Довга ніч короткого кіно

“Нам сказали, що українського кіно немає. Ми не повірили й зробили “Відкриту ніч”, – ці слова організаторів можна вважати девізом фестивалю. Хоча потрапити на цю подію непросто, адже “Відкрита ніч” є по суті закритим заходом...

В ніч з 23-го на 24 червня на оглядовому майданчику гори Уздихальниця поряд із замком Ричарда, що на Андріївському узвозі, не було де впасти яблуку, – тут проходив національний кіновідеофестиваль “Відкрита ніч. Дубль 11”.

“Нам сказали, що українського кіно немає. Ми не повірили й зробили “Відкриту ніч”, – ці слова організаторів можна вважати девізом фестивалю. Це справді єдиний у своєму роді фест для нашої країни, який займається виключно українським кіно. Така собі довга ніч короткометражного кіно, де збираються заслужені кіномитці, критики, студенти-початківці й просто громадяни, яким не байдужа доля українського кінематографу. Хоча потрапити на цю подію непросто, адже “Відкрита ніч” є по суті закритим заходом. Подивитися фестиваль просто неба можуть лише акредитовані журналісти й гості за запрошеннями. І все через брак місця, а точніше фінансів – щоб оплатити оренду великого приміщення. Фестивальний майданчик розраховано десь на 250 місць.

Але для справжніх фанатів кінематографу кордонів немає. Усілякими способами вони пробираються до завітного екрана... Може, така закритість і є “родзинкою” фестивалю?

“Відкрита ніч” не має жодних жанрових обмежень. Це чудова можливість засвітитися новим кіноталантам, знайти свіжу кров для національного кінематографа. Членами журі виступають відомі художники, діячі культури, журналісти. Цього року головою журі став художник, архітектор, засновник “Музею ідей” та кінофестивалю “КіноЛев” у Львові Олесь Дзиндра. Незмінний арт-директор фестивалю – режисер Михайло Іллєнко.

У загальній програмі цьогорічного фестивалю – 32 фільми, 19 з них – ігрові. Це рекордна кількість ігрового кіно за всю історію фестивалю. Цього разу не було традиційних конкурсів студентської та професійної анімації і конкурсу “Прем’єра одного кадру”. Натомість було започатковано два нові конкурси – “Відкрите кіно” та “мІнІанІма”. Ще одна особливість цьогорічного фестивалю – так зване “продюсерське кіно”. Тобто для реалізації творчих задумів учасникам довелося шукати гроші самим.

Уже другий рік поспіль фестиваль транслювався в прямому ефірі Першого національного. І українські глядачі мали можливість узяти участь в інтерактивному голосуванні й підтримати фільм, який сподобався найбільше. До речі, цього року думки глядачів і журі щодо найкращої стрічки збіглися.

Ігровий фільм “Приблуда” Валерія Ямбурського отримав першу нагороду за найкращу режисерську роботу в номінації “Дебютне кіно”, приз глядацьких симпатій, а актор стрічки Ярослав Гаврилюк – диплом за найкращу роль. Центральний образ фільму – невеличка кумедна дворняжка, яка несподівано з’являється в житті двох дідів-сусідів, і ускладнює і без того складні стосунки. Ямбурський зізнався що цю дворнягу вони обрали, переглянувши близько двох тисяч (!) собак. І не помилилися. Безумовно, цей собака мав отримати нагороду за “Найкращу акторську роль”.

Диплом за найкращу режисерську роботу також отримав фільм “Стіна” Романа Бровка.

У номінації “мІнІанІма” (за найкращий мультфільм) було відзначено стрічку “Поза грою” за сценарієм Анни Валенси режисера Дмитра Колосова. Шахова дошка. Він і Вона. І гра кохання може завести куди-завгодно... За інтерактивним опитуванням, стрічка посіла третє місце. У цій номінації дипломи отримали також стрічки “Сама” Анни Новицької, “Репетиція” Анастасії Любченко та “Історія замку червоних троянд” Віктора Тупіка.

До речі, 14-річний киянин Віктор Тупік – наймолодший учасник фестивалю. Знімати анімаційні фільми Віктор почав два роки тому. Якось у Центрі дитячої творчості побачив оголошення про набір до студії “Червоний собака”. Рішення прийняв швидко. І вже на цьогорічному фестивалі Віктор став дипломантом конкурсу як автор сценарію, режисер і аніматор. Це добра казка про те, що кохання завжди перемагає. Може, трохи наївна й утопічна, але цілком щира. “Мені подобається знімати мультфільми, – ділиться думками наймолодший кіномитець. – Зараз це для мене хобі, чи, скоріше – відпочинок для душі”.

У конкурсі “Відкрите кіно” журі відзначило фільми “Крила” Олександра Усіка й “Вальс” Кирила Баранова. Найкраща студентська робота – стрічка “Борг” Марини Горбач.

Документальне кіно теж було представлене на фестивалі, хоча цього року його було значно менше. Нікого не залишив байдужим фільм “Мамочки” Тараса Томенка про жінок, котрі народжують, перебуваючи в місцях позбавлення волі, і про подальшу долю їхніх дітей. Стрічка “Половина танцю” – історія про балерину, яка стала інвалідом і втратила можливість танцювати.

Усі переможці й дипломанти, які “дожили” до ранку (“ніч” тривала з 9 години вечора до 5-ої ранку), отримали фірмові відзнаки фестивалю – традиційні кіношні “хлопавки”, футболки та бандани.

Як зазначили ведучі фестивалю брати Капранови, канська пальма бере початок з маленької насінини. Можливо саме цієї ночі ми бачили роботи майбутніх володарів “пальм”, “ведмедів” і “Оскарів”.

УНІАН в Google News