7 найвідоміших медичних міфів

Чи є ліки від похмілля? Чи стають гіперактивними діти від солодкого? Ці та інші міфи про наше здоров`я розвіяли англійські дослідники...

Найпопулярніші міфи про наше здоров`я розвіяли англійські дослідники Аарон Керролл і Рейчел Вріман в своїй новій книзі, що вийшла у Великобританії.

Міф: від солодкого діти стають гіперактивними

Правда: Скидати всі дитячі вади на так звану гіперактивність стало модним в останні декілька років. Їй, наприклад, приписують погане навчання в школі, нездатність концентруватися і небажання сприймати навколишніх людей. І певні наукові докази цьому є. А ось те, що горезвісна гіперактивність хоч якось пов`язана із споживанням цукру, навпаки, спростували щонайменше 13 досліджень.

З іншого боку, солодке дійсно позначається на характері, хоч і у віддаленішій перспективі. Нещодавно лікарі виступили із заявою, що діти-ласуни зростають в нетерплячих і навіть агресивних дорослих. Через те, що батьки потурають примхам свого чада і дають йому цукерки і шоколадки на першу вимогу, дитина звикає до того, що їй все можна, і поводиться відповідно все життя.

Міф: від похмілля є ліки

Правда: Народна «мудрість» пропонує сотні рецептів від похмілля — від аспірину до води з лимоном і медом. Проте наука не підтверджує ефективність жодного з них: сильне зневоднення і отруєння спиртом позначаться на вашому самопочутті, як би ви не старалися.

Загалом, кращим способом уникнути похмілля, як і раніше залишається утримання від алкоголю.

Міф: Чоловік кожні 7 секунд думає про жінку

Правда: Щоб зрозуміти, наскільки це твердження може відповідати дійсності, досить зробити нескладні математичні підрахунки. Припустимо, середній чоловік не спить, а значить і думає, близько 16 годин. Виходить, він думає про секс... по 8 000 разів на день! Для довідки: за аналогічний термін ми встигаємо зробити приблизно таку ж кількість вдихів і видихів.

Якщо такі доводи здорового глузду здаються вам непереконливими, повірте науковим дослідженням: опитування, проведене в Штатах в 94-му році, показало, що 54% статевозрілих чоловіків замислюються про секс (або хоч би допускають проблиски сальних думок) щодня або кілька разів за день — але не більш. Мабуть, міф про «кожні 7 секунд» пішов в люди з подачі якої-небудь замученої сексизмом пані.

Міф: за розміром ніг і рук чоловіка можна визначити його лібідо

Правда: На жаль для жінок, це теж не більш, ніж казка.

Деякі дослідники дійсно зв`язують довжину пальців на руках з рівнем тестостерону в крові чоловіка, проте цей гормон позначається на густоті волосся і м`язах, але ніяк не на розмірі «гідності» чоловіка.

«Дослідження» за участю 3100 чоловіків також показали, що ніякого зв`язку між довжиною кінцівок і чоловічим лібідо не спостерігається.

Міф: волосся і нігті продовжують рости і після смерті

Правда: Після смерті тіло починає втрачати вологу, тобто в буквальному розумінні висихати.

Відповідно, об`єм м`яких тканин — м`язів, жиру, внутрішніх органів і кісток — зменшується, тоді як все тверде — кістки, нігті і волосся — залишається при своєму розмірі. Через це волосся і нігті здаються трохи більшими, ніж за життя, проте це не справжній ріст, а лише його ілюзія.

Міф: якщо проковтнути жуйку, вона «прилипне» до кишечника і застрягне там на довгі роки

Правда: Жувальна гумка зроблена з гумової основи, підсолоджувачів, ароматизаторів і фарбувальних речовин. Вона дійсно не перетравлюється ні в шлунку, ні в кишечнику, але «прилипнути» до гладких і вологих стінок травного тракту точно не може. Як і більшість неперетравлюваних субстанцій, вона просто пройде весь шлях по вашому кишечнику і вийде природним чином з іншими відходами наступного ж дня.

Міф: в роті людини живе більше бактерій, ніж у пащі собаки

Правда: Цим міфом виправдовуються ті любителі тварин, які буквально цілуються зі своїми вихованцями, дозволяючи їм лизати себе в обличчя. І раніше лікарі підтримували їх упевненість в гігієнічності такої процедури: деякі дослідження показали, що укус людини частіше стає причиною зараження тканин, ніж укус собаки.

Проте пізніші дослідження на цьому терені внесли ясність до ситуації. Річ у тому, що в роті людини мешкають ті бактерії, які більше люблять саме людські тканини і, відповідно, володіють здатністю їх заражати. В той же час, «собачі» бактерії чіпляються більше до тварин, а ось їх кількість достовірно ніхто так і не підрахував.

newsland.ru