Газове об’єднання – не категорична відмова

Газове об’єднання – не категорична відмова

Останні дні були насичені подіями і заявами, які здатні у подальшому чинити величезний вплив на українську газову галузь...

Останні дні були насичені подіями і заявами, які здатні у подальшому чинити величезний вплив на українську газову галузь. По-перше, 13 травня Президент України Віктор Янукович "пожартував" про те, що об'єднання "Газпрому" з "Нафтогазом України" можливе лише за умови обміну акціями 50 на 50 і ніяк інакше. Таким чином Президент фактично відхилив пропозицію російського прем'єра про об'єднання двох компаній. Водночас 13 травня відбулася зустріч міністра палива і енергетики України Юрія Бойка з головою правління "Газпрому" Олексієм Міллером, де російську ініціативу про об'єднання "Газпрому" і "Нафтогазу України" обговорювали, але ніяких рішень не прийняли. І нарешті, 13-го ж травня у Верховній Раді був зареєстрований законопроект, який знімає заборону на приватизацію української газотранспортної системи. Усе це разом спонукає до крамольних роздумів про те, що демонстрована останніми місяцями прекрасна злагодженість дій нової української влади у газових питаннях разбалансована не менша, ніж злагодженість попередників. З іншого боку, можливо, напередодні візиту Дмитра Медведєва в Україну російській стороні натякають на те, що в газових питаннях Україна не має наміру займати позицію того, котрий беззастережного "погоджується", а готова запропонувати власні експромти.

До традиційних хліба-солі додадуть ГТС?

17-18 травня президент Російської Федерації Дмитро Медведєв відвідає з офіційним візитом Київ. У списку угод, які готуються до підписання президентами України і Росії, об'єднання "Газпрому" та "Нафтогазу" не зазначено, проте, опозиція наполягає на можливості "тіньових" домовленостей щодо цього питання.

Як заявив 13 травня в ефірі "5 каналу" член опозиційного уряду, народний депутат України (БЮТ) Остап Семерак, всупереч своїм публічним заявам, нинішня влада готується віддати Росії українську газотранспортну систему. І станеться це, на думку О. Семерака, уже під час майбутнього візиту Д.Медведєва.

Приводів для подібних заяв у опозиції завжди було аж занадто багато, як реальних, так і надуманих. Проте, тепер в руках опозиціонерів дійсно вагомий аргумент. Представник владної коаліції, позафракційний депутат України Василь Кисельов вніс до парламенту проект закону, який передбачає відміну тієї частини Закону України "Про трубопровідний транспорт", яка забороняє будь-яку реорганізацію і приватизацію державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту.

"Останньою перешкодою для команди Януковича на шляху до здачі нашої газотранспортної системи і взагалі усього газового господарства є цей закон, внесений Блоком Юлії Тимошенко і прийнятий в 2007 році", - переконаний О. Семерак.

Він прогнозує, що цей законопроект, можливо, 18 травня поставлять на голосування. "І не виключено, що ми отримаємо "сюрприз": коли Президенти (України і Росії) зустрінуться в понеділок або у вівторок, Україна втратить свою газотранспортну систему", - наголосив О.Семерак.

Ну що ж, така роль опозиції - пильно стежити за владою і заздалегідь виявляти її "підступні" плани.

Проте, заява Президента України була досить однозначною, до того ж, зробив він її в інтерв'ю хай і опозиційній, але російській радіостанції.

Відповідаючи на питання, чи можливе злиття газових концернів, Віктор Янукович сказав: "Це неможливо". "Якщо 50 на 50 буде, тоді це буде цікаво", - заявив він 13 травня в інтерв’ю радіостанції "Ехо Москви". Водночас Президент підкреслив, що "Газпром ніколи не погодиться з цим. Це такий своєрідний жарт. Що стосується об'єднання на будь-яких інших умовах, це неможливо". Що б не говорили опозиціонери, але Президент однозначно дав зрозуміти, що на пропозицію Володимира Путіна він не згоден. Якщо ж наступного тижня ГТС все ж спробують віддати під контроль росіянам, то це украй негативно позначиться на іміджі лідера регіоналів. Газотранспортна система, безумовно, основний актив "Нафтогазу України", віддати її - означає віддати "Нафтогаз", і це зрозуміло усім. Інша річ, що не зрозуміло, що ж тоді обговорювали Міллер і Бойко в Москві, оскільки Президент і раніше висловлювався проти об'єднання "Нафтогазу" з "Газпромом".

