішніх і міжнародних рейсів. Від нього відходить п’ять пірсів-блоків: A, B, D і F – для міжнародних рейсів, а G – для внутрішніх.

Насправді орієнтуватися в новому аеропорті Стамбула дуже легко / Фото Олександр Куницький

Звісно, розмір аеропорту – це важливо, проте є ще дещо. А саме інтер’єр. Перше, що кидається в око – аеропорт дуже зелений. Причиною цього є п’ять мільйонів дерев, які розсаджені по всій території. В такій атмосфері приємно й перепочити. Тим паче, що цьому сприяють затишні куточки з м’якими лавками. Не забули турки подбати і про релігію – прямо перед аеропортом зводять мечеть.

Скажу відверто, побачивши розмір аеропорту я відчув тривогу. «Як тут не заблудитися», - подумав я. Однак, все виявилося не так страшно. Інтуїтивно зрозумілі таблички віддано вказували шлях. Тому не хвилюйтеся – все дуже просто. Вийшовши з літака, ви повинні прямувати за вказівниками: Passport Control – для виходу в місто, Domestic Transfers – для пересадки на рейс всередині Туреччини, International Transfers – для пересадки на наступний міжнародний рейс.

Читайте такожАнкара з перших вуст: османські будиночки, знамениті ринки і жодного слова про політику

Пройшовши паспортний контроль, я спустився на перший поверх, де знаходиться вихід з терміналу. Тут приїжджаючих зустрічають автобуси та таксі, які прямують до Стамбулу. На даний момент це єдиний спосіб доїхати до міста. Адже, гілку метро, що буде йти з центру Стамбула в аеропорт, планується відкрити в 2020 році. Я їхав на приватному автобусі, яке замовило посольство Туреччини для українських журналістів. Та не хвилюйтеся, якщо ви їдете самі. Тут повно автобусів, які приблизно за три долари довезуть вас у місто.

Про що дійсно треба подбати, так це про запас часу. Адже в Стамбулі проживає за офіційними даними близько 15 мільйонів людей (а не за офіційними 20 мільйонів), що призводить до численних заторів. Нашій журналістській групі дістатися до пункту призначення – готелю Radisson Blu Bosphorus, який розташований в районі Бешикташ біля Босфорського мосту, виявилося проблематично. На заваді став величезний затор на під’їзді до мосту.

Босфор та Кузгунджук

Наступний день почався зі сніданку з видом на Босфорський міст та мечеть Ортакей на терасі готелю. Компанію мені склав дуже наполегливий кіт. Ну, і як стриматися, і не дати цьому пухнастику кілька сосисок? Взагалі, всесвітньо відомо, що справжні господарі стамбульських вулиць – коти. Це вже стало однією з візитівок міста. За однією з версій, така увага до котів пов’язана з вірою турків у те, що чотирилапі потрапляють в рай і можуть розповісти Аллаху про доброту людей, які за ними доглядали. Тому, кожен місцевий вважає своїм обов'язком годувати, поїти і зігрівати взимку всіх котів в окрузі.

Читайте такожІнша Туреччина: від параглайдінгу до неймовірних Instagram-місць регіону Даламан

Насолодившись сніданком, ми вирушили захоплюючою подорожжю на яхті. Спочатку човен пройшов вздовж «європейського» берега в бік Чорного моря, далі під двома гігантськими мостами через протоку і повернувся уздовж «азіатського» берега. Це дало змогу сповна насолодитися різноманітністю архітектури на берегах Босфору – історичні будівлі, розкішні приватні особняки, а також Румелійська фортеця або Румеліхісарі, яку збудували у 1452 році. Одним словом, приголомшливі краєвиди на місто з води не залишили байдужими нікого з нас. Тривалість прогулянки склала близько двох годин і коштувала 250 євро для нашої групи з п’яти  осіб.

Знайомство зі Стамбулом продовжилося в районі Кузгунджук. Цей затишний район на азійській стороні Босфору переповнений затишком, теплотою та відсутністю гулу туристів. Така атмосфера, не в останню чергу, утворюється завдяки привітним людям, які зустрічалися на моєму шляху. Вони завжди усміхнені та залюбки погоджуються позувати перед фотокамерою. Красу району Кузгункук доповнюють тихі вулички з різнокольоровими старовинними різьбленими дерев'яними будиночками, маленькими барвистими вітринами магазинів та бакалійними лавками, а також затишними кав’ярнями. Зазначу, що цю панораму гармонічно доповнюють коти, які де-не-де лежать на підвіконнях будиночків. Тому не дивно, що цей район облюбували молодята для весільних фотографій, які раз по раз зустрічалися на шляху.

