Член ради НБУ Віктор Козюк: Якщо змінювати статус НБУ, повноваження його органів та процедури призначення керівництва на догоду окремим особам, то від незалежності регулятора нічого не залишиться

Член ради Національного банку Віктор Козюк в інтерв’ю УНІАН розповів про ініціативу його колеги Богдана Данилишина отримати радою НБУ права вето на рішення правління регулятора, оцінив якість рішень керівництва НБУ та можливі зміни у його роботі.

Судячи з останніх подій навколо обрання голови ради НБУ, в цьому органі стався розкол. Це не заважає роботі Національного банку? Чи легітимна рада без затвердженого керівника?

Традиційно в колегіальних органах відмінні погляди повинні підвищувати рівень дискусії, але якщо члени таких органів апріорі відштовхуються від професійних позицій. Якщо ж ступінь професійності відрізняється, то часто це може призводити до зайвих напружень і непродуктивних протистоянь. Рада як працювала, так і працює далі. 

Що стосується голови ради - Богдана Данилишина, то строк його повноважень, відповідно до законодавства, три роки. Термін закінчився 27 жовтня. Пропозиція продовжити повноваження Данилишина отримала підтримку чотирьох осіб, у той час як три особи проголосувати проти, одна – утрималась. У такому разі, чинне законодавство не передбачає продовження повноважень голови ради, а переобрання потребує рішення більшості присутніх. Більшість з восьми членів – п’ять. Тобто, повноваження голови ради, на мою думку, припинено.

Відсутність голови ради не паралізує її роботу, але виникає процедурне питання забезпечення головування на засіданні. Необхідно буде ще раз зібратись та обрати голову ради або його заступника. Позачергове засідання для розгляду цього питання призначено на 7 листопада. 

Які функції виконує голова ради НБУ? Навіщо він потрібний, якщо рада працює і без нього?

Функції голови ради НБУ передбачені законом «Про Національний банк України». Це - підготовка, організація та ведення засідань. Від нього залежить виконання процедур роботи ради, неухильне дотримання яких є основою легітимності та законності рішень. Це принципово важливо для затвердження грошово-кредитної політики НБУ, визначення частки прибутку для перерахування до держбюджету, кошторису адміністративних витрат, призначення заступників голови НБУ. Від процедурної чистоти цих рішень залежить довіра до монетарного режиму, керівництва НБУ. 

Водночас, якщо позиція члена ради не збігається з позицією голови ради, тим більше колишнього, то це не має бути підставою для психологічного або юридичного тиску. Неприйнятним є тиск у вигляді клопотання про розслідування обставин призначення Верховною Радою члена ради НБУ через три з половиною роки після такого призначення. Інакше як розправою з незгодними це не назвеш. 

Рада має контрольні та наглядові функції, і вони мають здійснюватися на об’єктивній неупередженій основі / фото УНІАН

Чи є наразі конфлікт між правлінням та радою НБУ?

Потрібно відокремлювати особисті протистояння та робочі питання. Надто лагідними стосунки між цими органами не мають бути - потрібний здоровий баланс думок. Рада має контрольні та наглядові функції, і вони мають здійснюватися на об’єктивній неупередженій основі. Але жодна структура не застрахована від того, що робочі стосунки можуть перерости у взаємну антипатію. Я не вважаю такі випадки конфліктом між радою та правлінням як органами. Також важливо відокремлювати позицію членів ради та колегіальні рішення, особисті думки окремих членів ради та позицію Національного банку як регулятора.

Чи можлива зміна складу ради НБУ?

Максимальний термін повноважень членів ради під час однієї каденції – сім років. Ми усі обрані на різні терміни, щоб забезпечити неперервність роботи ради. Поки що про зміну складу ради не йдеться, якщо говорити про призначених її членів. Ми лише чекаємо на призначення дев’ятого члена ради  - замість Тимофія Милованова, який наприкінці серпня обійняв посаду міністра економіки. 

Важливо розуміти, що незалежність НБУ також поширюється на раду, і електоральний цикл не повинен зачіпати вже призначених її членів, так само як і голову НБУ. Це - загальний принцип незалежності центральних банків. Ба більше, є дослідження, які показують, що в країнах, де керівництво центробанку швидко змінювалось після виборів, завжди спостерігається вищий рівень макроекономічної нестабільності. 

Як складаються стосунки ради НБУ з офісом президента?

Як правило, на деякі засідання ради, що не пов’язані з банківською таємницею, можуть бути запрошені представники уряду, офісу президента. Це стосується обговорення макроекономічних питань. На останньому засіданні ради були представники офісу президента та представництва Міжнародного валютного фонду в Україні. Що стосується інших форм стосунків, то вони повинні відповідати принципу незалежності НБУ, закріпленому в законодавстві.

Формальний статус Нацбанку наблизився до стандартів Євросоюзу / фото УНІАН

До речі, що думає МВФ про ініціативу Богдана Данилишина розширити повноваження ради Нацбанку?

Ще наприкінці дев’яностих років, після Азійської кризи, інституціональне зміцнення центральних банків стало вихідним пунктом програм МВФ в багатьох країнах. Україна у 2008 році взяла на себе зобов’язання посилити незалежність Національного банку шляхом переходу на мандат цінової стабільності. У 2015 році елементи незалежності НБУ були ще більш деталізовані та чіткіше виписані. Можна говорити про те, що формальний статус Нацбанку наблизився до стандартів Євросоюзу, оскільки сильний центральний банк - це базовий принцип макроекономічної стабільності. 

Зрозуміло, що для МВФ принципово, аби взяті зобов’язання виконувались. Перегляд повноважень НБУ буде суперечити зобов’язанням України перед Фондом та змінить баланс впливу політичних сил на монетарну політику. Втім, не МВФ має бути захисником незалежності НБУ, а суспільство. Верховенство права є основою для того, щоб фактичний і формальний статус НБУ збігались. Якщо змінювати статус НБУ, повноваження його органів та процедури призначення керівництва на догоду окремим особам, то від незалежності регулятора нічого не залишиться.

Припустимо, що рада отримує повноваження ветувати рішення правління стосовно облікової ставки. Але ж відповідальність за ці рішення несе правління. Чи будуть у такому разі учасники ринку довіряти рішенням НБУ? Чи будуть впевнені у здатності регулятора протистояти кризі? Ні. А це означає погіршення інфляційних та девальваційних очікувань, підвищення відсоткових  ставок на ринку. За таких умов монетарна політика не буде цілісною. Якщо виконавчий орган знає, що на його рішення щодо ставки може накладатись вето, то він буде себе перестраховувати додатковими, можливо, неявними методами.

Крім того, пропозиція розширити повноваження не є колегіальним рішенням ради. Це лише ідея одного з її членів. На мою думку, потреби у цьому немає – у теперішніх умовах розподіл повноважень між радою і правлінням є оптимальним з міркувань балансу впливу на дії НБУ з боку різних гілок влади. 

Історично в Україні є ймовірність інфляційного тиску з боку політиків, тому потрібні інституційні запобіжники. Розподіл повноважень між радою НБУ та правлінням і є таким запобіжником.

Як можуть відреагувати ринки на перегляд повноважень НБУ?

Можлива нервозність на валютному ринку. Але миттєвого інфляційного ефекту може і не бути, якщо у цей час діятимуть сприятливі фактори. Тому, скоріш за все, наслідків і не буде. Якщо ж діятимуть проінфляційні фактори, погіршиться ситуація в глобальній економіці  або загострюватиметься політична боротьба всередині країни, то тиха нервозність може швидко перерости у фінансову нестабільність, оскільки незбалансований розподіл повноважень буде підривати довіру до політики НБУ щодо зниження інфляції. 

І саме головне: уявіть, що до влади приходять популісти, а в раді є особи, які також мають популістську схильність до прожектів зі «стимулювання економіки» і намагаються сподобатись новій владі. Як ринки відреагують? Наскільки це ускладнить підтримання цінової стабільності? Подібні ініціативи можуть відкинути нас на роки назад, а втрачену довіру потрібно буде повертати шляхом ще більш непопулярних рішень. Саме тому я наголошую, що інституціональний дизайн НБУ не може переглядатись через амбіції окремих осіб.

Ми аналізуємо вчасність, адекватність та наслідки рішень правління НБУ щодо монетарної політики / фото УНІАН

Чи може рада НБУ за чинних повноважень ініціювати відставку правління Національного банку? Та чи є за що відправляти у відставку - яка оцінка роботи правління?

Згідно із законодавством, рада може звільнити члена правління виключно за поданням голови НБУ. Проте рада може впливати на правління через процедури оцінки та контролю без втручання у його діяльність. Ми аналізуємо вчасність, адекватність та наслідки рішень правління НБУ щодо монетарної політики.

Рада НБУ є першою інстанцією, яка сигналізує парламенту і президенту про те, чи виконує центральний банк свій мандат з підтримки цінової стабільності та чи були рішення НБУ адекватними. Якщо рада систематично даватиме негативну оцінку, то це буде питанням для політиків - наскільки вони готові брати на себе репутаційні ризики.

Якщо центральний банк систематично не виконуватиме свій мандат, а рада буде про це сигналізувати, то природно очікувати реакцію парламенту та президента. Ми намагаємось бути об’єктивними і неупередженими. І якщо простежити тональність рішень ради щодо оцінки діяльності правління НБУ, то вона достатньо збалансована. 

Данилишин назвав деякі рішення НБУ про визнання неплатоспроможності банків необґрунтованими. Яка ваша думка з цього приводу? У чому причина останнього «банкопаду»? Чи мала рада НБУ можливість запобігти цьому явищу?

А на що спираються твердження пана Данилишина? На те, що ряд колишніх власників банків оскаржують процедуру чи рішення про неплатоспроможність? Сам факт таких оскаржень не дає підстав члену ради стверджувати про факт необґрунтованості. І це не компетенція члена ради. Для таких тверджень потрібно володіти повним набором економічної та юридичної інформації стосовно кожного рішення з урахуванням позиції посадовців, які ухвалювали такі рішення. 

Що стосується адекватного банківського нагляду, то завжди є спокуса звинуватити регулятора. Але потрібно розуміти, про який період часу йдеться - коли нагромаджувались ганебні банківські практики? Чинне до 2016 року законодавство дозволяло широке коло маніпуляцій, але запровадження світових практик визнання непрацюючих кредитів оголило масштаб проблеми - потребу доформування колосальних резервів та масштабної докапіталізації. 

Враховуючи успішне впровадження інфляційного таргетування, можливо, доцільно розширити мандат НБУ? Доповнити функціями стимулювання зростання економіки, як неодноразово закликали політики, або контролю зайнятості, як у ФРС США?

Спроби стимулювання економічного зростання Національним банком ми вже проходили. Відповідно до рішення президії Верховної Ради УРСР, першою функцією Національного банку було «забезпечення грошима пріоритетних галузей народного господарства». Такі спроби «стимулювання» у 50-70 роки минулого сторіччя закінчились гіперінфляцією, кризою платіжного балансу, зростанням зовнішнього боргу, проблемами фінансової системи. Тому немає сенсу до цього повертатись.

Що стосується зайнятості, то чому ми беремо приклад ФРС, а не Європейського центрального банку? Основним завданням ЄЦБ є забезпечення цінової стабільності. ЄЦБ сприяє зайнятості та стійким темпам економічного зростання в межах функцій забезпечення цінової стабільності. Мандат НБУ мало чим відрізняється від мандату більшості країн Європи.

Рішення про наділення ФРС подвійним мандатом було прийнято під час переломного моменту в США, за умов надзвичайно високої інфляції, наслідків нафтових шоків та війни у В’єтнамі, фіскальних наслідків агресивних космічних програм. Це був компроміс, в рамках якого дуальний мандат збалансовувався високою незалежністю ФРС. Це був політичний вибір, який враховував розклад сил в американському парламенті, а не продумане макроекономічне рішення. 

Слід також враховувати, що в США ринок праці є надзвичайно гнучким, тому зайнятість має чітку кореляцію з динамікою ВВП. Європейські країни не мають такої кореляції, і зростання ВВП не обов’язково супроводжується зростанням зайнятості. В таких умовах закладати в мандат ЄЦБ підтримку зайнятості – це автоматично підкладати міну уповільненої дії під стабільність євро. Мандат ЄЦБ змодельований на основі величезного досвіду, який активно почав використовувати МВФ для структурної трансформації центробанків у світі. 

І якщо ми говоримо про євроінтеграцію України, мене взагалі дивують будь-які розмови про розширення мандату НБУ. Незалежність центробанків та мандат цінової стабільності – це формальна умова членства в ЄС. З макроекономічної точки зору, розширення мандату буде шкідливим для країни, оскільки обернеться черговою девальвацією та банківською кризою. 

До речі, навіть у випадку ФРС дуальний мандат не є панацеєю. У 2000-х роках саме цей механізм став поштовхом до більш м’якої політики. І це закінчилось глобальною фінансовою кризою.

Незалежність центробанків та мандат цінової стабільності – це формальна умова членства в ЄС / фото УНІАН

Можете оцінити прогнози уряду щодо розвитку країни на поточний та наступний роки?

Урядовий прогноз стосовно інфляції дедалі зближується з інфляційною ціллю НБУ, передбаченою стратегією монетарної політики щодо зниження інфляції до рівня в п’ять відсотків плюс/мінус один відсотковий пункт.

Що стосується прогнозу зростання ВВП, то навіть оптимістичний сценарій Міністерства економіки не підганявся під політичну обіцянку «сорок відсотків за п’ять років». Це - прояв незалежності інституції, яка складала прогноз. У нас поки що немає суттєвих змін у структурі ВВП та обсягах інвестицій, які давали б можливість досягти стійких темпів зростання економіки на п’ять-сім відсотків на рік.

На мою думку, базовий сценарій урядового прогнозу, що передбачає зростання ВВП наступні три роки на 3,7, 3,8 та 4,1 відсотка, відповідно, близький до реалістичного. Він не суттєво відхиляється від прогнозів міжнародних організацій та НБУ. 

Ольга Гордієнко

УНІАН в Google News