narodka.com.ua

Величний подвиг визволителів України - спадщина сьогоднішніх її захисників

Історія, як відомо, не має умовного способу інтерпретації минулих подій. Між тим людство знає багато випадків їхнього повторення. Це коли за однією війною приходить інша, доповнюючи страшну статистику втрат.

narodka.com.ua

Сімдесят років тому завершилося повне визволення України від фашистських окупантів. Двічі територією країни прокотився буревій війни. Три мільйони загиблих та понад два мільйони вивезених до фашистської Німеччини — таких втрат зазнав Український народ у боротьбі з коричневою чумою.

Чотири Українські фронти визволяли нашу землю від окупантів. У їхньому складі були й представники народів, які сьогодні входять до складу Російської Федерації. Ніхто з тих, хто воював за визволення України, навіть уявити не міг такий виверт історії. Так сталося, що їхні нащадки через 70 років вдерлися на землю братського народу, анексували Автономну Республіку Крим, принесли біль та страждання людям на Донбасі. За такого перебігу історичних подій наш народ має пройти черговий етап визволення країни. Але вже від нового окупанта.

Ціна свободи на терезах історії

Отже, 70-річчя визволення України ми маємо відзначати за двома напрямами: віддати данину пам’яті й пошани бійцям і командирам Червоної армії — визволителям нашої рідної землі від фашистських окупантів і добиватися повного її очищення вже від новоявленого агресора. Український народ упевнений у своїй перемозі над ним. Запорукою того є підтримка України світовою спільнотою, заходи керівництва держави зі зміцнення обороноздатності країни, її Збройних Сил. Зігріті всенародною любов’ю та допомогою, українські військовослужбовці виявляють зразки мужності та героїзму в боях з ворогами за цілісність та незалежність України. Ми всі віримо в те, що переможемо в цій неоголошеній війні й у нашому календарі з’явиться ще одна історична дата — День повного визволення України від новоявлених загарбників та окупантів.

ДОВІДКА

За понад шість місяців неоголошеної війни на Донбасі загинуло майже чотири тисячі осіб, зруйновано 4,5 тисячі багатоквартирних будинків, понад 200 шкіл та вишів. Затоплено понад 30 шахт, пошкоджено сотні кілометрів автомобільних доріг. Сотні тисяч жителів цього регіону стали біженцями. Загальні збитки, завдані інфраструктурі краю, становлять майже 12 мільярдів гривень.

Історія зберегла подію, з якою пов’язаний початок визволення України від фашистських окупантів. 18 грудня 1942 року війська 1-ї гвардійської танкової армії звільнили перший населений пункт на її території. Це було село Півнівка колишньої Ворошиловградської області.

Для мене цей факт є особливо значущим. Адже я народився в місті Стаханов сьогоднішньої Луганської області, а виріс у Донецьку. Тому до цих населених пунктів прикута моя увага, відчуваю біль та хвилювання за все, що там відбувається. Водночас душу зігріває гордість, що понад 70 років тому саме з Донбасу розпочалося визволення України від фашистських окупантів.

Ще з дитинства був свідком того, який кривавий слід залишили на донецькій землі гітлерівці. Ми всім класом приносили квіти до пам’ятника поруч з шахтою № 10-біс. У шурф цієї копальні фашисти скинули тіла полонених радянських бійців та підпільників. Через 70 років до таких же злочинів вдалися новоявлені вороги. Наведу ще один приклад з власного життя. Донецьку школу № 75, де я навчався, в роки війни спалили гітлерівці. Доводилося мені бувати і в школі № 57. Цьогорічний навчальний рік у ній розпочався 1 жовтня з трагедії. Через обстріл терористів загинули вчитель та двоє батьків учнів, ще п’ятеро учасників заходу отримали поранення. Постраждав від вибуху снаряда й батьківський дім, де я виріс. Він поповнив перелік тих руйнувань та людських втрат, які принесла неоголошена війна на мій Донбас.

Отже, мої земляки повною мірою відчули гіркоту «нового життя» на окупованій території Донбасу. Воно доволі схоже на те, що було запроваджене фашистськими окупантами. Збереглися історичні документи, які засвічують усі ті поневіряння, які випали на долю жителів цього краю. Так, у таборі, створеному на шахті № 30–35 у Ровенковському районі, фашисти розстріляли 117 червоноармійців лише за те, що вони взяли харчі, які таємно передали їм місцеві жителі. У місці Чистякове колишньої Сталінської області закатували велику групу моряків-чорноморців за відмову працювати на гітлерівців. По визволенні населеного пункту на стіні барака, де утримували полонених, прочитали звернення до майбутніх визволителів: «Нас катували, протикали тіла розпеченим залізом, ламали руки… Але моряк — це сталь, і нас не зламає жодна сила. За Батьківщину! За рідну Україну!»

Такий «новий порядок» фашистські окупанти запровадили не лише на Донбасі, а й на всій території України. Тому весь її народ так очікував визволення з окупаційної неволі. Люди закликали наших бійців помститися за загиблих, відправлених на рабську працю до Німеччини, за сотні спалених українських сіл, за закатованих у таборах смерті патріотів.

Фронтові дороги

З кінця 1943 по березень 1944 року війська фронтів провели кілька наступальних операцій з метою знищення ворога у східних районах Правобережної України, звільнення від нього всього правого берега Дніпра. Так створювалися умови для подальшого рішучого наступу. Кожний з чотирьох фронтів зробив вагомий внесок у виконання завдання з визволення Української землі.

Так, з іменем командувача 1-го Українського фронту Героя Радянського Союзу генерала армії Миколи Ватутіна пов’язане визволення Києва. Сьогодні в Національному музеї-заповіднику в селі Нові Петрівці зберігається його спостережний пункт, бліндаж, з якого Микола Федорович віддавав останні бойові розпорядження військам перед наступом. Серед перших бійців, які переправилися через Дніпро і понад добу утримували невеличкий клаптик землі на зайнятому ворогом березі, був сержант М. Павлов. За цей подвиг його удостоєно звання Героя Радянського Союзу. Понад 15 контратак відбили бійці лейтенанта О. Птухіна. Замінивши вбитого навідника гармати, офіцер особисто знищив 6 танків, понад 150 гітлерівців. Він теж був удостоєний звання Героя. Першим з групою десантників на броні танка прорвався до центру столиці старшина розвідроти Никифор Шолуденко, який загинув смертю героя.

ДОВІДКА

Історичну місію з визволення нашої Батьківщини виконали воїни чотирьох Українських фронтів, які в ході важких боїв вибороли свободу багатостраждальної землі. Варто нагадати, що датою їхнього створення було 20 жовтня 1943 року. Це відбулося шляхом перейменування Воронезького, Степового, Південно-Західного та Південного фронтів відповідно у 1-й, 2-й, 3-й та 4-й Українські фронти. Саме на бійців цих стратегічних об’єднань було покладено завдання з визволення України від фашистських окупантів.

Зважаючи на високі полководські якості командувача 1-го Українського фронту, Миколі Ватутіну було доручено провести Луцько-Рівненську операцію. Вона призвела до визволення Рівненщини та позбавила фашистів можливості перекинути сили на допомогу оточеним під Корсунем-Шевченківським гітлерівським військам.

Немало героїчних сторінок у літопис визволення України вписали воїни 2-го Українського фронту. Так, в ході Житомирсько-Бердичівської операції війська просунулися вперед на 80–200 кілометрів, звільнили від ворога Житомирську, більшу частину Київської і частково Вінницьку та Рівненську області. Активну участь війська фронту брали в Умансько-Ботошанській, Яссько-Кишинівській операціях. Їхнім результатом стало те, що 26 березня 1944 року радянські війська вийшли на державний кордон СРСР з Румунією на 85-кілометровій ділянці по річці Прут. Її під охорону взяв 24-й прикордонний полк під командуванням підполковника С. Капустіна. Саме його підлеглі 22 червня 1941 року прийняли тут перший бій із фашистськими загарбниками.

