"Треба пояснювати нашим західним партнерам: поразка Росії - це менше зло, ніж збереження Росії", - політолог Володимир Горбач

Політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач розповів УНІАН, що стоїть за новою хвилею поширення у західних медіа тез про "повільний наступ" України та еволюцію розуміння, що має стати перемогою України.

Пане Володимире, чи спостерігаєте ви, як останнім часом змінилося сприйняття на Заході російсько-української війни? Здається, в західному інформаційному просторі забагато історій про те, що, мовляв, український контрнаступ занадто повільний, що Україна не зможе звільнити свої території й потрібно домовлятися вже… Чи можуть на це впливати вибори?

Якісь хвилі прокочуються, і вони є більш медійними, ніж якщо говорити, що вони стосуються настроїв громадської думки. Вибори [в ряді європейських країн та США] можуть на це вплинути, бо можуть змінитися політики, у яких може бути інша точка зору на це питання. Наприклад, схожа на трампівську. Таким чином, хвиля політиків, таких як Трамп, Орбан, можливо, у Словаччині – Фіцо (експрем’єр Словаччини Роберт Фіцо, - УНІАН) може частково вплинути на настрої стосовно війни. Але поки це не є реальністю сьогоднішнього дня. Ба більше, деякі політики можуть прийти до влади під такими гаслами, але політику своєї держави насправді не змінять.

Як ви вважаєте, що для наших союзників є перемогою України?

Те, як вони висловлюються в експертному та політичному середовищі, можна трактувати, що перемога України для них означає не поразку. В перші місяці повномасштабної війни звучала теза: раз Путін не досягнув своєї мети – ліквідації української державності, отже, Україна вже критично перемогла, якщо вона збереглася хоча б на якійсь частині своєї території. Україна дійсно не здалася, отже перемогла. Але це не те, що б в Україні сприймали як перемогу. Це не те, що б в Україні трактували як перемогу. Тобто, це більше схоже на якусь умовну нічию, тимчасове перемир’я, а не розв'язання проблеми як такої. Не розв'язання проблеми російських претензій на українську територію чи українську спадщину.

Далі еволюція поглядів, озвучена західними політиками, була така: Україна не може зазнати поразки, слід не дати Росії перемогти.

Зараз прокльовуються тези, що Україна має перемогти. Й не просто Україна має перемогти, а Росія має зазнати поразки. Причому зазнати поразки вона має не якоїсь символічної, а мілітарної - вона має зазнати поразки саме на полі бою. Крім того, відбутися це має за допомогою західної зброї, яка є високотехнологічною, високоточною і може цими характеристиками компенсувати чисельну чи ресурсну перевагу росіян. Тож тепер все впирається в обсяги, глибину та якість цієї допомоги (зброєю та боєприпасами).

Ресурсів у Заходу вистачить, але чи вистачить у них натхнення, а, головне, терпіння та сміливості завдати Росії, руками Збройних сил, військову поразку? Це питання, на яке твердої відповіді ні в кого немає. Але українська сторона змагається і буде змагатися за те, щоб була отримана позитивна відповідь.

Які кроки слід зробити для того, щоб Захід виступав за повну перемогу України?

Має бути проведена дипломатична та політична робота (і на експертному рівні теж). Але, перш за все, політична. Потрібно шукати аргументи, аби пояснити нашим західним партнерам: поразка Росії - це менше зло, ніж збереження Росії.

Чого бояться наші західні партнери? Що поразка Росії призведе до втрати контролю над ядерною зброєю, над рівнем ескалації. Захід боїться за такого сценарію втратити контроль над ситуацією. Ці побоювання не дозволяють надати Україні ту військову та військово-технічну допомогу, яка потрібна для якомога швидшої перемоги над російським агресором.

Тому потрібно пояснювати, що збереження Російської Федерації в нинішньому стані - це більше зло, й нинішній стан - війна в Україні - це більше зло, ніж те, чого бояться на Заході, ніж те, що Російська Федерація може перейти в якийсь етап трансформації, зміни, деструкції. Насправді це дуже важко пояснити людям, які зростали в атмосфері холодної війни, які інстинктивно бачать в Росії, перш за все, ядерну загрозу й величезну потугу "а-ля Радянський союз", чим насправді Російська Федерація на сьогоднішній день не є.

Як же їх переконати? Злочини РФ поступово переконують в цьому, але, очевидно, для західних експертів та політиків нинішній ступінь злочинної діяльності РФ ще не є настільки критичним (оскільки він стосується не стільки західних країн, скільки України). Нам тут слід шукати власні аргументи. Можливо, показувати проєкт майбутнього, показувати, як ситуація покращиться після російської поразки, якою вона може бути - якщо не контрольована, то збалансована, і завдяки чому, завдяки яким геополітичним факторам її можна збалансувати, зокрема й українським впливом на територію РФ… Поки що переконливої відповіді на ці питання ні в кого немає.

Ярослав Конощук

УНІАН в Google News