У Києві Аронофські дивувався, чому з ним розмовляють російською
У Києві Аронофські дивувався, чому з ним розмовляють російською

У Києві Аронофські дивувався, чому з ним розмовляють російською

15:04, 02.04.2009
5 хв.

Я щось не можу збагнути, чому ви всі запитання ставите російською, адже я приїхав до України, чи не так? – запитував американський режисер.

Успішний режисер сучасності, переможець минулого Венеціанського кінофестивалю Даррен Аронофоські приїхав до України презентувати свою переможну картину «Рестлер», яка офіційно стартує в українському прокаті 16 квітня. Так продовжується його презентаційне турне і, на щастя, цей тур не оминув і Київ. Та тільки Мікі Рурка він десь загубив у дорозі. Відомо, що в Москві вони презентували картину удвох.

Усе почалося у кінозалі «Ультрамарину» з перегляду фільму «Рестлер». Потім – зустріч з режисером і прес-конференція. Журналістів було багато, може під 100. Враховуючи, що поспілкуватися з Дареном випадає нечасто, а питань з’явилося багато: про «Рестлера», попередні роботи, життєву позицію, музику а ще багато чого.

Конференція почалася дуже жваво, проте Дарен майже на кожне запитання відповідав, наче захищаючись.

Відео дня

– Як Вам вдалося Мікі Рурка змусити плакати у фільмі, і взагалі чому все так сентиментально? – запитав хтось.

Мені цікаво бачити, як чоловіки плачуть. У цьому є щось драматичне. І це брехня, що ви не плачете, і ви... У чоловічих сльозах щось є. І ви плачете, плачете наодинці? – Запитував він у аудиторії, та аудиторія мовчала.

– Даррене, згадайте Ваш досвід з наркотиками, який він був?

– О, (сміється. – Авт .), та ні згадайте свій досвід. А який він був у вас?

– У мене не було взагалі, – відповів журналіст.

– О, та ви брешете! Подивіться на брехуна! Людина каже, що не було досвіду з наркотиками. – віджартовувався він, водночас намагаючись збагнути – може і таке буває…

– Взагалі щодо наркотиків, продовжив Аронофські, – я хотів би сказати, що це велика проблема. Це велика проблема в Америці. І, як на мене, наркотики, або принаймні деякі з них, думаю краще легалізувати. Адже для нас це проблема. І для Мексики…. У нас занадто багато вживають наркотиків.

– Що Вам подобається більше – займатися коханням чи створювати фільми?

–О, ну ви знаєте робити кіно це складно…. Це дуже складно. Я б навіть сказав, що це одна з найжахливіших і найважчих професій. Тому з відповіддю все дуже просто.

– Ви боїтеся смерті?

– Звичайно, – після довгої паузи відповів режисер.

– Даррене, після того як Оскар за кращу чоловічу роль дістався не Мікі Рурку, а Шону Пену, який зіграв політика-гея, не думали ви про те, якщо Ваш герой був би геєм, можливо, і перемога би припала вам?

– Ще б пак (сміється. – Авт .)! Ні, це я жартую! Та все ж знаєте Мікі за роль у моєму фільмі вже встиг отримати цілу купу нагород, які в нього заповнили цілу полицю вдома. До нього повернулася зірковість, популярність. Навіть було таке, що десь після виходу фільму він мені телефонує і кричить: «Що ти накоїв?! Усі мене фотографують, папараці не дають вийти з дому!». Чесно кажучи, шкода що Оскара він не дістав. Академіки подумали, що політика, мабуть, важливіша за спорт. Але я бачив як зіграв Пен, і він також зіграв чудово.

– За Рурком взагалі останніми роками закріпилася жахлива репутація неадекватної людини, скандаліста, та чому все ж таки він?

– Так, ви праві, все це так. Але це все в минулому. По-перше, він зараз змінився і виправився. Став дисциплінованим, не п’є і не б’є нікого, наскільки я знаю. Хоча характер у нього ще той. Мені доводилося його, ніби ображати, провокувати, щоб він зіграв у сценах, як я хотів. Але головна проблема для мене була не в цьому, а в тому, щоб вмовити продюсерів дати гроші на фільм, де Мікі зіграє головну роль. І ті мізерні для американського кіно гроші – 6 мільйонів – було дістати дуже складно. Мені пропонували взяти іншого актора. Наприклад, Ніколаса Кейджа і тоді бюджет одразу зростав, але з грошима казали мені продюсери вже не буде проблем. Я довго думав, потім якось навіть ходив по місту і питав людей – що ви думаєте про Рурка, хотіли б його побачити у цій ролі? Так, і прості люди казали, що хотіли б. Тому подумавши, я вирішив настояти на своєму. І ось маємо результат.

– Чи будете Ви ще працювати з Мікі, адже у Вас вийшов вдалий тандем?

– Я не знаю. У Мікі зараз стільки пропозицій. У нього стільки нових проектів. Гадаю, зовсім скоро ми його побачимо у цікавих картинах. Але щодо нас, не знаю. У майбутньому думаю, так, може років через 5. Можливо, коли знову треба буде його рятувати і він завалить свою кар’єру (сміється. – Авт .). Ви знаєте, у Мікі видатний життєвий шлях, він переживав страшні депресії. Над ним просто сміялися люди, коли ми з ним ходили по місту, і казали: «Подивіться на його обличчя, це жах!». Було й таке, що він заходить в аудиторію, а з ним ніхто не хоче спілкувати, і відвертаються від нього. Зараз усе змінилося. Він змінився. І я дуже радий за нього.

Американського режисера не оминули й запитання політичні…

– А щось я не можу збагнути, чому ви всі питання ставите російською, адже я приїхав до України, так?

Тут йому одразу організатори – та у нас, мовляв, дві мови люди знають, говорять хто на якій хоче. І тут журналісти одразу підхопили і сказали – так, так. І після цього вже дехто почав питати українською.

– А-а-а!, – сказав Даррен. – Так, я вже бачу – вас 50 на 50. То ви тепер маєте побитися один з одним.

Даррен Аронофські зізнався, що він не бачив жодного російського або українського фільму.

Американський режисер поїхав з перс-конференції як справжня голлівудська зірка, встигши дати понад 150 автографів. Три кремезні охоронці провели його до чорного лімузину і поминай, як звали.

(Рецензію на картину "Рестлер" читайте у наступних матеріалах).

Ганна Соколова

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся