На Львівщині живцем згоріло четверо малолітніх дітей

Протягом останніх 7 років на території Блажівської сільради згоріли дерев’яні церкви, школа, і ось знову трагедія. Місцеві жителі розхвилювалися: чи бува не якесь прокляття над селами чигає…

У ніч із п’ятниці на суботу невеличке гірське село Звір у Самбірському районі на Львівщині не спало до ранку. Близько опівночі до фундаменту згорів щойно зведений дерев’яний будинок. Найжахливіше, що вогонь забрав життя чотирьох дітей – семирічної Оленки, 6-річної Віки, 4-річного Василька та дворічного Віталика. Їхні геть повністю згорілі й обвуглені тільця знайшли в одному куточку кімнати, якої уже не було. Чи то спали усі в одному ліжку, чи то вкупочці пробували рятуватися від вогняної смерті…

Іще з вечора, розповіли сусіди, мати дітей Леся Гриб була зовсім тверезою, навіть корову доїла. А потім уклала дітей спати у нову хату (старенька стоїть поруч на обійсті) і кудись поваландалася. Чи то спиртного шукати, чи то до якогось чергового ловеласа пішла… Коли будівля зайнялася вогнем, а усе село бігло на порятунок, Леся з’явилася десь у гурті. Кидалася на коліна, била головою об землю, голосила, а потім несподівано кудись зникла, бо хто у ті хвилини за нею пильнував…

Життя так у жінки склалося, що інакше, ніж непутящою, її не назвеш. Із Росії, де була на заробітках, привезла двох дітей, потім вже у рідному селі «знайшла» собі ще двох. Неґречно порпатися у чужому житті, але сільські жінки, які жваво тепер тему обговорюють, характеризуючи 31-річну Лесю, кажуть: «Самі подумайте, як жила, коли всі діти від різних батьків…Та й горілку полюбляла пити». Її мати на заробітках в Росії, десь на бурових нафтовикам їсти варить. Дуже важко працює, гроші передає у село, щоб тут хату звести, а сама лиш раз на півроку навідується. В одну мить позбулася і новобудови, і чотирьох внучат водночас. Ще тієї ж ночі дали їй у Сибір знати, що сталося у Зворі… А дідусь покійних внучат – інвалід першої групи, без пальців на обох руках. Сидить безпорадно на порозі, уже й не плаче, тільки раз по раз промовляє: «Що хата, діточок нема»…

В суботу вранці на трагедію ми приїхали разом з головою Самбірської райдержадміністрації Іваном Білаком. День перед тим він був якраз у Зворі разом з кореспондентом якоїсь київської газети, що вивчав стан справ у земельно-правових стосунках. Гість натішитися не міг гарною природою, відвертістю і щирістю селян. А Іван Білак каже, якби ж то знав, що тієї ночі станеться, то сам би ту хату пильнував… Як тільки очільник району з’явився на попелищі, з’ясував, що ховати дітей нікому. Білак сам організував машину, яка зібрані на попелищі обгорілі останки відвезла у морг, сам оплатив чотири труни. Увечері того ж суботнього дня дітей поховали усім селом у братській могилі. Не було тільки матері. Кажуть, міліцейський собака взяв слід, який потягнувся кудись далеко у гори, але пішов дощ, і слід пропав…

Питаємо у людей, за що жила Леся, як дітей утримувала? «Та хіба самі не знаєте, гроші держава на діти давала, мама з Росії на хату присилала, от Лесьці нічого іншого не залишалося, як пити та гуляти»… Районна влада знала про цю багатодітну родину. Начальник служби у справах дітей Самбірської РДА Любов Волошин розповіла, що уже цьогоріч виїжджали у Звір на оглядини тричі. У хаті було чисто, їсти наварено, діти начебто доглянуті. Та й мати не мала класичного вигляду пиячки. І все ж у квітні служба скерувала у сільраду листа (наче щось передчувала), щоб взяти сім’ю на облік як неблагонадійну чи прилаштувати дітей у сиротинець. Але відповідь з сільради так і не надійшла. Війт Володимир Пукаляк переконував нас у тому, що останнім часом Леся була більш-менш чемною, багато не пила… Зрештою, що нині шукати винних у загибелі чотирьох малолітніх дітей. Все те, про що пишемо, називається не інакше, як соціальною трагедією наших днів.

А чому сталася пожежа? Все до банального просто. За неоплату за світло у новому будинку відключили електроенергію, і хтось з доморощених сільських енергетиків прилаштував так звану воздушку. Певно, десь закоротило, і загорівся будинок якраз у той час, коли солодким і останнім сном спали сестрички і братики, а їхня мати шукала собі нічних розваг…

Представники районної влади кажуть, що не раз у районі трапляються ситуації, коли незаможні багатодітні родини опиняються без світла через борги. У таких випадках сільради нагально повідомляють керівників району, а ті вживають невідкладних заходів. Кажуть, проблема вирішується протягом кількох годин. Чому так не сталося цього разу, чому про нестандартну ситуацію не повідомив війт і чому взагалі матері вистачало грошей на спиртне та гульки, а не вистачало на електроенергію? Чому тоді мовчало село, а тепер дружно обурюється?..

Протягом останніх семи років на території Блажівської сільської ради згоріли дерев’яні церкви у Волі-Блажівській та Зворі, школа у Волі-Блажівській, і ось знову вогняна трагедія. Місцеві жителі не на жарт розхвилювалися: чи бува не якесь прокляття над селами чигає…

Високий ЗамокРоман Іванчук

УНІАН в Google News