фото прес-служби Міноборони

Старі проблеми проти нового однострою

Упродовж двох десятків років на забезпечення речовим майном  ЗС України державою виділялося не більше п’яти відсотків коштів від мінімально необхідного обсягу. 

фото прес-служби Міноборони

Проблема із забезпеченням речовим майном щороку загострювалась. Були періоди, коли величезною проблемою було вдягнути черговий призов строковиків. Правду кажучи, багато років поспіль військовослужбовці йшли за одностроями не на військові склади, а на базар. З початком подій на Сході України і проведенням часткової мобілізації суспільство побачило реальні масштаби цієї проблеми. І це, природно, викликало величезний суспільний резонанс.

Найпоширеніші посили, які нині охоче тиражуються багатьма ЗМІ, мають відверто негативний зміст: армію й досі забезпечують лише волонтери, обіцяного зимового одягу катастрофічно не вистачає, тканина українських одностроїв плавиться…

Цього року на задоволення речових потреб військо отримало майже фантастичну суму — стільки, як за разом узятих 12 попередніх.

Тому лише влітку у війська почали надходити польові однострої нового зразка, а до початку зимових холодів планується забезпечити бійців, які знаходяться на передовій АТО, новітніми комплектами зимового одягу й взуття вітчизняного виробництва.

— Сьогодні нам доводиться відповідати на запитання не лише журналістів, — розповідає виконувач обов’язків начальника Центрального управління речового забезпечення ЗС України Тилу ЗСУ полковник Юрій Гусляков, — відповідні запити надходять і від правоохоронних органів. Неприємно, але доводиться пояснювати, що ми не зрадники і не корупціонери.

[5307_р_4_img_0002] Мало хто знає, що задля розробки нових зразків зимового одягу офіцери управління власним коштом придбали іноземні зимові однострої і, взявши їх за взірець, створили новий варіант зимового одягу військовослужбовця української армії, який зараз почав надходити в бойові підрозділи. Держава не витратила на розробку зимових одностроїв жодної копійки. Навіть новий маскувальний малюнок, що наноситься на тканину зимового комплекту, було створено «в ручному режимі» офіцерами управління. Раніше такими завданнями опікувався відділ маскування Інженерної служби Головного управління оперативного забезпечення, який свого часу було скорочено.

— Сьогодні критикують не стільки дизайн, ергономіку чи зручність нових одностроїв, скільки темпи забезпечення військ зимовим одягом та якість матеріалів, з яких він вироблений, — коментує ситуацію полковник Юрій Гусляков. — Однак ми зробили все, що було в межах нашої компетенції і можливостей. На жаль, деякі параметри якості нових зимових комплектів, темпи їхнього пошиву, як би нам цього не хотілося, не відповідають потребам сьогодення, це факт.

Відповідь на запитання, чому так сталося, лежить на поверхні. Насамперед тому, що вітчизняна легка промисловість не виробляє матеріалів, які б могли конкурувати з іноземними аналогами. По-друге, українські виробники з наявними в них на сьогодні потужностями неспроможні у стислі терміни забезпечити пошиття необхідної кількості предметів речового забезпечення.

REUTERS

Здавалося б, у таких умовах за наявності необхідних коштів варто було б закупити імпортну тканину або вже готові однострої. Однак, виявляється, що коли робити це відповідно до чинного законодавства, це ще більше затримає надходження теплого одягу у військо.

— Існує певний порядок речо-вого забезпечення військовослужбовців, що регулюється низкою законів України, — пояснює офіцер відділу розробки військової форми одягу полковник Олег Мегеря. — Законодавством передбачено певну процедуру, оминути яку немає можливості.

Так, Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу» зразки військової форми одягу, знаків розрізнення та відзнак військовослужбовців, правила їхнього носіння розробляються Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, затверджуються Кабінетом Міністрів України і патентуються в установленому порядку. Щодо розробки та постановки продукції на виробництво також діють відповідні ДСТУ та відомчі стандарти. Зрештою прийняття на забезпечення предметів речового майна затверджується постановами Кабінету Міністрів України, а початок виробництва чи затвердження моделі та конструкції предмета можливі лише після затвердження та реєстрації державних стандартів або технічних умов України, зразків еталонів до них як невід’ємної частини. При цьому всі відповідні погодження, затвердженння та дозволи можна отримати лише після проходження певних процедур військової системи стандартизації. А вони передбачають проходження кількох етапів: розробка технічного завдання; виготовлення дослідного зразка продукції, перевірка його на відповідність показникам якості, визначених стандартами для груп однорідної продукції, також і проведення лабораторних випробувань, розробка проектів нормативних документів (технічних умов), виготовлення експериментальної партії предметів та проведення військових (дослідних) випробувань, коригування проектів нормативних документів за результатами лабораторних та військових випробувань і зрештою затвердження нормативних документів, зразків-еталонів та запуск предмета у виробництво. При цьому кінцевим результатом роботи має бути розроблений нормативний документ на предмет речового майна разом із затвердженими зразками-еталонами.

