Український внесок у створення авіаносного флоту Китаю - перенедооцінка

Куплений майже 13 років тому в України "Варяг" стане першим авіаносцем китайських ВМС. Новина дуже суперечлива - китайці начебто нас «кинули», але якщо розібратися, то можна знайти певний привід для гордості...

Недобудований авіаносець, який купили в Україні майже 13 років тому, змінить баланс сил в акваторії Південноазійського регіону. Приблизно до цього можна звести сенс публікацій, що з`явилися за останній тиждень в ряді закордонних ЗМІ. Мова йде про авіаносний крейсер «Варяг», який у 1998 році Україна продала за 20 млн. дол. якійсь фірмі Chong Lot з Макао. Однією з головних умов угоди були гарантії покупця не використовувати «Варяг» за його прямим призначенням - фірма з Макао заявляла про свої плани переобладнати його в плавуче казино. Але ось минуло 13 років і Китай, невід`ємною частиною якого Макао став у 1999 році, нарешті визнав, що український корабель добудований і стане... першим авіаносцем китайських ВМС (!). Новина для України, прямо скажемо, дуже суперечлива - на перший погляд все виглядає так, ніби китайці нас «кинули», але якщо розібратися, то можна знайти навіть певний привід для гордості...

Негордий «Варяг»

Нагадаємо коротко історію важкого авіаносного крейсера «Варяг», спущеного на воду в 1988 році. Корабель планувався як флагман радянських військово-морських сил. Проектна водотоннажність - 60 тис. тонн, у випадку добудови він міг нести до 56 літальних апаратів. Серед озброєння «Варяга» передбачалися крилаті ракети, в тому числі з ядерними боєголовками, радіус дії яких становить до 500 км. Будівництво "Варяга" було законсервовано в 1992 році, коли його готовність наближалася до 70%. До 1998 крейсер перебував на суднобудівній набережній Миколаївського чорноморського суднобудівного заводу (ЧСЗ).

Добудова «Варяга» зовсім не вписувалася в оборонну концепцію України, та й грошей для такого дорогого проекту не було (практично те ж саме відбулося з ракетним крейсером «Україна», який досі стоїть недобудованим у Миколаєві). Проте всім було зрозуміло, що продаж авіаносця, нехай і недобудованого, - далеко не продаж танкера. Тому, коли в 1998 році Національне агентство з реконструкції та європейської інтеграції оголосило тендер на продаж "Варяга", основною умовою було зобов`язання покупця не використовувати його у військових цілях. Переможцем тендеру була визнана компанія Chong Lot, що погодилася виплатити передбачену умовою конкурсу суму в 20 млн. дол. Представники компанії заявили про намір переобладнати "Варяг" у розважальний заклад. Але багато експертів вже тоді говорили, що корабель потрібен Китаю, до складу якого вже в 1999 році увійшла колишня португальська колонія Макао, саме в своїй початковій якості.

Мабуть, так само вважали і в США, під тиском яких Туреччина майже півтора року не давала дозвіл на проходження «Варяга» через Босфор і Дарданелли.

"Варяг" навіть став предметом політичного торгу між Китаєм і США у зв`язку зі збитим над китайською територією в 2001 році американським літаком-розвідником. Вашингтон через дипломатичні канали натякав Пекіну, що Туреччина пропустить «Варяг» тільки після того, як літак повернуть у США. Зрештою, в травні 2002 року корабель був відбуксований в китайський порт Далянь і на 10 років всі, окрім фахівців, про нього практично забули. Правда, час від часу йшли повідомлення, що ніяке плавуче казино і розважальний центр біля берегів Макао так і не з`явилися.

Варто зазначити, скільки гнівних і трагічних заяв звучало в Росії у зв`язку з продажем «Варяга», деякі діячі вважали цей факт «ляпасом» російському флоту і національною ганьбою. Не останню роль у даному випадку зіграла сама назва корабля на честь легендарного крейсера «Варяг», який прийняв нерівний бій з японською ескадрою ще за часів російсько-японської війни 1904-1905 років. Ветерани Військово-морського флоту РФ зверталися до тодішнього президента Росії Володимира Путіна з вимогою викупити «Варяг» в України або, як мінімум, не допустити його продажу Китаю. Але Росії, яка в ті часи тільки почала виходити із затяжної кризи, було не того. Як не дивно, але США тоді особливо на Україну не тиснули, хоча поява у Китаю авіаносця була викликом, в першу чергу, саме Сполученим Штатам. Тим не менше, можна припустити, що продаж авіаносця китайцям надалі міг стати одним із тих факторів, які підштовхнули американські спецслужби до розгортання масштабної компанії з дискредитації українського збройового експорту, більше відомої як «кольчужний скандал».

Хоча все це справи давно минулих років, але не виключено, що давня операція з продажу авіаносця за суму, непорівнянну навіть із собівартістю його будівництва, і сьогодні може зіграти свою роль у розвитку військово-технічного співробітництва України із зарубіжними партнерами. От тільки питання - позитивну або негативну?..

Наївність або стратегічний розрахунок?

Навесні цього року уряд КНР офіційно підтвердив, що крейсер «Варяг», перейменований в «Ші Лан», стане першим китайським авіаносцем, уточнивши при цьому - корабель буде навчальним. Його вихід у плавання очікується вже восени 2011 року. Що ж до поняття «навчальний», то воно також умовне, як термін навчально-бойовий літак, який може бути як навчальним, так і цілком бойовим. Немає жодних сумнівів, що «Ші Лан» можуть використати як бойову одиницю, а не тільки як тренувальний майданчик.

У зв`язку з цим ряд західних ЗМІ опублікував статті, в яких висловлюють побоювання щодо того, що «Ші Лан» змінить розстановку сил в Тихоокеанському регіоні і стане приводом до старту морської "холодної війни", оскільки Пекін не приховує свого бажання протиставити власну військову міць американській. Україна в цих публікаціях якщо і згадується, то побіжно як країна, що колись продала «Варяг» КНР. При цьому ніхто навіть не згадує про те, що покупець обіцяв не використовувати його у військових цілях. Можливо, про це варто згадати Україні, адже саме нам давали обіцянку, або все не так просто і українське керівництво, приймаючи рішення про продаж «Варяга», чудово розуміло, для чого його купують?

Як вважає керівник дослідницьких програм Центру сприяння вивченню геополітичних проблем і євроатлантичного співробітництва Чорноморського регіону "НОМОС" Павло Лакійчук, пред`являти претензії Китаю у зв`язку з порушенням умов купівлі-продажу крейсера «Варяг» було б нерозумно. «Продавали ми корабель не Китаю, а Макао, якого тепер як самостійного державного утворення не існує, а Китай нам нічого не обіцяв», - зазначив експерт.

Він також зазначив, що 13 років тому американці не дуже занепокоїлися продажем крейсера, оскільки не могли до кінця повірити, що Китай впорається з проектом. «У Китаю на той момент не було ні досвіду, ні відповідних технологій, а головне - не було палубного винищувача, без якого будівництво авіаносця втрачає всякий сенс. Сьогодні КНР має в своєму розпорядженні все необхідне. Не можна забувати і про те, що поява китайського палубного винищувача J-15, що є аналогом російського Су-33, також не обійшлася без участі України. J-15 створювався китайськими конструкторами на основі винищувача Т10К, що залишився після розвалу СРСР на території України і був проданий КНР в 2005 році», - сказав П.Лакійчук.

Оцінюючи український внесок у добудову першого китайського авіаносця, він підкреслив, що під час робіт на кораблі Китай залучав у якості консультантів фахівців Чорноморського суднобудівного заводу та «Укрспецекспорту». Таким чином, можна говорити, що сумою в 20 млн. дол., яку китайська сторона заплатила за «Варяг», військово-технічне співробітництво між Україною та КНР в авіаносній тематиці аж ніяк не обмежується. «Миколаївський науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря-Машпроект» поставив силову установку для добудованого «Варяга», а сьогодні китайці ведуть переговори про постачання українських двигунів для другого китайського авіаносця, що знаходиться зараз в розробці», - зазначив експерт.

На його думку, потрібно віддати належне методиці здійснення Китаєм ВТС. «Придбавши в Україні недобудований авіаносець, Китай отримав не стільки залізо, скільки алгоритм розробки і будівництва подібних кораблів. Вони отримали практично весь радянський досвід у галузі будівництва авіаносців, включаючи методику підготовки льотчиків палубної авіації. Вивчивши український Науково-випробувальний комплекс корабельної авіації (НИТКА), китайці побудували свій власний комплекс для підготовки пілотів, звичайно, внісши певні зміни», - зазначив експерт.

П.Лакійчук вважає, що зі спуском на воду авіаносця «Ші Лан» китайська програма зі створення авіаносного флоту вийде на новий якісний рівень і продовжить розвиватися. «Варяг» - по суті, застарілий корабель і його добудова стане тільки першою фазою цієї програми, основна мета Китаю - створити свій власний авіаносний флот і отримати можливість демонстрації прапора в будь-якій точці світового океану. Україна ж, як країна з великим досвідом у сфері будівництва таких кораблів, має непогані шанси для продовження співпраці з Китаєм в цій сфері. Звичайно, співпраця ця буде досить обмеженою, тому що українська складова в радянських авіаносцях зводилася до корпусу корабля і силової установки, озброєння в Україні не виготовлялося», - уточнює експерт.

Таким чином, продаж крейсера «Варяг» варто розцінювати не як один із малозначимих епізодів у бурхливій історії українського збройового експорту, а як цілком усвідомлений крок, який заклав фундамент для довгострокового співробітництва з Китаєм у сфері військового кораблебудування. Одним із підтверджень тому є контракт на будівництво для КНР чотирьох десантних кораблів на повітряній подушці «Зубр», виконання якого здійснює сьогодні Феодосійська суднобудівна компанія «Море». Нехай ВТС з Китаєм має свої особливості і рідко зводиться до купівлі тих чи інших зразків української техніки, скоріше, передбачає передачу технологій з її виробництва в КНР. Але за правильного підходу до справи і на цьому можна непогано заробити. Ну і, звичайно, престиж відіграє не останню роль - озброїти флот країни, яка нестримно рветься у світові лідери, це, напевно, теж багато вартує, особливо для України з позаблоковим статусом.

Петро Черних (УНІАН)

УНІАН в Google News