«Сплін» у Києві: романтика з вигуками про смерть
«Сплін» у Києві: романтика з вигуками про смерть

«Сплін» у Києві: романтика з вигуками про смерть

09:27, 29.03.2010
3 хв.

Хоча гурт має славу однієї з найбільш депресивних, знайшлося в їхній творчості місце й іронії, навіть певному гумору… Васильєв співав, а в залі верещали і цілувались… Репортаж

Групу «Сплін» у російській рок-музиці вважають ледь не «останніми з могікан», мовляв, якщо інші рок-гурти дедалі більше впадають у попсу, то «Спліни» протягом майже 15-річної історії залишаються собі вірними.

У Києві адепти вічної хандри (саме так перекладається з англійської назва гурту – «хандра») традиційно збирають аншлаги – чи то Палац спорту, чи то нічний клуб. Так і цього разу: не зважаючи на те, що напередодні концерту в нічному клубі, де в суботу мали виступати «Спліни», знешкодили вибухівку, у залі вільного місця майже не було. Ну не налякаєш справжніх рок-прихильників якимись там вибухами – їм би пісень покричати та назву улюбленого гурту поскандувати.

Цього разу «спліномани» чекали своїх кумирів близько години, час від часу для проформи вигукуючи назву гурту та ім’я соліста Олександра Васильєва.

Відео дня

«Спліни» з’явились на сцені якось непомітно – просто собі вийшли і з ходу затягнули давній хіт «Гни свою линию». Публіка завелась миттєво – чи то давно не чула справжнього живого року, чи то пісні «Спліну» надто вже гучні та ритмічні, так що встояти на місці під них неможливо.

Тим більше, аби завести публіку остаточно, група один за одним почала видавати хіти кількарічної давності, добре знайомі навіть тим, хто «Сплін» не слухає. Фани слухняно підспівували, а приспів однієї з пісень «Все хорошо» у такому хоровому виконанні прозвучав як заклинання. Загалом, попри те, що група має славу однієї з найбільш депресивних, знайшлося в їхній творчості місце й іронії, навіть певному гумору. Чого варті тільки рядки: «Чай на столе, сухари и сушки – ночью убежала голова с подушки».

Автор текстів Олександр Васильєв саме так і пише – легко і навіть наче зі змістом, який з першого разу й не розчуєш. На кілька пісень підряд зал накрило романтикою: «Не волнуйся, я не посвящу тебе больше ни строчки», «Я люблю, не нуждаясь в ответном чувстве», «Ночь чернеет впереди – свет гаси и приходи». Васильєв співав, а в залі верещали і цілувались…

Пісні з нового альбому «Сигнал из космоса» сприймали трохи гірше – вочевидь, ще не встигли завчити напам’ять тексти. Між іншим, сам Васильєв запевняє: «Усі пісні цього альбому – про те, як би звалити з цієї планети». Мотив такого «звалювання» і декадансу в нових піснях абсолютно чіткий: «Мне сегодня стало на планете тесно – выпусти меня отсюда» і далі в такому ж дусі. Зрештою, Васильєв просто розкричався в приспіві однієї з пісень: «Я умер, я умер»… До речі, здається, що над послідовністю композицій гурт не дуже-то й замислювавсь – так, зразу за романтичним «Маяком» на слова Маяковського Васильєв затягнув щось про «разбитый грузовик без тормозов».

Відспівавши традиційні півтори години, музиканти помахали руками і пішли за куліси. Але ненадовго – ґвалт у залі піднявся такий, якого, мабуть, і Палац спорту давно не чув. Зваживши на таке шаленство трохи захмеліли фанів, «Спліни» повернулись, затягнулись цигарками прямо на сцені, і зіграли ще кілька пісень, наостанок проспівавши: «Киев, гуд бай».

Яна Іллінська

 

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся