Муратова хотіла вкласти Ступку в ліжко з дочкою

Муратова хотіла вкласти Ступку в ліжко з дочкою

"Це найкращий з її останніх фільмів"...  "Це повний маразм"... "Вона не старіє і не старіє її творчість"... Стрічка українського режисера Кіри Муратової "Два в одному" розпочала конкурсну програму "Кінотавру"

Переглянувши фільм Кіри Муратової «Два в одному», я уже кілька днів не можу прийти до тями – настільки він мене вразив. Можливо, частково це спричинила сама обстановка – Сочі, «Кінотавр», численні знайомства, і, нарешті, сам факт, що українська стрічка мала честь відкривати конкурсну програму російського фестивалю «Кінотавр». Але, мабуть, таки справа не в цьому, впевнена, що коли переглянути його вдома на дивані, враження будуть ні чим не гірші.

Я вже дуже багато чула висловлювань про картину Кіри Георгіївни, всі називають це чимось геніальним, нічим не подібним на інші її роботи, що це справді щось нове в українському кіно… Але жодного разу ніхто не обмовляється про сам зміст фільму, про роль, яку зіграв Богдан Ступка. Отож, я спробую коротко передати побачене, бо в прокат стрічка вийде ще не скоро, а вже так багато розмов.

Фільм складається з двох новел, чому власне й називається «Два в одному». Сценарій до першої частини написав чоловік Кіри Муратової Євгеній Голубенко, до другої – російська акторка Рената Літвінова, яка й зіграла одну з головних ролей. Мушу сказати, що два сценарії між собою настільки різні, що потрібно бути генієм, аби з них зробити один фільм. Кірі Георгіївні вже потрібно віддати належне за той плавний перехід отих абсолютно різних між собою, нічим не пов’язаних новел.

Ціла перша частина відбувається у театрі. Фільм починається виходом персонажа-декоратора театру Вітька (грає Сергії Бєхтєрєв) на сцену порожнього театру з фразою «Быть или не быть? Вот в чем вопрос!». Не знайшовши відповіді на своє запитання, Вітьок помічає, що неподалік від нього висить на шнурку людина (за сценарієм – один з акторів). Вітьок, довго не думаючи, почав спускати повішеного на землю, але не для того, аби переконатися, чи він ще живий, а для того, аби зняти з нього персня, якого, мабуть, запримітив давно.

Вітька за цією справою застукав його колега-прибиральник, за що потім і поплатився – в кінці першої сюжетної лінії декоратор його вбиває молотком. Так, насолоди вбивства Муратова-режисер себе не позбавила.

Усіх працівників театру зображено, м’яко кажучи, недоумками, бо труп того повішеника з якихось різних причин, то підіймали, то спускали, то накривали, то розкривали його, то хтось просто собі милувався ним… При цьому спокійнісінько готуючись до початку вистави. І так цілу першу новелу.

Вистава починається, але труп залишається на сцені, прикритий якоюсь декорацією – міліція так і не приїхала. Враз у фільмі починається якась метушня: спочатку опустили не ту декорацію, потім починає падати сніг (за сценарієм, то була новорічна ніч), а у самій залі поміж людей з’являється чоловік-оповідач, який починає розповідь про старого донжуана Андрія Андрійовича (грає Богдан Ступка), який за все своє життя так і не зміг нікого по-справжньому покохати. З цього й починається друга новела. Як пізніше зізналася Кіра Георгіївна, що це був найлогічніший перехід від однієї новели до іншої, який вони змогли придумати. Що ж, як на мене, дуже вдало, бо те, що це був перехід, я дізналася лише від самої Муратової.

Далі починається найцікавіше – у вікні своєї квартири з’являється Андрій Андрійович – епатажний, розкішний чоловік старшого віку, який приміряє капелюха. Поверхом нижче також приміряє капелюха молода дівчина (Наталія Бузько), яку він викликає до себе. Пізніше виявляється, що це тато й дочка, але спочатку глядач цього не знає… Коли вона приходить до нього, розпочинається бурхлива сцена – тато роздягає до гола свою дочку, мацає її за усі інтимні частини тіла, при цьому погрожуючи: «Якщо ти сьогодні не приведеш мені жінку, яку я покохаю, то змушена будеш сама спати зі мною». Дочка стоїть спокійно, лише злегка відсапується, каже: «Та ти ж мій тато!». А він: «Ну той що? Я дізнався про це недавно».

Новорічна ніч наближається… Дочка, довго не думаючи, приводить татові свою подругу (Рената Літвінова), але яка ще не знає, що вона мусить з ним спати. Андрій Андрійович, маючи досвід, ховає усі ключі, ставить біля дверей собаку й каже: «Звідси ніхто не вийде, поки я не кінчу. А з ким буду кінчати, то ви між собою самі вирішуйте, бо мені все одно». Подруга була якась дуже особлива, як і будь-яка героїня, яку грає Літвінова. Крім того, що вона весь час реготала, ще й задавалася питання: «Що буде, якщо він не кінчить?», при цьому в неї був страшенно задуманий вигляд.

Одразу після того, як зустріли Новий рік, Андрій Андрійович вирішив часу не гаяти, повів дівчат у

спальню, у якій стояло одне лише розкішне ліжко, білого кольору. Татусь весь час повторював, що воно чорного кольору, подружка при цьому страшенно реготала, а дочка, закотивши очі, наминала цукерки, на які натрапляла на кожному кроці. Справа вже повинна підходити до кінця, і стає зрозуміло, що в ліжко Андрій Андрійович ляже з подругою дочки. Та йому натякнула, що вона не дуже збуджена, отож він включив порнографічні слайди десь XVIII століття, які показували майже хвилину.

Дочка героя ( чи то антигероя?), як на мене, була й сама нібито не проти з ним спати, але мене збила з пантелику одна річ. Це коли Андрій Андрійович пішов митися, то дочка намагалася його втопити, а подруга при цій сцені заходилася сміхом… Трохи, мабуть, його притопивши, дівчатам вдалося втекли, але татусь їх спіймав. Чудова була сцена, коли Андрій Андрійович стоїть на снігу на Потьомкінських сходах (в Одесі) в одному халаті, уже чекаючи на юних вбивць. Так, вони знову потрапили до його рук…

Фільм закінчується щасливо: дочка у ванні миє тата, а тато при цьому телефонує до подружки… Всі щасливі…Думаю, що це те, чого ціле життя шукав Андрій Андрійович…

Хоча в мене склалося уже своє враження про фільм Кіри Муратової, але мені все-таки цікаво було почути думки відомих людей. Ось деякі з них

Олександр Роднянський, засновник каналу Студія «1+1», продюсер, голова опікунської ради фестивалю «Кінотавр»

Кіра Муратова – великий режисер, в неї абсолютно окреме, творче обличчя, вона не схожа ні на кого, вона завжди різна. Її фільми можуть подобатися, можуть не подобатися, але найголовніше, що Кіра Георгіївна завжди неоднакова, специфічна і якій є завжди, що сказати. Вона в усьому знаходить свою рідну, художню форму, тому цей фільм не схожий на інші з її раніших фільмів, але, безумовно, можна впізнати її стиль з першого ж кадру. Він, можливо, найкращий з її останніх фільмів.

Коли дивився фільм, то дуже сміявся. Мушу сказати, що Кіра Муратова, у своєму поважному віці почувається більш вільнішою, ніж багато молодих людей. І це найголовніше.

Але те, що фільм Кіри Муратової розпочинає конкурсну програму – це завдає певний рівень цієї програми, на який всі інші фільми будуть орієнтуватися.

Юлій Гусман, російський кінорежисер, КВНщик, директор Будинку Кіно, депутат Російсько Держдуми

Кіра Муратова доказує, що вона завжди націлена на експеримент, пошук і на політ. При цьому вона проявляє юну інтригуючи фантазію. І я дуже радий цьому, тому що вона не старіє і не старіє її творчість. Фільм «Два в одному» - це не подібне ні нащо з ранішої творчості Кіри Муратової.

 

Лев Лєщенко, народний артист Росії

Як на мене, це не зовсім вдало. Я дивився лише тому, що мені було цікаво подивитися, а що ж воно таке, про що так багато розмов. Не хочу нічого аналізувати, бо немає що.

Просто дуже шкода, що стільки таланту націлено не ось таке. Але я б дав цьому фільму перше місце.

 

Андрій Халпахчі, директор кінофестивалю «Молодість»

Колись була дуже дотепною відповідь Фаїни Ранєвської, коли перший раз привезли в Москву картину Мона Ліза. І якийсь з інтелектуалів, який стояв поряд з Ранєвською каже: «щось на мене Мона Ліза не справляє враження». На що Раєвська відповіла: «Вона вже стільки віків справляє враження, що тепер сама обирає, на кого справляти враження, на кого ні».

І в цьому є паралель з кінематографом Кіри Маратової, тобто у неї є свій персональний кінематограф. Її не сплутаєш ні з ким… Вона не грає з публікою, критиками, у неї своє кіно. Я відчуваю, що у неї своя потреба – висловитися так чи інакше. Ми можемо бути з нею в резонансі, а можемо не бути, але це завжди викликає повагу, тому що це справді авторське кіно.

У фільмі «Два в одному», на мою думку, є конфлікт між двома новелами, бо вони написані двома різними авторами. Перша новела – це сценарій Євгенія Голубенка (чоловік Кіри Муратової – авт.), друга новела – це сценарій Ренати Літвінової. У мене якісь частини викликають захоплення, а якісь я не сприймаю. Але це справді кінематограф Кіри Муратової. І великою подією є те, що ми маємо такого режисера.

Катя Осадча, телеведуча

У цьому фільмі Кіра Георгіївна передала дух часу, тобто те, що відбувається зараз. Вона просто показала людські пороки – люди можуть красти, можуть бути розбещені, тобто те, що відбувається зараз у світі.

 

 

Луї Франк, соліст групи Estetic Education

Це повний маразм… Думаю, що людині потрібно припинити свою творчість.

 

 

 

 

 

Ксеня Сміх

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter