"Політики поставлені в такі умови, що можуть заробляти лише грабуючи економіку", - економіст Михайло Чернишев

Директор Інституту вільної економіки Михайло Чернишев прокоментував УНІАН скандальні ініціативи ДАСУ щодо нібито неможливості українських оборонних підприємств отримувати прибуток та розповів, до яких наслідків приводить тиск правоохоронців на бізнес.

Нещодавно у суспільстві наробила галасу вимога Державної аудиторської служби України до вітчизняних приватних виробників зброї повернути прибуток, отриманий з контрактів Міноборони, хоча податки з отриманих коштів вже були виплачені. І хоча зрештою Верховна Рада скасувала цю скандальну ініціативу, сам факт подібного рішення проілюстрував небезпечну тенденцію.

Економісти відмічають, що випадків тиску правоохоронних та контролюючих органів на український бізнес із початком війни тільки почастішало. І це стосується не лише ВПК, але й усіх сфер вітчизняної економіки. Хоча, за логікою, в країні мали б відбуватися діаметрально протилежні процеси.

Про те, як тиск силових органів вливає на бізнес, та що з цим робити, УНІАН поспілкувався з директором Інституту вільної економіки Михайлом Чернишевим.

Поговоримо про скандальну ініціативу Державної аудиторської служби. Навіщо, на вашу думку, силовим та контролюючим органам тиснути на приватних виробників зброї, особливо, з огляду на те, що в нас йде війна? Чи є у цьому логіка?

Логіка є. Необхідно розуміти, що вони ніколи не припиняли тиснути на бізнес. Під час війни, навпаки, все посилилося. З погляду на економічну теорію та науки про людську діяльність, тут все дуже просто: справа в тому, що головне завдання і мета держави — це збирання грошей з економіки та підприємців з подальшим їх розподілом на ті цілі, які визначать політики та чиновники, насамперед — на себе особисто.

Оскільки існує державна монополія на насильство, то, окрім формального збору грошей через оподаткування, завжди є можливість збирати гроші й непрямими методами. Якщо підприємці не чинитимуть опору і платитимуть — гаразд, якщо не будуть — можна буде тиснути на них з іншого боку.

Чому це посилилося під час війни? Тому що, умовно кажучи, "моральних підстав" для цього стало більше. Одна справа - переслідувати злочинця, скажімо, у мирний час і звинувачувати в економічних злочинах. А під час війни можна звинуватити ще серйозніше: у підсобництві агресору, підриві безпеки країни. І суспільство це з більшою легкістю підтримує.

У ситуації з ДАСУ та виробниками зброї ідея була така: "Замість того, щоб безкоштовно постачати все, що потрібно армії, постачальники на армії "наживаються"!". Але для людей в здоровому глузді це - справді абсурдне твердження. Як компанія може працювати без прибутку, навіщо їй тоді взагалі працювати? Якщо заборонити отримувати прибуток на таких постачаннях, то ніхто просто не поставлятиме нічого в принципі. Потрібно буде під автоматами змушувати працювати, чи що?

Вони похапцем цю ідею вигадали, особливо не заглядаючи наперед, розраховуючи на те, що у всіх війна, всі переживають, і тому з "саботажниками" все пройде легко. Але журналісти, опозиційні політики та активісти вказали на абсурд, і парламенту довелося з цим погодитись. Якби не було такого шуму, то так би й продовжувався тиск, і парламент би не заперечував.

До чого призводять такі дії з боку українських контролюючих органів та силовиків? Яких наслідків це може коштувати українській економіці та бізнесу?

У кращому випадку — зниження економічного зростання. А в найгіршому випадку - "схлопування" економіки.

Той самий приклад втручання, який щойно обговорили. Якби цей процес не було зупинено, ці компанії могли б просто збанкрутувати. Хтось заплатив би якусь суму з оборотних коштів, що залишилися. Хтось - вдався б до судів і втратив би гроші. Як наслідок, не було б охочих постачати все це державі.

Все, що постачали українські виробники зброї - потрібно для армії. Загалом, державні витрати політикам та чиновникам потрібні, бо це їхній заробіток. Тому державні закупівлі тривали б, але за рахунок "ручних" фірм чиновників, яким вони подібних претензій не пред'являли б.

А що було б, якби у нас не було жодної конкуренції у постачаннях? Яйця були б уже не по 17, а по 48 гривень, і якість була би відповідна, що, власне, теж є ознакою стагнації економічного зростання. Тому що навіщо підвищувати якість продукції, продуктивність праці, знижувати ціни, якщо у тебе і так продукцію купують.

Тобто, у держави немає розуміння, що, якщо дати економіці зрости, у майбутньому в країні з’явиться багато успішних компаній, які сплачуватимуть у казну значно більші суми податків від отриманого прибутку…

Наприклад, Зеленський говорив, що треба дати підприємцям "зарости жирком". Але я завжди сміюся з цього принципу. Він не новий, його постійно озвучують усі політики. Що це означає? Перестати зараз кошмарити підприємців, знущатися з економіки, щоб зробити це потім. Який у цьому сенс?

Такий підхід не працює. Тому що коли ми говоримо про тих, хто приймає ключові рішення – тобто, про політиків - вони всі тимчасові правителі. Тому дати щось економіці, щоб вона через 50 років зросла і приносила більше податкових надходжень - це для можновладців взагалі ні про що. Вони з цього нічого не отримають, а матимуть з цього чиновники, які прийдуть до них на зміну.

І це нормально, тому що будь-яка людина турбується про свій добробут, хоче заробляти. Просто політики поставлені в такі умови, що вони можуть заробляти лише грабуючи економіку.

Якщо підприємець вилучає частину прибутку на поточні потреби себе та своєї сім'ї, то більшу частину - все одно вкладає у розвиток справи, щоб у майбутньому отримувати від бізнесу більше доходів. А політики не мають такого стимулу. Отже, єдиний спосіб збагачення для них - заробляти прямо зараз.

У результаті, держава придушує економіку, і в міру цього сама розростається, що веде до гальмування.

Ми це бачимо й у багатих країнах. У Сполучених Штатах та Європі держава продовжує розростатися, а економіка там вже майже не зростає. Якщо цей процес продовжуватиметься далі, а він продовжуватиметься, то в моменті все просто "зхлопнеться". Але до початку 20 століття у них були досить вільні економіки. Все швидко росло, і тому вони зараз такі багаті.

А ми маємо 30 років досвіду держави. Економіка та підприємці за ці 30 років просто не встигли зробити економіку такою ж багатою як Штати чи інші держави. Але західні країни почали гальмувати зростання економіки, коли вона була вже досить великою, а наші хочуть вже зараз, коли й економіки, по суті, немає.

Плюс, якщо на заході економіки багаті, то навіть невеликий тиск на підприємців дає великий прибуток, бо підприємці заможні. А наші політики і чиновники хочуть жити так само, як європейські, але невеликий тиск на бізнес не дає їм великих доходів за такої слабкої економіки. Тому вони змушені більше вилучати у відсотковому співвідношенні.

У нашій країні понад 80 силових та контролюючих органів, які мають право перевіряти та карати підприємців. Навіщо так багато?

Якщо розуміти, що держава призначена для того, щоб збирати з людей гроші, в тому числі - законними та не зовсім законними способами, то для цього потрібні силові структури. А оскільки збирати хочеться все більше і більше, то потрібно все більше і більше людей, які цим займатимуться.

Держава росте тому, що будь-яка посадова особа зацікавлена в тому, щоб навколо неї розросталася структура. Приходить людина начальником відділу і має одного помічника. Йому виділяють якийсь бюджет. Яка в нього ціль? Він хоче більше заробляти та краще жити. Що для цього потрібно? Щоби більший бюджет виділяли. Для більшого бюджету треба вигадувати собі більше завдань, збільшувати штат. І всі цим послідовно займаються. Тому відомства зростають.

Все частіше і все голосніше бізнес каже, що в нашій країні відбувається не дерегуляція, а навпаки — зростання регуляції бізнесу. Чи згодні ви з цим?

Я не збирав статистики, але я впевнений, що це так. Ухвалення нового закону чи постанови – по суті, і є регуляцією.

У нас в історії були окремі моменти скасування десятка нормативних актів. Причому якихось кумедних. Але з того часу прийняли вже кілька сотень нових. Вся ця дерегуляція - лише на публіку.

Від регуляції всім стає лише гірше, і політики це розуміють. Але вони не можуть покращувати стан економіки, тому що інакше - не зможуть заробляти собі на життя. І вони продовжують робити те, що роблять. Коли настає якась криза, і вони можуть втратити все, єдиний вихід — провести дерегуляцію, але потім вони знову "закручують гайки" назад.

Коли нависала пряма загроза, що Путін захопить Україну, чиновники почали дозволяти зброю, скасували податки, щоб народ підбадьорився і допоміг відкинути Росію назад. Але коли небезпека частково минула, все повернулося на свої місця.

До яких інструментів тиску на підприємців зараз вдаються силовики? І які наслідки цих дій?

Як економіст можу сказати, що, по-перше, — без цього вони ніяк не обійдуться — звинувачення у несплаті чи недоплаті податків. Це найпростіше. Тому що податкове законодавство таке, особливо щодо податку на прибуток, що там можна стовідсотково в чомусь когось звинуватити. Можна завжди сказати, що хтось неправильно порахував витрати, або треба було сплатити податки. А протилежне ніяк не доведеш. Ніхто не слухатиме.

Друге – це умовно законне. Наприклад, зупинка підприємств будь-якими засобами та шантаж з вимогами. Оскільки підприємець не може не працювати, він ризикує залишиться без грошей та заробітку. Все, що він десятиліттями створював - коту під хвіст. Тому після зупинки у підприємця немає іншого виходу, як заплатити. Тоді підприємство розблокують.

Найпоширеніше - обшуки та вилучення обладнання. І зараз новомодне — блокування накладних. Якщо доплатиш – тобі розблокують.

Які кроки потрібно зробити, щоб бізнес почав активно розвиватися?

Потрібно звільнити економіку. Це – дерегуляція економіки, приватизація всього державного та комунального майна. Якщо ми поки не говоримо про скасування податків, то хоча б - різке зниження їхньої кількості. Ось три пункти, і це дозволить звільнити економіку й розвиватися бізнесу.

Але як ми вже казали, держава за своєю доброю волею так не діятиме. Поки не почнеться якась криза, тиск на бізнес лише збільшуватиметься.

Можливо, коли суттєва частка громадян України зрозуміє, що відбувається, і що потрібне звільнення економіки, це також матиме вплив. Але такий сценарій теж можна до криз держави віднести: або Путін напав, і все можна втратити, або народ став масово обурюватися, і вони теж бояться втратити все. Це може підштовхнути послабити тиск.

Наприклад, кажуть, що в Грузії свого часу прийшли нові політики та звільнили економіку. Але це результат не того, що вони захотіли. Якби в них з економікою та зборами до бюджету все було нормально, то ніхто нічого не змінював би. Проблема була в тому, що до бюджету взагалі нічого не надходило. Треба було щось робити. А як почали гроші приходити до бюджету, то вони знову почали все закручувати.

Звільнити економіку можна цими трьома кроками, які я озвучив, але можновладці вдадуться до них тільки якщо настане якийсь колапс. А це – не бажаний сценарій.

Артур Крижний

Артур Крижний

УНІАН в Google News