Норовлива Парашка: приборкання однієї з найвищих гір Львівщини
09:05, 11.07.2026
10 хв.
УНІАНБагато любителів хайкінгу недооцінюють гори Львівської області, мовляв, це ще "не справжні Карпати". Тим не менш, місцеві вершини хоч і не такі високі, як, наприклад, на Закарпатті чи Івано-Франківщині, але вони також здатні приємно здивувати (і випробувати вас на міцність). Про одну з них – Парашку – з власного досвіду розповість УНІАН.Туризм.
Львівська область у багатьох українців не асоціюється з відпочинком в горах, хоча там є такі гірські курорти, як Славсько чи Східниця – з краєвидами, гірськими вершинами та усіма іншими атрибутами відпустки у Карпатах. Так, ці гори дещо нижчі, ніж Говерла, Піп Іван чи Шпиці, але їх також не можна недооцінювати і скидати з рахунків.
Натомість добиратися на Львівщину дещо швидше, а до більшості населених пунктів, звідки можна підніматися в гори, можна доїхати потягом.
Передусім на Львівщині на туристів чекають вершини системи гірських хребтів Бескиди – Пікуй, Лопата і Парашка. Саме про останню з власного досвіду розповість УНІАН.Туризм.
Відео дня
- Відправна точка – Сколе
- Як вийти на маршрут на Парашку
- Скільки часу виділити на сходження на Парашку
- Що вдягнути і взяти з собою у похід на Парашку
- Де заночувати
Відправна точка – Сколе
Загалом існує кілька варіантів підйому на гору Парашка, але найбільш облагородженим та безпечним є маршрут зі Сколе – затишного містечка, яке можна назвати своєрідними воротами до "Сколівських Бескидів" (більше про нього можна почитати в нашому окремому матеріалі).
Місто розташоване вздовж автошляху М 06, також відомого як траса "Київ – Чоп", тож ви його точно не пропустите, якщо будете їхати власним автотранспортом.
Крім того, у місті є залізнична станція, через яку за день проходить чимало поїздів та електричок – з Києва, Львова, Стрия, Ужгорода, Мукачева, Солотвино тощо. Загалом, варіантів дістатися-вибратися чимало, але в нинішніх реаліях краще орієнтуватися на електрички – простішу приміську "Мукачево – Стрий" чи більш комфортабельну швидкісну "Чоп – Львів", адже на їхній рух не так впливають затримки через обстріли, черги на кордоні чи інші форс мажори, як у випадку з поїздами далекого сполучення.
Ми ж діставалися до Сколе з Трускавця – і це вже завдання з зірочкою. На жаль, хоча відстань між цими двома містами відносно невелика, менше 50 кілометрів на авто, жодного прямого пасажирського сполучення між ними немає – ані автобусного, ані залізничного. Відповідно, їхати доведеться з кількома пересадками.
Наприклад, можна виїхати ранньою електричкою з Трускавця до Стрия, а там пересісти на іншу електричку чи потяг до Сколе. Також зі Стрия до Сколе ходять маршрутки, але вони вирушають з іншого місця – автостанції біля "Пасажу", куди доведеться під'їхати міською маршруткою чи таксі.
Крім того, можна проїхати цей шлях кількома маршрутками – з Трускавця до Дрогобича, далі до Стрия і далі до Сколе. Пересадок більше, але не доведеться переміщатися між вокзалами.
При цьому слід бути готовими, що дорога може розтягнутися – в кращому випадку вкладетеся в 2 години, в гіршому може бути і 4 години. Тут вже як, кажуть на Галичині, "з Божою поміччю".
І ще одна важлива порада – у випадку з регіональним транспортом, особливо на Львівщині, не покладайтеся на останній рейс у розкладі, бо його просто може не бути.
Як вийти на маршрут на Парашку
Від залізничного вокзалу Сколе до виходу на маршрут на Парашку – близько кілометра. І одразу маємо попередити, що на Гугл-картах точка початку маршруту на гору Парашку відображається некоректно – сходження пропонують починати за магазином "Рукавичка". Втім за ним на туристів чекають непрохідні зарослі – можливо, колись там і була стежка, але зараз туди краще не соватися.
Натомість варто пройти трохи далі трасою (якщо їхати зі сторони Києва), буквально метрів 500 до помітки "Хрест", де центральна вулиця Сколе сходиться з об'їзними. Там ви побачите інформаційний щит від НПП "Сколівські Бескиди" з вказівником на гору Парашка.
Далі потрібно буде повернути направо і пройти ще 300 метрів до позначки "Інформаційний екологічний пункт НПП "Сколівські Бескиди". Там вас зустріне працівник нацпарку, у якого потрібно буде зареєструватися і оплатити офіційний збір за вихід на маршрут (50 гривень з людини) – можна як готівкою, так і смартфоном через QR-код або завчасно онлайн. Тут же є альтанки для відпочинку, ігровий майданчик для дітлахів та смітники.
Скільки часу виділити на сходження на Парашку
Хоча висота Парашки, найвищої гори Сколівських Бескидів, – "всього лише" 1268 метрів (за іншими даними 1271), не варто її недооцінювати. Насправді сходження туди точно не буде легкою прогулянкою, адже на ділі набір висоти туди становить близько 900 метрів.
Причому маршрут на Парашку "шокує" туристів буквально зі старту – перші метрів 500 маршруту йдуть з різким підйомом доволі незручною дорогою, з дрібним хитким камінням та слизькими земляними ділянками. Тим часом, попереджувальна табличка на початку маршруту прямо сповіщає про небезпеку нещасних випадків.
З плюсів – на маршруті повністю заборонений рух автотранспорту та навіть мотоциклів (втім, вони там і не проїдуть). Тож ніякий джипінг не зіпсує вам похід.
Приблизно половина маршруту на Парашку йде через ліс, з кількома різкими незручними підйомами, для подолання яких краще мати при собі трекінгові палиці – без них піднятися під силу лише добре фізично підготовленим туристам.
А сам по собі ліс дуже красивий! Є навіть ділянка з старезними могутніми буками – і в них не один стовбур, а кілька. Це видовище дійсно вражає!
Протягом цієї частини маршруту встановлено кілька інформаційних стендів біля найцікавіших локації, також усюди є зрозуміла чітка розмітка (потрібно постійно триматися маршруту №13).
Десь на середині маршруту ви вийдете на полонини (але перед цим буде останній ривок у вигляді складної ділянки з дуже різким кутом нахилу).
І далі на вас чекатиме найцікавіше: неймовірні краєвиди, червонокнижні квіти, співочі пташки (навіть снігурі є!) та смачна дика лохина (на початку липня вона вже є).
До фінального сходження на Парашку вам доведеться пройти ще через три вершини – Оброслий Верх (1177 метрів), Зелена (1217 метрів) та Тимків Верх (1128 метрів). З усіх них відкриваються прекрасні краєвиди, а перепади висоти між ними незначні, хіба що з кількома короткими складними спусками-підйомами.
Загальна довжина маршруту – 10 кілометрів в один бік (тобто 20 туди-назад), які цілком реально подолати за 7,5 годин, але лише в тому випадку, якщо в вас добра фізична форма і ви не плануєте надовго зупинятися на маршруті для привалу.
Ми ж рекомендуємо закладати на похід на Парашку туди-назад приблизно 9-10 годин – це щоб йти спокійним темпом та мати можливість зробити 2-3 привали для відпочинку (повірте, вони вам знадобляться).
Крім того, на маршруті такі краєвиди, що все ж варто зупинитися і помилуватися ними, і не один раз (та поласувати лохиною).
Що вдягнути і взяти з собою у похід на Парашку
Оскільки похід на Парашку не з легких, до нього потрібно добре підготуватися. В першу чергу, мова йде про взуття – це той випадок, коли правильна трекінгова пара чобіт (цупке, неслизьке та з надійною підтримкою стопи) може врятувати вас від травми та падіння. Тобто тут не має бути ніяких міських кедів, кроксів чи іміджевих кросівок. Тільки спеціальне взуття для хайкінгу. Ну і трекінгові палиці будуть не зайвими, як ми вже писали вище.
Також варто подбати про багатошаровий одяг, краще з ефектом поглинання та відведення вологи, – під час підйомів на вершини з чималими перепадами висоти варто бути готовими роздягнутися до футболки або навпаки утеплитися. Вітровка теж буде в пригоді – на вершинах буває вітряно.
Крім того, варто подбати про провіант – воду (1-2 літри, залежно від спеки), чай/каву в термосі та перекуси – на шляху в лісі буде лише одне джерело з питною водою, ну і, звісно, жодних магазинів. Тут вже на ваш смак – це можуть бути горішки, злакові чи протеїнові батончики, печиво, фрукти, овочі, бутерброди… Головне не беріть забагато, бо це ж треба на собі якось нести.
Де заночувати
Частина туристів йде на Парашку з чітким планом там заночувати – і в цього є безліч своїх плюсів. Якщо ж вам така романтика не до душі, доведеться вирішувати питання з ночівлею, тим паче, що це похід на весь день і ви можете банально не встигнути виїхати зі Сколе до свого місця проживання, якщо затримаєтеся на маршруті, враховуючи місцеві транспорті реалії.
Саме по собі Сколе – містечко не дуже велике і поки не надто туристичне, тож варіантів для проживання там не так багато. Плюс, як сказали нам інші туристи, місцеві жителі не дуже хочуть здавати житло лише на одну ніч (втім, в Сколе насправді є чим зайнятися і протягом кількох днів).
І, дійсно, на середину липня на популярних сервісах з бронювання житла у Сколе пропонується лише п'ять варіантів проживання на двох людей, якщо обирати одну ніч, але аж 11, якщо шукати на ті ж дати варіанти три ночі. Ціни – різні: від 1000 до 4500 тисяч гривень за ніч, залежно від рівня комфорту.
***
Похід на гору Парашка – це, без сумніву, цікавий туристичний досвід, що гарантує вам чимало яскравих вражень, випробовуючи вас на міцність і даруючи в нагороду мальовничі краєвиди. Головне тільки потім знайти як звідти вибратися...
Вас також можуть зацікавити новини:
- На Львівщині розвалюється закинутий костел, який так і не був освячений (фото, відео)
- Майдан: колись процвітаюче село на Львівщині, нині ніби застигло у часі (фоторепортаж)
- Буковиця: як дійти пішки до мальовничої вершини з Трускавця (фоторепортаж)
Читайте свіжі новини туризму, шукайте ідеї для подорожей і дивіться мальовничі фото з усього світу на Телеграм-канал УНІАН.Туризм.
Новини партнерів
