Крила України

Винищувачі з Бельбеку знову захищатимуть небо України

У четвер, 31 липня, напередодні Дня Повітряних Сил Збройних Сил України, у небо піднявся бойовий винищувач МіГ-29 Севастопольської бригади тактичної авіації, котрий в червні був вивезений з бельбекського аеродрому. Наступного дня заплановано зліт МіГ-29УБ.

Крила України

Ще зовсім не так давно у нас існувала традиція знаменним датам присвячувати яке-небудь визначне досягнення. Та війна, а окупацію Криму та бойові дії з сотнями убитих на Донбасі антитерористичною операцією вже не називає майже ніхто у світі, змінила багато звичних «мирних» уявлень та традицій. І чергове досягнення, якщо воно співпадає з визначною датою, радше випадковість, аніж «подарунок країні».

Всі українці з хвилюванням спостерігали за подіями кінця зими – початку весни, які відбувалися у Криму. Українські війська залишили півострів, а згодом почала залишати кримську землю й українська бойова техніка. Серед них були і літаки бригади тактичної авіації, котра дислокувалася поблизу Севастополя. Винищувачі розбирали, вантажили на автомобілі та перевозили на один з аеродромів материкової частини України.

Незважаючи на заяви, окупанти віддали лише бойові машини, котрі на початок року не піднімалися в небо, а 7 справних МіГ-29, 2 МіГ-29УБ та 3 Л-39 так і залишилися на кримському аеродромі. Ніби на згадку про перебування українських літаків у Криму, окупанти не дозволили вивезтий значну частину блоків та агрегатів тих літаків, що автотранспортом вирушили в Україну. Залишилася там значна частина наземного обладнання, необхідного для повноцінного забезпечення польотів.

– Роботи зі складання літаків розпочались майже одразу з прибуттям перших винищувачів з Криму на аеродром наматериковій частині України, –розповідає представникКомандування ПС ЗС Україниполковник Олег Шелякін. –Неоціненний внесок зробилиремонтні бригади Львівськогодержавного авіаремонтногозаводу.

Вони оглянули килі винищувачів, контролювали та надавали практичну допомогу у складанні літаків, надали значну кількість необхідних витратних матеріалів. І за це завод не вимагає жодної копійки.

На аеродромі, крім спеціалістів Севастопольської бригади тактичної авіації, працювали військові інженери, техніки та механіки з інших авіабригад ПСЗС України, котрі мають досвід роботи на винищувачах даного типу та відповідні дозволи, зокрема з Василькова, Івано-Франківська та Озерного. Неможливо переоцінити внесок і «місцевих» спеціалістів. Адже саме вони, хоча й експлуатують зовсім інші літаки, забезпечували роботу значноїкількості контрольно-перевірочної апаратури та обладнання ТЕЧ. Завдяки такій злагодженій роботі сьогодні на стоянці вже не остови літаків, а стрій винищувачів, котрі, віриться, злетять у небо України.

Та найбільше навантаження і відповідальність, звичайно, – на плечах авіаційної інженерної служби Севастопольськоїбригади тактичної авіації, яку очолює підполковник Сергій Чорний.

Він з кількома підлеглими розбирав літаки в Криму, до останнього дня залишався на аеродромі поблизу Севастополя, а потім переїхав на материк та приступив до їх відновлення. Не покладаючи рук працюють на аеродромі інженер майор Віктор Корнієць, начальники груп капітани Микола Величко, Євген Гапон, Володимир Циплов. Та особливо відмічають офіцери авіамеханіка старшого солдата Павла Нечипорчука. Контракт на проходження військової служби військовослужбовець-кримчанин уклав в кінціминулої осені. Та у складний час він прийняв рішення їхати на Україну.

Авіатори вірять, що бригада житиме та літатиме на своїй бойовій техніці. А ще вони впевнені у правильності свого вибору.

– У кожного з нас залишилися десятки знайомих в Бельбеку, котрі зробили вибір на користь Росії, і ми час від часуспілкуємося. – говорить один з офіцерів. –За ці місяці вони пройшли перепідготовку в Липецьку та Воронежі, дехто отримав чергові військові звання. Наших літаків вже немає у Бельбеку, їх місце зайняли російські Су-27. Колишні українські авіатори відремонтували будівлю ТЕЧ, покрасили та почистили територію, правда, за свій кошт. Проте жоден з них ні разу не наближався до літака. Аргумент у командування: «зрадникам не можна довіряти російську техніку». Хіба потрібні такі спеціалісти державі? З ними навіть уклали не контракти, як з усіма військовослужбовцями російської армії, а незрозумілі трудові угоди терміном на один рік. Що буде далі – жоден з них не знає. Ми, тим часом, відновили два літаки, згодом злетять й інші. Ми потрібні своїй державі.

Віктор Липовецький

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter