Військовий експерт Олександр Мусієнко: Можливо, в Криму росіяни викликали "бавовну" незрозумілого походження

Керівник Центру військово-політичних досліджень Олександр Мусієнко в інтерв’ю УНІАН розповів, чи "бавовна" в Криму стала наслідком використання Україною ракет ATACMS, кому сьогодні може належати ініціатива йти у наступ на півдні та чи закінчується у росіян військова техніка й ракети.

Якщо ретельно слідкувати за новинами про те, що відбувається на фронті на півдні України, складається враження, що до наступальних дій готуються і українські, і російські сили. Проте існує думка, що наразі вони ведуть бій за ініціативу. Хто, на вашу думку, врешті візьме гору?

Сьогодні українські сили оборони на більшості напрямків виконали перше і ключове завдання - зупинити наступ і просування ворога. Ситуація більш-менш стабілізувалася, за виключенням напрямку Бахмут-Авдіївка, на якому тривають серйозні бойові дії. Там російські війська без упину атакують наші позиції, однак ситуація вже не є такою, як два місяці тому, коли росіяни активно наступали під Сєвєродонецьком і Лисичанськом. 

Тепер, коли ЗСУ роблять кроки для зупинки просування ворога, триває підготовка плацдарму, накопичення сил та резерву, аби відтісняти російські сили. Росіяни, своєю чергою, підтягують резерви та перекидають сили для того, щоб втримати займані ними позиції. А також, можливо, щоб скористатись помилками в діях українських сил, аби перейти у контрнаступ.

Фактично це й означає боротьбу за ініціативу. Але, думаю, сьогодні в цій ситуації вже є перелом. Ініціатива поступово переходить на українську сторону. І тут можна тільки побажати успіхів нашим оборонцям в реалізації планів та стратегій по деокупації територій на півдні. 

Тобто ви прогнозуєте, що варто очікувати на наступ українських сил?

Ми побачимо це з розвитком бойових дій. Але важливо сказати, що українські сили вже зараз реалізують певну стратегію, аби заволодіти перевагою на півдні. Це проявляється в завданні високоточних ударів системами Himars: знищенні складів, арсеналів та переправ через річку Дніпро на правобережну частину Херсонщини. Тобто українські сили створюють умови та плацдарм для переходу до контратакувальних дій, маючи на меті виснажування сил противника. Але контрнаступу безпосередньо по землі ще треба почекати. 

Але скільки часу потрібно, щоб виснажити росіян на півдні та відрізати їх від можливості отримувати підкріплення через мости?

Я утримуюсь від часових прогнозів. Але російське угрупування вже позбавлено тих можливостей, які були.

Ми бачимо завдання ударів і по Антоновському мосту, і по Каховському. Так, в деяких місцях лишаються понтонні переправи, але вони не мають таких пропускних можливостей, як мости. Тобто ми вже завдали значної шкоди логістиці росіян. Найголовніше зараз те, що українські сили тримають все це під вогневим ураженням: тільки-но росіяни починають ремонт — завдаються нових ударів, аби унеможливити подальше відновлення їх логістичних потужностей. 

Російські війська накопичили певні запаси, однак наскільки їх вистачить — питання часу. Я не думаю, що надовго. Українські сили роблять усе, щоб ці запаси вичерпувались. Скільки буде потрібно часу, стільки будуть відрізати росіян від логістики. 

Однак російські обстріли українських міст помітно почастішали. Миколаїв потерпає від них щодня, нещодавно ракети збили над Одесою, росіяни знову обстріляли Запорізьку АЕС… Це все пов'язано з підготовкою ЗСУ вибити росіян з півдня?

Обстріли дійсно почастішали. Миколаїв, як бачимо, ворог обстрілює з комплексів С-300, фактично перероблених для завдання ударів по наземних цілях. На Запорізькій АЕС росіяни зробили заяву про те, що атомна станція замінована. Мовляв, тут буде або російська земля або пустеля…

Звичайно, все це пов'язано з певними тактичними успіхами українських сил на півдні. Ба більше, все це пов’язано з незмінною російською тактикою ракетного терору. Таким чином РФ намагається тиснути на Україну, Європу та світ. 

Радник голови Офісу президента Олексій Арестович нещодавно заявив, що українська авіація (хоча російські пропагандисти постійно заявляють, що росіяни давно її знищили) завдала наймасовішого удару по окупантах на півдні. Чи можна вважати це активізацією дій з нашого боку?

Українська авіація використовується протягом всієї війни. Звичайно, це відбувалось з великим ризиком, адже Росія завезла на окуповану територію велику кількість ППО. 

Стратегія наших сил на півдні є комплексною. По-перше, завдаються високоточні удари по військових арсеналах російських військ. 

По-друге, відбувається руйнація логістичного забезпечення.

По-третє, ЗСУ завдають ударів по засобах ППО противника. Цю особливість можна простежити за останні два-три тижні. Наприклад, знищено сучасну радіолокаційну станцію Росії "Подльот" під Лазурним на Херсонщині. Також ЗСУ знищили кілька російських комплексів С-300, які здійснювали прикриття росіян на південному напрямку. Саме з цим може бути пов'язано збільшення інтенсивності завдання ударів нашою авіацією. 

Важлива новина в цьому сенсі - Україна найближчим часом отримає ракети для Himars для ураження радарів противника. Це дуже важливо, адже певною мірою осліплює російські сили. Все це розширює можливості та простір для використання української авіації.

До речі, останнім часом можна почути жарти про дірявість ППО росіян. Це один з романтичних міфів, у які українцям хотілось би вірити, чи ППО окупантів справді діряве?

Я б не сказав, що їх ППО діряве проти літаків штурмової авіації СУ-25 чи інших повітряних цілей, які може виявити радар. Тобто росіяни можуть ефективно застосувати ППО проти авіації. Але проти ракет Himars та М-270 російська ППО, у більшості, справді дірява. В цьому питанні вона виявила повну недієздатність та неефективність. Адже, за інформацією з різних джерел, російська ППО може виявити та збити лише одну з шести ракет Himars (звісно, якщо взагалі щось вдається збити). Решта наших ракет долітають до цілей. І це можна спостерігати як на півдні, так і на сході. 

Екс-радник голови МВС Віктор Андрусів припустив, що вибухи біля російського аеродрому у Новофедорівці стали наслідком ударів 300-кілометровими ракетами. Наскільки це може бути правдою?

Чи можуть бути це балістичні ракети ATACMS? Чи могли б вони так вразити ціль? Теоретично, так. Чи могли б це зробити протикорабельні ракети? Теж, теоретично, могли би. Також це міг би зробити безпілотник. Наприклад, ударний дрон Bayraktar TB2 або потужні дрони "Камікадзе". Але не виключено, що це могло статися й з середини. Ці вибухи могли бути наслідком недбальства, яке часто зустрічається у російських військових сил. Вони викликають "бавовну" незрозумілого походження. Я це називаю "кара Божа".

Ключове, на що варто звернути увагу, що якщо це безпілотник або ракета, то вони мали пройти російську ППО, яка вочевидь прикриває аеродром. Але їх не помітили чи помітили досить пізно. Тобто, бачимо, що засоби ППО росіян не спрацювали. Ніде навіть не було повідомлень про її роботу.

До якої версії схиляєтесь ви?

До "кари Божої". Але не виключено, що відео з ракетами ми ще побачимо. Ще не вечір.

На початку  серпня Україна отримала від партнерів такі системи як Gepard та Mars II. Чи з’явились якісь новітні зразки зброї у противника? 

У них є системи ППО С-400 та Бук-М3. Тобто ці види озброєння у росіян є в принципі. Наприклад, С-400 бачили в окупованому Криму, тож, можливо, вони є і на Херсонщині. Проте, як ми бачимо, це не рятує від влучань ракет систем Himars. 

Чи здійснювалась або буде здійснюватись якась модернізація російської техніки? Теоретично, це можливо. Однак Росії зараз дуже важко щось взяти й вдосконалити. Щоб навіть зрозуміти принцип роботи новітніх ракет потрібно багато часу. Ба більше, у них немає в наявності хоча б однієї установки для прикладу.

Крім того, зараз Росія не в найкращому стані з точки зору технологій та можливостей виробництва сучасної зброї. Все-таки санкції все більше впливають на Росію, дефіцит компонентів та комплектуючих у РФ дається взнаки, а діставати необхідні компоненти для виробництва стає дедалі складніше. 

Якщо можемо говорити, що росіяни навряд можуть модернізувати зброю, то чи можемо говорити й про те, що у них закінчується стара військова техніка?

По таких видах озброєння, як, наприклад, деякі одиниці бронетехніки, відповідна тенденція є. Зокрема щодо танків ми бачимо парадоксальні речі: попри те, що велику кількість техніки росіяни знімають зі зберігання, вона не вся в придатному стані. Таким чином, вони не встигають закривати потреби у техніці на фронті й технічно обслуговувати наявні у них одиниці.

Чому я згадав саме про танки? Річ у тім, що Росія формувала ударне угруповання переважно з модернізованими танками Т-70 або Т-90. Однак велику кількість модернізованої або новітньої техніки ворога (особливо, в перші місяці війни) було знищено. Тож зараз в хід йдуть вже танки старішої серії: Т-72 або навіть Т-64. Певна їх кількість ще залишається на російських складах, вони ще не закінчились.   

По артилерії також можна побачити, що поступово, по деяких компонентах, росіяни почали відчувати брак систем. Тому й стали підвозити такі артилерійські комплекси, як "Піон".

А от авіацію противник застосовує менше – боїться українських засобів ППО.

Живої сили росіянам так само бракує? 

Це дуже помітно. Ми бачимо, що паралельно з тим, що Росія намагається активно перекидати в Україну техніку, посилюються й заходи з прихованої мобілізації. І я б якраз робив акцент не на тому, що у росіян закінчуються деякі одиниці техніки. Дається взнаки брак професійних військових – тих, які були б здатні ефективно використовувати та обслуговувати цю техніку. 

Також я б відзначив деморалізацію військового складу росіян. Видно, що за деякими напрямками вони чекають на доукомплектування, а ще краще - ротації та виведення з району активного ведення бойових дій. Наприклад, така тенденція почала спостерігатись на Ізюмському напрямку. У них великі втрати й плюс до цього - недоукомплектовані підрозділи. Так, є російські підрозділи, які втратили 30-50% боєздатності. Вони існують лише номінально, на папері. І геть не мотивовані, адже їм не надсилають підкріплення.

Анастасія Світлевська

Анастасія Світлевська

УНІАН в Google News