Менше людей - більші зарплати. Прифронтовий ринок праці деградує у неочікуваний спосіб

В Україні одночасно зростають і зарплати, і борги по виплатах. Особливо у регіонах, наближених до фронту, де динаміка є різноспрямованою та суперечливою. УНІАН з’ясував, де ринок праці більш-менш адаптувався до нових реалій, а де ситуація складніша.

Марні… тобто мирні перемовини тривають. Ми постійно бачимо заяви про "завершення війни" та "мирну угоду", які наразі ні до чого не призвели, і війна продовжується. Але, попри всі виклики війни й тилу, попри "втому" - життя все одно триває. Як і робота, що є важливою її складовою. Попри все.

Днями "Опендатабот" оприлюднив дані щодо боргів по зарплатні в Україні, сформовані на основі проваджень відповідних служб. Загалом вони нарахували 35 тисяч проваджень у близько 2 тисячах підприємств. Кожен з випадків дорівнює несплаченій зарплатні (або її частині).

Тобто проваджень на 11% більше, ніж було 2021 року, що, з  урахуванням найбільшої на континенті війни за останні 80 років, виглядає не так вже й критично. 33% з цих боржників – це державні підприємства, 29% - акціонерні товариства, а 18% - товариства з обмеженою відповідальністю. За профілем, найбільші проблеми у виробників машин та устаткування (16% проваджень), будівельників (7,6%) та у хімпромі (8,5%).

А ось з точки зору географічної, найбільше боргів - передусім у прифронтових регіонах та Києві (великі компанії зі Сходу та Півдня зазвичай тримають центральний офіс у Києві, і тому столиця формально "накопичує" борги з усієї країни).

Найбільші проблеми зараз у Сумській області – 6,3 тисячі проваджень. Потім йдуть Київ з показником 3,7 тис. (плюс Київська область – ще плюс 1,1 тис.) та Дніпропетровщина з 2,5 тис. проваджень. Не далеко "відскочила" й Харківщина, де зафіксовано 2,1 тис. проваджень.

Далі, що цікаво, йдуть Франківщина та Львівщина – 1,8 та 1,7 тис. відповідно, куди також було релоковано багато підприємств, не всі з яких проходять цей транзит без втрат. Але потім знов у цьому "антирейтингу" йдуть один за одним регіони, наближені до зони бойових дій або до кордону – Донеччина (1,7 тис.), Чернігівщина (1,7 тис.) та Запоріжжя (1,5 тис.).

Одещина має показник у 1,1 тис. - середній по країні, а Херсонщина та Миколаївщина - навіть менше за середній: 8,4 тис. й 8,2 тис відповідно. Є борги й у підприємств з Луганщини, яку Україна, на жаль, майже не контролює (тимчасово, сподіваємось) – 8,7 тис. проваджень.

Таким чином, попри деякі "аномалії" на Заході та у Києві, найбільше боргів по зарплатні мають ті регіони, які межують з РФ або з фронтом. Що, на превеликий жаль, логічно, адже якщо десь є військові дії, то ринок праці там страждає найпершим.

Втім, є й інша статистика – по зростанню зарплатні та кількості вакансій. І тут, як не дивно, чи не найкраща динаміка по країні теж у деяких прифронтових регіонів. "OLX Робота" відзвітувала, що кількість вакансій у прифронтових регіонах збільшилася у лині на 13%, порівняно з липнем-2024, а кількість відгуків від кандидатів – на 27%. Як одне поєднується з іншим?

Трохи обережного позитиву

"OLX Робота" фіксує, що у Запорізькій, Харківській, Херсонській, Сумській, Миколаївській та Донецькій областях фіксують зростання як кількості вакансій, так і відгуків по них. Найбільший попит у роботодавців на "комплектувальників, зварювальників, майстрів, помічників на виробництвах", на продавців та на робітників у категорії "вантажники та водії". Але найбільше – на різноробочих (+20%). А ще дуже зросла кількість вакансій у ЗСУ (+352%).

Шукачі ж найчастіше шукали позиції різнороба у будівництві (+21%), продавця (+32%) та водія (+41%). Той випадок, коли попит та пропозиція знайшли одне одного. Але самі ж аналітики у релізі відмічають, що платформа "OLX Робота" саме на робітничі позиції й орієнтується. Тому потрібно порівняти ці дані з показниками інших платформ – Robota.ua та Work.ua.

Work.ua фіксує в цілому по країні збільшення середньої зарплатні на 19% (рік до року) на тлі зменшення кількості вакансій (-12%). Як за вакансіями, так і за резюме середня зарплатня складає 25 тисяч гривень. Примітно, що за 3 роки (порівняно з серпнем 2022 року) середня зарплатня зросла на 67%, а кількість вакансій - на 94%.

Але це в цілому по країні. Якщо ж взяти прифронтові та прикордонні регіони (у тому числі такі як Одеса, які близькі не до сухопутного, але до морського фронту), то динаміка буде більш суперечливою.

Так, у Сумах середня зарплатня зараз складає близько 19 тис. гривень. Вона зросла на 27% за рік або 73% за 3 роки, що повільніше, ніж у більш безпечних регіонах. А по вакансіях є навіть скорочення рік до року – на 12%. Хоча порівняно з 2022 роком все одно є зростання на 104%.

Натомість на Харківщині середня зарплатня зараз складає 22,5 тис. гривень, що на 22% більше порівняно з минулим роком, але лише на 50% - якщо порівнювати з серпнем 2022 року (це приблизний рівень девальвації гривні за той же час). Кількість вакансій за рік теж зменшилася – на 11%, що дуже близько до показників Сумщини. Але порівняно з 2022 роком попит в роботодавців зріс на 261%, що значно більше, ніж у тих же Сумах. Тобто, попри стагнацію останніх місяців, ситуація тут виглядає кращою, якщо порівнювати з початком "повномасштабки".

У Одесі ж середня зарплатня зросла на 23% за рік та на 63% за 3 роки і зараз становить 24,6 тис. грн. Проте динаміка за вакансіями гірша, ніж у вище згаданих регіонах – падіння на 16% за рік на тлі зростання на 113% за 3 роки.

По інших прикордонних та прифронтових регіонах, найгірша ситуація по середній зарплатні у Кривому Розі – лише 18,5 тис. грн зі зростанням всього на 54% за 3 роки, а найкраща – у Дніпрі (25 тис. та плюс 67% за 3 роки).

По кількості вакансій на платформі Work.ua лідером за динамікою став вже згаданий Харків (+261% за 3 роки). Проте за останній рік "переможця" не виявлено, адже всі демонструють від’ємну статистику. Найгірша з ситуація у Миколаєві (-28%) та Запоріжжі (-23%), тоді як у інших - падіння на 11-12%, яке є зараз характерним в цілому для країни.

Для порівняння – у Києві середня зарплатня лише за останній рік зросла на 20% і досягла 30 тис. грн, за даними з оголошень на Work.ua. По вакансіях – їхня кількість зменшилася на 12% за рік, але збільшилася на 131% у період з серпня 2022 року.

Дані Robota.ua дещо відрізняються у деталях, проте фіксують схожі тенденції по країні та регіонах. Різниця у тому, що на цій платформі дещо інша вибірка професій – менше віддалених й тимчасових працівників, а також робітничих спеціальностей, проте більше вакансій про постійну офісну роботу.

Власне, найбільше виділяється те, що Robota.ua фіксує аномальне зростання кількості вакансій у перший тиждень серпня – майже втричі порівняно з іншими періодами. Це фіксується по всіх регіонах, включно з прифронтовими. Але загалом динаміка схожа – повільна "деградація" ринку праці протягом кінця 2024 та всього 2025 року, але все ще зростання у порівнянні з "дном" 2022 року. Середня зарплатня тут дещо нижча, ніж на Work.ua та "OLX Робота", але не значно – 22,4 тис. по вакансіях та 21,6 тис. грн по резюме.

Серед прифронтових регіонів, відповідно до даних цієї платформи, найкраща ситуація на ринку праці у Дніпрі (24,9 тис. грн заробітна платня й 38 тис. вакансій з початку року) та Харкові (21,6 тис грн; 30,4 тис. вакансій). А найгірша – у Сумах (по середній зарплатні – 17,3 тис. грн) та Херсоні (по вакансіях – лише 2,5 тис. вакансій з початку року).

Серед міст, на території яких немає бойових дій, але є сухопутний або морський "кордон", краща ситуація у Одесі (24,1 тис. грн середня зарплатня та 36 тис. вакансій з початку року), а найгірша – у Чернігові (17,7 тис. грн; 8 тис. вакансій). Втім, вся ця ситуація корелює й з ситуацією до війни – краще почувають себе більші міста, навіть ті, що знаходяться прямо біля фронту.

Песимізм експертів

Опитані експерти кажуть, що статистика згаданих сервісів з рекрутингу відповідає дійсності – в цілому, ситуація на ринку праці прифронтових регіонів деградує з кожним місяцем, хоча подекуди стаються "аномалії", як цього літа. Проте без змін фундаментальних факторів, які впливають на загальну картину ринку праці, навряд чи ситуація покращиться. А головний фактор (окрім, власне, війни) це "втрата людського капіталу – у широкому розумінні".

"Скажу, що нічого не змінилося (за рік, - УНІАН). Зберігається та сама тенденція на зменшення людського капіталу у країні, який не відновлюється. Тому ситуація стає все гірше і гірше. Ми періодично проводимо опитування, і першою проблемою, про яку говорять підприємці, це саме нестача людського капіталу. Це стосується як купівельної спроможності населення, так і фахівців. Якщо немає людей, то й нема для кого бізнесу працювати. Чим менше населення – тим менший попит", - каже Борис Емельдеш, президент Всеукраїнської професійної асоціації підприємців.

За його оцінкою, лише ІТ-сектор "більш-менш стабільно працює", але лише завдяки тому, що айтівці можуть працювати віддалено, хоча і там є свої складнощі.

Для бізнесу головна проблема зараз – несистемна й раптова мобілізація.

"Повно ситуацій, коли людей забирають. Якщо ТЦК якогось професіонала забрала, або він сам пішов на фронт добровольцем, то замінити його дуже важко. Особливо це стосується таких галузей як будівництво або ремонтні роботи, автосервіси. Втрата кожного працівника для них зараз дуже відчутна, - зауважує експерт й ділиться прикладом. - На одне СТО в нас привезли "Мерседес". Такий, знаєте, дуже коштовний і дорогий. Йому потрібно було зробити капітальний ремонт мотору. Двигун розібрали, а потім хлопці пішли на обід. І їх всіх "скопом" закинули до "буса" ТЦК. Приїжджає власник СТО – а воно закрите. День-два – нікого немає. І той розібраний "Мерседес" там закритий. Він знайшов робітників вже у військовій учєбці".

Власник СТО знайшов вихід, зауважує експерт, але це все – час та гроші.

"Таких прикладів багато. Нещодавно зайшли у бар і забрали бармена. Прямо з-за стійки. А це галузь розваг під час туристичного сезону в Одесі. Коли людину так забирають з робочого місця – людину, відповідальну за майно, то нікого не хвилює, що там потім буде з тією стійкою. А довкола були клієнти, які сиділи, випивали. Весь алкоголь залишився без нагляду, розумієте?", - додає пан Емельдеш.  

Одеса хоч і не межує з фронтом по суходолу, але є прифронтовою - у контексті морських кордонів. І є пріоритетною ціллю для повітряних ударів РФ, на рівні з Харковом, Сумами, Дніпром, а також Києвом. Проте Одеса має і свою специфіку – це порти та туристичний сезон.

"Так, туристичний сезон потребує більше людей для обслуговування відвідувачів. У сезон створюється більше робочих місць. Але людей не вистачає. Хоча сам туристичний сезон, думаю, цього року більш активний, ніж минулорічний. Відпочиваючих, за відчуттями, побільшало", - пригадує фахівець.  

А ось вплив портів на ринку праці регіону президент Всеукраїнської професійної асоціації підприємців пропонує не переоцінювати – там працює не так багато людей. Хоча загалом перевалка вантажів "за відчуттями" зростає.

"Воно-то впливає, але у портах не потрібно так вже багато людей для обслуговування вантажів. Можу, однак, сказати, що є значний попит на складські приміщення. Цей попит вже перевищив довоєнні рівні. Зросли орендні ставки. Ці показники позитивні. Є вже нестача у холодильних складах. Але одна ця галузь не витягне весь ринок праці Одеси на собі", - розводить руками пан Емельдеш.  

Олександр Чумак, президент Асоціації приватних роботодавців України, не знайшов особливих змін на ринку праці Харкова та прифронтових регіонів за цей рік, проте акцентує увагу на змінах щодо рівня заробітних план, який зростає по всій країні. 

"Якщо подивитися на офіційні показники, за даними Пенсійного фонду України, середня заробітна плата у червні 2025 року становила 22 336,81 грн, тоді як у червні 2024 року — 18 806,63 грн. Це зростання на 18,8% за рік і воно відображає офіційно задекларовані доходи найманих працівників, - вважає він. – Водночас дані ринку вакансій (OLX Робота, Work.ua) показують дещо іншу картину – середня пропозиція зарплати у червні 2025 року по країні становила близько 24,6 тис. грн, а в Харкові – 22,5–23,3 тис. грн, що на 20–22% вище, ніж у 2024 році. Різниця пояснюється тим, що джоб-борди фіксують "гарячі" пропозиції роботодавців і відображають поточний попит на кадри та можливі надбавки за "ризиковість", тоді як статистика ПФУ враховує реальні нарахування. Обидва джерела свідчать про спільний тренд – зарплати зростають як по Україні загалом, так і у Харківському регіоні зокрема. В дефіцитних професіях - навіть швидше".

Зростання зарплат є одним з проявів якраз дефіциту кадрів. Бо якщо фахівців все менше, то роботодавцю залишається єдиний вихід – збільшувати зарплатню та пропонувати якісь "пряники" для кандидатів, щоб знайти хоч когось.

Отже, зростання зарплат - це добре для робітників, але у контексті загальної ситуації є, скоріше, вимушеною мірою для роботодавців та однією з "побічок" втрати людського капіталу. То, може, запросити більше іноземців? Бо Україна зараз лише на 50-му місці у світі за рівнем залучення мігрантів.

Борис Емельдеш каже, що у Одесі, як припортовому місті, дійсно зростає кількість іноземних найманих робітників. Але для України під час війни це не панацея, адже в таких робітників, зазвичай, дуже низька кваліфікація.

"Є такі обговорення, є такі пропозиції (щодо залучення мігрантів, - УНІАН). Є така тенденція, що активніше беруть іноземців. Але хто з фахівців, конкурентоспроможних в себе у країні, до нас поїде? Хто поїде до країни, де є ризик для життя? До нас будуть їхати люди, чия праця там не дуже користується попитом. Тобто, лише якщо ситуація у них в країні буде гірша, ніж у нас. І умови праці там будуть гіршими, ніж у нас. Ці люди будуть з низькою кваліфікацією", - вважає експерт, акцентуючи, що це не вирішить фундаментальних проблем ринку праці України.

Ситуація на ринку праці всієї країни та, у першу чергу, прифронтових регіонів складається не кращим чином. Він поступово деградує, бо зменшується кількість та "якість" робочої сили через виїзд за кордон та мобілізацію. Це відбувається попри те, що, загалом, у більшості регіонів – навіть прифронтових (крім Сумщини, Херсонщини та Донеччини) – ситуація стабілізувалася після провалів 2022 року. Тенденція така, що зарплатня дійсно зростає швидше за інфляцію, але це є індикатором кризи, аніж реакцією на економічне зростання (якого немає).

УНІАН в Google News