"Світ вийшов на новий рівень ядерної ескалації. Але це не Третя світова, а "холодна війна"", - політолог Олексій Буряченко

Кандидат політичних наук Олексій Буряченко в інтерв’ю УНІАН розповів, чому США планують переглянути стратегію нацбезпеки, чи загрожує світові ядерна війна та яке місце України в створенні нової системи колективної безпеки.

Нещодавно призначена Конгресом США комісія оприлюднила звіт, у якому наголосила, що Штати мають підготуватися до можливих одночасних воєн з Росією та Китаєм і разом із союзниками бути готовими стримати та перемогти їх. Для цього Вашингтон має переглянути стратегію нацбезпеки. Зокрема комісія рекомендувала США розширити збройні сили та програму модернізації ядерної зброї. Йдеться в тому числі про розміщення більшої кількості тактичної ядерної зброї у країнах Азії та Європи, а також про виробництво більшої кількості стратегічних бомбардувальників B-21 та нових атомних підводних човнів класу "Колумбія".

На думку укладачів звіту, загрози з боку Росії та Китаю можуть загостритися у 2027-2035 роках, а міжнародний порядок наразі перебуває під загрозою з боку авторитарних режимів Китаю та Росії. Відтак комісія наголошує, що США мають почати готуватися зараз. Про те, що означає цей звіт, якими будуть подальші кроки та чи загрожує світові ядерна війна, УНІАН поспілкувався з кандидатом політичних наук Олексієм Буряченком.

Пане Олексію, про що свідчать рекомендації комісії Конгресу США про перегляд стратегії нацбезпеки, зокрема щодо програми модернізації ядерної зброї?

Це рекомендації не лише Конгресу. Комісія двопалатна, тому це рекомендації  і Конгресу, і Сенату. Це свідчить про те, що це позиція двопартійна, тобто, це певна корекція зовнішньополітичного сегменту.

Ми знаємо, що доктрина США основним військовим супротивником визначає Китай, але після нападу Росії на Україну там вже почала згадуватися в тому числі й РФ. Але, у будь-якому випадку, саме Китай вони сприймали як найбільшу потенційну військову загрозу. І на це є об’єктивні причини.

Перш за все, мова про рівень економіки та впливу в регіоні. Співвідносити рівень ресурсних та економічних можливостей Китаю та Росії - неможливо. Адже, за свіжими даними, Китай має 18% світової економіки, а Росія - 2%. Однак зараз, коли путінською Росією у світі реалізується політика гібридних загроз, США відповідно починають реагувати на це.

Оскільки саме РФ ініціювала нападом на Україну найбільшу на європейському континенті війну після Другої світової, саме їхні вуха стирчать з терористичного нападу на Ізраїль (і прямі, і супутні докази говорять про те, що у цій історії точно не обійшлося без Росії; про це навіть прямо може свідчити те, що в Радбезі ООН на засіданні щодо Ізраїлю жодного рішення прийнято не було, а з коментарів представника США відомо, що всі ініціативи відносно Ізраїлю були заблоковані саме з боку РФ), у цій аналітичний записці, яку ми обговорюємо, РФ, за рівнем військової загрози, ставлять на один щабель з Китаєм.

Що передувало цьому звіту? 

Думаю, що потрібно подивитися на останній виступ Путіна на Валдаї. Він там сказав декілька важливих речей, на які США не могли не зреагувати. Це було лише питання часу.

Перше - це те, що, по суті, Путін ініціював вихід з договору про контроль за ядерною зброєю і буквально на наступний день в Держдумі така ініціатива була запущена. Ну, і друге - це те, що Путін згадав про поновлення РФ ядерних випробувань та про модернізацію ядерної зброї Росією. Тобто - це абсолютно новий рівень ядерної ескалації.

Путін дав зрозуміти, що він буде нарощувати ядерний потенціал, буде його модернізувати і буде його випробовувати. На це, так чи інакше, почали реагувати всі у світі. Ті, у кого лише був ядерний потенціал - ці гравці заявили про активізацію розробки своєї ядерної зброї. У Китаї за цей рік тихо наростили свій ядерний потенціал. За неперевіреними даними, йдеться про ще плюс 30%. І багато країн світу вже почали говорити про напрацювання ядерної зброї, як мінімум про "мирний атом". Але ми ж розуміємо, що там, де "мирний атом", там є й потенціал для збагачення урану та подальшого виробництва ядерної зброї. У кого таких технологічних фінансових можливостей немає, той говорить хоча б про розміщення ядерної зброї на своїй території…

І це все відбувається на фоні збільшення військових бюджетів, десь на 30-50%, а десь і на 300%. Це говорить про те, що Радбез ООН не працює і немає тієї сили в світі, на яку можна спертися країнам. Тобто РФ, незаконно перебуваючи у Радбезі ООН, зруйнувала світову архітектуру безпеки, а нової немає. Відтак, країни, намагаючись забезпечити свою індивідуальну безпеку, знаходять відповідь якраз у ядерній зброї: або її робити більше, або модернізувати, або створювати, або розміщувати.

США не могли стояти осторонь такої жорсткої ядерної риторики з боку РФ, не могли це проковтнути та промовчати. Відповідно, тому і з'явився цей звіт, в якому дві палати парламенту США зазначили, що Штати свою ядерну програму будуть активізувати та модернізувати. Скоріш за все, це стане основою зміни їхньої доктрини ядерного спрямування про те, що Росія остаточно стане на один щабель з Китаєм, а США будуть більш рішучими відносно загроз застосування і розповсюдження ядерної зброї.

Чи означає рекомендація модернізувати ядерну зброю ймовірність її використання?

Це важке питання. Ми розуміємо, що США все ж діють в парадигмі стримуванням. І публічна риторика відносно активізація ядерної програми та її модернізації налаштована, перш за все, на стримування РФ, Китаю та інших країн. Тобто, я не думаю, що це прямо буде свідчити про якусь гіпотетичну можливість застосування ядерної зброї. Адже світова ядерна війна - це війна, у якій може ніхто не вижити.

Але таким чином все одно США намагаються стабілізувати політичну ситуацію і дати відповідь авторитарним режимам, які зараз дестабілізують багато точок по всьому світу. І, скоріш за все, ця тенденція після Ізраїлю буде продовжена й далі. На це є величезна кількість перспектив і в Середній Азії, і в Африці, і, можливо, навіть Латинській Америці - щоб максимально відволікти США від інших конфліктів, які знаходяться не на їхньому континенті. 

Тобто зараз ми можемо говорити про потенційну небезпеку виникнення третьої світової війни?

Ми зараз, як мінімум, можемо говорити, мабуть, не про небезпеку третьої світової, а про новий виток холодної війни. Не класичної, як ми її розуміємо з ретроспективи протистояння США та СРСР. Вона буде максимально децентралізованою, якщо можна використати таке поняття. 

Звичайно, будуть якісь точки тяжіння - це держави, які вже мають ядерний статус. Але насправді зараз технології пішли дуже далеко, зокрема й щодо можливих кібератак, наприклад, на атомні електростанції, про можливість отримання ядерних технологій терористичними організаціями тощо. 

Тому цей новий виток холодної війни буде надзвичайно небезпечним при непрацюючій Організації об'єднаних націй, яка не зможе гарантувати не те, що безпеку, а навіть забезпечення діалогового майданчика, хоча це є першою метою створення ООН.

Яким чином до настання "часу Х" можна змінити ситуацію з ООН?

Сказати, що ця організація повністю дискредитована, не можна. У будь-якому випадку, якісь гуманітарні функції, зокрема по боротьбі з голодом чи з глобальним потеплінням, з якимось регіональними військовими конфліктами, ООН частково все ж виконує. Але, що стосується безпекового компоненту і можливого впливу тієї ж РФ, яка незаконно перебуває в Радбезі ООН, будь-які рішення, звичайно, заблоковані.

Проте, як кажуть, "найтемніша ніч - перед світанком". Тому світ, рано чи пізно, остаточно усвідомить, що він летить в прірву і не має такого стрижневого механізму безпеки, яким раніше була ООН. Тоді світ дійде до того, щоб або повністю перезавантажити ООН (і Радбез у першу чергу), або створити окрему безпекову інституцію.

Про це, до речі, свого часу говорив ще Ейнштейн. Коли була створена ядерна зброя, він казав, що сучасна архітектура безпеки неспроможна її стримати. І от ми бачимо зараз, що чинний принцип стримування не призвів до якихось якісних наслідків нерозповсюдження ядерної зброї світом, зменшення її кількості. Зокрема, є низка держав, які володіють ядерною зброєю, але офіційно не мають цього статусу. Яскравий приклад - той самий Ізраїль, який заявляв, що такої зброї не має, але застосує її у разі потреби.

Я думаю, що рано чи пізно буде створена нова інституція, яка буде забезпечувати саме контроль над ядерним компонентом, у який буде включено не тільки ядерну зброю, а й так званий мирний атом та будь-які інші загрози масового знищення. І обов'язково у цій інституції має бути дуже потужний і рішучий силовий компонент - той, чого зараз немає в ООН.

До речі, саме Україна зараз має запропонувати варіант організації нової світової безпеки. Оскільки все почалося з України і Україна, по суті, стала тригером перед незворотними процесами в світі.

Чи може згаданий аналітичний звіт вплинути на допомогу Україні від США?

Загалом він не про Україну, а про глобальні речі. Але, якщо в доктрині США Росія дійсно посяде один щабель із Китаєм по рівню загрози (а все до того йде), то тоді ми, звичайно ж, можемо розраховувати не просто на продовження підтримки, а навіть на її збільшення.

Американці – бюрократи, багато бюджетних процесів у цій країні спирається на їхні стратегічні документи. А країна, яка стримує від поширення світом путінську агресію, це Україна. Тому навіть у цьому контексті Україна може розраховувати на збільшення допомоги від США. Зважаючи, що цієї доктрини мають дотримуватися й республіканці, й демократи, стає неважливо, хто виграє вибори [в США], бо питання національної безпеки є пріоритетним.

Антоніна Доломанжи

Антоніна Доломанжи

УНІАН в Google News