Росія провокує, Захід не відповідає: чого чекати від саміту НАТО

Ювілейний саміт НАТО можна вважати одним з найбільш складних з початку заснування організації: найбільша війна в Європі з часів Другої світової, США лихоманить виборами між специфічними кандитатами, а загроза від "Вісі зла" у вигляді Росії, Китаю, КНДР та Ірану зростає.

Президент США Джо Байден у своїй вітальній промові на відкритті саміту НАТО у Вашингтоні підкреслив, що "сьогодні НАТО сильніше, ніж будь-коли у своїй історії". Однак для багатьох ці слова прозвучали доволі непевно.

Адже це було сказано після кривавого російського теракту, коли зокрема російська ракета Х-101 поцілила в дитячу лікарню "Охматдит" в Києві. А реакцією світу (в тому числі НАТО) на це стала чергова "стурбованість" та "засудження", не більше. Навіть в Радбезі ООН, засідання якого було скликано через звірячі обстріли цивільних в Україні, представник Росії, що – цинізм вищого гатунку - якраз головує в цій інституції, глумливо знущався з позиції "сильних світу цього".

"Безкарність Росії породжує ще більшу агресію та ескалацію. Стара аксіома про те, що відсутність реакції провокує більше загроз та насилля, знаходить нове своє підтвердження. І буде знаходити, допоки сама логіка підходу до стримування агресії не зміниться", - зазначає експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма" Олександр Краєв.

За його словами, Китай розуміє цей меседж так само, як і Росія. І хоча Китай наразі активно не обстрілює своїх сусідів, але він робить висновки з відсутності реакції Заходу. І буде враховувати це на геополітичній арені в майбутньому.

Та й зараз Китай, прикрившись маскою миротворця, насправді грає свою гру. Приміром, керівник секції Азійсько-Тихоокеанського регіону New Geopolitics  Юрій Пойта звернув увагу на те, як представник МЗС КНР артикулював позицію КНР на російську ракетну атаку по Україні 8 липня: "Позиція Китаю щодо українського питання є послідовною та чіткою. Відповідні сторони повинні відповідально шукати деескалації та накопичувати умови для швидкого припинення вогню та політичного врегулювання...". І ні слова засудження.

За словами військового аналітика Олексія Копитька, в цьому немає нічого дивного, адже Китай – серед головних адресатів російського ракетного удару по Україні напередодні саміту НАТО.

"Путін б'є ракетою по дітях у той момент, коли Росія головує у РБ ООН. Більш промовистої наруги над системою міжнародної безпеки та ще й напередодні саміту НАТО вигадати складно, - зазначає він. – У цьому полягає основний путінський посил Сі і Моді: "Дивіться, що я творю, і за це нічого не буде. Я зламаю існуючу систему, буде встановлений новий світовий порядок, давайте про нього говорити".

Безпека НАТО

В цьому контексті чи не найголовнішою темою Вашингтонського саміту НАТО є безпека самих країн-членів Альянсу. Зважаючи, що за рік після попереднього саміту в інфопросторі почало з'являтися все більше заяв про можливу пряму війну між Росією (з її союзниками) та країнами НАТО, в Альянсі воліли би бути готовими навіть до гіпотетичної війни.

Якщо коротко – НАТО має на меті перевірити всі ті механізми, про які було домовлено під час минулого саміту у Вільнюсі. А саме: чи є в Альянсу можливості та потужності до такої війни. Саме тому Альянс привів у повну бойову готовність близько пів мільйона своїх військових та регулярно проводить навчання. І ця тема стане однією з основних. 

Звісно, розглядатиметься фактор Китаю – "Вісь зла" працює разом, і Заходу також важливо розглядати всі можливі сценарії.

Цій темі сприятиме, по-перше, присутність на саміті у Вашингтоні Австралії, Японії, Нової Зеландії та Південної Кореї. Зокрема, експерти прогнозують нові домовленості між НАТО та цими країнами у сфері безпеки. 

По-друге, не варто виключати й "фактор Трампа" - його ймовірне повернення в Білий дім та подальший вплив, безперечно, будуть обговорюватись на саміті НАТО. Адже скандальний політик вже неодноразово заявляв, що Європа робить занадто мало для потужностей Альянсу і навіть погрожував, що за його президентства США вийде з організації.

Хоча такий сценарій дуже малоймовірний, а подібні погрози Трамп висловлював ще за своєї попередньої каденції, певні кроки в руйнації стабільності НАТО можуть бути зроблені, й країни-члени Альянсу це чудово розуміють. 

"Є побоювання, що Трамп може зламати механізм євроатлантичної солідарності. Він зможе чи буде спонукати Сполучені Штати послабити свою відповідальність всередині НАТО. Ну, і фактично, скажімо так, прибере безпекову парасольку НАТО і Сполучених Штатів від Європи. А це дуже непокоїть як європейських політиків, так і деяких американських політиків", – пояснює політолог Володимир Фесенко. 

"Головною темою буде насамперед майбутнє Альянсу, тому що саме для цього і збираються лідери країн НАТО – для обговорення. Тема України може бути однією з ключових тем, але не головною", – зазначає політолог-міжнародник Максим Ялі. 

"Потужні кроки" підтримки України

Як вже писав УНІАН, Україні не варто очікувати на запрошення приєднатися до Північноатлантичного альянсу на ювілейному саміті у Вашингтоні. Водночас президент України Володимир Зеленський в одному з інтерв’ю зазначив, що очікує на "потужні кроки" від Сполучених штатів та НАТО. Та й США пообіцяли послати дуже сильний набір сигналів і повідомлень Путіну протягом цього тижня. Але…

"Путін хоче не більше і не менше, а повне підпорядкування України... і стерти Україну з карти. Україна може і зупинить Путіна", - сказав президент США Джо Байден у вітальній промові на саміті НАТО.

Тож, про які "потужні кроки" все ж таки йдеться?

У першу чергу – це постачання Україні озброєння, зокрема систем ППО, що є вкрай актуальним на тлі останнього масованого обстрілу. Крім систем протиповітряної оборони, швидше за все, мова буде йти й про літаки F-16, першу партію яких Україна вже найближчим часом має отримати від Західних партнерів.

Також очікується, що під час саміту країни-члени НАТО офіційно оголосять про плани передати Україні  40 мільярдів доларів фінансової допомоги Україні у 2025 році. Схожа схема може пройти і з "Рамштайном".

Окрім фізичної складової, Україна також має отримати й певні дипломатичні рішення. Зокрема, це можуть бути нові гарантії безпеки – не з окремими країнами, а безпосередньо з НАТО. Та, звісно, не йдеться про те, що на Україну почне поширюватися вже легендарна 5 стаття НАТО – дуже малоймовірно, що Альянс піде на такий крок. 

"Безпекові угоди з НАТО - це як цивільний шлюб: юридичне оформлення відносин відбудеться після війни. Однак ця угода в безпековій сфері фактично узаконить особливі взаємини між Україною та НАТО", – пояснює політолог Володимир Фесенко. 

Тобто, хоча Україна не отримає офіційне запрошення до Альянсу, перші кроки до цього можуть бути зроблені. Зокрема мова може йти про впровадження стандартів НАТО в українській армії. Наразі Україна вже проходить це шлях – за даними Міноборони, станом на початок липня Київ вже впровадив 324 стандарти НАТО.

"Ще один важливий аспект – це ухвалення програми операційної сумісності ЗСУ і НАТО. Крім того, це низка інших рішень, які стосуються, зокрема, відкриття постійного представництва НАТО в Україні. Ну, і більш, скажімо так, стабільного постійного зв'язку між НАТО і Україною. Це лише декілька ключових рішень, які будуть ухвалюватись на цьому саміті стосовно України", – зазначає Фесенко.

Втім, за словами політолога-міжнародника Максима Ялі, навіть ракетним ударом по Україні напередодні саміту НАТО Росія намагається підкреслити слабкість Заходу з точки зору передачі Україні озброєння: "Продемонструвати, що НАТО не можуть протистояти перевазі Росії, принаймні у повітрі. Що Росія може завдавати таких болючих ударів, незважаючи на всю допомогу Україні збоку країн НАТО…".

Миру – "мир"

Як не парадоксально з огляду на вищесказане, але ще однією темою на саміті НАТО, ймовірно, буде… мир.

"Орбан і всі інші миротворці зараз дуже вчасно приїхали у Вашингтон. Бо саме зараз, коли одні не готові реагувати на агресію, а інші готові її лише посилювати, питання про замирення, припинення вогню і переговори може отримати нову актуальність. І явно буде серед пріоритетів перемовин в кулуарах саміту. Це не означає, що нас зливають, але варто розуміти, що перспектива говорити з росіянами дійсно зростає. І все питання - в умовах та попередніх позиціях, які, на жаль, поки що для нас не дуже сильні...", - звертає увагу Олександр Краєв.

Ба більше, візит Віктора Орбана в Київ, а потім в Москву, його заяви про те, що Путін не готовий до перемовин, оскільки не може програти у цій війні, і подальший звірячий обстріл дитячої лікарні в Києві – дають зрозуміти, що Кремль не лише не планує закінчувати війну, в його намірах немає й призупинки бойових дій. Така перспектива виглядає ще туманніше на тлі того, що Захід не поспішає з новими, жорсткими рішеннями стосовно підтримки України.

"Росія сьогодні не лише не прагне руху до миру, а й навіть не розглядає варіанту "заморозки" війни, бо не збирається йти на жодні компроміси. Лише достатня військова і подальша перевага України, чи хоча б паритет, можуть спонукати Росію до ситуації, коли може виникнути запит на припинення війни", - зазначає кандидат політичних наук Олеся Яхно.

А поки на Заході розмірковують в дусі "чим більше снарядів випущено в Україні, тим менше полетить в країни НАТО, чим довше це продовжуватиметься, тим більша ймовірність, що розв’язувати проблеми будуть вже інші політики, не варто робити різких рухів зараз – це впливатиме на рейтинги", Росія створює тотальне відчуття безвиході. Так само, свого часу, РФ діяла в Чечні. Тоді Кремлю, який безжально винищував цивільне населення цієї республіки, вдалося сформувати запит у чеченців: "Досить! Зупиніть це! Будь-яким чином!". Зараз – той самий сценарій.

Ба більше, з кожним днем все очевидніше, що безкарність Росії посилюватиме "Вісь зла" й надалі. І саме це (а не гіпотетичні удари України вглиб російської території усіма можливими силами та засобами) – пряма дорога до ескалації.

Тетяна Урбанська, Нікіта Шендеровський

УНІАН в Google News