Аукціон живопису: є де потратити гроші

Картина українського художника була придбана Лувром… Нинішня влада навіть не здогадується, що є такий предмет, як культура… Пимоненко, Сомов, Котарбінький та інші...

Картина українського художника була придбана Лувром… Нинішня влада навіть не здогадується, що є такий предмет, як культура… Пимоненко, Сомов, Котарбінький та інші...

Днями в Києві в музеї «Духовні скарби України» аукціонний дім «Корнерс» відкрив передаукціонну виставку “Колекційний живопис, іконопис та декоративне мистецтво ХІХ – ХХ ст.” Торги пройдуть 18 вересня, а доти всі бажаючі зможуть безкоштовно відвідати виставку й, звісно, записатися на участь у торгах.

На виставці представлено низку знакових лотів, один із них – "Ранок у сосновому лісі" (1934 р.) російського художника-передвижника Станіслава Жуковського – організатора об’єднання «Союз російських художників», видатного учня Іллі Левітана й учителя княгині Ольги Романової. Він є одним з найвідоміших російських пейзажистів початку XX ст. Ще тут - пейзаж "Березовий гай" (1903 р.) Костянтина Сомова – засновника об’єднання «Світ мистецтва» та одного з найдорожчих і найбажаніших на світових аукціонах російського художника. Його картина «Радуга» (1927 р.) входить до топ-десятки найдорожчих картин російських художників за всю історію світових аукціонних продаж. У 2007 її було продано на аукціоні Christie’s за 6,5 млн. доларів при стартовій ціні $800000. Кажуть, за картину, виставлену “Корнерсом”, можуть викласти більш як півсотні тисячі доларів.

”Березовий гай” (1903 р.) Костянтина Сомова

Серед топ-лотів картина "Роса" (початок ХХ ст.) Вільгельма Котарбінського. Чула, що її вартість може сягнути 100 тисяч “умовних одиниць”. Художник вважається українським та російським водночас. Це видатний символіст, найяскравіший представник стилю «модерн». Майже все творче життя художника пройшло в Києві. Котарбінський брав участь у розписі Володимирського собору, похований на Байковому кладовищі. За життя він був надзвичайно популярний. Його роботи купували для видатних зібрань того часу, а саме – для музею імператора Олександра III, колекції Богдана Ханенка тощо. Безліч його робіт репродуковано на листівках того часу.

Також на виставці представлені роботи видатного українського живописця, академіка Імператорської академії мистецтв, майстра пейзажного та жанрового живопису Миколи Пимоненка "Київський вокзал" та "Біля криниці" (чула суму в 20 тисяч). У 1909 картина художника «Гопак» була придбана Лувром.

Звісно, не все на аукціоні вимірюватиметься такими сумами. Чимало робіт оцінюються в однієї до кількох тисяч доларів.

Микола Пимоненко ”Київський вокзал”

Колекціонувати твори мистецтва модно.

Директор Мистецького центру «Арсенал» Наталія Заболотна каже, що це найкорисніша мода в історії всіх фешенів.

Директор Мистецького центру «Арсенал» Наталія Заболотна

Крім живопису, на аукціон буде виставлено блок декоративно-прикладного мистецтва. Це, зокрема, унікальні бронзові скульптури Болеслава Цибіса та Григорія Крука, витвори німецької королівської порцелянової мануфактури, рідкісний екземпляр антикварної ляльки з трьома обличчями...

На відкриття виставки завітало чимало культурних, політичних діячів і просто «тусовщиків». Попиваючи шампанське, столичний бомонд прицінювався до витворів мистецтва.

– Мене якось перемкнуло і я почала колекціонувати ультрасучасне мистецтво, – зізналася вона.

– Чи дбає сьогоднішня влада про культуру? – поцікавилася я в неї (це запитання я адресувала на виставці різним співбесідникам).

– Держава не заважає розвиватися культурі. А це вже багато чого означає. Але дуже хочеться, щоб люди при владі попрацювала над законодавством (дивіться публікацію "Як я провела експеримент з розмитнення твору мистецтва" ). Ви знаєте, що в нас було б набагато більше колекцій світових шедеврів, українського мистецтва, якби не наші закони. Українські колекціонери купують дуже багато ми стецтва за кордоном, але вони його сюди не ввозять. А тримають у своїх паризьких, лондонських нью-йоркських квартирах. Не ввозять тому, що при перетині кордону вони мають сплатити влеичезний податок.

Для відомого українського бізнесмена і колекціонера Олександра Сусленського мода на мистецтво поки що не змінюється, він із тих, хто колекціонує роботи «передвижників».

Пан Сусленський не знає, чи повинна влада займатися культурою, але відчуває, що з боку профільного міністерства культура не отримує належної підтримки.

– Не думаю, що сьогоднішній міністр культури Михайло Кулиняк – правильна кандидатура. В Україні мистецтво дуже яскраве, тому міністерство має очолювати людина, яка б користувалася авторитетом...

Мистецтвознавець Едуард Димшиц

Мистецтвознавець Едуард Димшиц, який допомагає великим українським колекціонерам формувати їхні зібрання, каже, що з плином часу уподобання збирачів змінюються. Раніше наші бізнесмени колекціонували Глущенка, Пимоненка, Айвазовського, потім пробудилася цікавість до українського авангарду. Та, на жаль, класичного авангарду в Україні залишилося дуже мало.

– Сьогодні купують Савадова, Чічкана, Ройтбурда та інших художників, які є досить цікавими майстрами сучасного мистецтва. Змінюються часи, змінюються пріоритети.

Димшиц переконаний, що влада і культура – сфери, що не пов’язані між собою напряму. Влада й не була ніколи тією рушійною силою, завдяки якій культура інтенсивно розвивалася.

Художник Сергій Поярков солідарний з паном Димшицом:

– Завдання влади, перше – не заважати культурі. Влада має займатися каліками, пенсіонерами. Допомагати тим, хто сам собі допомогти не може. А щодо справжньої культури, то вона має велику кількість поціновувачів, що якось обійдеться і без держави. Бо держава не допомагала Тарасові Шевченку, вона йому заважала. Гадаю, Тарасові була помогло б те, якби його в солдати не забирали. А все інше справжня культура зробить сама, якщо вона цілісна й варта того, щоб існувати. Щодо сьогоднішньої влади, то вона в якійсь своїй частині навіть не здогадується, що є такий предмет, як культура. Саме з цієї причини, слава Богу, теперішня влада не заважає культурі.

Художник Олександр Ройтбурд вважає, що влада не піклується про культуру, бо «не дуже її помічає». Але це тільки на краще. Бо «якщо вони почнуть займатися культурою, буде ще гірше».

Справедливо казав Олег Скрипка під час протистояння між Ющенком і Тимошенко: «Хай собі сваряться скільки завгодно, аби нас не чіпали».

Ксеня Лесів

УНІАН в Google News