Відбувається формування військових частин у Збройних силах України / Фото Oлександра Лепетухи

Олександр Правдивець: "В Україні є багато сил, засобів і способів, щоб зупинити агресію"

«Третя черга часткової мобілізації. Що потрібно знати тим, хто отримав повістку?» - такою була тема «прямої лінії» «УК»  2 вересня, під час якої на запитання читачів відповідав заступник начальника мобілізаційного відділу мобілізаційного управління Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу ЗС України полковник Олександр Правдивець.

Відбувається формування військових частин у Збройних силах України / Фото Oлександра Лепетухи

Цікаво, що дзвонили лише жінки, які хотіли дізнатися про ті чи інші мобілізаційні нюанси для родичів і друзів. І хоч нині ця хвиля мобілізації вже завершилась, питання з порядку денного знімати не варто: в Україні залишається, як кажуть військові, особливий період, пов’язаний з агресією на сході країни, під час якого треба, по суті, весь час бути готовими стати на захист територіальної цілісності держави.

Якщо повісткане дійшла до адресата

— Марина, м. Київ:

— У мене є приятель, який мешкав у Києві за певною адресою і там стояв на військовому обліку. Потім він змінив місце проживання, але не встиг повідомити військкомат. Минув час, він поїхав на стару квартиру забрати речі й побачив, що вже понад місяць на нього чекає повістка. Тож вийшло так, що у зазначений час він не з’явився туди, куди його викликали. Але ж людина працює в Києві, і, мабуть, якби у військкоматі хотіли, то його б знайшли. Тепер запитання: чи є йому сенс іти у військкомат і взагалі що робити в цій ситуації?

— Пані Марино, законодавець визначає цю ситуацію так. Згідно з пунктом 10 ст. 38 Закону «Про військовий обов’язок і військову службу» військовозобов’язані і призовники зобов’язані повідомляти органи, які здійснюють військовий облік, про зміну місця проживання, перебування, освіти, сімейного стану, стану здоров’я в 7-денний термін. Тому передбачається адміністративна відповідальність за те, що він не повідомив про це, як вимагає закон. До того ж, неявка за викликом до військового комісаріату — це порушення правил військового обліку.

— Що йому буде за це?

— По-перше, може бути адміністративна відповідальність у вигляді штрафу. Його розміри визначатиме військовий комісар — залежно від заробітку, сімейного, соціального стану тощо.

По-друге, щодо ваших слів «якби захотіли, то його б знайшли». Законодавство України встановлює обов’язок громадян прибувати за викликом військового комісаріату. Військові комісаріати можуть здійснювати виклик військовозобов’язаних всіма не забороненими законодавством способами. Викликом може бути наказ військового комісара, опублікований у засобах масової інформації, де, наприклад, зазначено, що всім військовозобов’язаним необхідно прибути за певною адресою. Також це може бути дзвінок йому на роботу, на мобільний телефон, навіть повідомлення сусідів працівниками ЖЕО. Тобто повістка — це лише один із способів виклику. Й це не означає, що він повинен десь розписатися, і тоді вважається, що його викликали належним чином.

Кримінальна ж відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації визначається статтею 336 Кримінального кодексу України і має санкцію у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років. Складом злочину вважається неявка військовозобов’язаного в строк для відправки у війська. Тобто якщо військовозобов’язаний призначений у команду, має мобілізаційний припис чи мобілізаційне розпорядження, йому відомі час, місце і дата відправки до військової частини і без поважних причин він не прибуде у пункт відправки — це і буде вважатися кримінальним злочином.

Також є кримінальна стаття 337— ухилення від військового обліку. Якщо військовозобов’язаний проживав в одному адміністративному районі, а переїхав в інший, наприклад, з Подолу на Троєщину, зареєструвався за новим місцем проживання і не став на військовий облік в іншому адміністративному районі, це може розцінюватися як ухилення від військового обліку. Тому йому раджу прийти у військовий комісаріат і з’ясувати всі обставини.

Конституцією України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та недоторканності є найвищою функцією держави, справою всього українського народу. Тому моя особиста думка така: в підготовці до захисту України має бути задіяний увесь український народ. Тут ми вийшли на практичну площину: бери зброю і йди захищати Вітчизну. Не можеш брати зброю — допомагай іншим способом: морально, матеріально тощо.

— І ще одне запитання. Прочитала в Інтернеті, що військову допомогу Україні пропонують інші країни: Литва, Чечня. Чому ми не приймаємо цю допомогу професійних військових, а беремо хлопців 18—19 років, які щойно з-за парти й пістолет бачили хіба що по телевізору?

— Це питання військово-політичного характеру. Військово-політичне керівництво і зовнішню діяльність в державі здійснює Президент України.

В Україні багато сил, засобів і способів, щоб зупинити агресію. А ухвалення рішень щодо прийняття сторонньої допомоги належить до компетенції Президента та Верховної Ради України, а залежить від бажання самих держав надавати таку допомогу.

До того ж те, про що ви говорите, — на сьогодні декларації, а не прийняті рішення. Якби уряд якоїсь держави прийняв рішення про надання такої допомоги Україні й оформив це відповідним нормативним актом своєї країни, подав на розгляд нашій країні, тоді й можна було б це розглядати. А поки що про такі рішення, прийняті іншими країнами, мені не відомо.

— Аліна, м. Київ:

— Живу в столиці, але в мене багато родичів у східних областях. Вони дуже переймаються тим, що там поширюється інформація, що молодих хлопців ловлять в автобусах, поїздах і забирають в Нацгвардію України. Людей так лякають чи справді є ймовірність, що їхатимеш у поїзді й заберуть у Нацгвардію?

— На сьогодні, Аліно, мені не відомі такі випадки, щоб хтось когось забирав у поїздах. Але є інформація про те, що сепаратисти з так званих ДНР, ЛНР забирають усіх, вручають зброю і ставлять перед вибором: або вбиваєш українських громадян, або ми знищимо твою родину. І вони не пред’являють жодних повісток і не просять ніде розписатися. Але якщо вам будуть відомі факти, що когось забрали просто з поїзда, про них треба повідомляти органи військової прокуратури.

Однак хочу зазначити таке. У Законі України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» встановлено норму, що військовозобов’язаним громадянам під час мобілізації зміна місця проживання без дозволу військового комісара заборонена. А міліція, згідно з Законом «Про військовий обов’язок і військову службу», зобов’язана здійснювати розшук, затримання і доставку у встановленому законом порядку військовозобов’язаних і призовників, які ухиляються від виконання військового обов’язку. Тому є ймовірність, що прикордонники, міліція для перевірки цих обставин можуть громадян відповідного віку в поїзді запитати, хто вони, чому їдуть, чи надавав їм військовий комісар дозвіл на виїзд. Якщо ні — можуть виникнути інші запитання та процедури для з’ясування причин і обставин, встановлення особи тощо.

— А якщо людина їде за кордон, її можуть в аеропорту повернути? Навіть коли є виклик?

— Так. І тут ідеться про обмеження, про які я вже казав. З якою метою людина виїжджає за кордон, особливо якщо вона не має права на відстрочку і підлягає призову під час мобілізації? Перед тим, як виїжджати, людина має прийти з військовим квитком у військкомат і повідомити: я лейтенант запасу, мені потрібно виїхати за кордон з певною метою. І написати заяву військовому комісарові про зміну на цей період місця проживання, отримати дозвіл. Але наголошую: змінити місце проживання під час мобілізації можна тільки з дозволу військового комісара.

— А хто визначає, надавати такий дозвіл чи ні?

— Зазначену правову норму встановлено пунктом 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

Кого відправляютьу зону АТО?

— Ще запитання щодо добровольців. Як визначають, кого відправляти в зону АТО, а хто почекає?

— Генеральний штаб Збройних сил України надав відповідні роз’яснення військовим комісарам щодо організації роботи з добровольцями. Добровольці — це всі військовозобов’язані віком від 18 до 60 років. З них усі, хто бажає захищати Вітчизну, повинні прибути з військовим квитком до будь-якого військкомату на території України, не обов’язково до того, де вони перебувають на військовому обліку, і звернутися до військового комісара з письмовою заявою. Наприклад, усі київські військкомати готові працювати з добровольцями.

Але само собою не ставиться питання, щоб відправляти в зону АТО тих, хто не проходив військової служби і не має військової підготовки. Якщо добровольцем бажає бути призовник, тобто людина від 18 до 25 років, то насамперед він має бути придатним до військової служби за станом здоров’я, перебувати на військовому обліку. Придатність до служби визначає військово-лікарська комісія, на яку направляє військовий комісаріат. Якщо доброволець придатний, то, оскільки в армії не служив і військово-облікової спеціальності не має, а має лише цивільну — юрист, фінансист тощо, то його повинні направити на навчання, щоб він здобув певну військово-облікову спеціальність.

У навчальних центрах готують бійців за скороченими схемами на відповідну спеціальність. Під час підготовки вони проходять теоретичну частину, практичну частину і підготовку на полігоні. Тобто якщо доброволець — водій танка, навідник-оператор, то проходить бойові стрільби. І то це ще не означає, що його після цього відправлять відразу в зону АТО. Його можуть застосувати і в іншому місці. Наприклад, для посилення державного кордону в інших населених пунктах України.

Якщо людина військовозобов’язана другої категорії, тобто в армії не служила, — тут механізм такий, як і для призовників.

І ще. Тих, хто не служив, не призивають відразу на військову службу. З ними командири частин укладають короткострокові контракти на особливий період. А військовозобов’язаних призивають через військові комісаріати за спрощеною процедурою. Вони проходять військово-лікарську комісію. І ще одна умова: щоб вони не були засуджені до позбавлення волі за тяжкі злочини.

— Ангеліна Вікторівна, м. Київ:

— Моєму чоловікові 54 роки, він в армії не служив, але військовозобов’язаний, в інституті була військова кафедра. Чи очікувати йому повістки і чи можуть забрати в зону АТО людину, яка увесь час працювала в готельному бізнесі й нічого з військової справи вже не пам’ятає?

— Військкомати працюють з призовниками і військовозобов’язаними. Якщо чоловікові 54 роки, то він уже не має статусу військовозобов’язаного. Нині таких людей можна поновити на військовому обліку лише за принципом добровільності. Тобто чоловік, якщо має бажання, приходить до військкомату, пише заяву, військкомат його направляє на військово-лікарську комісію, і якщо та постановить, що він придатний до військової служби за станом здоров’я, тоді вирішуватимуть, куди його направити.

Раніше вік для військовозобов’язаних встановлювали на рівні 40 років для солдатів, 45 — для сержантів, для офіцерів — 45—50. А на сьогодні законом для всіх визначено однаковий вік: до 60 років. Нині так змінили законодавство для людей, які бажають захищати Вітчизну і в такому віці.

До речі, буває, що приходять 58-річні люди і показують непогані результати. Це ті, хто свого часу пройшов відповідну підготовку в армії — вони ще фори дадуть деяким молодим!

— І такі випадки є?

— Звичайно! Наприклад, до нас прийшов чоловік 1948 року народження. Йому 66, він каже: мій син служить, і я хочу служити. Спочатку до нього поставилися скептично, але дідусь виявився інструктором по танках і показав себе дуже вправним танкістом. А ще один служив з моїм батьком, йому 64 роки, полковник у відставці, колишній начальник артилерії Північно-оперативного командування. Нині готує артилеристів у Бердичеві. Колеги розповідають, що за його заняттями можна писати підручник з артилерії.

— Ганна, м. Київ:

— Чи призиваєте у Збройні сили України військовозобов’язаних жінок?

— Призиваємо жінок до 35 років — залежно від категорії. Але якщо вони мають дітей віком до 16 років, то їх не призивають.

— Олена КРАСОВСЬКА,  м. Житомир:

— На сайті http://www.cyber-berkut.org/ опубліковано інформацію про існування проекту указу Президента України «Про заходи щодо підвищення обороноздатності держави», який «проходить юридичну експертизу. У документі говориться, що цього разу призиватимуться і студенти вищих учбових закладів, які навчаються на денній формі навчання». Чи існує такий проект указу? І за яких обставин можлива мобілізація студентів денної форми навчання?

— Відповідно до нещодавно внесених змін до законодавства України, цій категорії громадян надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Бронежилет  для добровольця

— Лариса КРАСНОВСЬКА,  м. Київ:

— Нещодавно мої знайомі чотири дні не мали зв’язку із сином, який служить у зоні АТО. За цей час трохи не посивіли, бо не знали, чи він живий і що сталося. Чи не можна створити «гарячу лінію», за якою родичі солдатів могли б дізнаватися хоч елементарну інформацію, якщо втрачається зв’язок безпосередньо?

— У нас така лінія є: телефон  454-43-37. Щодо телефонного зв’язку потрібно бути дуже обережним, бо це все питання інформаційної безпеки. Трапляється, що сепаратисти знаходять солдатських матерів, кажуть: ми волонтери, хочемо вашому синові допомогти, дайте номер телефону, передамо бронежилет, хорошу каску. Вона дає, ті дзвонять, потім з’ясовують, де перебуває солдат, і стріляють у те місце.

Загалом мобільні телефони нині — це біда, яка межує зі смертю. Наприклад, солдати увімкнули телефони і пішли в їдальню. А в сепаратистів на планшеті відображається, де вони зараз, і відкривають вогонь.

— Валентина, м. Київ:

— Чоловік моїх знайомих вирішив записатися в Нацгвардію. Прийшов, а його питають: у вас є обмундирування, бронежилет тощо? Скажіть, будь ласка, чи будуть солдати в зоні АТО забезпечені всім необхідним, чи їм треба розраховувати лише на себе і на волонтерів?

— Хочу запевнити, що відбувається формування добровольчих частин у Збройних силах України, і там забезпечують усім необхідним. І форменим одягом, і касками, і бронежилетами. Щоправда, якість не завжди найвища. Наприклад, каски поки що сталеві, кевларових на всіх не вистачає, вони дуже дорого коштують. Національна гвардія — це інше відомство, і не в моїй компетенції говорити, яке в них забезпечення.

— Олександра,м. Київ:

— Я вдова, не працюю, опікун сина-інваліда 1 групи, якому потрібен постійний догляд. Але в мене є син 21 року, в нього вроджена плоскостопість, його не брали в армію. То чи призиватимуть мого єдиного годувальника і помічника?

— 51 стаття Конституції України зобов’язує батьків піклуватися про своїх неповнолітніх дітей, а повнолітніх дітей — про своїх непрацездатних батьків. У цьому разі син повинен прибути у військкомат з військовим квитком. Треба все дивитися на місці — не знаю, що в нього написано у військовому квитку: якщо в нього плоскостопість, виключений він з військового обліку чи ні, чи переданий на військовий облік як тимчасово не придатний до служби.

Раджу всім, у кого подібні проблеми, звертатися по роз’яснення до військкоматів, адже іноді виявляється багато нюансів, про які не завжди повідомляють, звертаючись на «пряму лінію».

Якщо загалом — у таких випадках син має написати заяву на ім’я міського голови, оскільки призов на військову службу під час мобілізації здійснюють місцеві органи державної влади через військкомати. У заяві вказати: прошу надати мені відстрочку від військової служби за ст. 23 у зв’язку з такими-то обставинами. І додати відповідні документи.

— Тетяна ТРОНЬ, учителька,

Дніпропетровська область:

— Мій син 11 липня пішов добровольцем. Батальйон, у якому він служить, підпорядковується Міністерству оборони. Син працював учителем фізкультури. Чи потрібно йому звільнятися з роботи?

— Не потрібно. Кодексом законів про працю України, статтею 119, громадянам, які призвані за мобілізацією, гарантовано збереження середнього заробітку і місця роботи на весь час мобілізації, але не більше року.

— Але в нього на роботі виникли проблеми. Вийшло так, що коли принесли нам повістку, у ній було написано, що його призивають не згідно із Законом «Про мобілізацію», а згідно із законом про військовий обов’язок і військову службу. Таку повістку дав комітет національного захисту Дніпропетровщини. І він пішов добровольцем.

— Якщо його призвали на військову службу, то це має бути зроблено через військкомат. Про призов військкомат видає відповідний наказ, робить відповідний запис у військовому квитку і ставить печатку. Якщо ж цього немає — вашого сина справді можуть звільнити з роботи.

А щодо вашої ситуації зв’яжемося окремо і все детально з’ясуємо.

— Олександре Миколайовичу, чим третя хвиля мобілізації відрізняється від перших двох?

— Тим, що ми розпочали цю мобілізацію задля посилення бойових військових частин, які здійснюють виконання завдань у зоні АТО, підсилення військових частин, які забезпечують охорону державного кордону, і створення умов для проведення ротації. Адже люди втомились, їх треба змінювати. І втомилися морально більше, ніж фізично. І підготовка резерву для поповнення частин. На жаль, є втрати, тобто загиблі, поранені. А для цього потрібно не лише мобілізувати людей, а й підготувати відповідних спеціалістів у навчальних центрах. До того ж, доцільно міняти підрозділами. Наприклад екіпаж танка чи іншої бойової машини.

Це не такий простий процес, як декому може видатися. То політики підхоплюють лозунг, що, мовляв, ротацію треба провести. Правильно її провести непросто. Наприклад, міняємо механіка-водія. Те, що він тут поїздив на полігоні — одна річ. А в зоні АТО йому треба знати особливості техніки і пересування саме тією місцевістю, адже від нього залежить доля всього екіпажу бойової машини.

Утім, людину призвати і підготувати не так важко, як підготувати військову техніку. Її, по-перше, треба мати. А по-друге, привести до такого стану, щоб можна було воювати.

— А чи є ця техніка?

— Є. Але вона тривалий час була на зберіганні, і якщо техніка довго стоїть, шини стають не придатними до пересування. Акумулятори також потрібно привести в належний стан. Має значення й людський чинник. Якщо начальник сховища був відповідальний, там усе гаразд. БРДМи з однієї з частині їздили дуже добре. Треба було лише трохи підлагодити, підкрутити — і все.

Звичайно, нам потрібно ще багато чого. І так само на часі питання модернізації Збройних сил, питання ресурсного забезпечення. Потрібна сучасна зброя, і це ні для кого не секрет. У нас є хороші вітчизняні розробки, які ще не закуплені для армії. Адже, на жаль, останніми роками Збройні сили України фінансували за залишковим принципом.

Користуючись нагодою, хочу висловити велику подяку волонтерам, усім свідомим громадянам, які надають допомогу армії — і матеріальну, і фінансову, і моральну. Але хотілось би, щоб деякі ЗМІ трохи змінили свою політику щодо висвітлення подій. Хотілось би бачити не тільки негатив. Так, у нас є патріотична спрямованість. Але є ЗМІ, які смакують подробиці розстрілів, катувань тощо. Не треба цього робити. Варто звернути більшу увагу на справжніх героїв, розповісти громадськості про їхні подвиги.

Ще до початку мобілізації я розпочав роботу над кандидатською дисертацією з тематики реформування військового обліку в державі. І хочу зауважити: на сьогодні практикою проведення заходів мобілізації ще раз підтверджено, що військовий облік громадян — це основа мобілізаційної роботи. Органам військового управління та військовим комісаріатам необхідно чітко знати, де хто перебуває, в якому стані, кількість, якість ресурсів — щоб у потрібний момент організувати і швидко провести мобілізацію.

Зауважу, що на сьогодні, попри певні проблеми законодавчого, організаційного та фінансового характеру, мобілізація як спосіб комплектування ЗСУ та інших військових формувань себе цілком виправдала. При цьому головним завданням Генерального штабу ЗСУ залишається накопичення в резерві необхідних ресурсів. Наприклад, 50 артилеристів, 30 зв’язківців та інших. Вони мають бути приписані до військових частин у мирний час. А коли настає особливий період, треба швидко знайти їх і туди доставити. Якщо є необхідність — провести перенавчання на новітні зразки озброєння і військової техніки. То контрактна форма не дає в повному обсязі забезпечити таке повноцінне накопичення ресурсів. Тому призов громадян України на строкову військову службу за рішенням Президента і РНБО України планується поновити.

— Наскільки охоче йдуть люди в армію, що показала ця хвиля мобілізації?

— Останнім часом беремо тільки тих, хто бажає. Адже хто не бажає, той і служитиме, створюючи проблеми собі, командирам та військовим колективам.

— А багато не бажають?

— Є різні. Займаюся питаннями комплектування понад 20 років. Бачив різних людей: і тих, хто бажає, і хто ні.

Але якщо звернутися до історії, то в призову за мобілізацією фактично ті самі проблеми, які були на початку Другої світової війни. Мені потрапила до рук стаття одного нашого магістранта з тематики підсумків перманентної мобілізації на початку Другої світової в Радянській армії. Перманентна у цьому разі — швидка. У Радянському Союзі мобілізацію було проведено швидко, там мобілізовували мільйонами, але особливо великого бажання люди й тоді не виявляли, хоч би що писали в художній літературі. Це за умови того патріотичного налаштування, тих дій партії, виконавчої влади тощо. Тобто це такий процес: доки існуватиме людство, будуть і такі суперечності.

«Пряму лінію» підготувалаі провела Інна Косянчук, «Урядовий кур’єр»

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter