Екологічно чиста продукція: довга дорога до українського споживача

Частка органічних продуктів на вітчизняному ринку становить лише 0,1%. Незважаючи на малі об’єми ринку, популярність екологічно чистих продуктів повільно, але впевнено зростає.

Наприкінці минулого тижня аграрії відсвяткували День робітника сільського господарства. Головним «винуватцям» аграрних рекордів довелося 25 листопада почути від перших осіб держави привітання, обіцянки про фінансову допомогу та ще багато «солодких» речей. Та й, власне, присутність високих гостей засвідчила, так би мовити, відповідний ступінь вдячності. Натомість на зібранні, присвяченому розвитку вітчизняного органічного господарства (від ефективності його впровадження залежить успішне просування наших фермерів на світових товарних ринках) від влади був присутній тільки один представник... Тим не менше, аграрії, що відмовилися в своїй роботі від використання хімії, ГМО тощо, не зважають на такий «високий» рівень зацікавленості влади до стану галузі й самостійно вирішують проблеми виробництва в країні екологічно чистих продуктів.

Світовий ринок органічних товарів — «органіки» — зростає шаленими темпами, додаючи до своїх обсягів щороку по 5%. У 2007 році обсяг світової «органіки» в грошовому вимірі становив 46 мільярдів доларів. Основні її споживачі — країни-члени ЄС (близько 54% всіх продуктів), а лідери з виробництва — США, Аргентина, Канада, Польща, Іспанія, Португалія, Німеччина та Греція.

Загалом органічним виробництвом у світі займається 141 країна на 32 мільйонах гектарів землі. В Україні ж «органіку» вирощує більше 100 фермерських господарств на 250 тисячах гектарів землі, говорить голова правління Федерації органічного руху України Євген Милованов.

«Вітчизняний ринок органічних продуктів знаходиться на початковій стадії. І те, що представлено на нашому ринку, в більшості випадків — імпортна продукція. Протягом останніх двох років почали з’являтися українські продукти. Але сьогодні це ще дуже обмежена частина (щонайбільше 0,1% від усього ринку)», — розповідає «Дню» виконавчий директор Федерації органічного руху України Андрій Коняшин.

Та, незважаючи на малі об’єми ринку, популярність екологічно чистих продуктів повільно, але впевнено зростає. Цього року в жовтні у Львові навіть провели ярмарок органічних продуктів. В майбутньому подібні заходи планують здійснювати у інших великих містах України.

«Природно так склалося, що за останні 15 років в Україні мало використовували мінеральні добрива та пестициди. І це сприяє тому, що зараз у фермерів багато земель, які можна використати для органічного виробництва», — розповідає «Дню» про перспективи органіки голова Асоціації виробників органічної продукції БіоЛан Україна Василь Пиндус. За його словами, найбільше фермери вирощують «чисте» зерно (особливо на сході країни), на півдні — овочі, фрукти, виноград, в центрі та на півночі — молочну та м’ясну сировину, в західному регіоні — дикорослі ягоди, викачують мед.

Голова групи компаній «ЕтноПродукт» Олег Жуковський, який запроваджує у своєму виробництві органічні стандарти при вирощуванні зерна і тварин, розповів «Дню» про «тернистий шлях» відмови від хімії й ГМО. Він уже працює декілька років, але рівня австралійських чи європейських фермерів ще не досяг. «Я розпочав із обробітку перелогів — напівцілинних земель — там, де росли бур’яни, тонкі берези та сосни. Десять років ці землі не оброблялися. Довелося все це викорчовувати і приводити ѓрунт до ладу. Кошти вкладалися величезні», — говорить О.Жуковський.

Сьогодні його підприємства вирощують напіворганічну сировину, але з 2010 року фермер розраховує отримати сертифікат, який засвідчить високий рівень екологічної безпеки сировини.

Щоб почати виробництво справжньої «органіки», потрібно три роки не використовувати хімічні отрути, пестициди, синтетичні добрива, стимулятори росту та генетично модифіковані технології на землі, де вирощують «чисте» зерно (для тваринництва перехідний період більший). Тільки після трьох років продукція отримує статус органічної, а сам фермер — сертифікат, який засвідчує виробництво його продукції за органічними методами.

Статус екологічної чистоти — це результат ретельних перевірок сертифікаційної компанії, яка контролює дотримання екологічних вимог (за міжнародними стандартами) на всіх ланках виробництва, починаючи з моменту, коли фермер купує насіння, засіває, проводить різні агротехнічні операції, збирає, переробляє і продає. «Тому споживач може бути впевнений, що цей продукт не містить генетично модифікованих організмів і він якісний», — пояснює Коняшин. Після отримання сертифікату фермерське господарство проходить інспекцію двічі на рік. Тобто інспектори перевіряють дотримання всіх вимог органічних стандартів постійно.

В перші два-три роки «чисте» виробництво приносить на 20—30% менше врожаїв, але при розумному підході фермер може зменшити свої втрати, або й звести їх до нуля в майбутньому, говорять експерти. Так, замість азотних добрив синтетичного походження можна сіяти бобові культури, які насичують ѓрунт азотом. Таким чином без хімії вдається досягнути колишніх врожаїв. Однак в такій технології є одна вада — вартість екологічно чистої продукції на 20—30% більша за іншу. Але тут вже кожен покупець повинен вирішити сам для себе, чи готовий він переплачувати за своє здоров’я.

Виробництво не дешеве, але перспективне, говорить голова групи «ЕтноПродукт». Внутрішній ринок «органіки» практично порожній. «І, зокрема, ринок Києва за півгодини проковтне те, що виготовить сьогодні український фермер», — деталізує він.

Проте на шляху «чистої» продукції до шлунків українських споживача лежить ще одна перепона. В країні виробляється органічна сировина, але власне її переробка та виробництво з неї кінцевого продукту, наприклад, ковбаси, відсутня. «Ми інвестуємо гроші у вирощування екологічно чистого зерна, тварин, які потім везуть на звичайне хімічне підприємство або на звичайну бійню, де це екологічно чисте м’ясо перемішується із генетично модифікованою соєю, і роблять з неї ковбасу, яка надходить у магазин», — говорить Жуковський. Тому покупець не відчуває справжнього смаку та ефекту від таких продуктів. До того ж, у країні не розвинута система з продажу екологічно чистих продуктів. Тільки в деяких українських супермаркетах можна знайти поодинокі приклади «чистого» дива природи. От і виходить, що вирощена в Україні екологічно чиста сировина продається за кордон.

Наталія Білоусова, «День»

УНІАН в Google News