Піонтковський: Зеленський на зустрічі з Сі не погодиться на путінські ідеї

Політолог і публіцист Андрій Піонтковський розповів в інтерв'ю УНІАН про те, яке озброєння можуть передати Україні західні партнери перед масштабним контрнаступом, чому Захід обережний у питаннях військової допомоги і дав прогноз, чого чекати від можливого візиту Сі Цзіньпіна в Москву і його розмови з Володимиром Зеленським.

Радник ОП Михайло Подоляк підтвердив, що український контрнаступ почнеться протягом найближчих двох місяців. Виходить, Захід дав тверду підтримку на звільнення окупованих територій, включно з Кримом, проте поки що не дав авіацію і далекобійну зброю. Чи можливі ще сюрпризи у вигляді забезпечення ЗСУ тим, чого не вистачає?

Що стосується далекобійної зброї, ATACMS, то це просто необхідно для здійснення спільного американо-українського плану. Не секрет, що в січні-лютому в штаб-квартирі американської армії в Європі та Африці в німецькому Вісбадені проходили "штабні ігри" командного керівництва Пентагону і українського Міністерства оборони. На заключному етапі брали участь перші особи – голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі і генерал Валерій Залужний. Це була розробка спільної операції. Детально це коментував генерал Бен Ходжес картами, які показували суть цього плану. Його сформулював ще генерал Залужний у своєму знаменитому інтерв'ю The Economist. Він сказав: "Я стою в 84 км від Мелітополя, і я готовий пройти цей шлях". 

Цей шлях і збирається пройти українська армія: обрушити систему російської оборони, розрізати надвоє, вийти до узбережжя і перетворити кримське угруповання і російські частини на окупованих територіях Запорізької та Херсонської областей на величезний котел. Недарма Ходжес детально цей план обговорював з картами ударів по Криму і показував, що центральна ідея цього плану – знищити кримське угруповання далекобійним вогневим впливом HIMARS, в першу чергу знищивши Кримський міст.

Великим прогресом в поставках озброєння Україні, і ми вже відчуваємо це на фронті, було розширення діапазону ударного впливу HIMARS удвічі. Раніше досягали 80 км, а з постачанням GLSDB діапазон зріс до 160 км. Ходжес на картах детально показував, що це дає можливість діставати половину території Криму, перешийок. Але для того, щоб діставати Севастополь і південну частину, що необхідно для знищення скупчення російських військ, центрів управління, складів, необхідні ATACMS.

Я вважаю, що це питання або вирішене, або буде вирішене. Мені дозволяє говорити про це нова політична ситуація в США. Всі висловлювали побоювання, коли республіканці отримали перевагу в Палаті представників, а там багато "трампістів". Трамп вже розчохлився в повноцінного путінського агента і розповідає, як би він 24 числа домовився з Путіним, здавши йому українські території. Але трампівських ідіотів в Палаті представників тільки 30-40 осіб, а всього республіканців приблизно 220. Зараз класичне рейганівське республіканське крило бере в свої руки артикуляцію українською політикою Республіканської партії. З'явився дуже сильний голова Комісії із закордонних справ у Палаті представників Майкл Маккол. Проукраїнські республіканці вирішили обрати гаслом виборчої кампанії атаку Байдена не з позиції Трампа, який щодня повторює, що підтримкою України Байден веде країну до Третьої світової ядерної війни, а навпаки. Вони критикують Байдена за недостатню підтримку України. Навіть внесли резолюцію в Конгрес, що законодавчо зобов'язує американську адміністрацію передати Україні як далекобійні ракети ATACMS, так і винищувачі F-16. Це дуже позитивний розвиток. Я думаю, що цьому тиску буде неможливо чинити опір, і рішення буде прийнято. 

Військові експерти кажуть, що під час контрнаступу авіація – це один з головних пунктів. 

Що стосується авіації, то практично вирішено питання і вже почалися поставки радянських літаків МіГ-29. Це в бюрократичних натовських інстанціях вже кілька місяців обговорюється. Блінкен, по-моєму, у вересні минулого року у Варшаві заявив, що поляки передають ці МіГи. Поляки завжди були готові їх передати, але втрутилися якісь бюрократичні інстанції. При всій нашій повазі до наших чудових союзників, у них є накладені на самих себе табу. 

