Держава поверне землю?

Земля на Південному березі Криму — вельми ласий шмат українського земельного пирога... Ставки в грі високі, і схеми заволодіння «золотою» землею найчастіше дуже далекі від законодавства...

Апеляційний суд Луганської області готується поставити крапку у справі про 30 гектарів прибережної землі в бухті Ласпі.

Земля на Південному березі Криму — вельми ласий шмат українського земельного пирога. Це й вдале капіталовкладення, і питання престижу — демонстрація колегам по цеху своєї могутності, значущості й, нарешті, просто відмінне місце для відпочинку в курортній зоні. Важко знайти бодай одного представника першого ешелону вітчизняного бізнесу, в якого не був би припасений «запасний аеродром» у вигляді ділянки на ПБК. Ставки в грі високі, і схеми заволодіння «золотою» землею південного узбережжя найчастіше дуже далекі від українського законодавства. Найбільш яскравим і масштабним прикладом застосування таких схем стала справа «Атлантики» — легендарного в минулому кримського державного підприємства, яке володіло флотилією з 56 суден, вело рибальський промисел, виробляло рибну продукцію та ремонтувало судна.

З початку 2000-х років «Атлантика» почала грузнути в боргах. На самому підприємстві кажуть, що банкрутство «проектувалося» під одну з бізнес-структур, зацікавлених у здобутті контролю над високоліквідною нерухомістю «Атлантики». А саме — півторакілометровою смугою кримського узбережжя в знаменитій бухті Ласпі в Севастополі, базою відпочинку «Смарагд» і недобудованим пансіонатом на 500 місць.

Процедура санації «Атлантики» була ініційована в серпні 2005 року, внаслідок чого управління компанією перейшло до керуючого санацією. Через рік — 26 липня 2006 року — план санації був затверджений постановою Господарського суду Севастополя. Однак те, що відбулося після цього, більше скидалося не на санацію, а на передачу державного майна заздалегідь обраному покупцеві за мінімальною стартовою ціною.

Організатор «аукціону», яким виявилася не кримська, а чомусь запорізька філія Державної розрахункової установи «Агентство з питань банкрутства», доклав максимум зусиль, щоб у конкурсі брав участь тільки один покупець. З метою обмеження доступу до аукціону конкурс був призначений на 11 вересня, тобто через півтора місяця після затвердження плану санації — термін неприйнятний навіть для огляду продаваного майна. Другим загороджувальним заходом для «випадкових» покупців стало те, що аукціон проводився не в Севастополі, а в Запоріжжі.

«Відкритість» же «аукціону» наочно характеризує той факт, що бути присутнім на ньому дістав змогу лише один покупець. Решту ж покупців, які подали всі потрібні документи та грошову заставу для участі в торгах, просто фізично не пропустили.

«Агентство з питань банкрутства» взагалі не мало права проводити конкурс із продажу «Атлантики», бо відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 24 вересня 2005 року було ліквідоване, тобто на час проведення конкурсу вже понад рік не мало повноважень надавати послуги в процесах, пов’язаних із питаннями банкрутства.

У результаті, перемігши на цьому «конкурсі», схожому на містифікацію, і сплативши менше 20 мільйонів гривень (інші претенденти на покупку пропонували суми до 70 млн.), «Метекс-М» став власником землі та майна «Атлантики».

Новоспечений власник відразу продав землю з пансіонатами й збанкрутував. 27 вересня 2006 року ТОВ «Метекс-М» подало заяву про ініціювання власного банкрутства, і вже 20 листопада 2006 року Господарським судом Дніпропетровської області було визнане банкрутом. Тобто фірма брала участь у конкурсі, вже будучи нездатною виконувати свої боргові зобов’язання. Потім із такою ж стрімкістю нерухомість була перепродана ще двічі, і зрештою перейшла під контроль кількох осіб, серед яких — акціонер компанії «Київ-Донбас», яка недавно пройшла IPO, Віктор Тополов.

Після того як відсторонені від конкурсу покупці звернулися з листом до прем’єр-міністра України, Кабмін доручив Генеральній прокуратурі почати розслідування легітимності продажу активів ДП «Атлантика». У результаті розслідування Генеральна прокуратура зібрала низку документальних свідчень нелегітимності продажу «Атлантики». Матеріали були передані до суду.

Після кількох судових розглядів за позовом одного з відсторонених покупців Верховний суд України ухвалив остаточне рішення про те, що проведені конкурси незаконні, а їхні результати недійсні. Це рішення є підставою для повернення майна в державну власність.

Проте «покупці» «Атлантики» вирішили протиставити Генеральній прокуратурі, Вищій раді юстиції, яка взяли цю справу під особливий контроль, та Верховному суду ще один популярний викрут — подати до суду на самих себе, програти процес і тим самим заблокувати подальші розгляди у справі.

Унікальною особливістю вітчизняної правової системи є те, що перешкодити виконанню рішення Верховного суду країни може... районний суд. Таким судом став Каміннобродський районний суд міста Луганська, який вирішив узяти на себе відповідальність із встановлення справедливості у справі далекого севастопольського держпідприємства «Атлантика». Каміннобродські судді глибоко перейнялися проблемами «покупців» «Атлантики» й задовольнили позов. Після цього справа перейшла до Апеляційного суду Луганської області.

Процес у Луганській області знадобився нинішнім власникам землі не стільки для того, щоб зберегти власність, скільки для того, аби виграти час. У структурах, які контролюють сьогодні майно «Атлантики», чудово розуміють, що після рішення Верховного суду повернення державі незаконно куплених активів —неминуче. Однак можна ж спробувати продати «Атлантику» інвесторам, які не до кінця розуміють ситуацію й не знають ані про рішення Верховного суду, ні про увагу до цієї справи Генеральної прокуратури.

А справа не є тривіальною суперечкою «господарюючих суб’єктів». Насамперед тому, що були грубо порушені інтереси держави — бюджет недоотримав як мінімум 10 мільйонів гривень. Причому така ситуація стала можливою завдяки діям державних чиновників із ДХО «Агентство з питань банкрутства», які порушили закон. Можна прогнозувати, що, хоч в Україні й не діє прецедентне право, результат справи «Атлантики» завдяки своїй масштабності та скандальності стане своєрідним сигналом українській судовій системі та вітчизняному бізнесу — а чи можна «по беспределу» купувати привабливу кримську землю.

Автор: Олег ШУБІН.

Дзеркало тижня № 22 (701) 14 — 20 червня 2008

УНІАН в Google News