Українцям не по кишені лікуватися від раку

Якщо людина бідна, їй ледве вистачає на хліб, вона просто не лікується і тихо помирає вдома... Це дуже складне і хронічне захворювання - людина лишається пацієнтом на все своє життя... Інтерв`ю 

Лікар-онколог і голова правління МБФ «Здоров’я жінки і планування сім’ї» Галина Майструк відповіла на запитання кореспондента УНІАН.

Яка ситуація із захворюваністю на рак молочної залози в Україні?

Ситуація залишається дуже складною. Щороку 16 тисячам українкам ставлять діагноз “рак молочної залози”. Хоча трохи знизився відсоток занедбуваності цієї хвороби, завдяки інформаційним кампаніям. Також створено багато мамологічних центрів, які добре оснащені. За останні 5-6 років рак виявляють на ранніх стадіях.  А, взагалі, 5 років виживання онкохворих не перевищує 50 %  - це дуже мало. У Західній Європі виживає – 80 %.

Що заважає нашій медицині вийти на такі показники?

Насамперед, проблема у фінансуванні лікування та забезпечення онкології ліками. Все залежить від того, хто у Міністерстві охорони здоров’я відповідає за закупівлю ліків. Онкологія - це дуже дороговартісна галузь медицини. Курс лікування, якого потребують онкохворі жінки, коштує іноді від 2 до 20 тисяч гривень. А нестабільність та непослідовність політики у нашій державі, призводить до того, що змінюються і обсяги фінансування онкології. Все залежить від того, кого призначать у тендерний комітет. Самі тендери проводяться невчасно, непрозоро. Це більше питання до чиновників МОЗу. А я висловлюю думку пацієнтів, з якими я працюю. Хворі викладають за лікування неймовірно великі кошти. І якщо людина бідна, та їй ледве вистачає на хліб, вона просто не лікується і тихо помирає вдома.

Скільки ж коштує лікування хворої на рак молочної залози в Україні?

Таких розцінків не існує в державних клініках. Ніхто, на жаль, не може сказати скільки коштує лікуваня від початку до кінця. Ймовірно якась інформація є в Міністерстві охорони здоров’я, але по-перше, вона недоступна для широкого загалу, по-друге, наскільки вони реальні - це проблема МОЗу.    

Поблизу Києва є одна приватна лікарня, яка діагностує рак та лікує його у разі виявленні. Ціни там такі, що пересічному українцю, годі й думати навіть і про обстеження.

А ще в Україні відсутні програми реабілітації. Їх просто не існує. На сьогодні виділяють на увесь Київ лише 100 тисяч гривень на путівки для жінок у заклади реабілітації. Це сума просто смішна. А взагалі у всіх регіонах України майже не опікуються цією проблемою. Особливо це стосується Східних областей.

У якому регіоні країни найбільший відсоток жінок, хворих на рак молочної залози?

На Сході країни – він дуже високий.

Чому?

Це пов’язано з екологічним неблагополуччям, залученням жінок до виробництва. Жінки залучаються до дуже складних та шкідливих технологічних процесів у виробництві. Якщо порівнювати із західним регіоном на Сході таких жінок незрівнянно більший відсоток. І це вже питання до Міністерства економіки.

Є різниця між кількістю хворих у сільській та міській місцевості?

У сільській місцевості відсоток захворюваності населення вищий. Це пов’язано із віковою структурою населення, та й, загалом, сільського населення у нас мало - приблизно 30%. Такою є українська особливість поширення раку молочної залози.

Держава прийняла програму з онкології до 2010 року. Ви можете розповісти наскільки ефективно вона працює?

Програма, хоч і прийнята, однак вона ще й не починала працювати - грошей з бюджету не виділено. Новому уряду цю програму впроваджувати і ми можемо рекомендувати залучити громадськість до моніторування. Бо неуспішність подібних програм пов`язана з непрозорістю їх проведення. Це є великою проблемою для України.

За кордоном до проблеми подолання раку широко залучаються недержавні громадські організації.

Досвід інших країн показує, що лише державна підтримка не взмозі подолати цієї біди. Бо вимагає колосальних фінансових вкладень. Ці програми дуже дороговартісні і тільки при розумному залученні бізнес-структур, зарубіжних благодійних фондів можливо розв`язати проблему. Тут важлива роль залучення мас-медіа. Євросоюзу, за 15 років програми завдяки, насамперед, інформаційно-просвітницькій роботі з раннього виявлення раку молочної залози на 25 відсотків вдалося знизити смертність. Україні необхідна політика підтримки меценатства. Наприклад, ніколи не підтримаєш хоспісну службу без допомоги благодійників, приватних фінансових донорів.

Деякі вітчизняні онкологи вважають, що у високому рівні онкохвороб, винен менталітет українця. Ми, зазвичай не схильні (або просто боїмося) звертатися до лікарів з профілактичними оглядами. Ви згодні з цією думкою? 

Наш менталітет нічим не відрізняється від менталітету жінок будь-якої іншої країни. Увесь спектр переживань, що супроводжує, жінку, коли вона дізнається про свій діагноз, хоч в українки, хоч у європейки чи американки - однаковий. Це - страх перед захворюванням, бо ніхто не скаже, що рак це просто. Це дуже складне і хронічне захворювання - людина лишається пацієнтом на все своє життя. Виникає страх смерті, страх перед тим, що буде з родиною.

Різниця є у забезпеченні та якості лікування. У впевненості, що жінка, буде покрита адекватною сучасною медициною, і якщо вона повертається з клініки, вона впевнена у своїй подальшій реабілітації, у тому що в їй забезпечено побут. Це стосується і соціального пакету.

У цьому основна відмінність. А жінки завжди залишаються жінками. Вони відчувають і розчарування, і страх, і втрату надії. Жінки від раку помирають і у Західній Європі.

Проблема раку - дуже складна. Вчені досі не можуть виявити його істинну причину. Вона - невідома. Ми знаємо про низку чинників, що призводять до хвороби, однак до основного наукова думка навіть не підійшла.

Розмовляла Наталя Максименко