Останнім часом українське керівництво, включаючи Зеленського, повторюють зобов'язання перед американцями про згоду не використовувати надану зброю для ударів по російській території. Ця умова зберігається, але не поширюється на Крим. Представники Пентагону і Держдепартаменту наголосили, що Крим – це окупована територія України і за всіма міжнародними угодами тут немає ніяких обмежень. Що зупиняє американців? Якщо ми йдемо в такий наступ, це буде вирішальна операція у війні. Самі американці кажуть, що від її результату залежить, в якому світі ми і наші діти будемо жити в 21 столітті. 

Захід розуміє, що вирішується в цій війні. Столтенберг, відповідаючи на питання, чому так багато допомагають Україні грошима, сказав: "Так, ми платимо грошима, а українці платять кров'ю, а якщо вони не встоять, нам доведеться платити кров'ю". Ця заява показує, що Захід розуміє, що лежить на терезах, але водночас вона несе такий підтекст, що "нам пощастило". Ось є українці, які проливають свою кров і захищають нас із вами, це для нас дуже вдала ситуація, тому давайте їм допомагати. Але водночас стає пунктиком ні в якому разі не проливати кров жителів Заходу. А чого вони бояться, якого сценарію? З ядерною зброєю покінчено, треба віддати належне американцям, вони пояснили Путіну, які наслідки будуть у разі використання ядерної зброї, і він це зрозумів.

Пам'ятаєте, яка паніка здійнялася на Заході, коли дві непізнаних ракети впали на території Польщі і вбили людей. Вони відразу ж почали звинувачувати, що це українські ракети, ні в якому разі не хотіли визнати або з'ясувати, що це російські ракети, адже доведеться відповідати. Два роки поспіль Байден і Столтенберг говорили, що ні в якому разі не буде наших солдатів на території України, але якщо вдарять по священній території НАТО, кожен дюйм ми будемо захищати всіма силами. Так ось, якщо росіяни вдарять по країнах НАТО, їм доведеться завдати удару у відповідь. Здавалося б, треба зрадіти цій перспективі, тому що якщо вони почнуть завдавати удару у відповідь, війна закінчиться за кілька днів. Якщо 16 HIMARS змінили всю ситуацію на фронті минулого року, то що зроблять сотні Tomahawk? Але в ці кілька днів, коли їм доведеться відповісти на атаку РФ, загинуть сотні військовослужбовців НАТО, а Путін, можливо, завдасть якісь удари по європейських містах. Сотні військовослужбовців і тисячі західних мирних громадян можуть загинути, це для них неприйнятна ціна. Тому вони так обережні з передачею озброєння на кожному етапі.

Особливо вони зараз коливаються із західними літаками F-16. Британці набагато рішучіші – єдина країна, яка не обмежує себе цими штучними табу. Західні країни побоюються, що ці літаки будуть використовувати аеродроми Румунії та Польщі і, швидше за все, Росія по них вдарить. Вони цього побоюються, не хочуть проливати свою кров, але ця обережність означає затягування війни, набагато більшу кількість крові, що проливається українцями. Їм все більш відверто про це починають говорити і українське керівництво і наші найнадійніші друзі тут у Вашингтоні. Затягування війни – це гарантія загибелі тисяч, а може і десятків тисяч українців. Ось таке моральне питання зараз стоїть між нами і союзниками.

Ще раз повторю, що рішення по ракетах ATACMS практично прийнято, я думаю, що будуть надані і вже надані МіГ-29, і що Україна в цьому діалозі погодилася не використовувати цю зброю по території Росії. Ми можемо досягти перемоги в Криму, виконуючи це обмеження, але це означатиме більшу свободу для можливості російських атак по українських містах.

Ми зобов'язалися не бити цією зброєю по території РФ. Однак з Москви приходять цікаві повідомлення: під Москвою помітили безпілотники, в самому місті почали розміщувати ППО. Вони до чогось готуються?

Захід не проти ударів по російській території. Вони проти використання західної зброї. Своєю зброєю – будь ласка, це нас не залучає. В України є свої засоби. Ми бачили удари по Енгельсу і яка паніка почалася в Москві, як генерали-полковники мало не на власних плечах тягли на дах Генштабу "Панцир". Навіть коли Путін виступав на мітингу в Лужниках, вони його туди притягли. 

Єдина країна, яка не накладає на себе ці обмеження, це Велика Британія. Ми пам'ятаємо виступ Ріші Сунака на конференції з безпеки в Мюнхені, коли він сказав, що англійці першими поставили танки і першими поставлять далекобійні ракети і літаки. Англійські далекобійні ракети – це не ATACMS на 300 км, це Storm Shadow на 700 або навіть 1000 км, які цілком можуть покривати всю європейську частину Росії, включаючи Москву і Петербург. Після першої заяви Сунака почалася ось ця паніка в Москві. Так що тут можливі варіанти.

Просочилася інформація, що давній новообраний лідер Китаю Сі Цзіньпін і Володимир Зеленський готуються провести першу за час повномасштабної війни розмову. Але станеться це тільки після того, як Сі відвідає Москву і зустрінеться з Путіним. Як думаєте, про що може йти мова? Китай продовжує спроби бути фейковим миротворцем або є шанс, що Зеленському вдасться переконати Сі Цзіньпіна не ставати на шлях допомоги Росії? Кажуть, що Сі наступного тижня летить до Москви.

Сі Цзіньпін помітно змінився, закінчивши бюрократичні процедури щодо проголошення себе китайським імператором. Він посилив свою антиамериканську риторику і днями досяг дуже великого дипломатичного успіху в примиренні Саудівської Аравії та Ірану, що нікому не вдавалося. Це примирення відбулося на антиамериканському та антиізраїльському ґрунті. Це дуже сильний удар по зовнішній політиці Ізраїлю, який роками посилював свою позицію на Арабському Сході. Більше того, Ізраїль та Саудівська Аравія мали повне спільне розуміння небезпеки Ірану. І в тому плані ударів по ядерних об'єктах Ірану, який завжди був на столі у прем'єр-міністра Ізраїлю, передбачалося, що літаки будуть пролітати через саудівський повітряний простір. Виникає питання, а ця домовленість зараз залишається чи ні? 

Я до останнього часу дуже виразно відповідав на питання про постачання озброєнь Росії, що Сі на це ніколи не піде. Американці дали дуже чітко зрозуміти, що вони підуть на найжорстокіший розрив економічних відносин навіть на шкоду собі, а це економічні сіамські близнюки – Китай і США – і розірвати їх зв'язки можна тільки завдавши удару кожному з них. Американці готові піти навіть на проблеми для своєї економіки і свого споживача, але це може зруйнувати всю китайську економіку. Найближчі дні, покажуть, в тому числі цей візит. Питання, чи відбудеться він? Я все ще скептично ставлюся до прогнозів візиту Сі найближчим часом. Але те, що така антиамериканська тенденція посилюється – це його особистий почерк. Він в китайському керівництві значно більш антиамериканськи налаштований, ніж середня температура по цій китайській комуністичній лікарні. Подивимося на події найближчим часом.

Якщо Сі таки зустрінеться з Путіним, а потім із Зеленським, про що це буде говорити? Уявімо, що це сталося.

Мені здається, ми не повинні цим цікавитися. Є позиція України, підтримана міжнародним співтовариством, закріплена в двох заявах Великої сімки від 12 жовтня і 12 грудня. Це план миру Зеленського, який складається з 4 пунктів, і перший з них – це повне виведення російських військ з усієї окупованої території України. Мені задавали масу питань, що якщо товариш Сі запропонує Зеленському повернення на кордони 24 лютого 2022 року, чи погодиться він? Ні, не погодиться ні в якому разі ні Зеленський, ні західна спільнота і вільний світ. Тому які там комбінації Сі і Пу виношують між собою – це цікаво з точки зору перспектив їхніх взаємин, але Україна чітко зробила для себе вибір у цій екзистенціальній для неї війні. Це війна за незалежність, яка тривала 600 років, і результат цієї війни буде вирішуватися на полі бою.

Трохи змінимо тему. Кадиров з'явився – його показали російські ЗМІ.

Краще б він не зʼявлявся, він виглядав дуже жалюгідно. Він виглядав гірше, ніж Путін. Всі звернули увагу, що він з папірця читав текст, написаний для нього якимось величезним шрифтом, якийсь абсолютно безглуздий текст. Обидва цих державних діячі в дуже важкому стані, даремно вони показали свою зустріч.

Для чого вони це зробили, як ви думаєте?

Показати, що кожен з них живий ще. Мабуть, для них це дуже актуально. 

Є варіанти, що хтось може і до перемоги українців не дожити? Може, це Кадиров і є, як ви думаєте? 

Знаєте, на цьому тлі Путін майже бодрячком виглядав.

Поговоримо про Пригожина – цього взагалі штормить. Спочатку він кричав про критичну ситуацію на фронті, брак боєприпасів, підготовку до відступу. Потім він бере себе в руки – або його змусили взяти себе в руки – і видає заяву, що піде в президенти України разом із Зеленським і Порошенком. Яку роль він там зараз грає, якщо у нього взагалі є якась роль? Наскільки велика ймовірність, що його скоро позбудуться після чергової неузгодженої заяви? 

Після тих епітетів, якими він нагороджував неодноразово начальника Генштабу російської армії, його звичайно вб'ють. Він це розуміє і він піднімає ставки. Крім цього троллінгу з президентом, він кожен день повторює одне і те ж: що ситуація дуже складна, що можливий провал під Бахмутом, можливий відступ, обвал всього фронту, і в цьому винні зрадники в Генштабі. У нього знайшлися шанувальники впливові. Те ж саме зараз повторюють всі так звані "легендарні" воєнкори, та ультрафашистська частина всієї пропагандистської машини. Він стає героєм і знаменом цих фігур. У мене таке враження, що він розуміє, що його єдиний шанс на життя – це поразка Російської Федерації під Бахмутом. Тоді він в повний голос звинуватить Генштаб як зрадників і це буде підтримано великою кількістю його нових прихильників.

Це класична ситуація-конфлікт професійних військових, Генштабу і штурмовиків неминучий в будь-якій фашистській державі. Те ж саме було у Гітлера. Ви пам'ятаєте 1934 рік, ніч довгих ножів? Генерали зажадали у Гітлера прибрати його тодішнього "Пригожина" Ернста Рема, якому Гітлер був зобов'язаний набагато більше, ніж Путін Пригожину. І він зрозумів, що цей конфлікт неминучий, ухвалив кардинальне рішення і дав своєму другові Рему пістолет з одним патроном. Те ж саме сталося в ніч на 11 січня в путінському бункері, коли до нього з'явилися Шойгу з Герасимовим, зажадавши негайно прибрати пригожинського ставленика генерала Суровікіна, відновити на посаді генерала Герасимова. Путін пішов назустріч, і вони почали знищувати Пригожина, позбавляючи його боєприпасів, як він скаржиться. Але він не закрив тему Пригожина, залишив його, спробував зіграти на обидві сторони. По-моєму, це було дуже великою помилкою Путіна, в результаті ним незадоволені і ті, й інші. Вже два місяці триває цей конфлікт, що послаблює здібності російських збройних сил, і я не знаю, чим він закінчиться.

З'явилася новина, що в Росії не вірять, що атаку на "Північний потік" здійснили українські диверсанти. Сумніви висловив Микола Патрушев, сказавши, що він не бачить тут вигоди України. Про що говорить ця заява Патрушева, по-вашому?

Підірвали газопровід, звичайно, росіяни. Вони зробили це, коли була ідея-фікс заморозити всю Європу. А потім вони із задоволенням підкидали різні версії. Тупуватий комуніст Херш почав розповідати про США. Між іншим, версія про Україну була вкинута розумнішими ворогами України, я спостерігаю, як вона розвивається. Якраз коли йдуть найгостріші дискусії про те, чи давати українцям ATACMS, чи давати їм авіацію, з'являється цей аргумент, що вони взагалі невідомо чим займаються, це терористи. Цей аргумент вороги України у Вашингтоні використовують набагато ефективніше, ніж тупу прямолінійну фальшивку Херша про те, що це США. Патрушев занадто дурний, щоб оцінити ці тонкощі. Він, як старий радянський чекіст, тримається за основу версію, що в усьому винні Сполучені Штати.

Тала Калатай, Катерина Черновол

УНІАН в Google News