Харківський погляд на єврокубкову осінь

Амбітний Металіст під проводом Мирона Маркевича ставить за мету вихід з групового турніру Ліги Європи. 16 вересня - стартова гра з угорським Дебреценом. Букмеркери ставлять на харківський клуб…

Цього тижня стартував груповий етап Ліги Європи, де Україна буде представлена відразу трьома представниками. «Динамо», «Карпати» і «Металіст» - саме ці команди будуть відстоювати імідж нашої країни на євроарені. Сьогодні ми поговоримо про плани та амбіції харків`ян, які спробують, як мінімум повторити досягнення, встановлене ними в сезоні 2008/2009.

«Металіст» по праву величають третьою силою українського футболу, оскільки вже зараз можна чітко розгледіти задатки амбітного конкурента «Шахтаря» і «Динамо». У місті, де проживає близько 1,5 мільйона людей, «Металіст» здобув сакральний характер. В останні роки підтримувати команду стало по-справжньому модно і престижно. Подібно швейцарським щогодини «Rolex» на руках заможних бізнесменів, звичайний люд використовує безліч аксесуарів з емблемою улюбленої команди. Побачити шарфики «жовто-синьої» дружини можна як у салоні дорогого автомобіля, так і на рюкзаку пересічного студента. Що говорити, навіть головна площа міста, іменована площею Свободи, прикрашена величезним банером «Металіста», який зайвий раз підкреслює значення клубу для мегаполіса.

Успішна гра останніх років, яку більшість фахівців обґрунтовано пов`язують з персоною Мирона Маркевича, змусила неабияк активізуватися колись аморфну громаду. Тому і на трибунах реконструйованого стадіону на рядовий матч нашого не самого відвідуваного за європейськими мірками чемпіонату часто збираються по 25-30 тисяч вболівальників, а на єврокубкове протистояння бажаний квиточок і вдень з вогнем не знайдеш.

Природно, вихід у груповий етап другого клубного турніру Старого Світу не міг не позначитися на житті міста, що продовжує буквально розбурхувати місцевих жителів. Матч-трилер, як виявилося, із зовсім не скромною кіпрською «Омонією» став справжнім психологічним випробуванням волі до перемоги харківської команди. Результат 2:2 дозволив саме хлопцям Маркевича вже на наступний день уважно споглядати жеребкування з Ньона. З легкої руки генсека УЄФА Джанні Інфантіно харків`янам у суперники дісталися італійська «Сампдорія», нідерландський ПСВ і «Дебрецен» з однойменного містечка, що знаходиться в Угорщині. Цікава репліка Інфантіно, коли він побачив жребій з написом «Металіст Харків». Мабуть, перебуваючи під враженнями від побаченого в Харкові, Генеральний секретар УЄФА вигукнув: «Чудовий, чудовий стадіон!».

Признатися, фортуна прихильна до «Металіста», оскільки група виявилася цілком «їстівна». Схожа думка про жребій склалося і у власника клубу, яким є бізнесмен Олександр Ярославський. З його слів, група його клубу дісталася прохідна, а футболісти зобов`язані зробити все, щоб після евроосені, в місто прийшла і європейська весна.

Залишається лише сподіватися саме на такий розвиток подій. Власне, завдання окреслено дуже конкретно - позитивним результатом буде лише вихід команди в раунд плей-офф. Це не той випадок, коли для повного щастя вистачить лише участі в турнірі.

І всі передумови для досягнення потрібного результату у нас є. По-перше, закоханий у футбол і своє місто президент клубу, його друзі і соратники, європейського рівня тренер, талановиті гравці й віддані вболівальники. Що ще треба, щоб у всеозброєнні зустріти суперників! Ну, і, по-друге, команді попалися не надто грізні суперники. Погодьтеся, що угорських «залізничників», які дісталися нам з четвертого кошика, можна вважати цілком прийнятним опонентом. Третє, це те, що команді не доведеться далеко їхати, оскільки повітряна подорож до Угорщини займе не більше двох годин. По-четверте, виїзна гра буде відбуватися не на рідному стадіоні «Дебрецена» (місцева арена не відповідає нормам УЄФА), а в столиці країни, Будапешті. Відповідно «червоно-білим» не варто плекати ілюзій щодо особливої підтримки і домашньої атмосфери, яка навряд чи буде у них в наявності на стадіоні імені Ференца Пушкаша. Зате десант уболівальників гостей, без сумніву, буде досить-таки пристойний. Ну, а п`яте це те, що рівень команди значно поступається аналогічному показнику «Металіста», чому стало свідченням виступ команди в Лізі Чемпіонів минулого сезону. 6 поразок на груповій стадії - яскраве тому доказ.

При цьому інші два суперники мають куди більший авторитет у Європі, ніж клуб з України. Наприклад, в активі «Сампдорії» є і перемога в Кубку володарів кубків європейських країн (1990 р.), і участь у фіналі Ліги Чемпіонів (1992 р.). Та ось тільки ніякі титули не допомогли Генуї в лютому минулого року, коли ті були биті на стадії 1 / 16 фіналу останнього розіграшу Кубку УЄФА Маркевичем і Ко. Сумарна перемога 3:0 дозволила «Металісту» залишити за бортом більш іменитого суперника. Та й незграбна поразка «Вердеру» в кваліфікації Ліги Чемпіонів внесе свій внесок у психологічний стан «блюсеркьяті». У той же час не виключаю, що «Сампа» захочеться помститися своїм кривдникам з України. За дві образливих, але справедливих поразки.

Що стосується ПСВ з Ейндховена, то команду час від часу пристойно лихоманить. Доказ тому і перший матч раунду плей-офф, адже імениті голландці опростоволосилися в Сибіру, програвши аутсайдеру російської Прем`єр-ліги. А взагалі змагання з ПСВ - відмінний шанс пригадати сезон 1988/89, коли голландська «Рода» вибила харків`ян з 1/8 Кубку Кубків. Що ж, у нинішніх творців історії слобожанського футболу є прекрасна можливість розрахуватися за старі борги, змусивши «червоно-білих» нервово палити в сторонці дозволений в тих краях заморський тютюнець. У той же час не слід забувати, що бюджет голландського клубу понад 85 млн. доларів, і фінансове благополуччя не останній аргумент на подібного роду суперечках.

Власне, я нарахував досить позитивних аспектів для металістів, але й клуб Ярославського розуміє, що саме потрібно для досягнення бажаного результату. «Металіст» влітку поповнився низкою кваліфікованих виконавців. Відстоювати кольори клубу на останньому рубежі по черзі будуть екс-«тавріец» Максим Старцев і Володимир Дишленкович, який раніше виступав за донецький «Металург». У березні 2010 року останній отримав українське громадянство. Не забули в Харкові і про славу капітана - вболівальники чекають повернення в шеренгу Олександра Горяїнова вже до кінця осені.

Посилити захист зголосилися Олександр Романчук і Крістіан Вілягра. Обидва гравці вже в дебюті національної першості застовпили за собою місце в основі, оперативно подолавши процес адаптації. До речі, Романчук і взагалі своєю грою звернув увагу тренерського штабу національної збірної, ставши її невід`ємною частиною.

Не обійшлося без новобранців і в середній лінії. В оренду у французького «Монако» був узятий Сані Кайта, який ще в червні пурхав по зелених полях Південної Африки в футболці збірної Нігерії. І якщо сам виступ нігерійського опорника в актив заносити передчасно, то отриманий досвід явно стане у пригоді під час єврокубкової кампанії.

Виходячи з останніх матчів, місцевим селекціонерам вдалося знайти гідну заміну Олександру Рикуну - Клейтон Хав`єр, за яким полювало безліч клубів із Західної Європи, підписав чотирирічний контракт з «Металістом». Саме цей креативний виконавець в сезоні 2009/10 став третім у списку кращих гравців чемпіонату Бразилії. Вдало складається для бразильця і початок української частини своєї футбольної кар`єри - у 8 матчах він відзначився у воротах суперника чотири рази.

Тероризувати оборонні редути супротивника візьметься Андрій Воробей, чий безцінний досвід виступів у Лізі чемпіонів і Кубку УЄФА дасть про себе знати ще не раз. Разом з ним посприяє командним успіхам і бразилець Тайсон. У свої 22 роки він уже може похвалитися титулом переможця Кубка Лібертадорес (2010). У 2009 році, граючи на позиції атакуючого півзахисника, гравець став кращим бомбардиром в чемпіонаті штату, забивши 15 голів, і Кубку Бразилії, забивши 7 голів. У цьому ж році у складі «Інтернасьоналя» він став фіналістом Кубку Бразилії і володарем срібних медалей чемпіонату країни.

Не пасе задніх і Марко Девіч. Останнім часом його нестримне намагання відзначитися удостоювалося красивих епітетів. Здається, поєдинок з «Омонією» розкрив йому крила, міць яких уже відчули на собі як суперники «Металіста» в чемпіонаті, так футболісти різних збірних у товариських матчах з нашою національною командою.

Резюмуючи всі вищевикладені обставини, ми чекаємо від Харкова виключно позитивних вістей з єврокубкового фронту. Новачки просто-таки зобов`язані битися за клубні кольори, слідуючи легендарній приказці Білла Шенклі про те, що футбол куди важливіший за життя. А уболівальники будуть всіляко підтримувати своїх улюбленців, продовжуючи вірити в те, що успіх «Шахтаря» в Кубку УЄФА - це не одиничне досягнення вітчизняної команди, а цілком закономірне явище, яке має властивість повторюватися. І на цей раз похід за заповітною чашею обернеться для міста справжнім тріумфом, якого за 85 років клубної історії футбольний Харків досі не бачив.

Євген Реньов, «Террикон» з Харкова

УНІАН в Google News