“Яку воду п’єте – таке ваше здоров’я” - Анатолій Яцик

Директор Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем Анатолій Яцик розповідає про проблеми якості води та рівень водопостачання в Україні.

Питна вода є однією з головних проблем ХХІ століття. З якістю питної води пов’язані стан здоров’я людей, екологічно безпечне харчування, вирішення проблем медичного і соціального благополуччя. Згідно з даними ЮНЕСКО, нині у світі понад 1,5 мільярда людей не мають доступу до якісної питної води, а за прогнозами Всесвітньої метеорологічної організації до 2020 року нестачу питної води може відчути все населення Землі.

Ми звернулися до академіка УААН, доктора технічних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки України, директора Українського науково-дослідного інституту водогосподарсько-екологічних проблем Анатолія Яцика з проханням відповісти на кілька наших запитань щодо проблем якості води та рівня водопостачання в Україні.

- Який сьогодні стан українського водопостачання?

- У нашій країні 63 тисячі 119 річок, і всі вони є джерелом для питного водопостачання. Системи водопідготовки для питного водопостачання розраховані на перший-другий класи якості води у річці, водосховищі, а така зустрічається тільки у витоках річок, а так в основному третій-п’ятий класи якості. Тому, для корінного поліпшення стану українського водопостачання необхідно відновити природно-екологічну рівновагу у наших водних екосистемах, і тоді вирішимо зразу ж дві проблеми – забезпечимо збалансоване водопостачання для наших громадян і відновимо рекреаційну здатність наших водних екосистем.

Необхідна законодавчо-правова і нормативно-методична база у нас напрацьована в повному обсязі, розпочати необхідно із запровадження басейнового принципу управління водними ресурсами за чисто європейським зразком (у Франції він застосовується з 1964 року).

- Яка вода краща: з річок чи зі свердловин?

- Три чверті нашого питного водопостачання забезпечується за рахунок поверхневих вод, одна чверть - підземні води та шахтні колодязі. Щодо того, що краще, звичайно колись, коли не було понаднормового перевантаження навколишнього середовища, такої хімізації сільськогосподарського виробництва, можна було спокійно пити воду з колодязів, а тепер необхідно спонукати місцеву санепідемслужбу перевіряти якість води в них. За якість централізованого водопостачання відповідають водопровідно-каналізаційні служби, а контроль мають здійснювати санепідемслужби.

Першими захищеними від зовнішніх впливів є горизонти, які знаходяться на глибині нижче 100 метрів, але вони також потребують періодичного контролю зі сторони спеціалізованих санітарних служб.

- Чи можна вважати воду з кранів технічною водою?

- Працівники водоканалів прикладають максимум зусиль, щоб з тієї води, яка є вихідною у наших відкритих водоймах зробити її питною, провівши відповідну водопідготовку, виходячи з фінансових можливостей на закупівлю реагентів і з того, наскільки обладнання, яке вони мають, дає можливості очистити воду до питних показників. Потрібно пам’ятати, що водоочисні станції у нас відпрацювали по кілька амортизаційних термінів, а світова спільнота в технологіях водопідготовки покрокувала вже далеко вперед. Щоб вода з наших кранів текла більш високої якості, потрібно постійно вкладати значні кошти як у  водопровідно-каналізаційне господарство, так і у відновлення природно-екологічної рівноваги водних екосистем.

- Якщо не можна пити сиру воду з крана, то що  краще: вода в пляшках чи використання фільтра?

- Взагалі, людині дуже корисно пити природну чисту воду. Не мінеральну лікувальну, яку можна періодично вживати за призначенням лікарів, а питну. Щодо вживання води в пляшках: необхідно бути твердо переконаним в її надійності. Підібрати собі воду за смаковими властивостями. Бажано вживати її з одного джерела (свердловини), не робити постійних стресів організму через вживання різної води. Одночасно, слід пам’ятати, що для бутилювання використовують консерванти. А їх якість і дози на совісті виробників.

Фільтри для доочищення води використовують у всьому світі. Тут важливо, яка якість води в крані, бо вона визначатиме періодичність заміни картриджів у фільтрах. У наших умовах міняти їх потрібно дуже часто.

Кияни мають унікальну можливість користуватись бюветним водопостачанням. І хто не лінується, може набрати її кожен день. Але цей вид водопостачання також потребує особливої уваги і контролю. У нас як прийнято: якщо безкоштовно, то таке й ставлення до води. На мій погляд потрібно створити при водоканалі відповідну службу, яка б на платній основі забезпечувала безперебійне бюветне водопостачання, стежила за санітарним станом в зоні бювету, встановила лічильники відбору води з кожної свердловини із застосуванням стільникового зв’язку, в електронному вигляді біля кожного бювету надавала інформацію щодо якісного стану води, яка подається із свердловини.

На все це потрібні кошти, і їх необхідно компенсувати. Бажано повністю, або хоч частково. А то розпочата кілька років тому хороша справа занепадає. До речі, бюветне водопостачання в Києві було вперше обґрунтовано нашим інститутом ще в 1986 році після катастрофи в Чорнобилі, але ця пропозиція не мала належної підтримки в тодішнього керівництва країни – щоб не викликати панічних настроїв серед людей, і серед деяких київських вчених був певний супротив – бо не від них виходила пропозиція. А з роками тепер вони називають себе відкривачами («батьками») бюветного водопостачання.

- Які недоліки хлорування? Що потрібно для того, аби замінити його на інший спосіб знезараження, наприклад, озонування?

- Хлорування води – обробка питної води або стічних вод водним розчином хлору з метою їх знезараження. Оскільки хлорування питної води у ряді випадків призводить до утворення мутагенів і канцерогенів (речовин, які спричиняють генетичні перебудови і ракові захворювання), його замінюють на озонування, тобто оброблення питних вод озоном. Для «пом’якшення води» (зменшення кількості солей лужноземельних металів) у технологічних процесах воду обробляють за допомогою магнітного поля.

Озонування води застосовується для знищення мікроорганізмів і усунення неприємних запахів. Варто зазначити, що перший і другий способи мають право на існування, бо вони попереджають виникнення і розповсюдження можливих захворювань, оскільки більшість населення нашої країни (а особливо в містах) користуються для питних цілей водопровідною водою. Для того, щоб постійно зменшувати дози хлору і озону для обробки води, необхідно негайно приступити до відновлення природно-екологічної рівноваги на наших річках, і в першу чергу на тих, які є джерелами для питного водопостачання.

- Як можна боротися з вторинним забрудненням води у водопровідних мережах. Чи єдиний вихід – поміняти труби? Чи пластмасові труби найкращий варіант?

- Дійсно, якщо у наші водопровідні мережі подати навіть дистильовану воду, то з крану вже буде надходити не зовсім придатна для вживання вода. Існуючі водопровідні мережі вже відпрацювали забагато, і вони давно не відповідають своєму функціональному призначенню, але щоб їх замінити потрібні колосальні кошти. Мені доводилось бачити магістральні водопровідні і водовідвідні мережі в зарубіжних країнах, то є цілі підземні міста з вільним доступом експлуатаційних бригад до них. Магістральні водоводи проходять в спеціальних тунелях по яких вільно може пересуватися обслуговуючий транспорт. Найбільш високий рівень водопровідного господарства, на мій погляд, має Берлін. І будь-яка заміна не супроводжується розкриттям ґрунту над ушкодженою ділянкою, і тими незручностями, які виникають при цьому, особливо у великих містах. У наших умовах боротися з вторинним забрудненням дуже важко, і особливо в трубах малого діаметра. Як правило, вони давно вже втратили свою початкову пропускну здатність, і запустити в них пластмасові труби для поліпшення якості питного водопостачання проблематично з двох причин: першу я назвав – втрачений діаметр, а друга полягає в тому, що це ще більше зменшить пропускну їх спроможність. Пластмасові високонапірні харчові труби звичайно більш безпечні, але вони придатні за нового будівництва водопровідних мереж.

Великі водоводи можливо, і навіть необхідно, ремонтувати шляхом нанесення цементно-піщаної суміші, що продовжує термін їх дії і підвищує надійність водокористування.

- Яких змін потребує система українського водопостачання?

- Оскільки поверхневі води є базовими у питному водопостачанні України, необхідно знати який дійсний стан наших поверхневих вод, а для цього треба здійснити їх екологічну оцінку (на сьогодні вона виконана для Львівської, Волинської, Рівненської, Житомирської, Вінницької, Полтавської і Донецької областей).

Наступний етап – проведення екологічної оцінки басейнів річок, в яких формуються ці водні ресурси, та здійснення водогосподарсько-екологічного районування басейнів річок, встановлення диференційованої плати за забір води, в залежності від наявності водних ресурсів і їх якості.

Також треба відновити екологічні паспорти річок і підприємств, прийняти Закон України «Про екологічне страхування». В кожній адміністративній області вибрати одну малу річку і на її основі зробити дослідно-показовий природний об’єкт «Мала річка», де можна було б запровадити всі останні досягнення вітчизняної науки і показати шлях відновлення їх природного стану.

Напрацювань у вітчизняної науки достатньо, потрібно розуміння цих проблем у тих хто приймає рішення – від голів сільських рад до найвищих посадових осіб в державі, і відповідно високий професійний підхід у тих, хто на науковому рівні буде супроводжувати їх вирішення, і хто на практиці зможе їх реалізувати. На жаль, в Україні вже понад 1200 населених пунктів користуються привізною водою.

- Як ви ставитесь до розмов про альтернативний (третій) кран (вода питна і вода підвищеної якості)?

- Сучасні технології дозволяють очистити воду від будь-якого забруднення і навіть довести її до дистильованої. Але при цьому слід врахувати вартість такої очистки. А чи потрібна така вода людям для питних потреб? Які будуть наслідки від її вживання? Чи не простіше і краще буде для нас і прийдешніх поколінь допомогти природі відновити природноекологічну рівновагу у водних екосистемах України, і цим забезпечити природний, а не техногенний розвиток нації, та зберегти її здоровий генофонд.

Для підвищення рівня водоспоживання необхідно підняти культуру водоспоживання і водовідведення. Так і хочеться порадити всім нам: «Ставтеся до води, як до самого себе, бо вона – ваше здоров’я і життя, вода – це ми самі», а також: «Ставлення до води є мірилом цивілізованості, культури і рівня розвитку нації». Здоров’я Вам з чистої води і ранньої роси.

Мирослава Холявінська (УНІАН)

УНІАН в Google News