В гостях у ювелірів (фоторепортаж)

Напевне, немає такої жінки, якій не було б цікаво дізнатися, як виготовляють ювелірні прикраси. У нас з’явилася нагода на власні очі побачити «таїнство» створення коштовностей – Київський ювелірний завод запросив у гості...

Напевне, немає такої жінки, якій не було б цікаво дізнатися і подивитися, як виготовляють ювелірні прикраси. Особисто я щодо цього питання губилася в здогадках – чи то якась машинка штампує каблучки, сережки та браслети, чи то бригада ювелірів всю цю красу вирізає та виплітає власноруч, а може,  взагалі... якесь маленьке звірятко, яке загортає шоколад у фольгу...

Несподівано з’явилася нагода підняти завісу таємниці над цим питанням і на власні очі побачити «таїнство» створення коштовностей – Київський ювелірний завод запросив журналістів у гості. Організатори, очевидно, і самі не чекали такої цікавості до свого підприємства – на запрошення відгукнулося біля сотні «працівників пера та диктофона». Така кількість людей створила певні незручності, і, стоячи біля якогось артоб’єкта, виглядаючи з-за спин колег, я відчула всі «вузькі» місця виробництва.

Ювелірний завод, як виявилося, об’єкт режимний, потрапити до нього не так вже й просто, і, здолавши перешкоду у вигляді суворого охоронця, потрапили у відділ зберігання сировини. Розчарую тих, хто думав, що на ювелірному заводі довкола стін стоять бочки зі златом-сріблом, а біля них розсипані самоцвіти та смарагди. Замість цього на поличці лежить кілька злитків чистого банківського золота та срібла 999,9 проби. Золото та срібло підприємство купує у банків, або переробляє прикраси, які люди здали в пункти обміну. Працівники згадують найнесподіваніший виріб, який принесли на обмін – це справжній золотий кастет.

Злитки золота та срібла

Банківські злитки

Але не лише золото чи срібло потрібне для створення прикрас, бо вони дуже м’які та легко деформуються. Благородного металу в сплаві ювелірного виробу лише частина, наприклад, в 1 кг сплаву золота може бути і 585 грам, і 750, і саме вміст золота (чи іншого дорогоцінного металу) визначає пробу виробу. Решта – інші метали (мідь, срібло, паладій, цинк тощо), так звана лігатура, яка і визначає колір сплаву. Завдяки різним домішкам й з’являється біле золото, жовте, червоне, рожеве і навіть зелене…

"Варка" золота

Після отримання сировини, перевірки її якості, зі всіх потрібних інгредієнтів «варять» сплав потрібної проби та розливають його у форми. Ця частина екскурсії була для мене найнесподіванішою. Виявляється, сплав заливають у форму в вигляді ялинки, де замість гілочок прикріплені маленькі формочки потрібних виробів – ялинка з каблучками, сережками або кулонами. Після того, як метал охолоне і затвердіє, з золотих “ялиночок” відрізають гілочки-прикраси, які далі йдуть на обробку – оздоблення камінням, полірування тощо.

Контроль плетіння ланцюжка

Золоті гори

Обрізка золотих "гілочок"

Камінці в прикраси не приклеюють, за винятком перлин, а закріплюють на металі. Цим займається спеціальна бригада закрепщиків, куди обирають за головною ознакою – статевою, бо впоратися з такою роботою можуть лише чоловіки. Є в бригаді і свій “Стаханов” – 24-річний Вадим, який за зміну може закріпити до 500 камінців.

Закріплення камінців

Камінчик за камінчиком...

Оздоблення сережок

Вже прикрашені сережки

До речі, на підприємстві жорсткий контроль – кожен міліграм дорогоцінного металу під наглядом, аби нічого не “прилипло” до рук працівників. Навіть робочу форму працівники не забирають прати додому, а здають в пральню на заводі. Там воду, в якій прали форму, спеціально відстоюють, аби золотий пил та стружка, які могли потрапити на одяг, осіли та їх можна було зібрати.

Готові – оздоблені та відполіровані вироби прямують в “таємну кімнату”, де на них ставлять пробу. Київський ювелірний завод один з чотирьох ювелірних підприємств, які можуть самостійно ставити пробу (разом з Вінницьким, Львівським та Харківським заводами), решта ж виробників повинні віддавати вироби на клеймуння в державну пробірну палату України. Пробу на вироби ставлять двома способами – або лазером, або пресом. Доступ в кімнату, де ставлять проби, обмежений, в неї потрапити може лише кілька працівників заводу. Така секретність потрібна для того, щоб ніхто не міг сфотографувати чи якось скопіювати штамп проби. І вигляд проби періодично змінюють для уникнення підробок.

На всіх етапах виробництва контролюють якість сплаву, перевіряють, чи відповідає проба заданим параметрам. І перед тим, як поставити штамп проби, працівники останній раз перевіряють і підтверджують її, аби уникнути помилки і не дискредитувати себе та репутацію підприємства.

На підприємстві створена галерея, де зібрані найкращі вироби, в тому числі й ексклюзивні роботи. Ювеліри готові працювати над виробленням ексклюзивних прикрас, але їхня вартість має бути вищою за 5 тисяч гривень, аби був сенс, як вони кажуть, “розвертати всю машину в інший бік”. Кожен бажаючий може прийти зі своєю задумкою, яку команда художників спроектує на папір, а технологи втілять у життя. Але на сьогодні, за словами ювелірів, найбільший замовник ексклюзивних виробів – це церква, яка замовляє і хрести, і приладдя для хрещення чи причастя.

У галереї є чим похвалитися

Церковні чаши

Далі готові прикраси потрапляють у роздрібну мережу, де знаходять собі господаря. Але виробники зазначають, що купити якісний виріб – це півсправи, адже щоб він тішив довгі роки, за ним потрібен правильний догляд. Ювеліри дивуються – ніхто ж не купує сукню від кутюр і не йде в ній прибирати квартиру чи копати город, то чому ж це все роблять у прикрасах? Адже побутова хімія пошкоджує виріб, сплав окислюється. Та навіть звичайний крем, яким ми користуємося, здатен назавжди позбавити вашу прикрасу блиску, бо він може містити ртуть, яка руйнує золото. Також фахівці не радять купатися в морі у прикрасах, особливо срібних, бо метал змінить свій колір, оскільки у воді багато сірководню. Отже, потрібно не забувати доглядати за своєю прикрасою, і вона тішитиме око не один десяток років, а потім може стати родинною та перейти у спадок дітям...

Думаю, у ювелірів залишилося ще багато секретів, але така в них робота - дивувати та вражати красою і майстерністю.

Лілія Коваль (УНІАН)

УНІАН в Google News