ДОВІДКА

Про масовий героїзм та мужність радянських воїнів, виявлені ними в боях на території України, свідчить така історична довідка. З усіх понад 12 тисяч Героїв Радянського Союзу, яким присвоїли таке звання за роки Великої Вітчизняної війни, чотири тисячі відзначені ним у боях за визволення України. Це представники 40 національностей, що жили в Радянському Союзі. З 120 всіх двічі Героїв — 84 здійснили подвиги саме на території нашої країни. Більше половини з 15 фронтів, які діяли в роки війни, очолювали маршали та генерали-українці. Імена С. Тимошенка, Р. Малиновського, А. Єрьоменка, П. Рибалка, С. Руденка, В. Герасименка, П. Жмаченка, К. Москаленка, І. Кириченка, М. Кирпоноса та багатьох інших відомих воєначальників навічно вписані в історію війни за оборону та визволення України.

Зразки мужності та відваги у боях за визволення України виявили бійці та командири 3-го Українського фронту. На їхньому бойовому рахунку визволення Дніпропетровська, Дніпродзержинська, Півдня України і значної частини Молдавської РСР. У вересні 1944 року війська розпочали визволення Болгарії.

Вогняними дорогами війни пройшли через Україну і воїни 4-го Українського фронту. Його війська визволяли від гітлерівців Південь України та особливо відзначилися у квітні-травні 1944 року, коли у взаємодії з моряками Чорноморського флоту, Азовської військової флотилії розгромили 200-тисячне угруповання ворога і визволили Крим. У вересні-жовтні вони брали участь у боях в Закарпатській Україні. Таким чином 28 жовтня 1944 року вся українська земля була повністю звільнена від фашистських окупантів.

Нові часи, нові герої

Гадаю, що ніхто з тих воїнів, які брали участь у боях за її свободу, і подумати не міг про такий перебіг історії. Але факт є фактом. Так уже сталося, що нащадкам колишніх визволителів української землі доводиться через 70 років проходити випробування новою війною на Донбасі. Змінилися методи її ведення, але чобіт нового ворога сьогодні залишає криваві сліди на нашій землі.

Утім і через десятиріччя не змінилося завдання захисників України: дати надійну відсіч агресору і забезпечити перемогу над ним. Сьогодні на Сході України зусиллями українських воїнів зупинено сотні інтервентів, які ніколи не повернуться додому живими. Військовослужбовці набули такий бойовий досвід, який дозволяє дедалі майстерніше бити ворога з меншими втратами наших бійців. Особливо це засвідчила героїчна оборона донецького аеропорту, яка вже стала символом мужності та героїзму наших бійців. У зверненні до народу щодо реалізації Мирного плану та зміцнення обороноздатності держави Президент України Петро Порошенко наголосив: «Карбувати їхній подвиг у літописі української бойової слави треба буде золотими літерами. Держава належним чином оцінить їхню мужність».

Вже близько десяти військовослужбовців стали Героями України, сотні нагороджені орденами та медалями. Всі вони є наступниками подвигів воїнів, які 70 років тому визволили Україну від фашистських загарбників. Відтепер на їхню долю випало виконання відповідальної місії — очистити територію нашої країни від терористів, принести мир та спокій у звільнені міста та села, надійно захистити решту української території від розповзання тероризму.

За останній час наша держава стала значно сильнішою. У межах реалізації Мирного плану глави держави відбулася суттєва деескалація військового конфлікту. Все це дозволяє нашим громадянам із надією дивитися в українське майбутнє. А воно має бути позначене у наших календарях появою нового свята — Дня визволення окупованої території України від новітніх загарбників.

Володимир Чікалін, «Народна армія»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter