Крейсер “Україна” стане “вбивцею” українських корветів?

РФ запропонувала допомогу у вирішенні проблеми довгобуду - крейсера "Україна". Та її "турбота" виглядає зручним прикриттям для лобіювання інтересів російського ОПК в Україні

Військово-морський Флот України вкрай потребує нових бойових кораблів, для нього це - питання життя і смерті. У грудні 2009 року здавалося, що ситуація зрушила з мертвої точки. Чорноморський суднобудівельний завод (ЧСЗ), основним акціонером якого є "Смарт-холдинг", переміг у конкурсі на будівництво військового корабля класу "корвет" для ВМФ України. Проте, 28 травня Господарський суд Києва задовольнив позов Генпрокуратури, визнавши приватизацію ЧСЗ незаконною і зобов`язав покупця повернути 90,25% акцій підприємства державі. Як наслідок, і без того ризикований проект з оновлення складу ВМФ України стає фактично не реалізовуваним. Справа у тому, що, згідно з умовами договору з Міноборони, "Смарт-холдинг" виступив фінансовим донором будівництва корветів. У разі виходу компанії з ЧСЗ про виконання термінів проекту можна забути, оскільки наш оборонний бюджет на 2010 рік не в змозі його витягнути. На цьому тлі виникає ідея про передачу недобудованого крейсера "Україна" Росії в обмін на такі необхідні нам корвети, але вже російського виробництва. Не хочеться думати, що такий варіант міг бути інспірований для того, щоб схилити українське керівництво до відмови від будівництва власних кораблів, але те, що він якнайкраще відповідає інтересам РФ, сумнівів не викликає.

Навіщо Україні корвет, а Міністерству оборони "Смарт-холдинг"

Для Міноборони вкрай важливо, щоб процес будівництва нових кораблів йшов безперебійно, адже традиційно розробка і виробництво озброєнь і військової техніки (ОВТ) в Україні фінансують від випадку до випадку. Неритмічність виділення коштів постійно призводить до зриву термінів виконання проектів. Згідно з програмою створення кораблів класу корвет, ЧСЗ до 2026 року повинен їх побудувати 10 штук. Перший - до кінця 2012 року, другий - у 2014-му, третій і четвертий, відповідно, у 2016-му і 2017-му. Таким чином, до 2017 року склад ВМС України планували поповнити чотирма новими корветами. У проекті братимуть участь близько 30 вітчизняних підприємств. Основну частину озброєння поставлятимуть французькі компанії DCNS, MBDA, Eurotorp, а також італійські виробники спеціального устаткування.

За даними Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння , спочатку планували, що перший український корвет спустять на воду у 2010 році, а до 2015-го у складі українських ВМС буде вже 4 кораблі. Ці терміни були жорстко прив`язані до віку і технічного стану кораблів, що перебувають сьогодні на озброєнні.

Як зазначають експерти ЦДАКР, що входять до складу ВМСУ, практично усі бойові кораблі і катери дісталися Україні під час розділу ЧФ СРСР. Вік більшості з них - понад 20 років. Майже усі потребують заводського ремонту, або ремонту окремих вузлів, систем. Висока ймовірність того, що вже у 2010 році у ВМС залишиться тільки три кораблі, у яких не закінчиться термін технічної експлуатації. З цього виходить, що, навіть побудувавши перші 4 корвети до 2017 року, Україна запізнюється. Саме тому для Міноборони така важлива фінансова підтримка "Смарт-холдингу".

Несвоєчасне рішення у своєчасному позові

Що стосується "Смарт-холдингу", то його історія, як фігуранта у цій справі, така. У 2003 році за підсумками конкурсу Фонд державного майна продав 90,25% акцій ЧСЗ Миколаївської малотонажної верфі (пізніше перейменованої на ВАТ "Судмашпром") за 119,3 млн. грн. У результаті власниками ЧСЗ стали російські бізнесмени - брати Ігор і Олег Чуркіни. Незабаром ФДМ заявив про невиконання покупцем заводу своїх інвестзобов`язань і зажадав через суд відмінити підсумки конкурсу. У кінці 2007 року ФДМ дав добро на продаж 90,95% акцій ЧСЗ Херсонському суднобудівельному заводу (ХСЗ). У результаті, ХСЗ і ЧСЗ увійшли до складу суднобудівельного "Смарт-холдингу", що належить російському бізнесменові Вадиму Новинському. Останній є бізнес-партнеромРината Ахметова , володіючи 25% акцій металургійної компанії Метінвест. Здавалося б, тісні зв`язки з найбільш наближеним до нинішньої влади олігархом повинні були б захистити В. Новинського від неприємних сюрпризів. Але, як показують останні події навколо купівлі "Запоріжсталі", там, де йдеться про російські інтереси, навіть сам Р. Ахметов не в змозі вплинути на ситуацію.

Як вже було сказано вище, наприкінці травня Господарський суд Києва задовольнив позов Генпрокуратури і прийняв рішення про визнання незаконними договорів купівлі-продажу 90,25% акцій ЧСЗ. Коментуючи рішення суду, генеральний директор "Смарт-холдингу" Олексій Темофіїв зазначив, що воно пов`язане з подіями 2003 року, коли "Смарт-холдинг" ще не прийшов на ЧСЗ, і не стосується діяльності холдингу.

Водночас, за його словами, нагнітання ситуації навколо цього рішення суду може завдати величезного збитку Україні, оскільки в недавньому тендері з будівництва серії корветів для ВМС України "Смарт-холдинг" виступив гарантом фінансової підтримки будівництва кораблів у разі перебоїв з фінансуванням з боку держави.

Між тим, В. Новинський відреагував на рішення суду спокійно. Він упевнений в поверненні Чорноморського суднобудівельного заводу у власність "Смарт-холдингу".

З приводу ситуації, що склалася, дуже відверто висловився голова Миколаївської облдержадміністрації Микола Круглов у прямому ефірі телеканалу "Миколаїв". За його словами, три роки позов прокуратури про повернення ЧСЗ у держвласність "лежав" без руху. "Чуркіни доводили завод "до ручки", але рішення такого не було. А тепер, коли підприємство починає працювати, а головне, коли завод виграв конкурс на будівництво корветів, з`явилося це алогічне рішення", - зауважив він.

Причину судового рішення, що з`явилося саме зараз, губернатор вбачає у підступах конкурентів ЧСЗ. На його думку, хтось з колишньої влади був дуже незадоволений тим, що Міноборони визначило саме це підприємство переможцем конкурсу, адже були й інші заводи, що хотіли отримати це замовлення.

Мабуть, М. Круглов натякає на "Ленкузню", яку контролює Петро Порошенко, і керченський суднобудівельний завод "Залив", що належить Костянтину Жеваго . Але дозволимо собі не погодитися з припущенням губернатора. Сьогодні можна констатувати, що в країні побудована жорстка владна вертикаль, яка навряд чи дозволила б провести несанкціоновану атаку на ЧСЗ, а вже тим більше з боку олігархів, близьких до опозиції. Звичайно, існує ймовірність того, що старий позов Генпрокуратури був активований на користь когось з провладних бізнесменів, але причин так вважати поки немає, а значить знову спливає чинник поглиблення українсько-російської співпраці.

Раніше треба було мінятися

Немає анінайменших сумнівів у тому, що представники російського ОПК зацікавлені у зриві проекту будівництва українського корвета спільно з європейськими виробниками озброєнь. Відмова Міноборони України від установки на нових кораблях російського озброєння образила північну сусідку у її кращих почуттях. Та і взагалі, будь-яку інтеграцію українського ОПК з європейськими колегами в Росії сприймають як недружній акт. На адресу України відразу ж починають звучати звинувачення у передачі НАТО "секретних" технологій, розроблених ще за часів СРСР. До того ж, продовження робіт щодо корвету з французами та італійцями, з російської точки зору, явно не відповідає "духу дружнього діалогу між двома країнами". Адже, як видно з ряду міждержавних домовленостей, підписаних останнім часом, такий "діалог" припускає лише усебічне поглиблення залежності України від свого північного сусіда. Особливо це стосується військово-технічних аспектів. Чимало уваги росіяни приділяють і безпосередньо українському суднобудуванню, найбільш перспективні підприємства якого вони вже бачать у складі Об`єднаної суднобудівельної корпорації РФ. Одним словом, непрямих доказів аж занадто, прямих, щоправда, - жодного.

Ідею переозброєння українського флоту за рахунок крейсера "Україна" озвучила сама Україна. 31 травня екс-начальник відділу головних фахівців бойового застосування ракетно-артилерійської зброї ВМС України Вадим Махно заявив журналістам, що крейсер "Україна" можуть передати Росії в обмін на декілька кораблів класу "тральщик" і "корвет".

У принципі, ідея не нова, екс-командувач ВМС України віце-адмірал Володимир Безкоровайний говорив про можливість обміну крейсера на кораблі меншого класу ще кілька років тому, але тоді натягнуті взаємини між Україною і РФ не дозволили довести справу до конкретних переговорів, тепер же це цілком реально. Але коли В. Безкоровайний уперше запропонував "мінятися", про будівництво корветів на українських підприємствах тільки подейкували, реальних кроків не було. Тепер же ситуація змінилася, контракт заключено.

Завантажити своїх за рахунок чужих

Для України проект будівництва корвета важливий ідеологічно, оскільки саме у співпраці з європейськими компаніями він може підняти на якісно новий рівень можливості оборонної промисловості України, вважає керівник дослідницьких програм Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння (ЦДАКР) Сергій Згурець . "У рамках проекту створювалися перспективні коопераційні зв`язки. Для України украй важливо, щоб проект залишався в тому форматі, у якому його розробляли", - підкреслив експерт.

Що стосується можливості обміну крейсера "Україна" на російські корвети, то, на його думку, "слід пам`ятати, що російські суднобудівельні заводи не в змозі забезпечити новими кораблями (типу "Кмітливий") власні ВМС. Темпи побудови значно нижчі від запланованих, і росіяни просто не мають надлишку виробничих потужностей для того, щоб будувати корвети і для України. З іншого боку, корвет складається з двох основних частин - корпусу і озброєння. Але вибір російських озброєнь для українського корвета не раціональний, оскільки вони програють французьким зразкам. Варіант обміну недобудованого крейсера на корвети, які будуть побудовані невідомо коли, - обмін шила на мило".

Звичайно, зазначає експерт, уже зараз Україна повинна підписувати контракти на постачання озброєнь для корветів, але грошей для оплати поки немає. "Проте, якщо розглядати варіант російських корветів, то вони обійдуться нам не дешевше. Вартість російського корвета "Кмітливий" практично ідентична ціні українського корвета з французьким озброєнням", - пояснив він.

Коментуючи задоволення позову Генпрокуратури про незаконність приватизації ЧСЗ, експерт нагадав, що Міноборони підписало договір на будівництво корветів саме з цим підприємством. "Тепер абсолютно не важливо, чи буде завод приватним, чи повернеться у держвласність, цей контракт повинен виконуватися", - вважає експерт.

Що стосується фінансової підтримки, яку "Смарт-холдинг" обіцяв надати проекту, то, на думку С. Згурця, приватна компанія не зобов`язана затикати діри в оборонному бюджеті. "У принципі, це неправильний підхід. До того ж, цілком імовірно, що в результаті задоволення позову Генпрокуратури щодо ЧСЗ, який не має відношення до "Смарт-холдингу", компанія у результаті тільки посилить свої позиції на підприємстві".

Таким чином, маємо навколо будівництва корвета дуже заплутану ситуацію. З одного боку, якщо розділяти оптимізм В. Новинського, через кілька місяців усе стане на свої місця. Але з іншого боку, ніяк не вдається абстрагуватися від проблем російських виробників озброєнь. Останнім часом в російській пресі з`являється маса публікацій, присвячених планам Міноборони РФ купувати те чи інше західне озброєння. Природно, що позиція підприємств російського ОПК з цього питання украй негативна. Зокрема, у Росії вистачає супротивників купівлі у Франції корвета "Містраль", а також ліцензійного виробництва на російських верфях. Тут слід розділити інтереси російських суднобудівників і виробників корабельного устаткування і озброєння. Якщо перші і так не справляються із замовленнями, то другі після початку виробництва ліцензійного "Містраля" в РФ втрачають перспективи на отримання великих замовлень від власного оборонного відомства. Природно, вони зацікавлені в пошуку альтернативних ринків, а Україна якраз під боком. У свою чергу, російське керівництво, позбавляючи свої підприємства внутрішніх замовлень, просто зобов`язане шукати для них роботу на стороні. За великим рахунком, і суднобудівельні підприємства РФ можуть сміливо відрапортувати владі про свою готовність побудувати для України хоч 10 корветів у встановлений термін. Як відомо, у такій справі головне зачепитися, а там вже як-небудь викрутяться. Адже беруться ж російські суднобудівники за індійські контракти, заздалегідь розуміючи, що в обумовлений термін вони не вкладуться.

І нехай комусь усі вище викладені факти здадуться конспірологічним маренням, автор буде тільки радий, якщо усе так і буде. Поки ж залишається реальна небезпека того, що крейсер "Україна", який проектувався як "убивця авіаносців", стане "вбивцею" проекту українського корвета. Готовність РФ розв`язати проблему цього довгобуду виглядає занадто зручним прикриттям для лобіювання інтересів російського ОПК в Україні.

Антон Лосєв (УНІАН)

УНІАН в Google News