Як все це відбувається на практиці, яскраво демонструє досвід розробки нового базового комплекту бойового одягу та спорядження (КБОС). Робота зі створення КБОС та його модифікацій для певних військових спеціальностей велася ще з початку 2012 року. До переліку предметів польового одягу та спорядження увійшли сорок найменувань, значна частина з них як номенклатура речового забезпечення українського війська позиціонувалися вперше, але вони, як з’ясувалося зараз, конче необхідні в підрозділах, що виконують завдання в зоні АТО. Йдеться, насамперед не лише про якісний одяг і взуття, а й про каримати, спальні мішки, тактичні окуляри, бронежилети, різновидні рюкзаки, балаклави, гольфи для шиї, наколінники з налікотниками, тактичні рукавички, протимоскітну сітку, настегнові платформи тощо. При цьому тактико-технічні показники нового комплекту затверджувалися найновітніші, на рівні з аналогічними параметрами військового одягу та спорядження провідних армій світу. За взірець були закуплені й протягом шести місяців проходили випробування у військах комплекти бойового одягу норвезької фірми «NFM», краще спорядження вітчизняних виробників. У подальшому на базі експериментальних були розроблені нові зразки польової форми одягу українського виробництва, які також пройшли «обкатування» в механізованих підрозділах однієї з частин сухопутних військ. Висновок комісії: «відповідають тактико-технічним вимогам, але окремі предмети потребують застосування більш якісних матеріалів». Вищим керівництвом Збройних Сил приймається рішення — провести посилене дослідне випробування нових одностроїв на базі 95-ї оаембр…

Провели. Результат майже півторарічних зусиль — через відсутність фінансування на весь перелік із передбачених 40 нових предметів КБОС розроблено та затверджено тільки 1 нормативний документ — технічні умови України ТУ У 14.1–00034022-001:2014 «Костюми (куртки та штани) літні польові для військовослужбовців», тож військо вирішують одягнути у вироби з вітчизняної тканини, що містить 53% бавовни і 47% поліестеру, яка вже була на забезпеченні ЗС України з 2004 року. Ніби й непогана тканина, адже за тактико-технічними вимогами забезпечує короткочасний захист від відкритого полум’я — не менше 4 секунд, зі збереженням міцності після контакту з нагрітими твердими поверхнями. Саме з неї й почали шити нові літні польові костюми для наших військовослужбовців, які вони отримали влітку.

Водночас більшість армій світу використовують тканину з переплетенням «рип-стоп», у складі якої 50% бавовни і 50% поліестеру, дорожчу, але якіснішу…

— Загалом на сьогодні в Міністерстві оборони України з наявних ТУ щодо речового забезпечення чинними є лише 5, — констатує полковник Юрій Гусляков. — Навіть на передбачені засоби бронезахисту — бронежилети та шоломи кулезахисні — військове відомство не має власного нормативного документа.

У перекладі на зрозумілу для більшості людей мову — критичний стан, в якому перебуває речове забезпечення нашого війська, не дає відповідним службам Тилу ЗС України юридичних підстав замовляти промислову продукцію на власний розсуд, як це роблять волонтери. Будь-які відхилення від алгоритмів, передбачених чинним законодавством, передбачають кримінальну відповідальність.

От і виходить, що багаторічна нестача коштів на речове забезпечення війська, а нині ще й брак часу і промислових потужностей не дозволили оперативно вдягнути військо. До того ж у десятки разів дорожчі іноземні однострої та спорядження порівнювати з аналогічними виробами вітчизняного виробництва не зовсім коректно. Треба брати до уваги, що лише на розробку нових елементів солдатського екіпірування провідні країни світу витрачають щорічно сотні мільйонів доларів.

Іван Ступак, «Народна армія»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter