Реінкарнація Ялтинського театру

Після реставрації театр ім. А.П. Чехова приймає перших глядачів...А у вересні 2008 року виповнюється 100 років з моменту відкриття капітальної будівлі «новиковського» театру...

З розвитком із 60-х років ХIХ сторіччя Ялти, як кліматичного курорту для хворих на легеневі захворювання, все частіше поставало питання щодо того, як зайняти і чим розважити приїжджих. Невеликої танцювальної зали й естради для оркестру в міському саду було явно недостатньо. Гастролюючим музичним і драматичним театрам ставити вистави в Ялті було ніде. Лише до 1883 року на території міського саду було збудовано міський театр за проектом Г. Шрейбера. Театр був дерев’яним на кам’яному підмурку, з двома вбиральнями й касами. Його будівництво оцінювалося в 5.000 рублів. Красиві фасади, простора сцена, містка глядацька зала, великі коридори та фойє подобалися й публіці, й акторам.

Першою виставою на сцені театру стали «Без вини винні» О. Островського з Мамонтом Дальским у головній ролі.

Так театр виглядає сьогодні

Театр на чотири роки віддали в оренду Ф.А. Бігуну, ялтинському купцю. Крім будівлі театру, Бігун отримав частину міського саду біля західної межі ділянки. Частина саду, що здавалася в оренду, відділялася ажурними гратами, повитими зеленню.

За час оренди Бігун зобов’язався влаштувати літню дерев’яну театральну сцену з двома вбиральнями з боків на кам’яному підмурку чи на стовпах, біля ресторану йому дозволялося збудувати кухню, а праворуч — тир для стрільби в ціль і кегельбан.

Вхід до міського саду був за річними, місячними й разовими квитками, а вхід до відданої в оренду частини для відвідувачів саду був безкоштовний, але за годину до вистави відвідувачі мали вийти. Якщо проходили на виставу, то платили в касу Бігуна. Буфет Бігуна мав працювати з 7.00, в асортименті — не менше десяти страв і кращі південно-бережні вина.

У травні 1888 року в літньому театрі товариство російських артистів поставило водевіль на п’ять дій «Війна дружин із чоловіками».

1888 року закінчився термін оренди міського театру, укладений Бігуном із містом, і театр разом із тиром, кегельбаном перейшов у розпорядження міста. При цьому міська управа купила в Бігуна рухомого майна на 306 рублів.

З 1888 року будівля театру здається в оренду колишньому артисту імператорських театрів С.Н. Новикову. Справи в театрі йшли погано, і він просив відстрочити виплату орендних грошей.

17 січня 1894 року на засіданні Ялтинської міської Думи було розглянуто питання щодо спорудження в Ялті нових курзалу, театру й ресторану. Створення проекту спорудження будівлі для курзалу та іншого було покладено на комісію з гласних: В. А. Рибіцького, В. Н. Дмитрієва, А. К. Вінберга під головуванням міського голови.

9 березня 1895 року Управа представила Думі план на спорудження нового театру, кошторис було обчислено в 13 000 рублів, потім проект було розширено і вдосконалено, кошторис збільшено до 28 500 рублів.

До спорудження нової капітальної будівлі вистави й далі йшли у старому приміщенні театру.

Восени 1897 року в першому приміщенні театру читали свої твори Н. Гарін-Михайлівський і К. Станюкович. Навесні наступного, 1898 року, пройшли гастролі української театральної групи під керівництвом Н. Садовського за участю М. Заньковецької, у вересні ялтинська публіка осаджувала театр, сподіваючись потрапити на концерт Шаляпіна та Рахманінова.

У 1898 р. Немирович-Данченко просить Антона Павловича дозволити постановку «Чайки» на сцені МХТ.

«Якщо ти не даси, то заріжеш мене, оскільки «Чайка» — єдина сучасна п’єса, що захоплює мене як режисера, а ти — єдиний сучасний письменник, який становить великий інтерес для театру зі зразковим репертуаром», — наголошував Н-Д. «Чайка» дала життя новому театру, а театр затвердив новаторську драматургію Чехова. З цього часу емблемою театру стала біла чеховська чайка.

Антону Павловичу дуже хотілося самому побачити, як поставлено його п’єси, але через хворобу він не міг поїхати до Москви.

У листах до друзів Чехов просив театр приїхати до Ялти. Любов артистів до Чехова була настільки великою, що вони вирішили приїхати до Ялти повним складом.

14 квітня Художній театр приїхав до Ялти, й у місті почалося весняне свято. До цього часу до Ялти приїхали друзі Чехова: Горький, Бунін, Купрін, Мамін-Сибіряк, Скіталець.

Важко описати, що коїлося цього вечора в Ялтинському театрі. «Захват публіки буквально доходив до шаленства, на сцену з усіх боків кидали вінки, квіти, а під кінець — шапки й рукавички», — повідомлялося наступного дня в газеті «Кримський вісник». Усі викликали Чехова, і коли він з’явився перед глядачами, хтось підніс йому пальмову гілку, перев’язану червоною стрічкою з написом: «Антону Павловичу Чехову, глибокому тлумачеві російської дійсності, 23 квітня 1900 р.»

У квітні 1900 року колектив Московського художнього театру показував тут «Чайку» і «Дядю Ваню» А.П. Чехова, а також «Самотніх» Гауптмана і «Гедду Габлер» Ібсена — справжнє свято для ялтинців.

П’ять місяців потому, 10 вересня 1900 року, будівля першого ялтинського міського театру згоріла.

1902 року на його місці з’явився тимчасовий театр, на сцені якого виступала прекрасна російська актриса В. Коміссаржевська.

На будівництво нової капітальної будівлі театру, запланованого ще 1895 року, в міського управління не вистачало коштів. Вирішити проблему допоміг уже згадуваний колишній артист імператорських театрів, київський I гільдії купець Семен Никодимович Новиков. Він запропонував свої послуги Ялтинській міській Думі й, отримавши згоду, 13 травня 1908 року уклав із нею такий договір:

С.Н. Новиков будує на міській землі на вул. Катерининській будівлю театру з усіма спорудами (вбиральні для артистів, каналізація, водопровід, електричне освітлення тощо) за планом, складеним архітектором Львом Миколайовичем Шаповаловим, вартістю не менше 30 тисяч рублів. Новиков зобов’язаний здати будівлю не менше, ніж за шість місяців від дня затвердження проекту Будівельним відділом Таврійського губернського правління. Будівля театру і служб віддається на безвідплатне користування С.Н. Новикова на десять років від дня прийняття від Новикова споруд. Воду й електричне освітлення оплачує Новиков, він же й робить поточний ремонт.

Новиков зобов’язується давати в театрі щорічно не менше 100 вистав: оперних, опереткових, драматичних, балетних та інших на власний розсуд, окрім кафешантанних. За недограну кількість вистав він платить по 15 рублів за виставу.

Новиков має право влаштовувати буфет і продаж напоїв окремо від буфета міського саду.

Новиков зобов’язаний мати пристойні меблі, не менше десяти змін декорацій і арматуру для освітлення. При цьому все рухоме майно, придбане Новиковим у театрі, — його власність. Решта — по закінченню терміну договору переходить на користь міста. В разі смерті Новикова його права й обов’язки переходять до спадкоємців.

Новиков починає будівництво не пізніше, ніж за шість тижнів по затвердженню планів і, якщо не закінчує у термін, то платить Управі по десять рублів за кожний день прострочення.

Незважаючи на жорсткі умови договору, Новиков із ними погодився.

Будівництво йшло швидкими темпами і широко освітлювалося місцевою пресою. Будівництвом керував архітектор Л.Н. Шаповалов.

У середині серпня доходили до кінця обробні роботи. Газета «Російська Рив’єра» в ці дні писала: «...Внутрішній вигляд «Новиковського» театру справляє дуже вигідне враження. Невелика, проте висока, містка зала вміщає багато повітря,... Всі місця розташовані зручно в акустичному і зоровому відношенні... музиканти будуть приховані від публіки»

Нова будівля була збудована раніше за термін, усього за сто днів.

На відміну від колишньої, будівля була двоповерховою, в два яруси, зі службами, кам’яним, під залізним дахом. Її вартість була 48 536 рублів, що на 18 536 рублів перевищило мінімальні витрати на театр, встановлені міською Думою.

Фасад нового театру був без особливого декору, з рельєфними карнизами. В лівій і правій частинах фасаду, що злегка виступали, було по одному високому півциркульному вікну другого поверху та маленькому квадратному першого. Вхід до фойє — через троє засклених дверей був із вулиці Катерининської. Над входом — металевий піддашок.

Простора глядацька зала додатково через стелю освітлювалася вікнами денного світла. Просторе фойє і трьох’ярусна зала з великими балконами, три ряди крісел у партері. Ложі бельетажу відділені одна від однієї профільованими колонами. По периметру балкони було прикрашено ліпним орнаментом. Драпіровка багатошарових візерункових оксамитових завіс угорі була увінчана гербом міста.

5 вересня 1908 року розпочалося життя нового міського театру. Цього дня відбувся концерт знаменитої співачки, солістки театру Його Імператорської Величності М.І. Доліної. Доліну заступила опереткова трупа Рафальського і Новикова, потім італійська опера.

Життя «Новиковського» театру було насичене й різноманітне.

Вся світова й російська класика звучала на сцені ялтинського театру, в тому числі твори К. Сен-Санса, М. Мусоргського, Г. Венявського, А. Рубінштейна, А. Глазунова, А. Спендіарова та інших. На сцені театру звучали твори ялтинського композитора Кирила Дмитровича Агренєва-Славянського, В. Ребікова. У театрі влаштовувалися вечори симфонічної музики. Була представлена і національна музика: ансамбль «Товариства українських артистів» під управлінням Степана Олександровича Глазуненка тощо.

Новиковський театр проводив доброчинну діяльність. Такі безкоштовні вистави, як правило, проходили один раз на місяць. У театрі влаштовувалися й учнівські вечори, твори відомих композиторів виконували юні обдарування. Театр любили і з задоволенням відвідували ялтинці та гості міста.

У вересні 2008 р. виповнюється 100 років із миті відкриття капітальної будівлі «новиковського» театру.

Навесні 1917 року на сцені театру знову ставила вистави трупа Московського художнього театру. Тут у різний час виступали Ф. Шаляпін, Л. Собінов, І. Козловський, А. Вертинський, К. Шульженко, М. Есамбаєв та інші.

У листопаді — грудні 1941 р. під час німецько-фашистської окупації міста у фойє театру знаходилася кузня, в інших приміщеннях розташувалися майстерні для ремонту мотоциклів, похідні кухні. У квітні 1944 року, відступаючи з Ялти, фашисти підпалили будівлю театру.

21 липня 1944 р. газета «Сталинское знамя» опублікувала постанову Ради Народних Комісарів Кримської АССР «Про увічнення пам’яті великого російського письменника А.П. Чехова», якою театру привласнювалося ім’я А.П. Чехова. Мешканці м. Ялти за допомогою бійців 128 Гвардійської стрілецької дивізії генерал-майора Колдубова відновили театр, і 6 серпня 1944 р. на сцені театру першим виступив Сергій Лемешев.

 Ольга ІВАНОВА, газета "День".