«ФортМісиво» 2011 – фестиваль на межі

Цього року перегляд витворів був ще більш екстремальним, ніж зазвичай – усі три дні фестиваль щедро поливали дощі, за що він і був жартома названий у мережі ФортМісивом...

Літні фестивалі – це завжди активний відпочинок, дуже часто – нові знайомства, іноді – непередбачувані ситуації. Фестиваль ФортМісія-2011 поєднав у собі всі ці аспекти і тим, напевно, забронював собі місце у рейтингу Вражаючі Події Літа-2011.

Потрапляючи на територію фестивалю, ви ніби переноситесь поза межі звичного часу і простору. Землі, де три дні тривають мистецькі акції, можна відвідати лише під час фестивалю, адже фактично це – «нейтральна територія», кордон України й Польщі. Крім того, тут уже сотню років непорушно стоять оборонні форти часів Першої Світової війни, загублені у міжчассі. Концепція фестивалю – переосмислення цих споруд через мистецтво – втілюється перш за все у ленд-арті, який розміщується буквально серед непрохідних лісів та пагорбів. І це відчуття фронтиру, «вічного прикордоння», й справді дарує нову точку зору глядачам. Цього року перегляд витворів був ще більш екстремальним, ніж зазвичай – усі три дні фестиваль щедро поливали дощі, за що він і був жартома названий у мережі ФортМісивом.

Найпарадоксальніше серед ленд-арту виглядав проект «Дихання» Сергія Петлюка, що поєднав у собі сучасні технології і первісні порухи людини. Виринання з води на повітря особливо пасувало і до погодних умов ФортМісії-2011, і до того, що сам фестиваль був теж своєрідним ковтком повітря для багатьох і водночас зануренням у водоверть музики, енергії, спілкування.

"Дихання"

Крім ленд-арту та великої рок-сцени, ФортМісія під своїм крилом збирає ще й літераторів та театралів. У рамках фесту вже вдруге відбувся фестиваль сучасної драматургії «Драма.UA», створений у співпраці «Дзиґи» та мистецької майстерні «Драбина». Олександр Ірванець, культова особистість, що знається і на поезії, і на драматургії, поділився своїми враженнями про фестиваль:

- Чим, на Вашу думку, ФортМісія відрізняється від решти фестивалів?

- Я не багато знаю про цей фестиваль, мені про нього розказували мої друзі, які були раніше. Тоді була очевидно ліпша погода. У ФортМісії є ота фішка ленд-арту – ми з вами стоїмо біля таких макабричних воріт, он висять китайські ліхтарики – тобто тут є намагання змінити краєвид мистецькими силами. І мені це страшенно подобається. Я не був ще на фестивалях де так багато було представлене саме це мистецтво.

Ярослав Козяра "Лампіони"

-  Як Ви ставитесь до поєднання стількох напрямів – ленд-арт, театр, література, усе це разом. Чи не зникає, наприклад, театральна сцена, на фоні стількох ленд-арт проектів?

- Ні, ленд-арт - це мистецтво, яке навряд чи може замкнути на себе усю увагу. Воно є тут як супутнє. Все одно головне тут – це музика, література.

- А як щодо символу цієї території, яку вочевидь невипадково обрано – форти, найдовша облога часів Першої Світової?

- Те, що я вчора побачив – мені дуже сподобалося. Я знаю у себе на Рівненщині деякі законсервовані польські форти – Тараканівський форт, наприклад, і я розумію, що це свого роду є надзвичайний виклик, коли міська організована інфраструктура втручається у подібне середовище.  Як мені казали, більша частина фортів знаходиться на території Польщі, але навіть те, що тут бачимо – це дуже солідно і дуже цікаво.

- Як публіка сприймає поезію в такій ситуації – коли вони усі на природі, в наметах?

- А вони не мають іншого виходу – або сприймати, або не сприймати. Вони приречені сприймати це позитивно, принаймні мені так здається.

- Яка Ваша думка про фестиваль «Драма.UA»?

- Я дуже мало знаю про цей фестиваль, але з огляду на те, які проблеми з театром, з драматургією в Україні – то фестиваль, присвячений драматургії, навіть у рамках іншого фестивалю – це дуже важливо.

- Кажуть, що минулого року на «Драма.UA»  Ви жалілися, що немає сучасної української драматургії, і організатори попросили вас написати п’єсу, і Ви її таки написали…

-  Ну, це не залежить від того, що мене попросили, але п’єса таки написалася. Вона називається «Once upon a time in America».

- Чи вже є плани щодо екранізації або постановки?

- Ніхто поки що не відгукнувся. Тобто багато режисерів уже читали її, вона подобається, але з різних причин неможливо це втілити. Та зараз вийде здвоєний липнево-серпневий номер журналу «Кур’єр Кривбасу», і оскільки п’єса написана до 20-річчя Незалежності – «Все ще триваючій українській незалежності присвячується» - то там вона буде опублікована.

Рок-сцена на ФортМісії-2011 була сформована особливо. Перший день мав назву «Like a Лялька» - публіка мала нагоду пригадати часи легендарного рок-клубу і послухати виключно львівські гурти «Оратанія», «Swamp FМ», «Bazооka Band», «Niagara», «Aннa» та «Мертвий Півень».

"Мертвий Півень"

Вночі не давали людям спокою «Music Maiker», формація «RESTart». Наступний день був трохи спокійнішим, але розпочався рано – вже зранечку фестивальники снідали зі спецпроектом  Етноклубу Набутків «Snidanok з Пиріжком та PusClubOrchestra», потім мали нагоду почути естраду Мостищини, і вже ввечері відірватися під «Ху4», «Абу-Касимові капці», «Vivien Mort», «Let Me Introduce You To The End» (Польща & США), «Big Fat Mama» (Польща ) та цілу ніч – під DJ Tonika feat. Dana Vynnytska (vocal), Dimzz (flute), DJ Derrick та DJ Garry Shumoff.

3 липня на ФортМісії лишалися вже найвитриваліші, і їх за те щедро винагородили справжнім карпатським драйвом рок-вар’Яте «КораЛЛі».

Віля Чупак зробив наголос на тому, що «КараЛЛі» п’ють виключно з подібної тари, бо пластиковий посуд засмічує Карпати

По обіді можна було почути місцеві народні колективи, а завершували фестиваль «Shockolad», «Перкалаба» та «Гайдамаки». Останню ніч драйв забезпечували Dj Царь (Мостиська), Dj Nickato, Dj Yura Ku.

Уже третій рік поспіль ведучим головної рок-сцени був Андрій Жолоб – постійний постачальник позитиву і драйву навіть у найгіршу погоду:

- Андрію, ти маєш вже три роки досвіду на фестивалі – як змінюється фестиваль протягом цих років, публіка?

- По-перше, бачу, що є постійні слухачі – люди, які їздять рік у рік. Що приємно - публіка стає набагато активнішою: минулі роки люду в перший день фестивалю було відносно мало, і музиканти грали практично для 40-50 людей. Цього року вже перша група вийшла на сцену – і одразу стільки публіки! Насправді приємно, адже коли ти ведучий і працюєш зі сцени, тобі хочеться, щоб була віддача, щоб люди працювали з тобою - і так і було. Само собою, що ближче до завершення вечора збирається стільки людей – я навмисне просив світлотехніків показати, скільки в нас народу! – просто божевільна кількість. Дуже класно, що ніхто не звертає уваги на болото, на побутові якісь незручності – це насправді відбувається так, як на Вудстоку або на Гластонберрі – люди отримують задоволення і від музики, і від того, що вони зібралися здоровенною класною компанією.

- Чи впливає на це той факт, що ФортМісія запитує своїх відвідувачів, кого запрошувати? Наскільки активно люди беруть участь у цьому опитуванні?

- Насправді, я бачив у багатьох соцмережах це опитування від ФортМісії, і люди були надзвичайно активні. Єдине – чомусь уже так призвичаїлося, що український слухач хоче бачити практично одних і тих самих виконавців, а фестиваль так не може жити, не може розвиватися, якщо не буде нових. Само собою, хочеться, щоб були якісь зірки, якомога яскравіші. Але поряд з тим усім – якщо на фестивалі не запрошувати молодих виконавців, то, з нашим шоу-бізнесом, інакшого варіанту спробувати себе на великій сцені для них немає.

Попри погодні умови гості фестивалю давали собі раду знаходячи втіху в спілкуванні (скажімо в черзі за водою або навпаки до вбиральні)...

...передаванням гумаків по колу та божевільних танцях під сценою.

Погодні умови – штука непередбачувана, і не завжди приємна, але у випадку з ФортМісією-2011 дощ і багно спрацювали як каталізатори: фестиваль мистецтв став водночас і фестивалем взаємодопомоги. Оля Вишня, учасник оргкомітету фестивалю, поділилася своїми враженнями:

- Людям трохи некомфортно, але з іншого боку це теж своєрідне випробування на витривалість, тому тим більше тішить, що є багато людей і позитивної енергетики, усі намагаються допомогти один одному чи то сухим взуттям, чи шкарпетками. Музиканти у свою чергу теж більше викладають енергії, знаючи, що люди мокнуть. Загалом – це просто хороший привід приїхати і змінити оточення, міські будні, знайти багато друзів. Це таке місце для комунікації, нових знайомств.

Євгенія Нестерович

Фото - Тетяни Давиденко