Епічна нафтогазова лють. Що буде з цінами на пальне й газ в Україні

Паніка охоплює світові ринки, й вже "дотяглася" своїми "тентаклями" до українських АЗС, які завзято "перемальовують" цінники на стелах. З газом все не так запекло, але тарифи теж під питанням. Експерти пояснили УНІАН, що відбувається.

Війна США та Ізраїлю в Ірані, метою якої було змінити іранське керівництво та позбавити Ісламську республіку можливості збагачувати уран і виробляти балістичні ракети, не досягла своїх цілей за перші три дні повітряних ударів. Спецоперація США Epic Fury ("Епічна лють") та Ізраїлю "Висхідний лев" в Ірані поки що не змогли повалили іранський режим, проте вже утворили "епічну кризу" нафтогазових ринків. І тепер всі у світі намагаються зрозуміти нові "умови гри", від чого залежатимуть ціни на нафту, газ та всі похідні продукти.

Для України, як для країни, яка майже на 100% залежить від імпорту нафти, й дещо менше, але теж суттєво – газу, це питання теж вкрай актуальне. Особливо, на тлі війни з РФ, для якої зростання цін на нафту це "зірковий час" та рятівні додаткові прибутки.

"Епічна лють висхідного лева" завалила світові ринки

Перші дні після початку війни в Ірані та довкола нього світові ринки реагували кволо, вичікуючи на результати. Але коли КВІР оголосив про блокаду Ормузької протоки, через яку проходить близько 20% світової торгівлі "чорним золотом", та почав бити по суднах, котирування нафти та газу буквально "злетіли".

Особливого прискорення цінам на "блакитне паливо" додала зупинка роботи компанії QatarEnergy, на яку припадає близько п'ятої частини світових поставок зрідженого природного газу, що відбулася 2 лютого внаслідок атаки іранських дронів. Вже 4 березня стало відомо, що Катар, один з найбільших світових виробників і експортерів, повністю зупинив виробництво ЗПГ, що ще більше відобразиться на цінах. Тим часом, за прогнозом аналітиків банку J.P. Morgan, найближчими днями може зупинитися експорт сирої нафти з Іраку та Кувейту – одних з провідних нафтових країн світу.

З 28 лютого, коли розпочалася "Епічна лють", і станом на 3 березня ціни на газ у Європі злетіли на 70%. Нафта Brent з початку тижня подорожчала на 12%, що стало найбільшим зростанням з 2020 року.

Світові нафтогазові шоки не могли не відобразитися на українському ринку. Лише в Україні за дві доби бензин і дизель подорожчали на 3 гривні за літр, а в окремих мережах додали аж по 8 гривень. Преміальний бензин на ряді українських АЗС вже перевищив позначку у 80 грн/літр. І це, схоже, лише початок.

А ми напряму з країн Перської затоки ані нафту, ані зріджений газ не імпортуємо. У тих же країн, хто напряму це все купує у арабських монархій або прямо в Ірану, ситуація складніша.

І проблеми у світі не лише по нафті – фондові ринки теж трухнуло. Спочатку обвалилися акції європейських компаній, проте вже станом на 4 березня ситуація дещо стабілізувалась. Однак проблеми дісталися до Південної Кореї, яка переживає рекордне падіння бірж. Індекс Сеульської біржи обвалився на 12% за два дні, а корейська валюта впала до 17-річного мінімуму, адже Корея отримувала нафту й газ через Ормуз. Японський Nikkei впав за останню добу майже на 4%, а біржі арабських країн, зокрема ОАЕ, взагалі зачинилися, щоб запобігти обвалу.

Як це все оцінюють українські експерти? Думки в них різняться щодо всього у цій ситуації, крім факту паніки. Так, засновник групи компаній Prime та паливний експерт Дмитро Льоушкін у коментарі УНІАН дає майже апокаліптичні прогнози щодо цін на пальне в Україні, які, за його словами, зможуть дорости до 150 грн за літр, що майже втричі більше цін кінця лютого.

"Може долетіти і до 100-150, якщо Ормузьку протоку не відкриють. Але, я думаю, що США та ЄС в такому разі будуть продавати нафту зі стратегічних резервів, і ціна зупиниться на 100, - каже він. – Це максимальні темпи зростання. Я ніколи у своєму житті не бачив такого зростання цін у великих мережах. Навіть за часів паливної кризи такого зростання цін на пальне не було. Воно зникало і з’являлося по іншій ціні. Але ж тут паливо є".

Він додає, що українські АЗС спеціально притримують продаж нафтопродуктів, штучно провокуючи кризу та зростання цін, щоб потім те ж пальне, придбане ще до кризи, продати вже за новими розцінками. Хоча пан Льоушкін і визнає, що навряд чи цей найбільш песимістичний сценарій спрацює, адже США та інші країни цього не допустять.

Український вимір нафтової кризи

Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова, називає це все спекуляціями та наполягає, що об’єктивних причин для значного зростання цін на нафтопродукти в Україні поки що немає. Бо головною причиною для зростання цін нафту є перекриття Ормузької протоки, а цього поки що остаточно не відбулося – трафік обвалився на 92%, але не заблоковано повністю.

Він вважає, що блокування протоки - це зараз "більше інфопривід, який розганяють Іран і Росія", бо вони у цьому зацікавлені.

"Вони "роздмухують" цю кризу саме для зростання цін на нафту та нафтопродукти. Їм бажано, щоб хаос утворився взагалі у світовій економіці. Ми вже спостерігаємо суттєвий рух цін вгору на нафтопродукти, які йдуть в Україну. Що, на мій погляд, не пов’язано з об’єктивними обставинами, оскільки діють ще старі контракти. Просто хтось хоче додатково заробити – спекулятивно, користуючись інфоприводом", - зазначає пан Омельченко.

Він додає, що динаміка цін на нафту й нафтопродукти в Україні дійсно є "дуже інерційним процесом, пов’язаним з геополітикою".

"Але ця інерція – 2-3 тижні. Плюс в АЗС є ще певні запаси. Тобто зараз в нас деякі АЗС на стелах безпідставно збільшують ціни. Діють, скажу так, не об’єктивно, спекулюючи на війні, - каже фахівець, але робити точний прогноз по цінах на пальне в Україні відмовляється. – Доки ситуація на Близькому Сході розвивається, прогнозувати щось неможливо. Потрібно вичекати тиждень, а краще 10 днів, щоб будувати прогнози".

Андріан Прокіп, керівник енергетичних програм Українського інституту майбутнього та старший науковий співробітник Інституту Кеннана (США) погоджується, що об’єктивних причин для локального вибухового зростання цін в Україні немає, але звертає увагу на нашу залежність від європейського ринку, де якраз криза розігралася максимально.

"Україна майже на 100% залежна від імпорту нафтопродуктів, тому спрогнозувати точно ціни на пальне досить складно. Робити такі прогнози справа вкрай невдячна, але я більше схиляюся до +10 грн за тиждень. Ситуація на стелах в Україні буде просто "дзеркальною" до того, що є в Європі, звідки йде до нас постачання пального, - пояснює він свою думку. – Ми просто не будемо встигати з прогнозами. Всі продавці будуть намагатися працювати на випередження, бо сьогодні він продає за однією ціною, а завтра завозить пальне вже за іншою. Ціни на наших заправках будуть зростати відповідно до тієї істерії, яка є у Європі".

Фахівці запевняють, що частка саме "ормузького" "чорного золота" у нафтопродуктах, які ми імпортуємо з Європи, мінімальна. Проте від цього не буде легше…

"Якийсь період в нас домінували індійські нафтопродукти, потрапляло якийсь час американське пальне, а європейські НПЗ можуть використовувати й казахстанську, й азербайджанську, й ту ж близькосхідну нафту. Звичайно, що й нафтопродукти з російської нафти є у Європі. Тобто, через Ормузьку протоку близькосхідна нафта потрапляла до Європи і далі до нас теж", - розводить руками пан Прокіп.

Володимир Омельченко запевняє, що безпосередньо вплив блокади Ормузької протоки нас торкнеться мало, на відміну від азійських країн.

"Нафту Україна [протокою] не може отримувати, бо не може її переробляти. Немає на чому. Нафтопродукти ми теж цим шляхом не отримуємо. Майже все ми отримуємо з Європи. Тому ціна на нафтопродукти в Україні залежить від котирувань на європейських біржах, - каже він. – ЄС дуже незначно залежить від постачання нафти з країн Перської затоки - не більше 5% постачання. Це десь 0,7 мільйона барелів на добу. Ще десь 0,5 мільйона барелів на добу йде до США. А навправляється ця нафта, головним чином, до Китаю та Індії. Але головна проблема – ринок нафти світовий, а не регіональний. Якщо є дефіцит нафти у Китаї чи Індії, то це відображається на цінах і у Європі, і у США, і по всьому світу".

Чи повторимо 1970-ті

Найпотужнішою в історії паливною кризою стала ситуація, що також була спровокована війною на Близькому Сході у 1970-ті, коли ціни на нафту й, "другим темпом", на газ зросли у чотири рази. Експерти запевняють, що, попри нагнітання спекулянтів, зараз такого не може бути, бо є компенсатори й немає до цього волі арабських країн та США.

"Не можна дати якийсь конкретний прогноз [по ціні на нафту]. Це буде залежати, по-перше, від того, як довго триватиме військове загострення. Якщо без сухопутної операції, то вона може тривати до місяця. По-друге – від того, яких пошкоджень зазнає нафтова інфраструктура регіону, - пояснює ситуацію Андріан Прокіп. – По-третє – чи буде дійсно перекрита Ормузька протока. Адже повного перекриття, насправді, не було".

Але є й "компенсатори", які зараз стримують зростання цін на нафту. Серед них, зокрема, те, що найбільший у світі імпортер нафти – Китай, який дуже залежить від Ормузької протоки, має рекордні запаси нафти. Вони "певний час" можуть взагалі утримуватися від її закупівлі, хоча вже тиснуть на Іран, щоб той не перекривав Ормуз.

"Китай це той фактор, чому іранці насправді раніше ніколи до блокади протоки не вдавалися, а лише погрожували. Інший фактор, який впливає на ціни – дії ОПЕК+. Дії країн-видобувників зараз спрямовані на те, щоб компенсувати втрати пропозиції на ринку. І вони вже сказали, що будуть нарощувати обсяги видобутку", - продовжує експерт.

Він зауважує, що "такої ситуації, яка була у 1970-тих, вже не повториться, бо "то була затяжна енергетична криза". Зараз же Прокіп та інші оглядачі очікують, що все якось вляжеться за 1-2 місяці. І реальних підстав для паніки поки що немає.

"Ці чинники будуть впливати на пропозицію. Тому те зростання цін, яке ми зараз бачимо – воно спекулятивне, спричинене не перебоями поставок, а поки лише очікуваннями на перебої. Безпосередньо щодо цін, то оцінки є дуже різні. В разі реального перекриття протоки ціни на нафту можуть досягти 150 доларів за барель. Я у це не дуже вірю, проте все залежатиме від перелічених мною чинників", - завершує фахівець свою думку.  

Володимир Омельченко теж досить стриманий у оцінках горизонтів, на яких зупиниться нафта через 10 днів, коли шоки вщухнуть.

"Зараз ціна досягла 82 доларів за барель. Є ймовірність 100 доларів. Але ця ймовірність невелика. Бо Ормуз, насправді, не заблокований, хоча ризики цього високі. І ціна фрахту суден та страхування вже різко зросла, - пояснює експерт. – У Європи, США та Китаю є великі стратегічні запаси нафти й нафтопродуктів. В них резерв – на 90 днів і більше. Але якщо проблем ставатиме більше, то дієвих компенсаторів практично не існує. Бо лише Саудівська Аравія може швидко збільшити видобуток, але вона просто не зможе нафту транспортувати через ту ж Ормузьку протоку".

Тобто останнє рішення ОПЕК+ є несуттєвим компенсатором для цін? Пан Омельченко не схильний переоцінювати цей фактор.

"Так, воно мало більше психологічний ефект. Бо там підвищення видобутку було невеличке – лише 0,25 мільйона барелів за добу. Це не те, що може сильно вплинути на ринок нафти", - зауважує він.  

З нафтою все ясно. А як щодо газу? Бо "блакитне паливо" завжди десь поряд з "чорним золотом".

На газовому ринку запахло неприємностями 

Андріан Прокіп пояснює УНІАН, що тренди газового ринку (передусім зрідженого – ЗПГ) подібні до нафтового.

"Як і з ціною на нафту, ціна на газ зараз змінюється через спекулятивний чинник. Чи почнеться "гонитва" за газом у світі? З високою ймовірністю – так, почнеться. Але зараз закінчується період відбору газу і до періоду його закачування ще є час. Якщо цей конфлікт триватиме 1-2 місяці, то вплив на ринок газу буде незначний, - вважає представник Українського інститут майбутнього. – Європа залежна не так від фізичних поставок з країн регіону, як від цінової кон’юнктури. Вона торкнеться всіх".

Проте конкретні пронози щодо цін на газ експерт не готовий називати.

"Кон’юнктура та ціни зараз постійно змінюються, і доки ви це опублікуєте, ті ціни, які я вкажу, вже не будуть актуальні. Ціна може реагувати дуже сильно на тлі панічних очікувань. Найбільше залежна від поставок ЗПГ з регіону Песької затоки - це Азія. Передусім Японія. Деякі країни-покупці ЗПГ з азійського регіону вже повідомили, що постачання для промислових виробників будуть скорочувати. Тобто буде відбуватися "оптимізація" виробництв", - вказує пан Прокіп на причину обвалів азійських індексів.

Володимир Омельченко більше акцентує увагу на газових проблемах ринку Європи.

"Серед країн Перської затоки Європа по газу найбільше залежна від Катару. Це один з найбільших у світі виробників ЗПГ, який має значні проблеми з доставкою цього газу через Ормузьку протоку. ЄС залежить десь на 7% по ЗПГ від Катару. Саме по ЗПГ, а не по газу взагалі, бо вони споживають не лише зріджений газ, але й трубопровідний, - каже дослідник з Центру Разумкова. – Проте 7% від Катару це не мало, враховуючи, що зараз рекордно малі запаси природного газу у підземних сховищах ЄС. Один фактор накладається на інший, і в результаті маємо синергетичний ефект у вигляді значного стрибка цін на європейському ринку газу – десь на 50-60%".

Чи позначиться це на газовому ринку України? Експерти вважають, що поки що ні, бо в нас ще є певний час на те, щоб почати закачувати газ у сховища на наступний сезон. Щоправда, оцінки цього часу різняться.

"На Україні це поки що не позначиться, бо, думаю, українські компанії (передусім "Нафтогаз") будуть вичікувати і не будуть поспішати купувати газ за високими цінами. Будемо намагатися пройти цей опалювальний сезон на тих залишках у сховищах, які є. А також за рахунок власного газовидобутку. Опалювальний сезон закінчується, то я думаю, що газу нам вистачить, щоб забезпечити мінімальні потреби, - вважає Володимир Омельченко. – Втім, "Нафтогаз" не може собі дозволити довго зволікати з закупівлями газу. Десь пару тижнів. Після чого знов доведеться імпортувати. За цей час картина з цінами має прояснитися".

Андріан Прокіп зауважує, що ця ситуація по-різному вплине на промислового та приватного споживача газу в Україні.

"Для промислового споживача, на тлі нашого дефіцитного ринку, буде повторюватися європейська ринкова кон’юнктура – плюс "премія" за доставку. Це плата за транспортування, яка може теж змінюватись. Не виключаю, що у особливий період імпортування газу буде призупинене. Кожен трейдер буде у своєму рішенні виходити з того, чи зможе він купити газ у внутрішніх постачальників", - каже він.

А ось щодо населення, як вважає експерт, ситуація складніша, адже це питання політики, а не суто економіки.  

"В нас, на тлі повномасштабної війни, обіцяють не підвищувати тариф для населення. Не дуже зрозуміло, чому на електроенергію тариф збільшувати можна, а на газ – ні. Але через те, що минулого року НАК "Нафтогаз України" імпортував 5,5 мільярда кубів газу за суттєво вищою ціною, ніж її відпускають споживачам, компанія отримала значний фінансовий тягар, який фінансує за рахунок кредитів, - натякає на майбутні проблеми бюджету фахівець. – Невідомо, як довго це ще зможе продовжуватись. Але це створює передумови для перегляду цін для окремих категорій споживачів. Але, знову ж таки, точно сказати щодо цін для населення не можна, бо це рішення буде політичне".

Здобутки Кремля переоцінені

На тлі значного зростання цін на нафту й газ, росіяни та їхні симпатики не ховають свого оптимізму та навіть певної ейфорії, що перекриває їм незручності від можливої втрати найближчого офіційного союзника (в них навіть спільна угода є, хоча пункту щодо взаємної допомоги там, "чомусь", немає).

Про переваги кон’юнктури для Кремля каже й президент Зеленський.

"Росія намагатиметься скористатися загостренням на Близькому Сході та можливим зростанням світових цін на нафту для збільшення власних доходів", - заявив голова держави.

Одночасно з цим "буксує" прийняття нових європейських санкцій, й все частіше у ЗМІ кажуть про те, що ситуація в Ірані може спонукати ЄС переглянути попередні плани про поступову відмову від російських енергоносіїв.

Проте експерти зберігають помірний оптимізм на цей рахунок.

"Теоретично [зростання впливу РФ] можливе, але виключно, якщо війна на Близькому Сході триватиме довго. Але найбільші "гравці" на цьому ринку, такі як США, Китай, Саудівська Аравія, у затягуванні війни не зацікавлені. Тому, так, на короткострокову перспективу це посилить позиції Кремля, але загальні негативні тенденції для Росії це не змінить. Це не переломить негативний тренд у російській економіці", - стверджує Володимир Омельченко.

Щодо зволікання з антиросійськими санкціями, то він запевняє, що "це все не суттєво", бо ЄС вже прийняв принципове рішення щодо поступової відмови від російських енергоносіїв.

"Європа вже не має значних можливостей для збільшення закупівель нафти й газу з РФ, і, головне, не має такого бажання. ЄС не хоче відновлення своєї залежності від Кремля, бо всі розуміють, з якими ризиками це пов’язано. По нафті ми якраз бачимо, що вона по "Дружбі" до Європи вже не йде", - наполягає експерт з енергетики. 

Схожої думки дотримується і Андріан Прокіп.

"Якщо ця ситуація триватиме місяць, а не рік, то вплив Кремля не збільшиться. Хоча потрібно буде ще подивитися, чи змінить свою політику ЄС, на тлі зростання цін. Навіть підсанкційна нафта може потрапляти на ринки ЄС, якщо її ціна нижче "стелі". І Єврокомісія може переглядати "стелю цін" за наявності потреби", - каже він.

Ситуація може змінитися, якщо війна в Ірані затягнеться. Проте, на думку експерта, навіть в такому випадку російська економіка та нафтові доходи не зможуть повноцінно відновитися.

"У Китаї досить схожа ситуація. Там розуміють складнощі РФ зі збутом нафти, тому там завжди вимагають певного дисконту до ринкової ціни. Якщо це все [війна в Ірані] триватиме більше місяця, то знижка може змінитися, і якісь додаткові доходи росіяни отримають. Але це все одно не означатиме, що вони вже зможуть продавати нафту за ринковою ціною", - підсумовує фахівець.

Війна США та Ізраїлю в Ірані створила вкрай неприємний "каскадний ефект" для нас, для всього геополітичного Заходу та Сходу, крім Росія, яка не навпаки отримала "клвток свіжого повітря" у затяжному періоді "охолодження й заморозки" економіки. Кілька днів не врятують Кремль, але якщо "Епічна лють" затягнеться, це дійсно може стати проблемою для України та ЄС.

Але проблему "запорєбрика" відкладемо "на свята", а паніка на нафтовому ринку вже зараз відчувається в Україні через різке зростання цін на пальне. А де пальне, там і загальна інфляція, адже всі товари у магазинах мають у своїй ціні частку логістики – яку завжди сплачує кінцевий споживач.

По газу ситуація менш неприємна, бо в нас є і власний видобуток, і опалювальний сезон закінчується. І всі експерти єдині у думці, що ані у США, ані у Ірану просто не вистачить ресурсу для довгих "перестрілок" через Ормуз ракетами й дронами (і динаміка ударів вже знижується), а тому дають один чи – максимум – два місяці на те, щоб криза вщухла.

УНІАН в Google News