
"Український "аналог Patriot" вражатиме аеробалістичні цілі. Важко сказати про гіперзвукові, але крилаті ракети - 100%", - воєнний аналітик Валентин Бадрак
Директор Центру армії конверсії та роззброєння Валентин Бадрак розповів в інтерв’ю УНІАН про перспективи створення українського аналогу Patriot, вітчизняні КАБи та потреби координації та масштабування у виробництві власної зброї.
На тлі очікування дій щодо розв’язання російсько-української війни від нової адміністрації Білого дому після перемоги на президентських виборах у США Дональда Трампа, єдиною гарантією безпеки для України залишаються її Сили оборони. Зрозуміло, що досягати успіхів на полі бою без потрібних сил та засобів, військові не зможуть. Тож, зважаючи на ризики зупинки західної допомоги (або надання її в малій кількості), надважливим питанням є виробництво власної зброї.
Про перспективні розробки, український аналог Patriot, рої дронів та вітчизняні КАБи, УНІАН поспілкувався з директором Центру армії, конверсії та роззброєння Валентином Бадраком.
Пане Валентине, російсько-українська війна – це війна зокрема технологічна. Все більшої популярності на фронті набувають дрони, в тому числі БПЛА на оптоволокні. Такі засоби ураження вже виготовляє один з підрозділів, власними силами. Натомість у РФ виробництво майже поставлене "на потік". Що робити нам, щоб масштабувати цю історію? Чи бачите ви рішення, які нівелювали б руйнівний вплив цього виду ворожих дронів?
Нам потрібно, по-перше, утворити дроновий центр в Силах безпілотних систем, включивши туди експлуатантів дронів, найкращих розробників, а також перемовників. Над посиленням дронової позиції України зокрема працює Великобританія. Також про це заявляють Швеція, країни Балтії, Польща. Така військово-технічна співпраця має надати синергію.
По-друге, дрони на оптиці не створять стратегічної переваги, але зараз проробляються деякі цікаві рішення, розширюються можливості самого дрона. Днями у РФ заявили, що в них вже є рій дронів. Тому у нас немає іншого виходу, як рухатися вперед.
Зараз на фронті набирають популярності FPV-перехоплювачі. Переважно, їх закуповують за донати, або коштом благодійних фондів. Чи відомо вам про плани серійного виробництва цих засобів?
Якщо говорити про перехоплювачі, то вже існує багато різноманітних рішень. Це і FPV-дрони, і літакові дрони. У 2024 році започатковано співпрацю з компанією "Талес" (провідна європейська компанія-виробник озброєння, - УНІАН) та налагоджується спільне серійне виробництво маленьких ракет-перехоплювачів. В цьому ж напрямку з Україною працюють країни Балтії…
Також відбуваються серйозні розробки засобів РЕБ. Тому, думаю, у 2025 році будуть продемонстровані значні можливості. Попри те, що противник теж не стоїть на місці і у нього будуть з’являтися засоби ураження та перехоплення, Україна здатна змінювати ситуацію.

Нещодавно в Міноборони повідомили, що з початку 2025 року між бригадами ЗСУ щомісяця будуть розподілятись 2,5 млрд гривень для закупівель БПЛА. Тобто, кошти отримають безпосередньо командири підрозділів. Як, на ваш погляд, це має працювати на практиці?
В цілому, якщо це справді так, я таке рішення вітаю. Саме від поля бою має йти запит. І командири мають формувати державне оборонне замовлення в реальні закупівлі. Адже зараз перелік того, що подається командувачами, дуже сильно змінюється, коли складається план закупівель самого Міністерства оборони.
Про що йдеться? Наскільки критичні ці зміни у плані закупівель?
Бувають об’єктивні моменти, коли якісь засоби – зброю чи боєприпаси – знаходять тільки за кордоном і потрібно ухвалити швидке рішення щодо закупівель. А бувають суб’єктивні речі. Наприклад, один із офіцерів командування Сухопутних військ у 2024 році мені повідомляв, що вони замовляли 12 автоматизованих систем управління "Дзвін" (автоматизована система управління бойовими діями, розроблена компанією "Еверест Лімітед", яка навесні 2022 року успішно пройшла державні випробування, а в грудні була прийнята на озброєння, - УНІАН), але Міноборони викреслило цю опцію.
Одна з проблем прифронтових територій – використання ворогом КАБів. Приміром, 26 січня росіяни завдали масованого авіаудару й застосувати сім КАБів по Куп’янську на Харківщині, спричинивши багато пошкоджень та руйнувань. Ще торік чув, що ЗСУ працюють над власним аналогом КАБів. На якому етапі ця розробка? Чи варто очікувати масового виробництва і коли?
З того, що мені відомо про КАБи, можна зробити висновок, що рішення, доведеного до серії, поки що немає. Можливо, воно якраз у розробці.
Знаю, що у нас є фахівці, які пропонували різні варіанти, різні можливості. Однак, на мій погляд, найкращою можливістю протидії КАБам може стати переконання адміністрації Трампа у тому, що Україна має отримати посилення ППО для ураження носіїв авіабомб.
Якщо брати за розрахунок дальність застосування КАБів приблизно 70 км, то, враховуючи можливість окремих ракет систем Patriot вражати цілі на 150 кілометрів, думаю, нам потрібні саме такі ракети.
Крім того, не зайвими будуть ракети та обладнання для F-16, яке дозволить застосовувати їх на лінії фронту зокрема як протидію атакам КАБів. Як відомо, зараз повітряні сили не можуть цього робити – немає відповідного обладнання та сучасних ракет "повітря-повітря". Тобто, опцію отримання F-16 ми начебто розблокували, але опцію їх застосування – ще ні. Це десь так само, як свого часу було з контрбатарейними радарами. Тоді (ще до російського вторгнення) США надали нам такі радари як допомогу, однак свідомо зменшили дальність їхнього застосування…
Ви згадали, що для ураження носіїв КАБів, серед іншого, варто збільшувати кількість систем Patriot. В нещодавньому інтерв’ю головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський зазначив, що в Україні буде власний аналог Patriot. Що вам відомо про цей проєкт? Скільки часу і коштів потрібно для його реалізації?
Ще у 2016 році КБ "Луч" захистило три аванпроєкти (попередні плани для подальшого обґрунтування якоїсь розробки, - УНІАН). Один з них передбачав створення зенітно-ракетного комплексу вітчизняного виробництва дальністю до 100 кілометрів. Однак це не зацікавило чиновників, тож проєкт не було включено до державної програми.
Раніше також був проєкт створення зенітно-ракетного комплексу від КБ "Південне", але так само - жодного бойового зразка так і не з’явилося через підривну роботу тодішнього міністерства оборони на чолі з Павлом Лебедєвим (політик російського походження, під час Євромайдану зник з України, - УНІАН).
У 2023 році перший заступник міністра оборони Іван Гаврилюк заявив, що військове відомство готове вкладатись у створення власного ЗРК. Зі своїх джерел я знаю, що його було включено до оновленої ракетної програми. Але реально питання зрушило з місця лише влітку 2024 року, з появою заступника міністра оборони з ракетних питань.
Що потрібно знати про вітчизняний ЗРК? Він точно не є аналогом Patriot. Patriot оперує дальністю 150 кілометрів, наш комплекс - до 100 кілометрів і він, швидше, схожий на комплекс такого типу як франко-італійський Samp T, який ми вже отримали, і був би інтегрований в ешелоновану ППО.

А як щодо інших характеристик, не лише дальності застосування?
У 2021 році, коли на виставці "Зброя та безпека" ми розмовляли з генеральним конструктором-генеральним директором ДККБ "Луч" Олегом Коростельовим, він стверджував, що український зенітно-ракетний комплекс буде здатний вражати не тільки повітряні цілі, а й аеробалістичні. Тобто, важко сказати про гіперзвукові, але крилаті ракети - 100%.
Але, знову ж таки, це було кілька років тому. За цей час, я переконаний, характеристики стали кращими. У будь-якому разі, такий ЗРК Україні однозначно потрібен. Адже ми бачимо, як затримується передача різних систем ППО від наших партнерів. Тобто, ми маємо покладатися на свої можливості. І якщо такий комплекс вироблятиметься серійно, він зможе прикрити багато "дірок".
А чи зможе наш ЗРК дотягнутися до Patriot в частині дальності ураження цілей? Теоретично, так. Дивіться, ми отримали франко-італійський комплекс Samp-t. Але зараз Франція розробляє покращений, і він буде здатний боротися з гіперзвуковими цілями. Тому, якщо не заважатимуть чиновники, Україна справді здатна (хоча й не сьогодні) отримати й аналог такого комплексу як Patriot.
В цьому контексті, на вашу думку, які головні проблеми української оборонки?
У нас є три програми – ракетна, БПЛА та боєприпасна. Важливо, аби міністерство оборони керувало, координувало та оперувало ними усіма. Але, на жаль, цього не відбувається. В ручному режимі підприємствами ВПК оперує мінстратегпром: втручається у господарську діяльність, порушило технологічні цикли у виробництві мін… І менеджмент відомства, на мій погляд, може негативно вплинути на ракетну програму.
По-перше, вона перебуває всередині "Укроборонпрому", а керівник "Укроборонпрому" у ручному режимі, через усні розпорядження з телефону, виконує будь-які рішення людей, які не несуть за це відповідальності.
По-друге, цей менеджмент йде шляхом звільнення точно не найгірших директорів заводів. Зокрема, було звільнено директора заводу "Зірка". Зараз готується звільнення директора заводу "Артем". А він має безпосереднє відношення до ракетної програми…
На мій погляд, такий спосіб керування завдає шкоди обороноздатності держави. Наша аналітична група намагалася повідомляти про ризики і МО, і РНБО. Але, вважаю, змінити щось може лише президент України – верховний головнокомандувач. Чи захоче? Не знаю.

Скандал з постачанням на фронт бракованих 120-х мін – це проблема виконання боєприпасної програми?
Я бачу першопричину у менеджменті. Йдеться про серйозні порушення, зокрема технологічні – наприклад, використання нештатних підривачів, втрата системи вимірювання діаметра мін… Директори заводів свідчили, що відвантаження мін відбувалося до їх випробувань на полігоні. Це – страшні речі. І, найімовірніше, відбувалося все завдяки рішенням "з голосу".
Ще один момент. До кінця війни мінстратегпром має бути підпорядкований міноборони, оскільки наявність двох замовників призводить до плутанини та проблем. Якщо говорити, наприклад про мінну програму, то мінстратегпром впорався з нею лише частково. Тож багато підприємств за власні кошти виконували ті речі, які мало би забезпечити міністерство. Врешті, існує навіть спеціальне підприємство – ДП "Український центр безпека", яке має вивчати та своєчасно забезпечувати сучасним обладнанням виробництва. Цього не відбувається. А виконання програм страждає.
А як щодо перспективної дронової програми?
Сили безпілотних систем, які мали бути центром впливу, розробок і уніфікації дронів, на нього, на жаль, не перетворилися. Призначення авторитетного полковника ЗСУ Вадима Сухаревського командувачем Сил стало лише медійною подією. Наскільки я можу зрозуміти, йому не дають зробити те, що він мав би робити: перетворити Сили безпілотних систем на центр координації щодо усіх безпілотників, які є в Україні. Зокрема, мова про координацію з СБУ та Головним управлінням розвідки МО, які, завдяки своїй завзятості, на початку війни змогли багато чого досягти.
Зрозумійте, зараз 2025 рік. Нам потрібно не лише пишатися тим, що у Збройних силах може бути 200 типів БПЛА. А потрібно, щоб у нас вже були конкретні аналоги "шахедів", "ланцетів" і так далі. І щоб усе це серійно вироблялося. На жаль, до цього ми все ще не дійшли.
Як, на ваш погляд, діяти в цій ситуації, щоб її змінити?
Зробити те, що проговорювалось ще з 2020 року. Замінити менеджмент, який постійно втручається в господарську діяльність підприємств ВПК. Здійснити поетапний план ліквідації "Укроборонпрому". Створити кілька холдингів, які будуть співпрацювати і на міжнародному рівні, і на рівні промисловості. Контракти має укладати міноборони – з конкретними підприємствами. А холдинг при цьому має працювати лише на поєднання розробки, виробництва та розділення компетенцій… Про все це говорилося ще з 2020 року.
Ярослав Конощук