Росія зізнається в терорі цивільних: чи будуть наслідки

Погрози, які останнім часом озвучуються з Росії, вже майже нікого не лякають. Бо не лише в Україні сприймаються як погано прихована істерика. Але це зовсім не означає, що масованих ударів найближчим часом не буде.

Від початку повномасштабного вторгнення в Україну Росія не намагалася тримати лице і зовсім не переживала за громадян іноземних держав у містах, які планували захоплювати російські війська. Свої дипустанови та громадян, принаймні з Києва, іноземні держави вивозили на захід України вже під обстрілами. Час від часу уряди інших держав (США, Італії, Іспанії) приймали самостійні безпекові рішення: зачиняли свої будівлі для прийому громадян або переходили на дистанційну роботу через конкретні загрози масштабних ракетних обстрілів з боку РФ. При цьому з Москви ніяких офіційних дипломатичних нот-вимог евакуювати дипмісії не було.

Але щось у росіян настільки пішло настільки не так, що у травні 2026-го представники МЗС РФ з такими "пропозиціями" виходили двічі. А додатково все це відбувалось на тлі ядерної істерії - "перекидання" в Білорусь "Іскандеру" з ядерною боєголовкою, демонстративних російсько-білоруських ядерних навчань та натяків про ядерне оснащення "Орєшніка".

• Росія повторює двічі
• Злочинці самі зізнаються у злочинах
• Нестрашний "Орєшнік"
• Слабкому вождю пора "на відпочинок"

Росія повторює двічі

Спершу - 6 травня - про розсилку офіційних нот усім акредитованим дипломатичним місіям в Україні заявила Марія Захарова. МЗС РФ в її особі вимагало "завчасно забезпечити евакуацію з Києва персоналу" через "невідворотні удари по центрах ухвалення рішень".

Та цю заяву посольства іноземних держав в Україні назвали безрозсудною спробою шантажу. Річ у тім, що відбувалося це напередодні "Дня перемоги" - коли російський диктатор Володимир Путін планував приймати військовий парад у Москві, і був відверто переляканий можливістю спостерігати не "коробочки" на землі, а українські БПЛА в небі.

Звісно, після того, як президент України Володимир Зеленський своїм указом дозволив проведення путінського параду, стерпіти таке приниження росіянам було вкрай важко. І на Київ полетіло все російське залізяччя, яке на той момент було в наявності: у ніч на 14 травня Росія вбила понад два десятки цивільних у звичайній багатоповерхівці. Для цього Москві не знадобилось озвучувати жодних погроз чи попереджень…

25 травня очільник російського МЗС Сергій Лавров вийшов із новою заявою. Мовляв, РФ переходить до "послідовних системних ударів" по столиці України та (вдруге) наполегливо рекомендує іноземним дипломатам і працівникам міжнародних організацій "якнайшвидше покинути" місто.

Можливо, ця погроза мала б якийсь сенс (і реакцію), якби напередодні - у ніч на 24 травня - Росія не здійснила масштабного удару по Києву та області, вбиваючи цивільних українців та руйнуючи цивільні об’єкти (багатоповерхівки та приватні будинки, торгівельний центр, ринок, музеї, школи і навіть гаражний кооператив). Тому, шантажуючи у цей момент Київ "системними ударами", міністр МЗС РФ виглядав макскимально по-дурному. Адже на тлі російських заяв представники понад 70 іноземних місій разом з очільником МЗС України Андрієм Сибігою особисто відвідували місця руйнувань в українській столиці.

росіяни планують завдавати удари по всьому, що самі вважають "центрами прийняття рішень" / фото УНІАН

Злочинці самі зізнаються у злочинах

"Режим, який роками бомбив житлові будинки, музеї, пологові будинки, школи та електростанції, тепер раптом заговорив мовою "міжнародного гуманітарного права" та "Женевських конвенцій". Той самий режим, який щоночі завдає ракетних і дронових ударів по мирних жителях, тепер попереджає інших триматися подалі", - нагадала Посол ЄС у Києві Катаріна Матернова і додала, що заява МЗС РФ - "шедевр лицемірства".

Та насправді лише констатації про "лицемірство" недостатньо. Фактично, в заяві МЗС РФ йдеться про те, що росіяни планують завдавати удари по всьому, що самі вважають "центрами прийняття рішень". Тобто, "командний пункт" чи "місце проєктування, програмування та підготовки" до застосування добрих українських дронів може, за задумом росіян, розташовуватись у будь-якій багатоповерхівці, будь-якому приміщенні чи будівлі… Таким чином, замість того, щоб особи, які віддають накази про такі атаки (й навіть посадовці, які їх анонсують) понесли персональну кримінальну відповідальність, Москва знімає із себе всі обмеження, встановлені нормами міжнародного гуманітарного права.

"Офіційні заява російського МЗС не лише повністю добиває статут ООН (агресор сам собі надає індульгенцію на подальші порушення імперативних норм міжнародного права), але одночасно є й прямим порушенням Женевських конвенцій та Додаткових протоколів до них, які складають основу міжнародного гуманітарного права, - зазначає дипломат, експосол України у США Валерій Чалий. -  Рашистський режим свідомо йде на вбивства українського цивільного населення і навіть сам себе документує".

За його словами, росіяни, на жаль, не зупиняться. І в такій ситуації, очевидно, не зайвим було б скликання Радбезу ООН (принаймні, щоб зізнання у воєнних злочинах озвучити і задокументувати додатково на увесь світ). Проте варто розуміти, що намагатись зупинити агресора, закликаючи його (вчергове) до виконання міжнародних норм та правил, коли він усіма ними давно нехтує - марна справа: "Тому сто балістичних ракет у супроводі тисячі дронів по Москві - набагато ефективніше, ніж всі засідання імпотентної Ради безпеки ООН".

Ця ідея, насправді, є чи не найдієвішою. Адже покладатись, приміром, на головного арбітра сучасності - США - зараз нелогічно і непрактично. На жаль, риторика американської адміністрації все більше нагадує російські наративи.

Так, у відповідь на те, що очільник МЗС РФ Лавров "офіційно довів" до американської сторони наміри про систематичне вчинення воєнних злочинів в Україні, держсекретар США Марко Рубіо висловив думку, що в цьому немає нічого страшного. Мовляв, будь-яка війна - це небезпека, і завжди є ризик загострення ситуації.

"Небезпека у всіх війнах... полягає в тому, що завжди існує загроза ескалації", - зазначив він.

Що ж, дуже хочеться побачити таку ж чітку позицію, коли українські дрони полетять на Москву. Не заклики зупинитись, не погрози не допомагати Києву зброєю. А повторення тези "завжди існує загроза ескалації…" і для Кремля (у відповідь на його істерику).

Нестрашний "Орєшнік"

Окремо варто звернути увагу на паралельне намагання Росії спровокувати "ядерну паніку". Під час останнього травневого обстрілу РФ застосувала по Україні балістичну ракету "Орєшнік", після чого російські пропагандисти почали розганяти думки про те, що наступного разу "Орєшнік" буде з ядерним зарядом.

Зазвичай "ядерну тему" Кремль починає використовувати тоді, коли хоче мати додаткові аргументи для Заходу, і тоді, коли у Росії щось іде не так.

Приміром, на початку березня 2022 року Путін ввів російську ядерну тріаду в "особливий режим бойового чергування", аби Захід залишив Україну з РФ один на один і навіть не думав допомагати протистояти агресору. Або восени 2022 року, коли Сили оборони України успішно провели контрнаступ на Харківщині та Херсонщині, з Росії почалися дзвінки до міністрів оборони країн НАТО і залякування "брудною бомбою".

Так само - коли у травні 2024 року почались активні дискусії щодо дозволів бити по РФ західною зброєю, Росія вперше оголосила про навчання нестратегічних ядерних сил біля кордонів України… До речі, в тому ж році, восени, Путін підписав зміни до ядерної доктрини, щоб мати змогу бити ядеркою по неядерній державі (якщо її підтримує ядерна). Простими словами, якщо, умовно, Велика Британія є союзником України (ядерна держава підтримує неядерну), а Україна завдає болючих (неядерних) ударів по Росії, Путін мріє вдарити ядерною зброєю у відповідь…

А що насправді? Посол ЄС в Києві Катаріна Матернова заявила, що меседжі Росії, спрямовані на поширення паніки, не матимуть успіху: "ЄС нікуди не йде. Ми залишаємося в Києві. Ми залишаємося з Україною, - сказала вона. - Погрози дипломатам та міжнародним організаціям не є ознакою сили. Вони є ознакою відчаю".

Аналогічні тези озвучують в МЗС України. За словами очільника українського зовнішньополітичного відомства Андрія Сибіги, коли Путін використовує ядерну риторику, підвищує ставки, він просто ескалює: "Намагається вплинути на так звану західну ментальність".

"Йому треба зараз врятувати свою країну, що не вдасться. І ми з нашими партнерами обговорили цю тверду реакцію - не словами, а що зараз ми конкретно можемо зробити: показати, що Європа не залякана, показати, що ми вже знаємо, як реагувати на такі погрози - пропорційно і силою. І я впевнений, що ця ситуація дозволить нам отримати додаткові пакети солідарності і конкретної підтримки", - зазначив міністр МЗС України.

Слабкому вождю пора "на відпочинок"

Керівник аналітичного центру "Ділова столиця" Вадим Денисенко звертає увагу: все, що відбувається - є частиною плану РФ по примушуванню до переговорів. Однак поступово все перетворюється в театр для одного глядача. І якщо раніше цим глядачем був президент США Дональд Трамп, то зараз оточення російського диктатора Володимира Путіна грає спектакль саме для нього.

"Вперше за час війни російський режим перейшов від наступу до самозахисту. Мова про внутрішню логіку дій, наслідком яких стала навʼязлива спроба сконцентруватися на обстрілах, перш за все, центру Києва", - зазначив він.

За словами політолога, тут діє кілька факторів одночасно. По-перше, Путін мусить відповісти на своє приниження дозволом на парад.

По-друге, він дуже хоче подобатись тій частині росіян (зокрема ура-патріотам та військовим), які все частіше виказують незадоволення недостатнім рівнем шкоди Україні від російських ударів (зокрема вимагають бити по центрах прийняття рішень).

"Зараз, схоже, прийнято рішення зробити кілька хвиль таких масованих атак, навіть якщо потім треба буде накопичувати кілька місяців відповідні запаси. Тут немає воєнної логіки. Повторюся - це логіка театру для одного глядача, якому це страшенно має сподобатися", - зазначає Денисенко.

І, по-третє, нерозуміння Путіним реального стану справ: "На минулому тижні він звернувся до українських військовослужбовців - здаватися. Опосередковано це говорить про ті ілюзії, які концентруються в його голові. І які доносить йому вище воєнне керівництво РФ".

Втім, на його думку, це не означає, що війна йде до завершального етапу. І не означає, що в Росії вже от-от прилетить якийсь "чорний лебідь": "В російських елітах поки не існує ніякого бунту".

Політолог Петро Олещук додає, що удари по Україні Кремль використовує як інструмент легітимізації влади Путіна, підтвердження "нездоланної сили" вождя. А ілюзію "перемоги" росіяни здобувають через терор цивільного населення України.

"Очевидно, що зараз росіяни уже будуть використовувати удари по території України не просто як, наприклад, засіб примусу України до капітуляції через створення нестерпних умов для життя українців. Ні. Вони це все будуть використовувати, в першу чергу, як засіб легітимізації Путіна. Мовляв, дивіться, Путін все ще сильний. Дивіться, він вбив багато українців, він ще молодець, його ще всі бояться", - вважає він.

На жаль, усе це свідчить, що поки у Росії є ресурси, вона буде бити по Україні. І, найчастіше, по цивільних.

Але спроби РФ залякати українців саме такими ударами, з натяком на те, що вони можуть бути і ядерними, вже провалились. З одного боку, тут свою роль грає те, що західні спецслужби не підтверджують реальних тактичних переміщень ядерних зарядів з місць зберігання до бойових підрозділів. І те, що іноземні дипломати демонстративно залишаються в Києві.

З іншого боку, відповіддю українців на масштабні російські атаки є не стільки страх, скільки запит на відплату. В відплата - буде.

"Ми будемо відповідати і це буде дуже боляче для росіян", - переконує радник міністра оборони та експерт з радіотехнологій Сергій "Флеш" Бескрестнов.

Тепер чекаємо на ниття росіян: "За що?".

УНІАН в Google News