Провокації добрі проти тих, у кого немає стратегії

В інтерв'ю УНІАН незалежний експерт з енергетичних питань Олександр Нарбут наголосив, що заява прем'єр-міністра Росії про можливе об'єднання "Нафтогаз України" та "Газпрому" це зовсім не експромт, а хороша домашня заготовка. "Я б розцінював це як провокацію, у правильному розумінні цього слова, яка дозволяє оцінити реакцію партнерів та їх здатність побачити в запропонованому варіанті свої вигоди або, навпаки, відсутність таких", - сказав О.Нарбут.

На його думку, українській стороні треба більше уваги приділити тому, що ж їй, власне, пропонує Росія. "Я думаю, саме про це могла бути таємна бесіда голови "Газпрому" Олексія Міллера з Юрієм Бойком. Зрозуміло, що просте злиття "Газпрому" і "Нафтогазу" неможливе - це у будь-якому випадку буде поглинанням "Нафтогазу" російською компанією. Ці компанії непорівняні за своєю ринковою капіталізацією, і у всьому світі злиття таких нерівнозначних суб'єктів кваліфікують як поглинання менш великої структури більшою", - сказав експерт і додав: "Водночас варто наголосити, що в Україні є ряд конкретних активів в нафтогазовій сфері, які цікавлять російську сторону. Це і газові сховища, і ГТС, і нафтопереробні потужності Кременчуцького НПЗ, шельфові ресурси природного газу в Україні, елементи нафтопроводу. І у зв'язку з цим варто розцінювати пропозицію Путіна як можливість інтеграції перерахованих активів з російськими структурами".

О. Нарбут переконаний, що Україна цілком може отримати користь з такої інтеграції, але тільки за умови розуміння того, що процес інтеграції не повинен закінчуватися банальним поглинанням. "Для цього нам варто переходити до реформування найцікавіших активів у складі "Нафтогазу". При цьому слід розглядати можливість інтеграції українських нафтогазових активів не лише по лінії Україна-Росія, але і в ширшому контексті. До уваги нам варто брати інвесторів з Катару або Об'єднаних Арабських Еміратів, які зараз виявляють цікавість до видобутку газу в Туркменії і на Каспії. Тут Україна могла б запропонувати свої послуги з транспортування видобутого в Середній Азії газу в Європу", - зазначає О.Нарбут.

Він переконаний, що Україна має можливість вести свою гру, але для цього треба її спроектувати. "Питання стратегічного планування української гри в нафтогазовій сфері залишається відкритим. Поки ми спостерігаємо різноголосся в лавах української влади. Прем'єр говорить про те, що ніяких пропозицій про об'єднання "Нафтогазу" з "Газпромом", що заслуговують на уважне вивчення, ми від Росії не отримували, Президент жартує, а міністр палива і енергетики веде переговори з головою "Газпрому" - констатував експерт.

О. Нарбут вважає, що у відповідь на російські ініціативи Україна повинна виробити свої, не менш значущі. "Я думаю, що в портфелі міністра палива і енергетики на переговорах 13 травня було досить багато питань, які не були вирішені в першій фазі переговорного процесу. Насамперед, може йтися про вдосконалення наших контрактних взаємин у газовій сфері. Фактично незмінною залишилася формула формування ціни газу, яка нас не влаштовує. Не змінився контракт щодо транзиту газу через українську ГТС, не випадково з'явилася інформація про стурбованість української сторони зниженням обсягів транзиту газу. Це прямий натяк на те, що транзитна угода, що не забезпечує гарантії обсягів прокачування російського газу через українську трубу, може спричинити перегляд Україною тарифу за транзит", - сказав експерт. Підсумовуючи, він підкреслив, що Україна має досить серйозні козирі в переговорах з Росією, проте поки що слабо їх використовує.

Зі стратегією і тактикою начебто усе ясно, але залишається одне украй чутливе питання - з чиєї ініціативи був зареєстрований законопроект про дозвіл приватизації ГТС. Сподіватимемося, що опозиція помиляється, і цей законопроект лише покликаний продемонструвати, що Україна остаточно не відмовилася від російських пропозицій і навіть щось робить для їх реалізації. Приспавши таким чином пильність опонента, українські парламентарі зможуть досягти серйозних поступок за іншими важливими пунктами газових взаємин з Росією. Також сподіватимемося, що українська влада, як це вже було в січні 2009 року, не переграє в партії з Росією саму себе і не зажене країну в кабалу ще більш невигідних угод у газовій сфері.

Антон Лосєв (УНІАН)

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter