"Росіяни шукають боєприпаси у Північній Кореї, в Ірані. Не від гарного життя Шойгу їздить по відсталих країнах", - воєнний експерт Іван Ступак

Воєнний експерт Українського інституту майбутнього, консультант комітету ВР України з питань національної безпеки та оборони Іван Ступак в інтерв’ю УНІАН розповів про очікування від зустрічі Зеленського з Байденом, підсумки "Рамштайн-15" та російську стратегію ударів по Україні на найближчі місяці.

Пане Іване, сьогодні у Вашингтоні президент України Володимир Зеленський зустрінеться з президентом США Джо Байденом. На вашу думку, чи стене ця зустріч переломним моментом, коли ми зможемо почути позитивні новини стосовно ухвалення американцями рішення про передачу Україні далекобійних ракет ATACMS?

Думаю, що так, ця зустріч важлива. І, думаю, пан Байден та очільник Пентагону хочуть особисто почути від Зеленського, що відбувається на фронті. Адже краще один раз поспілкуватися віч-на-віч, ніж надсилати сотні емейлів чи робити двісті дзвінків. Деякі речі треба почути особисто, щоб потім робити для себе висновки.

Я більш ніж впевнений, що американці, наприклад, запитають: "Чи точно ви обіцяєте, що по території РФ в кордонах 1991 року нічого не прилетить? Точно гарантуєте це на 100%?". Думаю, що у відповідь вони почують: "Так". І тоді рішення буде ухвалене.

Про потребу в таких ракетах йдеться вже понад рік. Але чи справді партнери України будуть готові їх передати?

На нещодавньому п’ятнадцятому засіданні Контактної групи з питань оборони України у форматі "Рамштайн" міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус дуже класно сказав, видав базу: ми у Німеччині, мовляв, плануємо вирішити питання щодо передачі Україні ракет Taurus за тиждень-півтора.

Чому саме такі строки? Тут варто згадати, що Німеччина прив’язує передачу своїх ракет до американських. Тобто, з великою долею ймовірності, можна припустити, що за кілька тижнів американці ухвалять рішення щодо передачі своїх ракет ATACMS, і потім німці теж скажуть: "Окей, ми тепер теж готові вам передавати ракети".

Ще одне пріоритетне питання – питання літаків?

Так, питання літаків треба постійно проговорювати. Літаки нам потрібні на позавчора. Також треба порушувати питання по пілотах – щоб навчання не затягувалось.

Думаю, що зокрема американці хотіли б почути від нас, які заходи були зроблені, щоб захистити їхні літаки на території України. Адже, зрозуміло, що росіяни будуть їх шукати у першу чергу. Але я зараз бачу багато заходів з підготовки різноманітних ділянок, на яких можна розміщувати літаки на тимчасовій основі…

Тому, врешті, буде навіть співпраця, наприклад, щодо шведських винищувачів Gripen. Вони дуже класні. Пілоти, які ними користувалися, кажуть: "Клас, шикардос! Просто Maybach!". Можливо, Gripen будуть пізніше, ніж F-16…

А що ви скажете на те, що, за словами генерала США Марка Міллі, утримання і обслуговування десяти F-16 коштує 1 мільярд доларів, а ще додатково потрібно 1 млрд на ракети для цих літаків? Чи в американському бюджеті про національну оборону будуть закладені відповідні кошти?

Я не знаю, чому він казав саме про мільярд, оскільки, в середньому, вартість коливається на рівні 25-35 мільйонів доларів за одиницю. Але ракети – це коштовна історія. Будуть гроші – будуть класні ураження ворога.

Ми завжди зосереджуємося на тому, що нам треба літаки. Та не менш важливе питання – боєприпаси до цих літаків. Щось нам дадуть безкоштовно, а щось, думаю, доведеться купувати у компаній-виробників. І, на мій погляд, це буде набагато швидше. Адже, коли безкоштовно, то дають трішечки. А коли кажете, що готові платити, - це зовсім інша розмова. Якщо ми будемо купувати, то питання передачі буде рухатися набагато швидше.

Звісно, треба розуміти, що не все бажане ми отримаємо, оскільки щось не підлягає експорту за межі Сполучених Штатів, але, Україні, як не крути, доведеться лізти у борги й купувати потрібне. Адже у нас стоїть питання виживання. З боргами потім розберемося. Їх можна розтермінувати. Можливо, частково нам ці борги згодом закриють. Але нам потрібні ці ракети, і вже зараз. Тому треба купувати.

Міністр оборони США Ллойд Остін на зустрічі "Рамштайн-15" закликав учасників міжнародної коаліції докласти більших зусиль для задоволення потреб України в ППО. Про посилення системи ППО України буде говорити Володимир Зеленський у Вашингтоні. Тобто, зміцнення ППО є наразі найбільшим пріоритетом України?

У нас не можна сказати, що є найбільшим пріоритетом. І боєприпаси – важливо, і медицина є пріоритетом, і ракети дальнього радіуса дії ATACMS, і ППО.

ППО є важливим зараз через початок сезону холодів. Росіяни почнуть адаптувати свою тактику, будуть удосконалювати те, що робили торік – тобто, брати "найкращі досягнення" з минулого року і додавати щось нове… Тому, думаю, Ллойд Остін переконує західні країни зняти з бойових чергувань та поділитися "Патріотами". Умовно, нехай бельгійці поділяться: "Навіщо вам ті три системи "Патріот"? Для вас немає такої загрози! Довкола вас є Нідерланди і Франція, які захистять небо. Передайте "Патріоти" Україні, передайте боєприпаси!".

Місяць тому в Офісі президента озвучили (думаю, ця цифра була з кимось погоджена), що нам потрібно близько 12 комплексів "Патріот", аби закрити якщо не усе небо, то найважливіші ділянки. Ну, а окрім них, звісно, ще треба багато дрібних систем проти такого летючого російського лайна, як "Шахеди".

Пан Остін, до речі, оголосив, що незабаром Україна отримає американські танки M1 Abrams. На вашу думку, чому ці танки так довго не передавали Україні?  

Бо це зовсім інший танк, не схожий на ті, до яких звикли наші військові. Він має інший двигун – газотурбінний, у той час, як у танків Leopard і T-72 – дизельні двигуни. Також у нього – інша система вимірювання, але зрозуміло, що фути і дюйми перекладуть.

Крім того, треба навчити наших фахівців обслуговувати ці танки. Це ж не просто – взяв кувалду, постукав і нормально. Це зовсім інша техніка, з великою кількістю електроніки, якою теж треба вміти користуватися. Ще одне питання – запасні частини. Якщо вилетіла якась шестерня, як її знайти у купі тих запасних частин, які нам передадуть? Там якась нумерація, індекси. Цьому треба навчити.

А головне, чому так довго, думаю, у тому, що американці знімали з цих танків частину електроніки та броню зі збідненим ураном, які нам не передадуть. Бо це – ноу-хау, а американці бояться, щоб це не потрапило до рук росіян. Тобто, вони бояться, що росіяни можуть отримати доступ до їх технологій. І, хоча відтворити не зможуть, але зможуть передати китайцям…

Як ви оцінюєте слова генерала США Марка Міллі про те, що вигнати з території України 200-300 тисяч російських солдатів буде непросто, адже для цього треба вести важкі бойові дії?

Дуже ймовірний такий варіант, що ми доходимо до Азовського моря і "закриваємо" Крим корком – просто "забиваємо", щоб росіяни звідти не виходили. Після цього, можливо, буде якийсь період затишшя. Можна припустити, що буде такий варіант, щось на кшталт повернення у 2017-2018 роки, коли масштабні бойові дії закінчилися, а, умовно, на лінії Токмак-Мелітополь щось продовжує відбуватись. При цьому, за два-три роки Україна збереться та зможе повернути ті захоплені території. І, що важливо, це не знімає питання використання безпілотників, які продовжать гатити по Криму, будуть прильоти і припливи по російському флоту, і так далі.

Не треба шукати в цьому зради, це – нормальний сценарій. Нас готують, щоб не було так, як на початку вторгнення – два-три тижні, і розберемось, все буде класно. Краще нехай буде такий не дуже приємний, навіть негативний прогноз, але у випадку, якщо він не справдиться, усі видихнуть з полегшенням: "Ми-то думали, що ще сім років…".

На вашу думку, чого очікувати у найближчі місяць-два на фронті?

Як кажуть наші військові: "Робота йде". У нас є мета дійти до певної позначки, після якої ми морально отримаємо якусь сатисфакцію. Мовляв, у нас є рух, йдемо далі. На початку року такою сатисфакцією бачили Азовське море. Зараз, думаю, навіть Токмак буде великим досягненням. Але такі досягнення переконують наших західних колег допомагати більше.

Пам’ятаєте, місяць тому західні медіа писали, що, мовляв, все в українців погано, немає просування, нічого не рухається. А лиш стало відомо про Роботине, про лівий берег Херсонської області, з’явилась інформація про Опитне, і я помітив, що вже немає у західній пресі таких публікацій. Інсайдери вже мовчать. Або кажуть, що на столі президента Байдена вже є виконавчий наказ на передачу ATACMS… Тому, процес триває, просування є поступовим, і, коли є просування, одразу є бажання передати Україні зброю.

Своєю чергою, росіяни зараз шукають боєприпаси для посилення своєї експансії. Шукають у Північній Кореї, в Ірані. Це не від гарного життя Сергій Шойгу їздить по відсталих країнах.

Крім того, вони будуть адаптуватися і збільшувати коло об’єктів для обстрілів інфраструктури, будуть змінювати географію. Зокрема, можуть переходити на "слабші" українські регіони, де менше ППО. Припускаю, вони навмисно будуть бити по паливній, тепловій, газовій інфраструктурі там, де не вистачає ППО, а потім запускати у соціальних мережах, в тому числі через українських щурів дезінфомрацію, що "Київ закрив себе від регіонів, Зеленський себе з родиною захищає, бо там купа ППО, а для простих людей не вистачає". Також можуть розповсюджувати щось про мобілізацію, мовляв, "бачите, воюють тільки бідні люди, бо багаті, у кого є гроші, усі відкупились". Тобто Росія продовжить спроби створити в Україні внутрішню напругу, велике соціальне невдоволення, і спровокувати Майдан 3.0 під російським прапором.

Можливо, цим алгоритм дій росіян не вичерпується, але, мені здається, вони так будуть розмірковувати. Будуть чекати на вибори у Сполучених Штатах з надією на перемогу Дональда Трампа, і намагатися розхитати в Україні ситуацію з середини.

Віталій Саєнко

УНІАН в Google News