Як змусити енергокомпанії показати кишені...
Як змусити енергокомпанії показати кишені...

Як змусити енергокомпанії показати кишені...

16:59, 23.03.2010
6 хв.

DiXi Груп і Асоціація «Енерготранспарентність» здійснили дослідження українських енергокомпаній на предмет публічності. Висновки невтішні...

«Закритість» енергетичних компаній – болюче питання. Велику частину української новітньої історії журналісти в питаннях енергополітики виконували роль статистів, які просто переказували те, що говорили керівники нафтогазової галузі. Їм дозволялося знати тільки те, що підносив державний менеджмент. Замовчування, зневага до журналістських запитів стали традицією для енергетичних компаній. У видань, які безпосередньо формували думку суспільства, не було публікацій, які б доступно розкривали суть подій, що відбувалися, і рішень, що ініціювалися.

Журналістів, які кваліфіковано пишуть на ці теми, були одиниці. Але одні з них працювали в навряд чи широко відомих інтелектуальних виданнях, інші – в бізнес-виданнях, які захищають інтереси «операторів ринку», а не споживачів.

Після 2006 року ситуація змінилася. Газова війна, загострення політичної конкуренції, доступ опозиції до ЗМІ і поява в експертному середовищі нових, незалежних від влади персоналій внесли свої корективи. Багато речей стали зрозумілі завдяки якісним коментарям та інтерпретаціям подій. Конкуруючі політики раз у раз «зливали» ЗМІ документи, які в принципі мали бути відкритими для обговорення суспільством. Енергетична тема «прояснилася», але не тому, що енергокомпанії сталі прозоріші. Ситуація з відкритістю у період прем`єрства Тимошенко, у порівнянні з прем`єрством Януковича, навіть погіршилася, оскільки раніше цифри і факти ховали від суспільства, а за часів Юлії Володимирівни “Нафтогаз” відмовляв у наданні документів навіть Секретаріату Президента.

Відео дня

Висновки дослідження публічності енергокомпаній, яке провели DiXi Груп і Асоціація «Енерготранспарентність» за підтримки фонду "Відродження", невтішні.

З листопада по грудень минулого року експерти згаданих організацій направили в органи державної влади, державні і приватні енергкомпанії близько 150 офіційних запитів. Відповіді були одержані тільки на третину з них і, в основному, містили відписки. Так, на питання, скільки грошей Міністерство фінансів планує виділити в 2010 році на модернізацію підприємств енергетичної галузі, і скільки було виділено в 2005-2009 роках,  відповідь була – це «не входить в компетенцію Мінфіну». Але ж основне завдання відомства – розробка держбюджету, і кому ж, як не йому, бути в цих питаннях компетентним?..

На запит, відправлений до МЗС, які країни підтримують ініціативу України щодо запуску нафтопроводу “Одесса-Броди” в аверсном режимі, і що зробила Україна в січні-листопаді 2009 року для посилення міжнародної підтримки в цьому питанні, була одержана відповідь – тема не входить в компетенцію МЗС. Але ж міністерство є обов`язковим учасником таких переговорів?..

А на запит в Секретаріат Президента щодо директив глави держави на газові переговори в 2009-2010 роках була одержана відповідь – лист перенаправлено в МЗС. Хоча загальновідомо, що підготовка директив входила в компетенцію Служби зовнішньої політики Президента України.

Але найцікавішу відповідь прислали DiXi Груп з “Нафтогазу». Коли експерти в офіційному листі поцікавилися, хто може бути інвестором модернізації українською ГТС, відповідно до законодавства, в компанії порадили подивитися сайт Мінекономіки і “Вісник держзакупівель”.

Один з висновків експертів – непрозорість у питанні ГТС є непрямим доказом процесів деградації в нафтогазовій сфері через фрагментацію її управління і зовнішні впливи кланово-олігархічних структур.

Не зважаючи на закон про інформацію, який зобов`язує до публічності, ядро енергетичного сектора залишається закритим. Обов`язок інформувати громадськість або допускати цивільний контроль ніяк не регулюється галузевими законами. Суспільство не знає, хто «в особах» займається вітчизняним видобутком газу. За законом, держкомпанії не зобов`язані інформувати, хто переможці конкурсів, що одержали ліцензію на розробку українських свердловин. А власники спеціальних дозволів на користування нафтогазоносними надрами не зобов`язані надавати інформацію про свою діяльність. Так само відсутній контроль використання трубопровідного транспорту і розподілу продукції. ВУкраїні є неурядові організації, якісно співпрацюють з пресою, які готові допомогти забезпечити прозорість, узяти на себе роль добровільного суспільного контролера, але підприємства ПЕК до такого «діалогу» не готові.

Цікаво, що минулого року, підписавши Брюссельську декларацію і приєднавшись до Ініціативи забезпечення прозорості у видобувних галузях, Україна фактично зобов`язалася зробити публічною інформацію енергокомпаній.

Експерти пропонують на законодавчому рівні зробити обов`язковими три пункти, які регулюють роботу нафтогазової галузі:

Обнародуй, що платиш (обов`язкова публікація платежів приватних і держкомпаній до держбюджету).

Обнародуй, що заробив (обнародування інформації органів влади про отримання платежів від енергокомпаній).

Обнародуй, що витратив (обнародування органами влади інформації про витрати, на які пішли платежі).

Звичайно, важко уявити, що в один день нафтогазова галузь стане публічною. Тим часом, і Єврокомісія, і МВФ, і Світовий банк, і ЄБРР чекають від енергетиків і влади саме прозорості. Реалізація партнерства з міжнародними організаціями неможлива, якщо працювати «під грифом таємно». Обнародування показників діяльності на сьогодні вважається пристойною репутацією. Інакше складається враження, що приховувати є що.

А поки ініціатори проекту пропонують м`яке стимулювання керівників енергокомпаній. «Примушенням до прозорості» повинні стати зміни в закон про нафту і газ щодо переліку показників, обов`язкових для обнародування, в антикорупційне законодавство, що передбачають відповідальність за відмову надати інформацію. Ще одна ініціатива - створити при Кабміні Центр моніторингу, який міг би оперативно надавати громадськості дані про ситуацію в галузі, а також уніфікувати форму звітності для влади і енергокомпаній, щоби вона відповідала міжнародним стандартам. 

Можна скільки завгодно висловлювати скепсис з приводу такої боротьби з «тінню», говорити про те, що стіни мовчання “Нафтогазу», “Енергоатому» і “Надра України” цим не проб`єш, але коли у журналістів і співробітників НВО є здоровий драйв, бажання щось змінити, а в союзниках знаходяться МВФ, ЄБРР і Світовий банк, в опозиції – професіонали, то хіба можна не повірити в успіх?..

Маша Міщенко (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся