"‎Особливий"‎ патріотизм росіян – здатися, а не давати відсіч навіть на своїй території", – політолог Ігор Рейтерович

Кандидат політичних наук Ігор Рейтерович розповів УНІАН, чому росіяни масово здаються в полон на Курщині та чи допоможе поповнення "обмінного фонду" звільнити більше українців.

Один з результатів операції Сил оборони України в Курській області РФ – значне збільшення обмінного фонду. Називають вже цифру чи не у дві тисячі осіб – як строковиків російської армії, так і досвідчених кадрових військових. Це так проявляється "фактор несподіванки"?

Це – очікувана історія. Я бачив різні цифри, але по фотографіях, по відео зрозуміло, що мова точно йде, мінімум, сотні.

Те, що багато російських військовослужбовців здається в полон, свідчить, що війна серед значної кількості громадян РФ точно не є популярною, попри той патріотичний угар, який намагається демонструвати Росія. Тобто, ситуація показала, що усі розмови про якийсь особливий  патріотизм росіян – це, м’яко кажучи, перебільшення.

Всі ці строковики є тим поколінням, яке не зовсім поділяє ідеї, наразі ключові для РФ. Крім того, коли ти пішов воювати не за гроші, бажання воювати і вмирати немає жодного. Вони не бачать сенсу давати відсіч навіть на своїй території. Не кажучи вже, щоб жертвувати  життям. Тож зараз вони обирають найкращий варіант – здавалися в полон. Адже це краще, ніж загинути, а також у них є впевненість, що їх потім обміняють.

Думаєте, можна вже очікувати на нові обміни?

Росія їх змушена буде міняти, але не зараз. Думаю, що про великі обміни в найближчі кілька тижнів, а, можливо, навіть і місяців, нам, скоріше за все, доведеться забути.

По-перше, є опосередковані дані та й заяви російського диктатора Володимира  Путіна, що ніяких перемовин наразі бути не може.

По-друге, не варто забувати, що нещодавно відбувся обмін між Росією, США та деякими іншими країнами. Тоді також говорилося, що Росія, скоріше за все, візьме якусь паузу в обмінах. Щоб не проводити паралелі з тими обмінами, які відбуваються між росіянами і українцями.

І третій момент: зараз їм цю паузу треба буде витримати. Адже, якщо вони відразу почнуть інтенсифікувати новий обмін, це підтвердить, що одне із проміжних завдань української сторони в ході Курської операції було виконано – поповнено обмінний фонд України. Так Росія потрапить в слабку позицію.

У РФ чудово розуміють, що якщо поміняти значну частину тих українців, які є в них в полоні, то вони, певною мірою, втратять важіль впливу на нас. Принаймні не зможуть розганяти тези, що Україна не хоче звільняти своїх.

Тому, найімовірніше, в них зіграє оцей їх імперський шовінізм, і вони поки що не будуть займатися обмінами.

І що в цій ситуації робити Україні?

Україна, скоріш за все, зараз подасть списки на обмін. Але треба розуміти, що росіяни якийсь час будуть тягнути, розповідати про "верифікацію", що немає всієї інформації тощо.

Але те, що ми вже маємо таку кількість полонених, згодом допоможе обміняти наших хлопців і дівчат, які вже багато часу перебувають в російському полоні.

Чи сприятимуть цьому якісь рухи всередині Росії, зокрема, невдоволення родин тих строковиків, які були здалися в полон Силам оборони України? Маю на увазі, чи варто очікувати, що на російську владу почнуть давити матері цих солдатів?

Ймовірно, їх рідні за них будуть битися (але в тих межах, в яких це можна зараз робити в Росії). Це не будуть бунти. Але не можна виключати, що батьки полонених будуть виходити на вулиці, записувати звернення до Путіна про допомогу. Можливо, навіть будуть вдаватись до блокування на якомусь місцевому рівні, як це вже зараз є щодо повернення мобілізованих. Адже Росія забрала їх рідних на строкову службу (тобто, вони не самі пішли, не підписували контракти, щоб вбивати українців за гроші) і тепер зобов’язана їх повернути.

Тобто, це трохи інша історія, ніж з контрактниками чи мобілізованими. І це ставить російську владу в ситуацію, коли вона змушена буде на це звертати увагу. Якщо матері строковиків почнуть підіймати хвилю і вимагатимуть термінового обміну своїх дітей, які потрапили в полон, російська влада буде змушена повернутися до розмов про обмін.

Ще одна категорія полонених на Курщині – це кадирівці. Зокрема, в деяких повідомленнях йдеться про те, що українські військові розбили відомий підрозділ "Ахмат". Однак навіть попри наявність відповідних відеодоказів, сам Кадиров заперечує, що вони потрапили в полон. Чому?

Вони, попри все, будуть говорити, що ніхто з їх бійців в полон не потрапив. Адже правда зашкодить "іміджу" Кадирова (хоча навіть в Росії всі знають "цінність" його військ та як вони воюють). Згадаймо історію 2022 року, коли п’ять чи шість кадирівців, які перебували в полоні, Україна офіційно повернула під час міждержавного обміну. Потім вони ходили до Кадирова за прощенням, але той сказав їм іти на фронт і кров’ю свою ганьбу змити.

Але коли виявиться, що серед полонених в Курській області десятки кадировців, то скажуть, що вони якісь не такі, що вони були в інших підрозділах тощо…

Загалом, наскільки мені відомо, коли кадирівці потрапляли в полон (а таких випадків було багато, особливо у 2022 році), то, як правило, обміни відбувалися прямо на лінії фронту. Тобто, навіть не на рівні бригад, а на рівні окремих підрозділів, які дислокувалися в певній місцевості – віддавали чужих, і забирали своїх. Кадирівці готові були своїх швидко міняти – така в них була тоді "фішка". І ми цим користалися.

Немає сумнівів, що у Сил оборони України є полонені з "Ахмату". І, теоретично, існує два варіанти.

Перший – їх обміняють на такому собі напівофіційному рівні дуже швидко, прямо на території тієї ж Курської області. Другий варіант – полонені кадирівці потраплять в офіційні списки на обмін, але від них відмовляться і скажуть, що вони ніякі "ахматівці". Можливо, колись і поміняють.

Оскільки ми їх "засвітили" на фото і відео, то малоймовірно, що відбудеться обмін по першому варіанту.

Якщо вірити неофіційним джерелам, під час операції Сил оборони України в Курській області в полон потрапили й якісь російські офіцери, такі собі "жирні фігури". Чи це дасть нам можливість розраховувати на те, що за одного такого "цінного кадра" можна буде вимагати відпустити більше українців?

Звичайно, це все враховуватиметься під час перемовин. Такий процес відбувається від початку вторгнення. Будемо сподіватися, що оскільки в нас тепер є набагато більше російських полонених, то, потенційно, майбутній обмінний процес піде краще.

Якщо там є якісь офіцери, то вони можуть потрапити на обмін в першу чергу. І за них дійсно можна буде отримати більше наших. Але це буде зрозуміло тоді, коли почнеться процес обміну. Наскільки мені відомо, за цей тиждень жодного разу ця тема не піднімалася. Поки ситуація не буде стабілізована, годі чекати перемовин.

Можливо, посередники знову запропонують обмін за формулою "всіх на всіх". Але поки це - віддалена перспектива.

Під час будь-яких перемовин про обмін полоненими, Росія часто маніпулює, адже записує в списки полонених військовослужбовців велику кількість цивільних осіб. Зважаючи, що зараз на тих територіях Курщини, які контролюють Сили оборони України, теж доволі багато цивільних, чи варто їх вважати якоюсь частиною потенційного "обмінного фонду"?

Ні. Їх ніхто не бере в заручники і з них не роблять полонених. Так робить Росія – бере в полон звичайних людей, звинувачує в нібито співпрацю з, приміром, СБУ, додає в списки військовополонених, хоча вони до Сил оборони жодного стосунку не мають…

Тобто, брати в полон цивільних – це суто російські дії. Україна ж жодним чином не обмежує в правах людей, які проживають чи перебувають на території Курської області. Ба більше, за словами президента України Володимира Зеленського, всі мешканці територій, які контролює Україна, отримають гуманітарну допомогу. Туди може бути допущений Червоний Хрест. 

Надя Пришляк

УНІАН в Google News