Мальовничий парк "Олександрія" у Білій Церкві / Фото Марина Григоренко

На день з Києва: мальовнича краса дендропарку «Олександрія» з тінню пернатого бізнесу

Якщо хочеться вибратися на день з Києва, але щоб не було сильної втоми після дороги і вийшло більш-менш бюджетно, можна вибратися в Дендрологічний парк «Олександрія» у сусідній Білій Церкві. Місце дійсно дуже красиве. Однак є кілька моментів, які заважають йому перетворитися на дійсно популярний туристичний напрямок. І це обов'язково варто врахувати перед поїздкою туди.

Мальовничий парк "Олександрія" у Білій Церкві / Фото Марина Григоренко

Саме по собі місто Біла Церква, що знаходиться менш ніж в 100 кілометрах від столиці, не має особливої туристичної цінності. Можливо, моя думка дещо суб'єктивна, адже я прожила частину життя в цьому місті. Мене завжди вражало, як досить велике місто з майже тисячолітньою історією може бути таким «сірим».

Читайте такожУкраїною своїм ходом: як потрапити в різні куточки країни, якщо у вас немає машини

Вдумайтеся тільки, заснував його сам Ярослав Мудрий у далекому 1032 році як фортецю для захисту від кочівників, які просувалися на північ. Однак, окрім, власне, «Олександрії», в наші дні тут особливо немає чого дивитися. Хіба що ще Замкову гору в центрі міста – залишки городища літописного міста Юр'єва (саме так спочатку називалася Біла Церква). Втім, це як раз і проливає світло, чому в місті так мало історичних пам'яток.

Річ у тому, що з самого моменту заснування на місто регулярно здійснювалися ворожі набіги – то монголо-татарами, то половцями, то ще кимось. Місто кілька разів спалювали вщент. В середині 16 століття тут побудували потужний Білоцерківський замок, де влаштувався двотисячний польський гарнізон. З тих пір місто, охоплене регулярними повстаннями, стало дуже важливим для Речі Посполитої. Проте в кінці 18 століття його приєднали до Росії. Тоді ж імператриця Катерина ІІ наказала знищити Білоцерківський замок. Зараз на цьому місці можна побачити лише законсервовані залишки стародавніх фундаментів.

З більш сучасних пам'ятників на Замковій горі - Костел Іоанна Хрестителя 19 століття, він же будинок органної музики, і, власне, пам'ятник Ярославу Мудрому. А ще звідси відкриваються мальовничі краєвиди на річку Рось (вихід до неї є і в самому парку "Олександрія").

В "Олександрії" також є вихід до річки Рось / Фото Марина Григоренко

Також у центрі міста збереглися торгові ряди 19 століття, які в народі називають БРУМ. Виконані у стилі раннього класицизму, зараз вони стали притулком для різних магазинів і кафе.

Читайте такожКраса і біль Буцького каньйону

У 20 столітті Білу Церкву спіткала доля типового радянського індустріального міста, де в один прекрасний момент відкрили великий завод, що сприяло розширенню міста за рахунок переїзду працівників з інших регіонів. А тому більша частина сучасної Білої Церкви – це нашвидкуруч зведені сірі бетонні радянські конструкції.

Втім, в останні роки місто все ж трохи привели до ладу. Не сказати, що скрізь вдало з архітектурної точки зору, але трохи осучаснили. Серед іншого взялися за алею вздовж Олександрійського бульвару, який тягнеться від центру до дендропарку. Тепер тут висаджені дерева, встановлені незвичні скульптури і нові лавочки. Але це все ж більше місце променаду для місцевих. Адже туристу після забігу парком навряд чи вистачить сил ще гуляти містом.

Як дістатися з Києва до парку «Олександрія»

Зрозуміло, для початку їдемо в Білу Церкву. Маршруток з Києва туди відправляється неміряно з різних районів міста. Але я рекомендую від'їжджати від зупинки громадського транспорту поблизу «Тарілки» біля метро «Либідська». З кількох причин.

По-перше, маршрутки звідси доїжджають до самого парку «Олександрія». Головне тільки утонить у водія перед відправленням кінцеву зупинку. Вам потрібна маршрутка до «Піонерської», тоді як більшість доїжджають до залізничного вокзалу або Соборної площі, а це приблизно в 3-4 кілометрах від парку.

Другий момент, їхати з Києва до Білої Церкви будете Одеською трасою, а від «Либідської» туди набагато ближче, ніж від тієї ж «Вокзальної». А навіщо розтягувати дорогу на зайві півгодини петлянням столицей, ще й затори можуть бути.

Від'їжджати в Білу Церкву краще від зупинки біля «Тарілки» на «Либідській» / Фото УНІАН

І третій момент – все ж ця зупинка не така популярна, як та ж «Вокзальна», де зосереджені основні потоки студентів і білоцерківців, які приїжджають в столицю на роботу. А перед вихідними та святами черг взагалі не уникнути.

Маршрутки на Білу Церкву від «Либідської» відправляються досить часто, і, якщо прийти годині о 9 ранку, протягом 20-30 хвилин точно можна виїхати. Вартість проїзду – 60 гривень з людини. Їхати приблизно годину.

Виходити потрібно на зупинці «Парк «Олександрія», зовсім трохи не доїжджаючи до кінцевої. Саме тут знаходиться головний вхід у дендропарк, звідки найкраще починати прогулянку. А ось вирушати додому потрібно від «Піонерської», саме там знаходиться ще один вихід з парку.

Прогулянка по парку «Олександрія»

Білоцерківський дендропарк «Олександрія вважається одним з найбільших парків Східної Європи і одночасно найбільшим оформленим архітектурно-ландшафтним парком в Україні. Заснувала парк наприкінці 18 століття графиня Олександра Браницька – племінниця російського князя Потьомкіна і за сумісництвом дружина польського гетьмана Браницького, який отримав ці землі в подяку за успішне придушення Коліївщини. Коли територія майбутнього дендропарку стала маєтком Браницьких, графиня швидко взялася облаштовувати тут вишуканий парк-резиденцію за прикладом європейських королівських парків, які вона не раз відвідувала.

Читайте такожУ поїздку на швидку руку: куди можна спонтанно поїхати з Києва на один день

До середини 19 століття парк отримав величезну славу, його відвідували відомі люди того часу, в тому числі Тарас Шевченко і Олександр Пушкін, погруддя яких зустрічають гостей на воротах головного входу в «Олександрію». Однак згодом родина Браницьких втратила своє значення на цих землях, і вже до початку 20 століття комплекс, який дбайливо облаштовували три покоління, почав занепадати. В період 1917-1920 років парк зазнав найбільш відчутних втрат – багато споруд були зруйновані, а цінні експонати вивезли. Добила його Друга світова війна. На щастя і на рідкість, після війни радянська влада зайнялися відновленням заповідника, що вберегло його від подальших руйнувань.

У наші дні «Олександрія» знаходиться в досить хорошому стані. Видно, що за парком стежать, також тут регулярно проводять реконструкцію. Ось, наприклад, зараз відбудовують літній палац Аустерія.

У парку зараз відбудовують літній палац Аустерія / Фото Марина Григоренко

Свого часу я досить часто гуляла парком, а тому можу з упевненістю заявити, що гуляти тут добре у будь-який час року і в будь-яку погоду. Парк щоразу виглядає по-новому і готовий дивувати. Тільки переступаєш поріг, і відразу опиняєшся ніби в паралельному всесвіті, де немає міського галасу і сірих будівель. Тим не менш, як на мене, найкраще тут у другій половині травня-на початку липня, коли зелень зовсім молода, все цвіте, а навколо радісно співають птахи.

Читайте такожЯк бути туристом в своєму місті

Парк працює з 8:00 до 21:00. Вхідний квиток на літо 2019 року коштував 25 гривень для дорослих, для школярів і студентів 10 гривень, для пенсіонерів 2 гривні, для дошкільнят безкоштовно. Якщо заїжджати на велосипеді – ціна буде на 10 гривень дорожче. Дуже доречно біля головного входу в парк є велопрокат. Це дуже зручно. Адже парк досить великий – майже 300 гектарів, і якщо хочете подивитися все, та з користю для здоров'я, велосипед стане вам у нагоді.

А ось з собаками до парку не можна. Також біля входу в парк зазначено, що вартість фото - і відеозйомки становить 300 гривень, але, очевидно, мова йде про професійну роботу.

І тут порада. Зрозуміло, багато хто приходить в «Олександрію» заради красивих фото, влаштовуючи тут цілі фотосесії в найкращому вбранні. Але якщо ви хочете саме погуляти і насолодитися природою з архітектурою, тоді краще зробіть ставку на зручне закрите взуття, адже тут багато запорошених стежок. Також незайвим буде одягнутися так, щоб були прикриті ноги. Адже якщо плануєте забиратися в «дику» частину, «зустрічі» з пекучою кропивою, агресивними комарами та іншою живністю неминучі. А якщо вже дуже потрібні постановочні фото в гарному одязі, краще візьміть його з собою і переодягніться на місці.

Хоча в «Олександрії» є покажчики, куди цікавіше імпровізувати з маршрутом / Фото Марина Григоренко

По всьому парку є покажчики та інфостенди, але я все ж раджу покладатися на долю і гуляти парком методом «повертаю туди, куди підказує інтуїція». Повірте, в такому разі на вас чекає безліч цікавих відкриттів.

Багато цікавих фотолокацій заховані у хащах / Фото Марина Григоренко

А ще таким чином вдасться уникнути натовпів людей, яких у парку досить багато – починаючи від приїжджих груп туристів і закінчуючи місцевими відпочиваючими (городяни традиційно дуже люблять парк).

Читайте такожПервозданна природа Чернігівщини: у пошуках диких коників і кришталево чистих блакитних озер

Умовно сучасний дендропарк «Олександрія» можна поділити на облагороджену і дику частини. З одного боку, це доглянуті галявини, алеї та клумби, а також різні пам'ятники садово-паркового мистецтва – палаци, колонади, скульптури та інше.

Особливої уваги заслуговує Велика галявина в центрі парку – площею цілих 10 гектарів! Тут групами зростає 86 видів дерев, в тому числі 82 екземпляри тут старше століття. В тому числі сімейне дерево Браницьких – чотиристовбурна сосна. Вона була штучно створена за наказом графині так, щоб кількість стовбурів сосни відповідала кількості її дітей.

Велика галявина в дендропарку "Олександрія" / Фото Марина Григоренко

З архітектурних форм мені також дуже подобаються Руїни. Вони були тут створені штучно, проте виглядають як справжні. З однієї сторони – штучний водоспад, а з іншого – великий ставок з лебедями і качками. Тут особливо багато туристів, охочих зробити красиві фото.

Руїни в парку "Олександрія" / Фото Марина Григоренко
Руїни - одне з найбільш фотогенічних місць в "Олександрії" / Фото Марина Григоренко

Ще в парку є Колонада Ехо, секрет якої в тому, що сказане в одному кінці можна почути в іншому. Правда, зараз її облюбували музиканти, що намагаються підзаробити, а тому перевірити це, на жаль, виходить не завжди.

Колонада Ехо в дендропарку "Олександрія" / Фото Марина Григоренко

Можна ще заглибитися в дику частину парку менш помітними стежками, час від часу наштовхуючись на цікаві локації. Особливо довго я шукала колону з глобусом, що знаходиться десь в яру. Прохід до неї повністю заріс, проте саме тут можна побачити дійсно дику рослинність парку.

Колона "Глобус" в "Олександрії" / Фото Марина Григоренко
"Дика" частина в "Олександрії" / Фото Марина Григоренко

Також на території парку є музей, міні-зоопарк, канатний парк, кафе, ресторан, точки з сувенірами, ларьки зі снеками/напоями/морозивом. Тим не менш, варто врахувати певну частку монополізму, що відбивається на цінах продукції, а асортимент тут набагато скромніше, ніж на київських фестивалях вихідного дня. Тому якщо хочете просто скромний обід-пікнік, краще візьміть їжу-напої з собою. А щоб не везти з Києва, навпроти другого входу в парк на Піонерській, де кінцева маршрутки, є супермаркет.

Дендропарк "Олександрія" справді величезний / Фото Марина Григоренко

Гуляти парком можна дуже довго. Якщо хочете оглянути все максимально, та ще й перепочити на природі для перекусу, розраховуйте годин на 5. І якщо хочете повернутися додому до вечора, краще завершити прогулянку до 18 години.

Ложка дьогтю після візиту в дендропарк «Олександрія»

І наостанок кілька не дуже приємних моментів, які залишили у мене певний «осад» після недавнього відвідування парку. По-перше, це відсутність пристойних туалетів. У парку «Олександрія» з цим справді біда. До найближчого «санвузла», якщо його можна так назвати, від головного входу йти хвилин 10. Знаходиться він серед дерев без жодних вказівників. Хоча якщо у вас гострий нюх – ви його відчує здалеку. Хоч зовні ця мала архітектурна форма спочатку вселяє надію, всередині там все дуже погано. Це просто вигрібна яма в кращих традиціях без натяку на гігієну.

Читайте такожВід екстриму на гірських річках до етно-вечірок на полонинах: відпочиваємо на Яремчанщині насичено

Другий туалет хоч і називають більш пристойним, ненабагато кращий. Це все та ж вигрібна яма без урни в кабінці. Але зате зовні виглядає симпатично, тут іноді прибирають і навіть умивальник є (щоправда, води в день мого візиту не було).

Багато з моїх знайомих сміються, але я дійсно оцінюю туристичну привабливість об'єкта за туалетом. Адже його стан в якійсь мірі показує ставлення до відвідувача. Ось добирається людина до «Олександрії» півтори-дві години з того ж Києва. Зрозуміло, після дороги хочеться заскочити до санвузла. А тут таке нехтування... Хочеться вірити, що до реконструкції паркових туалетів поки що просто не дійшли, направляючи кошти спершу на підтримку пам'яток. Однак якщо туди хочуть залучати більше туристів, потрібна відповідна інфраструктура.

Сам по собі парк дуже гарний і доглянутий, але над інфраструктурою треба ще трохи попрацювати / Фото Марина Григоренко

Крім того, хоч в парку і розвішані інформаційні стенди, з табличками біля знаменитої Великої поляни трохи не врахували. З одного боку, де встановлені стенди з довідковою інформацією, є вказівка, що на галявину заходити не можна, а от з тильного боку ми її не побачили (хоча, може, вона була десь захована). А тому мені стало страшенно соромно за те, що ми забрели на галявину. Хто ж знав...

Але головний момент, який помітно зіпсував загальне враження від парку, це місцеві підприємці, що пропонують фото з голубами. Та не з простими, а з пофарбованими штучним чином в отруйні кольори. Щодо гуманності такого виду «бізнесу» говорилося вже не раз, але, на жаль, далеко не всі в українському суспільстві достатньо свідомі. Адже, як кажуть, попит породжує пропозицію, і любителів подібних фото зовсім не турбує, що живуть такі тварини і птахи не більше одного сезону. Інша річ, утримуються, як правило, такі тварини в неналежних умовах, а у їхніх експлуататорів немає жодних ветеринарних свідоцтв. Як наслідок, тварини хворіють і розносять захворювання, які можуть передаватися людині, особливо у випадку з голубами. А кому хочеться, щоб його дитина підхопила заразу?

Пернатий бізнес по-белоцерківськи / Фото Марина Григоренко

Так от в «Олександрії» біля однієї з найпопулярніших фотолокацій – Китайського містка – прилаштувалися такі горе-підприємці з фарбованими голубами, і немає гарантії, що вони не почнуть вимагати від вас грошей, якщо голуб випадково потрапить в кадр. Можна було б забути про них, коли б не їхнє хамське ставлення до відвідувачів, яких подібний бізнес не влаштовує. Адже у відповідь на спокійне зауваження, навіщо так знущатися над тваринами, ці товариші в агресивній манері взялися доводити, що білий голуб з яскраво блакитним хвостом - це чудеса селекції. А діти можуть у це повірити! В довершення, їх ватажок на ім'я Борис з явними ознаками алкогольного сп'яніння почав переходити на особисті образи. А коли ми зупинилися розпитати про нього в бабусі, що торгує сувенірами поруч, він кинувся до нас з погрозами, і вона швидко спробувала перевести тему розмови. Мабуть, це вже був не перший прецедент. Така поведінка навела нас на думку про не зовсім законний  характер діяльності цих підприємців.

Читайте такожЗа пригодами на Дністровський каньйон: еко-прогулянки серед унікальної природи, круїзи по Дністру та рай для бьордвотчерів

Я не змогла залишити цю ситуацію без уваги, а тому попрямувала до адміністрації парку. Враховуючи, що був вихідний день, керівництва не було, але співробітники музею люб'язно запропонували мені залишити заяву-скаргу на ім'я директора дендропарку. При цьому мене запевняли, що про жодний «голубиний» фотобізнес тут ніхто не знає, та й не підтримують таку діяльність.

В принципі, я не особливо розраховувала на відповідь. Однак через півтора тижня я все ж отримала відповідь-відписку від адміністрації парку. Мене повідомили, що підприємець Борис К. є орендарем і у нього є документи на птахів. Тоді мені тим більше не зрозуміла його агресивна реакція. Також мене запевнили, що провели з ним виховну бесіду, за підсумками якої він пообіцяв шанобливо ставитися до відвідувачів. Втім, мені чомусь це особливо не віриться, принаймні, в частині про каяття пана Бориса.

Тим часом, саме такі неприємні епізоди здатні зіпсувати репутацію всього заповідника, адже на виході враження туриста від візиту сюди формуються на основі цілого комплексу факторів. І за все, що відбувається всередині дендропарку, відповідає його керівництво, в тому числі через сторонніх людей, які нешанобливо ставляться до клієнтів, які, між іншим, заплатили гроші за вхід. А, як говорить відома приказка, клієнт завжди правий.

***

І тим не менше, мені хочеться назвати дендрологічний парк «Олександрія» у Білій Церкві – однозначно must visit для тих, хто хоче насолодитися унікальною пам'яткою садово-паркового мистецтва в Україні та відключитися від міських турбот серед мальовничої природи. Навіть незважаючи на деякі пережитки старої системи, які заважають йому розвиватися як всеукраїнському і міжнародному туристичному напрямку.

Марина Григоренко

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter