Парадокс другої хвилі кризи: її так чекають, а вона все не починається
Парадокс другої хвилі кризи: її так чекають, а вона все не починається

Парадокс другої хвилі кризи: її так чекають, а вона все не починається

10:04, 08.11.2011
12 хв.

Першими "впали" металурги. Чи означає це, що Україна знову стоїть на краю прірви, а долар по 8 гривень скоро стане такою ж недосяжною мрією, як зараз курс 1 до 5?..

Коли в Україні розпочнеться друга хвиля кризи? Це питання, відверто кажучи, усіх вже надто втомило, адже, як відомо, очікування неприємностей часто стає гіршим за самі неприємності. Одні експерти говорять, що думати про другу хвилю безглуздо, оскільки перша ще не минула. Інші заявляють, що з листопада 2008 року вже нарахували не менше трьох, а то і чотирьох кризових хвиль. Виходить, що саме визначення - "друга хвиля кризи" є дуже умовним, проте, відмовитися від нього навряд чи вийде - занадто глибоко воно поринуло у суспільну свідомість. Ми змирилися з тим, що криза знову зруйнує економіку країни, наш фаталізм заснований на сумному досвіді трирічної давнини. У вересні 2008 року влада бадьорилася і переконувала нас, що світова криза для України не страшна, мовляв, ми занадто слабко залучені у глобальні фінансові процеси. Але якщо для США і Європи криза дійсно найяскравіше проявилася саме у фінансовій сфері, то до нас вона дійшла у вигляді падіння ринків промислових товарів.

Першими "впали" металурги, листопад 2011 також розпочався з новин про зниження виробництва на українських метзаводах. Чи означає це, що Україна знову стоїть на краю прірви, а долар по 8 гривен скоро стане такою ж недосяжною мрією, як зараз курс 1 до 5?

Металургійний чинник і валютна політика

Відео дня

Чи не першим, хто відверто заявив про прихід кризи в Україну був Володимир Бойко - генеральний директор Маріупольського металургійного комбінату імені Ілліча. Ще у кінці серпня 2008 року керівник одного з найбільших вітчизняних метпідприємств повідомив про те, що на вересень у комбінату практично немає замовлень. У перших числах листопада 2011 року в ЗМІ з'явилася інформація, що з метою стабілізації цін в поточному місяці ММК ім. Ілліча має намір скоротити обсяг виробництва тонколистового прокату на 50 тис. тонн, або на 28%. У цілому погіршуватися кон'юнктура почала на світових металургійних ринках у середині поточного року. Проте, не можна забувати і про те, що вже не перший рік українські меткомпанії, які мають у своєму складі гірничо-збагачувальні комбінати, більше заробляють не на експорті сталі, а на постачаннях за кордон залізорудної сировини (зрс). Але і тут ситуація не вселяє оптимізму - ціни на ринках зрс так само почали падати. Як добре відомо, слідом за скороченням експорту продукції ГМК в Україну приходить девальвація гривні.

Менше надходжень вільно конвертованої валюти - дешевша валюта національна. Якщо не вдаватися до нюансів, то кризи ми найбільше боїмося саме у зв'язку з падінням купівельної спроможності гривні і, як наслідок, скороченням реальних прибутків. Металургія ж дає нам абсолютно недвозначний сигнал - криза наближається.

Але Кабмін і Нацбанк ще в змозі утримувати ситуацію під контролем. Прогресуючий дефіцит гривні в українських банках свідчить про те, що вгорі прекрасно усвідомлюють глибину проблеми і намагаються утримати нацвалюту від падіння. Як зазначив під час круглого столу на тему "Чим загрожує Україні друга хвиля світової кризи"?, організованого Інститутом Горшеніна, начальник аналітичного відділу ПАТ "Альфа-банк" Олексій Блінов, обмінний курс залишається на сьогодні головним питанням для українського уряду. "Україна обрала політику мінімізації курсових коливань, якої дотримується багато років підряд. У цьому полягає ключова проблема економічної політики, заручниками якої ми усі і є. Якщо курс відпустити у будь-яку сторону, ми прекрасно розуміємо, до чого це приведе. Згадаємо 2005 рік, коли гривні дозволили зміцнитися, скільки шуму було в країні. Населення, яке має заощадження в доларах, визнало себе обділеним, у разі девальвації гривні ситуація ще гірша", - сказв експерт.

При цьому, за його словами, з березня 2010 року гривня зазнавала сильного ревальваційного тиску у зв'язку з припливом в Україну зарубіжного капіталу. "У результаті ми маємо 15 місяців надлишку валютних надходжень і тільки останні 3 місяці відчуваємо їх дефіцит. Таким чином, навіть у разі збереження несприятливої кон'юнктури на ринках збуту української промислової продукції, уряд може ще декілька місяців утримувати контроль над ситуацією на валютному ринку", - прогнозує О.Блінов.

У зв'язку з цим експерт порівняв розмови про другу хвилю кризи зі старою притчею про хлопчика-пастуха і вовків. "Про проблеми Греції як про головну причину початку другої хвилі кризи в Європі говорять вже не перший рік. У травні 2010-го американська фондова біржа за тиждень втратила близько 20% своєї капіталізації, що значно більше, ніж ті падіння, які ми спостерігаємо нинішньої осені. У 2010 році було безліч прогнозів щодо другої хвилі кризи і у більшості своїй це відбувалося, тому що ми усі психологічно до неї готові. Тоді як у 2008 році країна після 9 років економічного зростання просто забула про те, що економіка циклічна і рано чи пізно трапляються спади", - підкреслив фінансовий аналітик.

На думку О.Блінова, незважаючи на те, що ріст негативного сальдо зовнішньоторговельного балансу є однією з найбільших проблем української економіки, не можна заперечувати і позитивних тенденцій, про які свідчить цей показник. "Ріст імпорту в Україну демонструє позитивні тенденції в українській економіці. Подивіться на об'єми продажів імпортних автомобілів, на ріст зарубіжних інвестицій, який цього року випереджає ріст ВВП, і ви зрозумієте, що стан справ у нас не настільки поганий, як це здається. Зараз 5% дефіцит рахунку поточних операцій (різниця між припливом і відтоком валютних надходжень - ред.) є цілком нормальним і контрольованим. Таким чином, говорити про те, що ми стоїмо перед черговим обвалом, поки не можна", - зазначає експерт.

Ситуація склалася парадоксальна: українці буквально кваплять повернення кризи в усій її убивчій красі, а вона, неначе кепкуючи, усе не починається.

Не пожертвувавши частиною, можна втратити усе

Експерти не були б експертами, коли б їх прогнози навіть з найважливіших питань не були б контраверсійними. Той же О.Блінов навів факт, що структурно українська економіка порівняно з 2008 роком абсолютно не змінилася. Він переконаний, що відсутність реальних реформ робить украй складним утримання економіки в тих параметрах, які задає нинішній уряд.

Але якщо О.Блінов - стриманий оптиміст, то екс-заступник міністра фінансів Ігор Уманський стримувати песимізм не має наміру. Під час круглого столу він категорично заявив, що українська економіка вже почала входити в другу хвилю світової кризи.

На його думку, у середньостроковій перспективі наша економіка, як і світова в цілому, відчуватиме вплив кризових явищ. "Інше питання, наскільки глибокою буде ця криза. Я не думаю, що на сьогодні є основи говорити про те, що криза буде настільки ж глибокою як у 2008-2009 роках. Хоча, якщо подивитися на реакцію української влади, то виникає відчуття дежавю. Як і в 2008 році, вони продовжують говорити, що у нас усе добре, тоді як зовнішньоторговельний баланс погіршується", - каже експерт.

Він переконаний, що владі не вистачить ресурсів для того, щоб утримувати відносну економічну стабільність до виборів 2012 року. "Ресурсів Національного банку за поточних тенденцій вистачить для того, щоб утримувати нинішній курс гривні максимум до кінця поточного року. Планомірну, підконтрольну девальвацію слід було розпочинати ще з червня цього року. Тоді б ми не мали тих шокових наслідків, які ми пережили у кінці 2008 року, а нещодавно пережила Білорусь, і до яких нас, на жаль, знову підводить нинішня влада", - підкреслює І.Уманський.

Висновки, прямо скажемо, невтішні. Дно падіння економічних показників, позначене кінцем 2008 - початком 2009 року, пробити, звичайно, навряд чи вдасться, але бідніші станемо у будь-якому випадку.  

Можливо, нас дещо потішить нагадування про те, що падіння національної валюти далеко не завжди є злом. Як вважає народний депутат ("Наша Україна") Віктор Матчук, якби Греція мала у розпорядженні власну грошову одиницю, яку могла б девальвувати по відношенню до євро, то криза у цій країні була б значно м'якша. Україна має такий "запобіжник". В.Матчук переконаний, що спроби НБУ утримати теперішній обмінний курс шляхом створення в країні штучного дефіциту гривні, цілком можуть привести до зупинки економіки. І в цьому є логіка, адже на сьогодні промислові підприємства не в змозі дозволити собі гривневі кредити, які банки пропонують під 30-40% річних.  Отже, зменшення зарплат в доларовому еквіваленті може виявитися меншим злом, ніж проблеми з отриманням заробітної плати в принципі.

Порятунок потопельників - справа рук самих потопельників

На тлі малорадісних роздумів можна виділити думку віце-президента Gorshenin Group Олексія Лещенка, який вважає, що інтеграційні процеси у рамках СНД можуть пом'якшити для України другу хвилю економічної кризи. Він нагадав, що після падіння у 2008-му традиційних для нашої промисловості ринків збуту, Росія та інші країни СНД зберегли інтерес до українських товарів.

Але з ним не згоден виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко, який переконаний, що основною загрозою для української економіки залишається ризик початку рецесії в економіках США і Євросоюзу. "Сьогодні в єврозоні найбільші економічні проблеми у Греції, але на черзі - Італія і Іспанія. Але якщо Грецію ще можна врятувати, то Італію та Іспанію врятувати буде неможливо - у цих країн занадто великі економіки", - підкреслив експерт.

Водночас, на його думку, Україні не слід орієнтуватися на економіки таких країн як Китай і Росія. "Так, китайська економіка продовжує демонструвати позитивну динаміку, але юань останніми роками занадто зміцнився, що робить подальший ріст економіки проблематичним", - каже О. Устенко.

Що стосується російської економіки, то вона, за словами експерта, залишається занадто залежною від експорту енергоносіїв. "Криза в Європі і США призведе до істотного зниження об'ємів експорту російських енергоносіїв. У результаті ті ринки, на які ми можемо орієнтуватися, можуть впасти слідом за провідними світовими економіками", - сказав директор Фонду Блейзера.

У цілому, зайвий раз нагадати про те, що ніхто не залишиться в стороні від світової економічної кризи, звичайно, не буде зайвим. Хоча певним виключенням все ж може виявитися Китай. У 2009 році, незважаючи на падіння усіх і уся, китайцям вдалося продовжити ріст економіки. На сьогодні Пекін готовий допомогти грошима проблемним країнам Єврозони і вже робить це, перевівши чверть своїх золотовалютних резервів у євро. Але ось тут виникає питання, яке начебто не має анінайменшого стосунку ні до кризи, ні до України. Проте, як вважає О. Устенко, його рано чи пізно буде поставлено з безкопромісною гостротою. Справа у тому, що Євросоюз бере позики у Китаю  для того, щоб утримати на нинішньому рівні свої найвищі соціальні стандарти. Тобто, за рахунок китайців Греція зможе забезпечити своїм громадянам прийнятний для європейців рівень життя. "Але як бути з тим фактом, що сотні мільйонів китайців живуть менше ніж на 1 долар на день"?, - питає О. Устенко.

Адже ми, по суті, нічим не відрізняємося від китайців, у яких ніхто не запитує, чи хочуть вони рятувати Грецію від дефолту, чи вважають за краще урізноманітити раціон свого харчування. Тільки позичає у нас не Євросоюз, а наша власна влада. Кого у 2008 році рятували за бюджетні мільярди, може, малозабезпечені верстви населення? Звичайно, ні. Рятували банки і металургійні холдинги. Влада закривала очі на масові звільнення і невиплату зарплат і усе тільки заради того, щоб нашим олігархам не довелося обтяжуватися розпечатуванням своїх кіпрських кубушок. Результат є - якщо у Польщі середня зарплата складає у 2011 році близько 1 тисячі 300 доларів, то в Україні вона не дотягує і до 400 доларів. Зате в останньому списку "Форбс" серед найбагатших людей планети - 8 українців, а поляків всього 4 і найзабезпеченіший з них за нашими мірками - міцний середняк у клубі мільярдерів. Висновок один: замість того, щоб чекати кризу ззовні, треба перемогти внутрішню, а це завдання нинішній українській владі точно не до снаги.

Петро Черних (УНІАН)

Новини партнерів
завантаження...
Ми використовуємо cookies
Погоджуюся