Коти - справжні господарі у Стамбулі / Фото Олександр Куницький

Варто зазначити, що Кузгунджук, як і увесь Стамбул, дуже еклектичний. Тут пліч-о-пліч знаходяться синагоги, церкви і мечеті. Справа в тому, що протягом століть цей район був домом для безлічі євреїв, греків, вірмен і турків.

Перемістившись на чарівну набережну Ускюдарі, ми опинилися біля Вежі Леандро або Дівочої вежі. Вона багато століть є найголовнішою визначною пам'яткою району, відомою в усьому світі. Дівоча вежа – це, по суті, маяк на невеликому острові у Босфорській протоці. Точних історичних відомостей про цю споруду немає. В офіційній документації перші згадки про Дівочу вежу виявили близько 4-го століття до нашої ери!

Читайте такожНетривіальна Туреччина: слідами стародавніх цивілізацій

Існує багато легенд про будівництво вежі та її місцезнаходження. Найвідоміша турецька легенда свідчить, що одного разу оракул напророкував смерть дочки турецького султана від укусу змії. Переляканий батько, щоб уникнути нещастя, вирішив побудувати вежу і наказав замкнути в ній дочку. Коли дівчині виповнилося 18 років, султан подарував їй горщик з фруктами. Але коли іменинниця відкрила його, то звідти виповзла отруйна змія, яка вкусила дівчину і та померла, як і було передбачено оракулом.

Проте мене більше вразила не вежа, а набережна. Це чудове місце для відпочинку від міської суєти. Тут будь-хто може сісти на вкритих килимами та м’якими подушками сходах. Або ж замовити їжу, сівши за столиком. Навіть можна поспостерігати, як відчайдушні хлопці пливуть кудись по Босфору. Я хотів було приєднатися, проте мені пояснили, що в протоці ніхто не купається. Зокрема, через велику течію.

Сапфір і неймовірна Софія

Наступною і найвидовищнішою зупинкою став хмарочос Сапфір. Це найвищий житловий будинок в Стамбулі висотою 261 м. Так, це не помилка. В будинку живуть люди. Думаю, що їм ніколи не буває сумно, адже Сапфір одне з найулюбленіших місць туристів. Крім того, на першому і другому поверсі будівлі розташований торговий центр. Саме тому знайти місце, звідки стартує підйом на оглядовий майданчик, виявилося вельми нелегко. Інтерактивні інформаційні стенди, які стоять на кожному поверсі, запрошували відвідати цей атракціон, але абсолютно не давали ніякої інформації з приводу його місцезнаходження. Врешті-решт ми піднялися на останній поверх торгового центру, де і виявили касу. Дорослий квиток на оглядовий майданчик коштує 30 лір (приблизно 120 гривень). Нагору піднімає швидкісний ліфт, пересування на якому заборонено вагітним жінкам, а також людям з міжхребцевими і шийними грижами. На 52-й поверх хмарочоса ліфт їде всього на всього кілька хвилин. Проте затримати може черга на підйом. Цікаво, що під час поїздки ліфтом вас супроводжує співробітник Сапфіру. Очевидно, щоб відвідувачі випадково не заїхали не туди.

Читайте такожВласний досвід: як з'їздити у відпустку в Туреччину з маленькою дитиною і вижити

Вийшовши з ліфта ми опинилися на оглядовому майданчику за склом, який водночас є рестораном. Це було неймовірно. З висоти, без перебільшення, пташиного польоту відкривалася вся неосяжність Стамбулу, який розкинувся на десятки кілометрів по обидва береги Босфору. Симпатичні будинки з червоними дахами, які рясно вкрили місто, сплелися з сучасними висотками. Белградський ліс, міст через Босфор, Мармурове море – все це можна побачити з хмарочосу Сапфір. Єдиний мінус, якщо можна так сказати, - це скло, яке відсвічує і заважає оглядовості.

Перепочивши від вражень, ми рушили до найочікуванішої для мене споруди – Софійського собору. Він неймовірний, скажу вам. І справа не в тому, що собору півтори тисячі років або що собор вплинув на княгиню Ольгу і це стало поштовхом для появи християнства в Київській Русі. Справа в його шаленій енергетиці. Час тут пролітає непомітно, з’являється внутрішня гармонія і відчуваєш прилив сил. Можливо, таке враження склалося через те, що мені пощастило потрапити в собор після закриття, коли вже немає моря туристів... Хоча я впевнений, що шалена енергетика цього місяця відчувається за будь яких умов!!!

Читайте такожЗанурення в Грузію. Репортаж 18+

Ая-Софія, як ще називають Софійський собор, зі старогрецького означає священна мудрість. Цей храм був збудований візантійським імператором Юстиніаном в 537 році на місці згорівшого храму під час повстання. Майже тисячу років Собор святої Софії залишався символом християнства. Однак 1453 року в собор увірвалися яничари Мехмеда ІІ, які захопили Константинополь. Мехмед ІІ наказав перетворити собор на мечеть. Тому до собору прибудували чотири мінарети і він перетворився на мечеть Ая-Софія.

Крім того, мусульмани закрили штукатуркою всі мозаїки через те, що в ісламській релігії образи заборонені в церквах. Зараз штукатурка падає і турки не відновлюють її, тому поступово проявляється мозаїка. Таким чином, цей храм поєднує дві релігії.

Варто зазначити, що Софія не функціонує як релігійний об’єкт з 1923 року. Тоді в Туреччині відбулася революція і Ататюрк наказав зробити з храму музей.

Цікавий факт – в соборі навіть є пам’ятка  вандалу. В 9 столітті до храму завітав вікінг і написав: «Халвдан був тут». Ось так буває, напишеш щось в церкві, а тебе згадають і через кілька століть.

Ще однією особливістю собору є дірка бажань. Щоб попросити бажане у вищих сил, потрібно засунути великий палець у дірку і провернути руку на 360 градусів. За  легендою, у імператора боліла спина, і коли він постояв біля колони, хвороба зникла. Після цього люди повірили, що це священне місце і почали торкатися колони, через що і з’явилася дірка. На скільки це відповідає дійсності – невідомо . Адже такий самий ритуал з діркою є в підземному водосховищі в Стамбулі – Цистерна Базиліка. Проте, на всяк випадок, бажання я загадав.

Але справжньою родзинкою собору є його власники. Легендарний кіт Глі і його син. Звісно, куди ж без чотирилапих? Славу цим котам приніс візит екс-президента США Барака Обами, який погладив пробігаючого поряд з собором кота. З тих пір у Глі з’явився інстаграм, всесвітня популярність і житло – Софійській собор. Варто зазначити, що батько й син поводять себе дуже гордо і не люблять, коли їх гладять. 

Легендарні коти Софійського собору / Фото Олександр Куницький

Та не думайте, що гегемонія котів однозначна. Собаки тут теж в пошані.

Серед іншого, мені вдалося відвідати одну з найбільших мечетей Стамбула – Сулейманіє  (Süleymaniye Camii), розташовану в старій частині міста. Цей храм споруджений у 1557 році за наказом султана Сулеймана Великого. Цікаво, що прообразом мечеті стала Свята Софія. Дорога до мечеті нелегка, але велич її архітектури і прекрасний вид на Босфор та місто повністю виправдовують витрачені на підйом сили.

Читайте такожУкраїнський курорт Батумі. 1000 і 1 причина поїхати до грузинської Аджарії

Поряд з мечеттю знаходиться цвинтар, де поховано багато відомих людей. Зокрема, сам султан Сулейман і Хасекі Хюррем Султан, яка добре відома українцям. У нас вона відома під ім’ям Роксолана, яка стрімко пройшла шлях від звичайної наложниці султана Сулеймана до його улюбленої дружини. Фанати серіалу «Величне Століття» точно зацінять це місце.

І ще трохи про їжу та базари

Проте Стамбул – це не тільки історія та архітектура. Не забуваймо, що тут вміють готувати. В черговий раз мене в цьому переконали в ресторані Mukellef.  Цей заклад розташований на даху (7 поверх) готелю. Тому піднятися сюди можливо лише в маленькому ліфті, який вміщує 3 людини. Ресторан дозволяє насолодитися не тільки смачною кухнею, а й приємними краєвидами на місто.

Звісно, перед самим від’їздом я проінспектував Єгипетський базар. Тут все виглядає дуже яскраво і гарно. Цей критий ринок об'єднує під своїми куполами десятки магазинів з величезною кількістю прянощів і ароматних спецій, чаїв, сухофруктів і турецьких солодощів. В асортименті Єгипетського базару присутні й косметичні засоби, масла і різні види мила. Також тут великий вибір тютюну і кальянів. Проте, правду кажучи, ціни тут кусаються.

***

Оглянути весь Стамбул за два дні мені не вдалося. Адже це місто просто величезне і багате на культурні пам’ятки та місця, які варто відвідати. З іншого боку, це навіть добре. Буде стимул повернутися!

Олександр Куницький

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter